Типы менеджмента

      Зазвичай  під  інновацією (нововведенням) мається на увазі об'єкт, упроваджений у виробництво в результаті проведеного наукового дослідження або зробленого відкриття, якісно відмінний від попереднього аналога.  

      Інновація характеризується вищим технологічним  рівнем, новими споживчими якостями товару або послуги в порівнянні з попереднім продуктом. 

        
 
 
 
 
 
 

      Рис. 1.2. Сфера інноваційної діяльності 

      Австрійський  учений І. Шумпетер виділяв п'ять  типових змін:

1. Використання нової техніки, нових технологічних процесів або нового   ринкового забезпечення виробництва (купівля - продаж).
2. Впровадження продукції з новими властивостями.
3. Використання нової сировини.
4. Зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення.
5. Поява нових ринків збуту.

      Ці  положення І. Шумпетер сформулював ще в 1911 р. Пізніше в 30-і роки він вже ввів поняття інновація, трактуючи його як зміна з метою впровадження і використання нового вигляду споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації в промисловості [4]. 

4. Маркетинг менеджмент

 

      В умовах розвитку ринкових відносин, активізації  конкуренції і ускладнення взаємозв'язків  між учасниками бізнес процесів зростає значення маркетингових аспектів управління. Одному з основних завдань, що вимагають адекватної управлінської дії, стає завдання управління ринком, в рамках якої розглядаються проблеми позиціонування підприємств в підприємницькому середовищі, збільшення займаної частки ринку, приросту конкурентних переваг, забезпечення конкурентоспроможності продукції, що випускається, і ін. Застосування принципів і методів, пропонованих маркетинговою концепцією управління, супроводжується інтеграцією маркетингової діяльності і діяльності, здійснюваної в рамках класичного менеджменту, і створенням специфічної управлінської системи, що отримала назву системи «маркетинг-менеджмент».

      Маркетинг-менеджмент можна ідентифікувати як управління підприємствами і організаціями різного профілю, орієнтоване на ринок і таке, що адаптує управлінські процеси до динамічних умов ринкового середовища.

      Маркетинг-менеджмент передбачає коректування цілей, 
стоячих перед що реально функціонують бізнес суб'єктами. Он 
базарується на двуєдності цілей:

• підвищенні ефективності виробництва на основі раціонального використання ресурсного потенціалу підприємства;
• посиленні ринкових позицій.

      Інтеграція  функцій маркетингу і менеджменту  можливо при дотриманні наступних принципів:

• стратегічній орієнтації виробничої, господарської і  управлінської діяльності, що враховує в числі інших прогнозовані характеристики розвитку ринку: попиту, конкуренції, торів зовнішнього середовища;

 
      

• комплексного  підходу, що забезпечує досягнення енергетичного ефекту, обумовленого дією системи «маркетинг-менеджмент»;
• первинності споживчого попиту і необхідності формування виробничих програм на основі всебічного вивчення потреб споживачів і їх платоспроможності;
• розширення складових ресурсного потенціалу підприємства за рахунок включення елементів, пов'язаних з можливостями в області освоєння ринку;
• адаптивності до конкурентних процесів, що реалізовується на стратегічному, тактичному і оперативному рівнях;
• активної взаємодії з бізнес суб'єктами ринкової стратегії і розширення комунікативної діяльності;
• конструктивного використання соціальної складової менеджменту.

        Впровадження маркетинг менеджменту  означає зсув управлінських пріоритетів  і концентрацію однойменних зусиль  в пошук дієвих механізмів ефективного використання ринкових чинників і переваг. При цьому не просто посилюється роль маркетингу як функції управління, але здійснюється проникнення його ідеології в процес виконання   всіх  функцій, в рамках    менеджменту   [1, с. 450-461].

      Маркетинг-менеджмент узгоджується з положеннями маркетингової  парадигми, що враховує нові явища в  російському і міжнародному підприємництві, але що не міняє свого методологічного  базису. Він розглядає маркетинг  як комплексну програмну діяльність, що охоплює стадії виробництва і збуту продукції на основі всебічного вивчення ринку, реального і потенційного споживчого попиту з метою задоволення попиту і максимізації прибули. 
 

5. Персонал менеджмент

 

      Уважний погляд на сферу матеріального виробництва, на будь-яку спільну, колективну діяльність у межах конкретної організації дає можливість зафіксувати, що менеджмент персоналу як процес керівництва трудовим колективом є повсякденною реальністю. Цей процес здійснюється спеціально підготовленими працівниками апарату управління, що дає підстави розглядати його як важливу сферу практичної діяльності.

      Світова практика свідчить, що найбільших успіхів  у бізнесі, в інших сферах людської діяльності досягають ті організації, в яких керівники мають хорошу підготовку в галузі управління взагалі і менеджменту персоналу зокрема.

      Ця  обставина зумовила необхідність викладання у вищих навчальних закладах спеціальної  навчальної дисципліни “Менеджмент  персоналу”, а також низки суміжних дисциплін.

