Основні поняття та структура ринку інформаційних товарів і послуг

     У Франції функціонує «Об’єднання виробників баз і банків даних» до якого входять як державні, так і приватні установи (близько 40). Із усієї кількості баз даних, що функціонують, бази даних комерційних установ складають близько 23%. 
 

     2.2. Споживча інформація в Інтернеті, як складова інформаційного ринку 

     Зазвичай  під словом "Інтернет" розуміється  глобальна ком-комп'ютерна мережа, або  Мережа мереж. З точки зору користувача  Інтернет можна розглядати як глобальний засіб обміну інформацією. Одним  з поширених і перспективних  сервісів Інтернету є сервіс прямого  доступу Word Wide Web - WWW, являє собою  систему документів, які включають в себе текстову і графічну інформацію, розміщених на вузлах Інтернету і пов'язаних між собою гіперпосиланнями. У 2002 р. обсяг Інтернету оцінювався в 4 млрд. веб-сайтів.

     Джерела інформації в Інтернеті можуть бути класифікованими за різними підставами. За способами представлення інформації можна виділити наступні види:

     1. Веб-сторінки - найбільш поширений і виконуваний запит з інформаційних ресурсів. Сторінки можуть містити поряд з текстовою графічну, звукову і відеоінформацію.

     2. Файлові сервери - це реалізація  в Інтернеті традиційними способами подання інформації.

     3. Телеконференції можуть бути важливим джерелом інформації. Вони розбиваються на групи (рубрики) за тематикою. Беруть участь в телеконференціях можуть послати повідомлення та коментарі на чуже повідомлення.

     4. Бази даних можуть бути доступні  через мережу Інтернет, містити  крім текстової та інші види інформації.

     Інформаційні  ресурси також можуть бути розділені  за мовною ознакою. Практично всі основні мови представ лені в мережі Інтернет, однак головною мовою в силу історично сформованих традицій є англійська мова. Ряд сайтів надає інформацію на декількох мовах.

     В Інтернеті має місце класифікація і за територіальною ознакою. Ряд сайтів надає інформацію для споживачів певного регіону, хоча доступ до сайту можливий з будь-якої точки мережі.

     Найбільш  важливим аспектом класифікації інформаційних  ресурсів Інтернету є класифікація за отримання інформації. Ділова інформація за цим критерієм може бути розділена на наступні групи:

     1. Відомості про фірми, організації.  Ця група відомостей суттєво  відрізняється по наповненню для різних організацій. Дані відмінності визначаються ступенем освоєння організцією можливостей Інтернету з просування своєї продукції або послуг. Розрізняють три типи серверів даної групи (категорії), які можуть бути розділені на рекламні та інформуючи сервери:

     - Рекламний сервер зазвичай містить одну або кілька сторінок. Сервер містить більш детальну інформацію про фірму і вироблену нею продукцію або послуги, що надаються;

     - Інформаційні сервери. Вони надають  інформацію споживачам. Сервери  даної групи ведуть інформаційно-аналітичні  агенції та інші структури,  у тому числі державні; 

     - Інтерактивні магазини. Сервери  цієї групи забезпечують продажу  товарів за допомогою Інтернету. 

     При цьому можуть бути реалізовані в  електронному вигляді такі функції:

     • надання клієнту необхідної інформації про товар або послугу;

     • оформлення замовлення;

     • оплата замовлення (при використанні платіжних систем, що працюють в онлайн режимі);

     • відправлення отриманого товару, якщо товаром є інформація.

     2. Відомості про стан світової  економіки та економіки окремих  країн. Дана інформація представлена  ​​досить широко в професійних базах найбільших інформаційно-аналітичних агентств світу. Сервери цих агентств входять до складу інформаційних ресурсів Інтернету. Однак сама інформація, як правило, платна. Інформація про стан національної економіки зазвичай розміщується на серверах державних структур, відповідальних за державну економіку, державних статистичних органів, різних економічних інститутів.

