АФО Нирок

Для нормальної життєдіяльності організму необхідний постійний склад внутрішнього середовища: кров, міжклітинні рідини. Здатність окремих клітин і всього організму в цілому зберігати постійність своєї рідкої фази з допомогою багаточисленних фізіологічних і біохімічних реакцій – це одна найважливіших особливостей живої матерії.

Завдяки цій здатності в різних зовнішніх умовах параметри внутрішнього середовища не виходять за визначені межі, а навпаки, всякий раз приводяться до найбільш благоприємного для життєдіяльності рівня. Підтримання постійної (в визначених межах) внутрішнього середовища організму називається гомеостазом. Важливу роль в збереженні гомеостазу відіграють органи виділення – нирки, потові залози, кишківник, а також печінка, легені, які беруть участь в видаленні з організму кінцевих продуктів обміну речовин. Органи виділення працюють не менш напружено, ніж серце, мозок і інші життєвоважливі системи організму.

Знання даної теми допоможе студентам у вивченні клінічних дисциплін, розвивати своє клінічне мислення.

Органи виділення (видільна система), або сечові органи.

В процесі життєдіяльності в організмі людини утворюються в значній кількості продукти розпаду органічних речовим, які не використовуються організмом і виділяються з нього обов’язково через органи виділення.

Кінцеві продукти обміну речовин, які виділяються організмом називаються екскретами, а органи, які виконують видільні функції, називають екскреторними або видільними. До видільних органів відносять легені, шлунково-кишковий тракт, шкіру, нирки.

Основним органом виділення є нирки, які виводять з сечею велику кількість кінцевих продуктів обміну, головним чином, які містять азот (сечовину, аміак, креатинін). Процес утворення і виділення сечі з організму називається ДІУРЕЗОМ.

До сечових органів відносяться:

1. Нирки - функція сечоутворення і сечовиділення.

2. Сечоводи - функція сечовиведення.

3. Сечовий міхур – сечонакопичення.

4. Сечівник (жіночий, чоловічий) - сечовідведення сечі назовні.

НИРКИ, ЇХ БУДОВА, ФУНКЦІЇ

1. Головна функція нирки - видільна (екскреторна). Бони виді­ляють з організму продукти розпаду, залишки води, солей, шкідливі речовини і деякі лікарські препарати.

2. Беруть участь у підтриманні і збереженні на відносно постій­ному рівні внутрішнього середовища (гомеостаза).

А) регулюють величину осмотичного тиску в організмі;

Б) регулюють постійність реакції крові, іонного складу крові.

3. Синтезуюча функція, беруть участь в синтезі деяких речовин, наприклад є спеціальний фермент ренін, який приймає участь в регуляції рівня артеріального тиску.

4. Секреторна функція, вони володіють здатністю до секреції ор­ганічних кислот і основ іонів К+ і Na+.

5. Обмінна функція. Беруть участь в водносольовому (мінеральному) обміні, а також встановлено, що нирки беруть участь і в ліпід­ному, білковому і вуглеводному обміні.

ЗОВНІШНЯ БУДОВА НИРКИ.

Нирка (ren лат. назва; nephros грецька назва) парний орган; є права і ліва нирка, бобоподібної форми, темно-червоного кольору, поверхня гладенька, розміри біля 11х5см, маса в середньому дорівнює 120-200-250г.

ТОПОГРАФІЯ НИРКИ.

Знаходиться в позаочеревинному просторі, по обидві сторони хребетного стовпа.

Права нирка розміщується на рівні ХІІ грудного – ІІІ поперекового хребців.

Ліва нирка розміщується на рівні XI грудного – ІІ поперекового хребців.

Межують нирки з такими органами:

ззаду - з поперековою частиною діафрагми, поперековим м"язом.

спереду правої нирки - знаходяться такі органи: права доля пе­чінки, правий згин товстої кишки, 12-ти пала кишка.

спереду лівої нирки - знаходяться такі органи: шлунок, хвіст підшлункової залози, селезінка, лівий згин обвідної кишки.

Вище нирок знаходяться наднирники – парний орган ендокринної системи.

На нирці розрізняють: 1. Поверхні: 1) передню, 2) задню, ІІ. два краї: 1) опуклий називають латеральний; 2) ввігнутий називають медіальний ІІІ Два кінця (або полюси)

1) верхній

2) нижній.

Всі елементи; ниркова артерія, ниркова вена, нерви, лімфатичні судини, сечовід утворюють ниркову ніжку.