      Велике  практичне значення менеджменту персоналу як сфери професійної діяльності, зростання ролі людського чинника на виробництві, поступове ускладнення функцій керівництва трудовими колективами привернули увагу науки.

      Проблеми  менеджменту персоналу вивчаються науково - дослідними установами, спеціалізованими кафедрами університетів. Результати наукових досліджень публікуються в численних періодичних виданнях, монографіях, обговорюються на науково-практичних конференціях, симпозіумах та семінарах [6, с. 10-16].

      Таким чином , менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище має три грані (рис. 1.3), розвивається за трьома векторами :

• як сфера практичної професійної діяльності;
• як навчальна дисципліна;
• як галузь науки.

      

        
 
 

      Рис. 1.3. Вектори розвитку менеджменту персоналу

 
 

     Менеджмент  персоналу це системно організований  процес відтворення і ефективного  використання персоналу самоврядної  організації.

     Провідними  цілями менеджменту персоналу є:

• підвищення ефективності функціонування організації;
• поліпшення якості трудового життя персоналу.

     Менеджмент персоналу ґрунтується на трьох рівнях:

• на нижчому рівні управління (виробнича дільниця, функціональний підрозділ) відбувається безпосереднє керівництво виконавцями. Керівник доводить до робочих місць виробничі завдання, забезпечує їх необхідними ресурсами, контролює виконання завдань, трудову дисципліну, дотримання норм і правил охорони праці тощо;
• на середньому рівні управління (великий цех, філіал підприємства) вирішуються питання планування виробництва, нормування праці, організації діяльності, оплати праці, заміщення вакантних посад;
• на верхньому рівні управління розробляються стратегія менеджменту персоналу (кадрова стратегія) як функціональна складова генеральної стратегії організації, формулюється політика менеджменту персоналу (кадрова політика), визначаються обсяги інвестування в розвиток персоналу, ухвалюються рішення щодо заміщення ключових посад.

6. Фінансовий  менеджмент

 

     Фінансовий  менеджмент - це сукупність концепцій, правив і методів вироблення і  ухвалення фінансових і інвестиційних рішень. Фінансові рішення направлені на вибір джерел фінансування. Інвестиційні рішення стосуються вибору альтернативи вкладення засобів з метою отримання доходів в майбутньому. Ухвалення фінансового або інвестиційного рішення пов'язане з фінансовими або реальними активами.

     Фінансовий  менеджмент - комплексна система забезпечення стійкості, надійності і ефективності управління фінансами. Фінансовий менеджмент є видом професійної діяльності, направленої на управління рухом  фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають між господарюючими суб'єктами. Він є процесом вироблення цілей управління фінансами і здійснення дій на них з допомога методів і важелів фінансового механізму.      Цілями фінансового менеджменту є:

• максимізація прибули;
• платоспроможність;
• зростання вартості власного (акціонерного) капіталу.

     Основне завдання фінансового менеджменту - ухвалення рішень по забезпеченню найбільш ефективного руху фінансових ресурсів між фірмою і джерелами  її фінансування, як зовнішніми, так  і внутрішніми. Управління потоком фінансових ресурсів, виражених в грошових коштах, в цілях найбільш ефективного використання капіталу і отримання прибутку є центральним питанням у фінансовому менеджменті [1, с. 464-473].

     До  завдань фінансового менеджменту  відносяться забезпечення фірми фінансовими ресурсами, розподіл фінансових ресурсів.

     Основні функції фінансового менеджменту  полягають в наступному:

• фінансовому аналізі і плануванні на основі показників фінансової звітності, зборі і обробці даних бухгалтерського обліку для внутрішнього управління фінансами і зовнішньої звітності;
• ухваленні довгострокових інвестиційних рішень, визначенні оптимальної структури активів, управлінні портфелем цінних паперів, ухваленні довгострокових рішень по вибору джерел фінансування і формуванні структури капіталу підприємства, розробці політики залучення капіталу на найбільш вигідних умовах, дивідендній політиці;
• управлінні оборотними активами фірми;
• виконанні функцій, пов'язаних із страхуванням активів, оподаткуванням, консультуванням, створенням системи внутрішнього контролю і інформаційного забезпечення, реорганізацією підприємства

     Таким чином, основне завдання фінансового  менеджера зводиться до фінансового  аналізу і планування у вигляді  загальної оцінки активів підприємства і джерел їх фінансування, а так само величини і складу фінансових ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного потенціалу підприємства і розширення його діяльності, джерел додаткового фінансування, системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

7. Еккаунтінг  менеджмент

 

     У сучасних умовах життя підприємств  поступово входить нове поняття, зване «еккаунтінгом» (accounting). Це надзвичайно ємке економічне поняття, в основі якого лежить рахівництво - ведення бухгалтерського обліку відповідно до загальноприйнятих норм. Проте рахівництво - це лише основоположний елемент еккаунтінга. За допомогою рахівництва створюється інформаційна база, не для управління підприємством.