     3. Відомості про стан галузевих  ринків. Аналіз галузевих ринків здійснюють спеціалізовані маркетингові та консалтингові агентства, а також маркетингові служби фірм чи організацій. Результати цих досліджень з Інтернету можна отримати:

     • з професійних баз найбільших світових інформаційних агентств, знайшовши відомості про технології доступу до цих баз на сайтах Інтернету;

     • в консалтингових або маркетингових  агентствах, чиї сайти також представлені в Інтернеті;

     • в багатопрофільних і галузевих  журналах, регулярно публікують огляди ринків. Одні видавництва на сайтах представляють зміст номерів журналів, як, наприклад багатопрофільний журнал «Експерт». Інші журнали у відкритому доступі надають матеріали, наприклад журнал «Профіль».

     4. Ділові новини. Більшість світових  інформаційних агентств надають  споживачам доступ до професійних баз, що містять ділові новини. У 2005 р. обсяг торгівлі інформацією в Інтернеті склав близько 40 млрд. дол. США. Із зарубіжних агентств найбільшими постачальниками ділових новин є LexisNexis, Dialog, Reuters.

     5. Довідкова інформація. В Інтернеті  широко представлена ​​довідкова інформація. Це списки веб-сайтів компаній, «Вибраних за певним принципом, телефонно-адресний довідник «Жовті сторінки» з можливістю пошуку інформації за назвою фірми і виду діяльності та телефонні довідники міст. В Інтернеті є інформація про розклад руху поїздів, авіарейсів, про погоду та багато іншого. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 3. Стан українського ринку інформаційних  товарів і послуг 

     Розвиток  українського інформаційного ринку  відбувається в основному за рахунок  іноземних програмних продуктів. Але  їх поширення має й негативні  наслідки. Через нерозвиненість власного виробництва ПП вітчизняні програми не можуть на належному рівні конкурувати  з іноземними. Ця проблема є типовою  для українського ринку. Вона може бути вирішена тільки за умови подолання  економічної кризи.

     Для України, як і для інших країн  світу, характерним є більш динамічний розвиток інформаційного ринку порівняно  з іншими сферами економіки. Але, з урахуванням загального економічного стану, існують і власні реалії.

     Як  зазначалося у Доповіді про стан інформатизації в Україні, найбільш характерним компонентом ринку  засобів інформатизації є ринок  персональних комп’ютерів. I на ньому  також позначився стан економіки  України. В останні роки значно знизилися  обсяги продажу ПК у великих продавців i дещо зріс обсяг продажу комплектування. Це свідчить про те, що значна кількість  ПК складається невеликими приватними підприємствами чи приватними особами i продається за готівку приватним  чи корпоративним споживачам. За деякими  оцінками, частка такого «сірого» ринку  ПК становить 40—60% від усього обсягу закупівель ПК в Україні i в основному  проходить поза системою державної  статистики. Тому оцінка ринку ПК сьогодні базується не на достовірних економічних  моделях, а лише на соціологічних, ймовірних моделях.

     Серед використовуваних програмних продуктів  перше місце посідають редактори  текстів (77%), друге — бухгалтерія (67%), далi — використання мережі Інтернет (56%) i робота з базами даних (55%).

     Однією  з динамічних сфер ринку інформаційних технологій є Інтернет. Відповідно до результатів досліджень у 2009 р. в Україні кількість серверів у мережі Internet становила 6 млн. Обсяги і темпи зростання Web-ресурсів мережі Internet вражаючі .

     На 1 січня 2009 р. обсяг виконаних робіт  і послуг в обчислювальних центрах  проти 2008 р. збільшився майже у 1,7 рази (у порівнянних цінах) i становив 50,3 млн. грн. Переважна частка цього обсягу - роботи з автоматизованої обробки інформації та з розроблення програмних засобів (відповідно 62 та 16% загального обсягу виконаних робіт), при цьому частка робіт на ПК продовжує зростати.

     Дані  Держкомстату говорять про практичне  припинення виробництва ПК, а також  обчислювальних i керуючих комплексів на державних підприємствах.

     Аналіз  динаміки експорту - імпорту комп’ютерних послуг показав, що порівняно з 2008 р. у 2009 р. на 15% (з 5118,88 тис. до 4336,58 тис. дол. США) зменшився експорт послуг, а  імпорт збільшився на 283% (з 4990,32 тис. до 19 133,26 тис. дол. США), внаслідок чого сальдо не тільки різко зменшилося, а й стало від’ємним (з 128,56 до – 14 769,68). Але ці цифри не відповідають реальним обсягам комп’ютерних послуг, оскільки частина їх перебуває у «тiнi». За даними Держкомстату, витрати на придбання програмних засобів за рік зросли у 1,4 рази.

