Моделі кредитного скорінгу та оцінювання надійності позичальників

     Погашення кредиту здійснюється із власних  коштів позичальника готівкою, переказами через підприємство зв’язку, або  перерахуванням сум із заробітної плати, стипендії, пенсії на підставі доручення  позичальника бухгалтерії за місцем праці, відділу соціального захисту  населення.

     Готівку для погашення кредиту банки  одержують за  квитанціями  чи за повідомленнями, у документах сума відсотків вказується окремо. Погашення  заборгованості шляхом списання суми внеску із рахунку за вкладом здійснюється згідно з разовим дорученням у  встановленому порядку.

     При не надходженні від позичальників  платежів в встановлені терміни  суми не внесені  в строк платежів перераховуються на рахунок прострочених кредитів з сплатою підвищених відсотків. При умові неможливості погашення  позичальником кредиту в встановлений термін його сума стягується з поручителя.

     При неможливості погашення позики безпосередньо  позичальником і поручителем  виникає ситуація, коли таку позику потрібно погашати банку. Для таких  потреб в установах банків утворюються  спеціальні страхові фонди на покриття кредитних ризиків. Чим більш  ризиковану політику проводить банк, тим більший страховий резерв повинен він мати, використав для  цього кошти з прибутку.

ВИСНОВКИ 

     Не  існує й досі єдиної досконалої методики для оцінки кредитоспроможності  позичальника, тому слід вдало поєднувати засоби комплексного та статистичного  аналізу, вдосконалювати програмні  комплекси тощо.

     Результатом комплексної оцінки кредитного ризику є прийняття рішення про надання  або не надання конкретного кредиту, а також, у разі позитивного рішення, визначення основних його параметрів: мета, сума, термін, відсоткова ставка, забезпечення та інші умови. Очевидно, що така оцінка є результатом синтезу  оцінок кредитоспроможності клієнта, пропонованого до кредитування бізнес-проекту, забезпечення, а також інших чинників, які можуть впливати на повернення кредиту.

     З огляду на недоліки у практиці вітчизняної  банківської сфери, а також на роль кредитоспроможності позичальників  як основного інструменту мінімізації  кредитного ризику, вдосконалення цієї сфери аналітичної роботи в комерційних  банках, необхідно здійснювати в  таких основних напрямах.

     1. Розширення складу показників  фінансового аналізу для отримання  інформації, яка б характеризувала  усі аспекти діяльності потенційного  клієнта. Систему коефіцієнтів  необхідно доповнити, передусім  щодо детальнішої оцінки фінансової  стійкості підприємства та аналізу  раціональності сформованої структури  джерел коштів, які використовуються  у виробничому процесі, що дасть  змогу оцінити, наскільки ефективним  буде залучення банківських кредитів.

     2. Проведення аналізу можливих  джерел погашення зобов’язань  за кредитом. Найприйнятнішим для  банку джерелом виплат за кредитом  є внутрішні ресурси підприємства, особливо надходження від звичайної  діяльності позичальника (адже це  ознака рентабельності підприємства). Іншими джерелами виплати можуть  бути додаткове залучення позикових  коштів, ліквідація чи реалізація  активів, новий внесок капіталу  тощо.

     3. Активне використання аналізу  грошових потоків підприємства, що дає можливість оцінити  обороти коштів позичальника. Необхідно  відстежувати грошові потоки  між позичальником і його дочірніми  та посередницькими структурами  для недопущення відволікання  коштів, які повинні бути використані  на фінансування конкретних виробничих  потреб позичальника через пов’язані  з ним структури. 

         Філософія скорингу заключається не в пошуку пояснень, чому ця людина не платить. скоринг виділяє ті характеристики, які найбільше тісно пов'язані з ненадійністю або, навпаки, з надійністю клієнта. Ми не знаємо, чи поверне даний позичальник кредит, але ми знаємо, що в минулому люди цього віку, цієї ж професії, з таким же рівнем освіти та з тією ж кількістю дітей кредит не повертали. Тому ми давати кредит цій людині не будемо.

У цьому заключається дискримінаційний (не в статистичному, а в соціальному значенні цього слова) характер скорингу, тобто якщо людина по формальних ознаках близька до групи з поганою кредитною історією, то йому кредит не дадуть. Тому навіть при дуже високому ступені використання автоматизованих систем скорингу іноді здійснюється суб'єктивне втручання, наприклад, у випадку, коли кредитний інспектор має додаткову інформацію, що доводить, що людина, класифікована як ненадійний, насправді "гарний", і навпаки.

        Особливо слід зазначити, що за допомогою скорингової моделі можна прогнозувати кредитний ризик лише на певний період часу, який, приміром, на Заході складає від одного до двох років. Тобто, релевантність моделі згодом має тенденцію до зниження. Що стосується України, то в силу усім зрозумілих причин, він не може становити більше одного року. Таким чином, один раз настроївши модель необхідно її доопрацьовувати та калібрувати.

      СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Бордюг, В.В. Теоретичні основи оцінки кредитоспроможності  позичальника банку [Текст] // Режим  доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal /Soc_Gum/VUbsNbU/2008_3/Visnyk%20UBS%20NBU%203_112.pdf
2. Бугель, Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника. [Текст] / Ю. Бугель // Банківська справа. - 2007. - №4. - С.54-60.
3. Державін, В. В. Удосконалення методичних підходів до оцінки кредитоспроможності позичальника. [Текст] / В. В. Державін // Економіка АПК. - 2008. - № 6. - с.69-75.
4. Забчук, Г.М. Механізм застосування кредитних важелів комерційними банками України [Текст] // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/natural/Vchnu/Ekon/2009_2/zmist.files /07.pdf.
5. Манако, О.В. Системний підхід до оцінки кредитоспроможності підприємства [Текст] // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/EMMSES/2007_12/Zbirnik_2007_12/Manako.pdf.
6. Некрашевич, Н.В. Оцінка кредитоспроможності підприємства [Текст] // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vntu /2008_17_1/70.pdf.
7. Остафіль, О., Рубаха, М. Комплексна оцінка кредитоспроможності позичальника як інструмент управління кредитним ризиком банку [Текст] // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum /freu/2009_19/54.pdf.