П`ять етапів бенчмаркінга конкурентноздатності підприємств

П`ять етапів бенчмаркінга  конкурентноздатності підприємств.

Бенчмаркінг і конкурентна розвідка

Бенчмаркінг (англ. Benchmarking) — це процес пошуку стандартного чи еталонного економічно ефективнішого підприємства-конкурента з метою порівняння з власним та переймання його найкращих методів роботи.

Бенчмаркінг — безупинний систематичний пошук і впровадження найкращих практик, що приведуть організацію до досконалішої форми. Дієвий інструмент для визначення становища компанії порівняно з іншими, подібними за розмірами та/або сферою діяльності, організаціями.

Бенчмаркінг пов'язаний з постановкою цілей та є одним з компонентів процесу планування. Деякі дослідники поєднують його з циклом Демінга, що включає в себе чотири елементи: плануй, здійснюй, перевіряй, дій. Окремі моделі бенчмаркінгу включають в себе до 30 кроків, які необхідно пройти для досягнення кінцевого результату.

У центрі уваги бенчмаркінгу — запитання: чому інші працюють успішніше, ніж ми? Основний зміст та мета бенчмаркінгу полягає в ідентифікації відмінностей з порівнюваним аналогом (еталоном), визначення причин цих відмінностей та виявлення можливостей щодо вдосконалення об’єктів бенчмаркінгу.

Об’єктами бенчмаркінгу можуть бути: методи, процеси, технології, якісні параметри продукції, показники фінансово-господарської діяльності підприємств (структурних підрозділів). Досліджуючи виробничі процеси, методи чи технології виробництва і збуту продукції, головну увагу приділяють пошуку резервів зниження витрат виробництва та підвищенню конкурентоспроможності продукції.

Історія

Поняття «бенчмаркінг» вперше з'явилося в 1972 році в Інституті стратегічного планування Кембриджу під час дослідницької діяльності консалтингової групи PIMS. Тоді був сформульований основний принцип бенчмаркінгу: «для того щоб знайти ефективне рішення в сфері конкуренції, необхідно знати кращий досвід інших підприємств, які досягли успіху у подібних умовах». Першим практичним застосуванням теорії бенчмаркінгу став проект компанії Ксерокс щодо порівняння якості виробленої нею продукції із успішнішими на той час японськими аналогами («Бенчмаркінг конкурентоздатності»).

Зв'язки з іншими поняттями

   Бенчмаркінг може здатися схожим на конкурентну розвідку, хоча насправді він є більш деталізованим, формалізованим і упорядкованим, ніж підхід конкурентної розвідки. Суть сьогоднішнього трактування бенчмаркінгу — «безупинний систематичний пошук і впровадження найкращих практик, що приведуть організацію до досконалішої форми». Бенчмаркінг - це засіб для вдосконалення діяльності та практики кращої якості з використанням досвіду найкращого в даній сфері". Бенчмаркінг (від англ. benchmarking — встановлення контрольної точки) — це перманентний, безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об’єктами інших підприємств чи структурних підрозділів.

Модель  Бенчмаркінга

    Модель, що Б є поєднанням моделей Р.Кемпа та Х.Вазірі. В ній використано системний підхід та циклічність. Поетапна модель складається з п'яти фаз, кожна з яких включає в себе певні кроки:

        Етап планування складається з трьох кроків: визначення об'єкта бенчмаркінгу, пошук найкращих варіантів в даній сфері, визначення методу збору інформації та збір цієї інформації.

        Етап аналізу включає в себе два кроки: визначення слабких сторін власної компанії в досліджуваній сфері, проектування очікуваного рівня.

        Етап інтегрування складається з таких кроків: встановлення функціональних цілей, налагодження комунікаційних зв'язків.

        Етап дії включає такі кроки: розробка планів впровадження, впровадження та моніторинг.

        Етап зрілості полягає у відповіді на запитання: чи інтегровано практику в процес діяльності фірми, чи досягнуто позиції лідера в даній сфері?

Практика бенчмаркінгу приносить вагомі результати для покращення якості та збільшення конкурентоспроможності підприємства. Використання цього підходу, разом з щоденним процесом планування на підприємстві, дає менеджерам можливість ефективніше рухатися на шляху до досягнення цілі - бути стабільним лідером у певній сфері, а отже, здобути ділову досконалість та ефективність.

Види

Розрізняють три види бенчмаркінгу:

1.      Внутрішній бенчмаркінг, який зводиться до аналізу та порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів одного й того самого підприємства.

2.      Бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів, — сконцентрований на порівняльному аналізі товарів (робіт, послуг), продуктивності виробничих процесів та інших параметрів досліджуваного підприємства з аналогічними характеристиками підприємств-конкурентів. Вважається, що найкращим аналогом для порівняння є «ринковий лідер». Ідентифікація факторів, які зумовлюють відставання досліджуваного підприємства від лідера, дає можливість розробити рекомендації щодо скорочення відставання.

