Які чинники впливають на успіх або провал нововведень

 

 

Дрогобицький державний  педагогічний університет ім. Івана  Франка

Інститут фізики, математики, економіки та інноваційних технологій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Які чинники впливають  на успіх або провал нововведень?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

студентка групи МЕ-52

Савчин Оксана

 

 

 

 

 

 

 

Дрогобич 2013

Визначенню чинників успішності й невдач нововведень присвячено чимало досліджень у Європі, США, Японії, висновки яких дають схожі результати. Перш за все відзначається висока «смертність» нових ідей. Із 100 ідей до розроблення береться 26,6 %, до стадії випробувань доходить 12,4%, уведеними  і комерційно успішними виявилось 9,4 %.

 Французький дослідник  Купер вивчав причини успіху  і провалу 195 промислових товарів.  З них 102 випадки фірми вважали  успішними, а 93 — провалом.

 Дослідження Т. Коно  свідчить, що на японських підприємствах  33,1 % започаткованих ідей дійшло  до стадії технічного розроблення  і 47,1 % з них до стадії комерційного  розроблення. Із цієї частини  повністю були прийняті, матеріалізовані  у зразках, дійшли до масового  виробництва і споживання 55,9 % ідей. Загальна питома вага повністю  реалізованих ідей дорівнює, таким  чином, 8,7%, (0,331 • 0,471 • 0,559) - 0,087. За  розрахунками автора, для успіху  одного нововведення потрібно  спродукувати 18 нових ідей.

 На успішність нововведень  впливають такі чинники:

 • наявність в організації  джерела творчих ідей;

 • ефективна система  відбору та оцінки ідей нових  виробів;

 • орієнтація на  ринок;

 • перевага товару  над товарами конкурентів;

 • маркетингове ноу-хау;

 • відповідність інноваційної  стратегії меті організації;

 • доступ організації  до ресурсів;

 • глобальна концентрація  товару.

 У конкретному середовищі  організації (фірми, підприємства) намагаються першими вийти на  ринок з новим продуктом (технологією), щоб отримати додаткові прибутки  у вигляді інтелектуальної ренти,  оскільки з дифузією інновації  попит на неї зменшується. Крім  того, керівництво підприємства  зацікавлене у створенні продукції,  яка б істотно перевершувала  за своїми споживчими властивостями вже існуючі аналоги і яка б могла стати базовою для подальших модифікацій.

 Тому ключовим чинником  успіху нововведення є: 

1) перевага товару над  своїми конкурентами, тобто наявність  у нього унікальних властивостей, що допомагає кращому сприйманню  споживачем. Цей чинник відзначають  усі дослідники як головний;

2) маркетингове ноу-хау  фірми, тобто краще розуміння  поведінки споживачів, психології  сприйняття новинок, тривалості  ЖЦТ і розмірів потенційного  ринку; 

3) висока синергія НДР  і виробництва, або взаємодія  всіх підрозділів підприємства  як одного цілого — технологічне  ноу-хау.

 Усі три чинники  перебувають під контролем підприємства, що виключає всякий фаталізм  в інноваційній діяльності. Успіх  тут визначається якістю інноваційного  менеджменту.

  Дослідження Буза, Аллена  і Хемілтона у США виявили  такі основні чинники успіху  нововведень:

 • адаптивність товару  до вимог ринку;

 • технологічна перевага  товару;

 • підтримка інновації  керівництвом фірми;

 • використання оцінних  процедур;

 • сприятливе конкурентне  середовище;

 • відповідність організаційної  структури.

 Головними чинниками  є: з одного боку, товар, який  відповідає вимогам ринку, а  з іншого — можливості фірми.

 Нововведення бувають  не лише успішними, а й невдалими.  Особливо висока частка невдач  у сфері споживчих товарів.  У дослідженнях наводяться такі  дані: приблизно 80 % нових споживчих  товарів, 30 % нових промислових продуктів  і 20 % нових послуг приречені на невдачу . Більшість аналітиків гадають, що відсоток невдалих нововведень зростатиме, бо цьому сприяють такі чинники:

 • скорочення життєвого  циклу товарів;

 • зростання витрат  на дослідження новацій;

 • глобалізація конкуренції;

 • збільшення сегментованості  ринків;

 • зростання пропозицій  нових товарів;

* жорсткість законодавчих  актів про охорону природного  середовища і захист прав споживачів;

* зменшення рентабельності  торгових марок підприємств (компаній) послідовників;

* зволікання з розробленням  інновацій.

 Таким чином, невдачі  — це невід'ємна частина інноваційного  процесу, менеджерам необхідно  постійно аналізувати причини,  які ведуть до фіаско нововведень,  що дасть змогу уникнути багатьох  проблем або значно знизити  ризики.