На медіальному краю нирки, приблизно посередині є заглибина, яку називають воротами нирки hilus renalis) через які проходять ниркова артерія, нерви лімфатичні судини, ниркова вена, сечовід. Ворота нирки продовжуються в ниркову пазуху, яка зайнята

1. малими (8-12) нирковими чашками

2. великими (2-3)

3. нирковою мискою, яка звужується і переходить в сечовід.

Малі ниркові чашки мають форму трубочок, які одним кінцем охоплюють нирковий сосочок, а другим кінцем продовжуються в великі ниркові чашки.

ОБОЛОНКИ НИРКИ:

1. Ниркова фасція - зовнішня

2. Жирова капсула - середня оболонка

3. Фіброзні капсула - внутрішня, (сполучнотканинна, яка безпосередньо прилягає до речовини нирки і легко відокремлюється від неї.

Оболонки нирки разом з судинами нирки являють собою фіксуючий апарат нирки.

Стінка ниркових чашок і ниркової миски складається з слизової оболонки, шару гладких м"язових клітин і сполучнотканинного шару.

Макроскопічна будова нирки:

внутрішня.

Нирки - це паренхіматозний орган, що складається з речовини або паренхіми, яка в свою чергу складається з двох шарів:

1. Коркова речовинна - світлого кольору, розміщується суцільним шаром і дає відростки а мозкову речовину - ниркової стовпи.

2. Мозкова речовина - темного кольору знаходиться всередині, представлена 12-15 нирковими пірамідами, верхівки яких направлені в ниркову пазуху, основа напрямлена до поверхні нирки

Верхівки 2-3 пірамід з"єднуються і утворюють – нирковий сосочок, який виступає в малу ниркову чашку. Є 12 ниркових сосочків, які мають дрібні отвори, ч/з які сеча виділяється в малі чашки.

Мікроскопічна будова нирок.

Нирка являє собою складну трубчасту залозу, трубочки якої називають нирковими (сечовими) канальцями. Вони являються складовою частиною структурно-функціональної одиниці нирки – нефрона.

У людини загальна кількість нефронів в нирці досягає в середньому 1млн. - (коркові і юкстамедулярні).

Нефрон представляє собою каналець, початковий відділ якого у вигляді двохстінної чаші, що оточує артеріальний капілярний клубочок, а кінцевий - впадає в збирну трубку.

В нефроні виділяють такі відділи: 1 ниркове (мальпігієве) тільце складається з судинного клубочка і капсули ниркового клубочка (Шумлянського-Боумена), що оточує його (її називають ще сліпим кінцем).

2) Проксимальний сегмент включає прокручений каналець І порядку, і пряму частину (нисхідний відділ петлі нефрона), петля включає такі частини:

1. Нисхідна частина

2. Власне петля або коліно петлі

3. Висхідна частина

4. Дистальний сегмент, що складаються з висхідної частини петлі і покрученої частини (покручений каналець ІІ порядку).

Дистальні покручені канальці відкриваються в збирні трубочки, які зливаються утворюють загальні вивідні протоки (сосочковий канал) проходять через мозковий шар до верхівок сосочків і від­криваються на верхівках сосочків пірамід, а вони виступають в порожнину пазухи. Ниркові пазухи відкриваються в сечоводи.

КРОВОПОСТАЧАННЯ НИРОК

1. Нирки одержують кров з ниркової артерії яка відходить від aorta abdominalis яка має в порівнянні з величиною нирки великий діаметр, бо по ній доставляється кров в нирку не тільки для кровопостачання нирки, як органа, але й для утворення сечі через нирку за добу протікає 2000 л крові.

2. Артерія в нирці розпадається два рази на приносні судини (артеріоли приносні, які в свою чергу розпадаються на капіляри (перша сітка капілярів). Капіляри судинного клубочка зливаючись, утворюють виносну артеріолу діаметр якої в два рази менший, ніж діаметр приносної.

Виносні артеріоли знову розпадаються на сітку капілярів, які обплітають канальці (друга сітка капілярів).

Таким чином, для нирок характерно наявність 2-х сіток капілярів („чудесна сітка”).

1. капіляри судинного клубочка, які входять в склад ниркових тілець, в них тече артеріальна кров.

2. капіляри обплітають ниркові канальні, де проходять обмін речовин, і кров з артеріальної стає венозною. Через те артеріальні капіляри переходять у венозні.

Тиск крові у капілярах судинного клубочка вище, ніж у всіх капілярах тіла. Він дорівнює 70-90 мл. рі. ст. Через нирки вся кров (5-6) літрів переходять за п’ять хвилин, на протязі доби через нирки протікає приблизно 1000 – 1500 л крові.

Механізм утворення сечі

Сеча утворюється з плазми крові, яка протікає через нирки, і є складним продуктом діяльності нефронів.