     Стосовно  ринку програмних засобів слід зазначити, що, за орієнтовними даними, сьогодні тут  працюють близько 300 фірм, 70% з яких знаходиться  у м. Києві. При цьому безпосередньо  комерційним розробленням програм  займається менше третини їх, решта  — дистрибуцією та системною інтеграцією. Розробки здійснюються лише в галузі прикладного програмного забезпечення. Основна частка припадає на системи  бухгалтерського обліку, офісного діловодства, банківські системи, так звані Інтернет - продукти. Решта категорій ПЗ представлена недостатньо або не представлена взагалі. Значний обсяг вітчизняного ринку програмних засобів становлять рiзноманiтнi iнформацiйно-пошукові системи, а також комерційні, юридичні та iншi бази даних.

     Інформаційний ринок неможливий без демонстрування нових технологій і продуктів. Його динамічний розвиток і постійне оновлення  підтверджується великою кількістю  різноманітних виставок, конференцій, презентацій. Кількість виставок в  Україні та за її межами зростає, зростає  й кількість фірм, що беруть у  них участь. Виставки проходять не лише у Києві, а й у регіонах. Це є підтвердженням зростання та динамічного розвитку українського інформаційного ринку.

     На  українському інформаційному ринку  спостерігаються такі основні тенденції, розвиток яких визначає його стан на майбутнє:

• основну масу персональних комп’ютерів, що купуються, становлять машини нового покоління. Їх купують фінансово спроможні організації, у тому числі й державні;
• раніше придбані моделі комп’ютерів у великих містах передаються на безкоштовній або частково компенсаційній основі в регіональні філіали підприємств і фірм або їх працівникам для особистого користування, у середні та інші навчальні заклади;
• активно розвивається індустрія модернізації IBM-сумісних комп’ютерів нарівні з придбанням нових комп’ютерів;
• набуває розвитку українська база виробництва комп’ютерів через активний розвиток фірм, що збирають комп’ютери в Україні з імпортного комплектування;
• інтенсивно розвивається індустрія програмного забезпечення (ПЗ) для локальних і глобальних мереж, систем забезпечення віддаленого доступу та електронної пошти;
• спостерігається зміщення ринку у бік індивідуальних розробок інформаційних технологій і систем на замовлення;
• відбувається активне залучення нових груп користувачів ЕОМ, які не мають базової освіти і навичок роботи і використовують комп’ютер удома, тобто розвивається споживчий сегмент ринку. На думку експертів, частка домашніх комп’ютерів зросте і складатиме від 40 до 70% від загального обсягу парку (залежно від підвищення рівня життя населення);
• швидкими темпами зростає сектор ринку, пов’язаний з наданням різних мережевих послуг, у тому числі Інтернет - послуг;
• надзвичайно поширеними є процеси нелегального копіювання і використання програм та інших інформаційних продуктів, не зважаючи на правові та організаційні заходи, що вживаються державою.

     Слабкість основних суб’єктів українського інформаційного ринку (зокрема, якщо розглядати його як український сегмент міжнародного ринку інформації) призводить до активного входження в цей ринок зарубіжних учасників зі значно сильнішою матеріально-технічною базою, технологічними і фінансовими можливостями, своєю ідеологією впливу на суспільні процеси. Ідеологічна складова зарубіжного впливу позначається не лише на внутрішніх структурах українського ринку, а й на механізмах розвитку нашого суспільства в цілому, створенні в ньому комфортних умов для просування всіх видів власних товарів і забезпечення вигідних умов їх реалізації. Входженню України в міжнародний інформаційний простір, підвищенню ефективності функціонування її інформаційного ринку мають сприяти заходи, спрямовані на недопущення завдання шкоди її національним інформаційним ресурсам, навмисного їх спотворення і знищення у процесі використання, проти спроб створення негативного іміджу нашої держави, замовчування її потенціалу в міжнародному співробітництві, використання різноманітних форм протидії формуванню повноцінного інформаційно-аналітичного сегмента у глобальному інформаційному просторі.