3.      Функціональний бенчмаркінг, за якого аналізуються окремі процеси, функції, методи й технології порівняно з іншими підприємствами, які не є конкурентами розглядуваного. Фірми, що застосовують схожі методи, прийоми чи технології і не є конкурентами, охоче йдуть на взаємний обмін первинною інформацією та зацікавлені в реалізації спільних проектів, спрямованих на вдосконалення тих чи інших операцій, що порівнюються.

Фази

Розрізняють три фази бенчмаркінгу:

1.      Підготовча. На цій стадії здійснюють вибір об’єкта бенчмаркінгу та порівняльних аналогів; визначають оцінні показники (наприклад, собівартість, затрати часу, частка браку); збирають необхідну для аналізу інформацію. Зауважимо, що порівняльних аналогів має бути якомога менше, адже зі зростанням їх кількості — витрати на бенчмаркінг підвищуються, а результати стають дедалі поверховими.

2.      Аналіз. У ході аналітичної фази бенчмаркінгу на основі порівняння з підприємством-партнером виявляються недоліки (слабкі місця) в об’єктах бенчмаркінгу та ідентифікуються причини їх виникнення. Критерієм оцінки процесів, функцій, методів чи виробничих процесів є показники їх продуктивності.

3.      Впровадження. На цій стадії проводиться робота з реалізації результатів аналізу в практичній діяльності підприємства. Основний акцент тут робиться на розробці стратегії і тактики нейтралізації виявлених у ході бенчмаркінгу слабких місць на підприємстві.

Враховуючи те, що ринок є системою, яка постійно та динамічно розвивається, і з метою забезпечення стабільної конкурентоспроможності суб’єкти господарювання повинні проводити перманентний бенчмаркінг з тим, щоб на цій основі забезпечити виявлення та впровадження інновацій і раціоналізаторства.

Дослідивши бачення багатьох науковців [1,2,3,4,5], щодо діяльності підрозділів конкурентної розвідки в сегменті забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання в Україні.
Методи:
1.Потрібно враховувати всі фактори вхідної інформації, для забезпечення оптимального інформаційного результату.
2.Необхідність створювати адаптивну систему аналізу, до постійних змін як в інформаційному середовищі зокрема, так і конкурентному середовищі суб’єкта господарської діяльності взагалі.
3.Враховуючи той факт, що динаміка та тенденції в економічному середовищі мають можливість повторюватись за певний проміжок часу, потрібно застосовувати ситуаційний аналіз частіше.
4.Система аналізу та інформаційні результати повинні бути зафіксовані в спеціальних базах даних для подальшого проведення як ситуаційного аналізу так і можливість посилання на певний інформаційний ресурс.
Інструменти:
1.Необхідна універсальна система збору інформації, з урахуванням автоматизованих систем збору інформації по заданим критеріям, наприклад пошукова програма «Айзберг»;
2.Необхідність до включення до системи збору інформації таких інструментів в діяльності підрозділів конкурентної розвідки як відвідування виставок, анкетування, соціальне опитування та інші соціальні інструменти.
3.Реалії сьогодення вимагають постійної перевірки зібраної інформації, так, як інформаційний простір, зокрема мережа інтернет містить в собі багато дезінформації.
Висновок:
Такі процеси як збір інформації та подальший її аналіз потребують теж реорганізації в напрямку скорочення часу на збір та аналіз інформації, її точність, оптимізацію та надання керівникам підприємства. Тому на сьогоднішній день проблема залишається відкрита: «яким чином збалансувати та оптимізувати напрямок суб’єкта господарювання на досягнення стану стабільного розвитку в  морі економічних, політичних, енергетичних, продовольчих криз, як зробити точний прорахунок економічних рішень, як прорахувати настання загроз та ризиків для підприємства, як оптимізувати систему економічної безпеки підприємства до стану його стабільного розвитку». Але в той же час ми бачимо вирішення цієї проблеми в оптимізації системи збору та аналізу інформації, яка в свою чергу призведе до раціонального-збалансованого ведення господарської діяльності, де стан загроз та ризиків обов’язково буде враховано та вжито заходів щодо протидії їм.

Список використаних джерел:
1. А.Г.Додонов, Д.В.Ландэ «Інститут проблем реєстрації інформації» НАН України вул. М. Шпака 2,  03113 Киев, Украина.  Информационный центр «ЭЛВИСТИ»  ул. М. Кривоноса, 2а, 03037 Киев, Украина http://poiskbook.kiev.ua/art/tvp/tvp-art.pdf
2. Евгений Ющук Конкурентная разведка. Маркетинг рисков и возможностей Издательство: Вершина, 2006 г. Интегральный переплет, 240 стр.
3. Журнал «Компаньон» (Київ) 19.04.2004г. № 14 стор.8, 9
4. Казиев В.М. «Введение в анализ, синтез и моделирование систем» Издательство: БИНОМ. Лаборатория     знаний » Серия:     Основы информационных  технологий » 2006 г. 248 стр.
5. Курносов Ю.В., П.Ю. Конотопов. «Аналитика: методология, технология и организация информационно-аналитической работы» / - М.: РУСАКИ, 2004. - 512 с.