Це складний процес, складається з таких етапів (фаз):

1. Фільтрація (ультрафільтирації) клубочкової.

2. Реабсорбції (зворотнє всмоктування).

3. Секреція (канальцева).

1. В капілярах клубочків ниркового тільця проходить фільтрація. З плазми крові відфільтровується вода з всіма розчиненими в ній неорганічними і органічними речовинами, які мають низьку молекулярну масу – це первинна сеча.

По хімічному складу подібна з плазмою крові, в ній майже не міститься білків, форментних елементів крові. Утворений клубочковий фільтр одержав назву первинної сечі. Процесу фільтрації сприяє високий тиск крові (гідростатичний) в капілярах клубочків: 70-90 мл.рі.ст. (через те, що діаметр приносної артеріоли більший у два три рази ніж виносної).

Фільтрація сечі припиняється, якщо артеріальний тиск нижче 30 мл.рт.ст.

2. Канальцева реабсорбція проходить в ниркових канальцях, де з первинної сечі в кров повертається вода, глюкоза, частина солей і невелика кількість сечовини, амінокислоти.

Утворюється кінцева або вторинна сеча. В ній нема глюкози, амінокислот деяких солей і різко підвищена концентрація сечовини. За добу утворюється 150-180 л. первинної сечі, а вторинної 1-1,5 л.

Зворотнє всмоктування води проходить активно або пасивно. Активна реабсорбція здійснюється завдяки діяльності епітелію ниркових канальців, при участі спеціальних ферментних систем з затратою енергії.

Пасивна реабсорбція проходить без затрат енергії за рахунок дифузії і осмосу. Велика роль в цьому процесі належить різниці онкотичного та гідростатичного тиску в капілярах канальців.

Активно всмоктується глюкоза, амінокислоти, фосфати, солі натрію. Пасивно всмоктується вода, хлориди, сечовина. Особливе значення в механізмі реабсорбції води і іонів натрію займає петля нефрона за рахунок так званої поворотно-противотічної системи.

Дистальні відділи покручених канальців регулюють і підтримають постійність солей Натрію і Калію в організмі.

3. Канальцева секреція. При участі спеціальних ферментних систем проходить активний транспорт деяких речовин з крові в просвіт канальців, а також за рахунок екскреторної функції ниркового епітелію сечових канальців.

Функція збирних трубок – проходить всмоктування води.

Регуляція діяльності нирок:

1. Нервова регуляція

вегетативна нервова система регулює процесами механізму сечоутворення.

2. Гуморальна регуляція – здійснюється за рахунок гормонів – вазопресину і альдостерону.

Кількість, склад, властивості сечі.

За добу людина виділяє в середньому приблизно 1,5 сечі, але ця кількість непостійна. Діурез зростає після надмірного пиття, вживання білка; продукти розпаду, якого стимулюють сечоутворення.

Вдень сечі утворюється більше ніж вночі. Зменшення сечоутворення вночі зв’язано з зниженням д-сті організму під час сну, з деяким падінням величини артеріального тиску. Нічна сеча темна і більш концентрована.

Колір. Сеча прозора рідина світло-жовтого кольору, При відстоювання в сечі випадає осадок, який складається з солей і слизі, з легким запахом аміаку.

Реакція. Сеча здорової людини переважно слабко кисла. рН її коливається від 5,0 до 7,0. Вона може змінюватися в залежності від харчових продуктів.

Відносна густина. Дорівнює 1,015-1,020. Залежить від кількості прийнятої рідини або від наявності в сечі твердих речовин. В ній міститься 95% води і п’ять процентів твердих речовин.

Склад. Нирки є основним органом виділення з організму азотистих продуктів розпаду білка, сечовини, сечової кислоти, аміаку, пуринових основ, креатиніну, індикану. В нормальній сечі білок відсутній або визначаються тільки його сліди (не більше 0,03%). Поява білка в сечі (протеїнурія) свідчить про захворювання нирок. Серед органічних з’єднань небілкового походження в сечі зустрічаються: солі щавлевої кислоти. Які поступають в організм з їжею, молочна кислота, яка може виділятися після м’язової роботи, кетонові тіла, які утворюються при перетворенні в організмі жирів в цукор.

Глюкоза появляється в сечі тільки в тих випадках коли її вміст в крові різко збільшується (гіперглікемія). Виведення цукру з сечою називається глюкозурією. Поява еритроцитів в сечі (гематурія) спостерігається при захворюваннях нирок і сечовивідних органів.

В сечі здорової людини містить пігменти (уробілін, урохром, які визначають її жовтий колір). Ці пігменти утворюються з білірубіна жовчі в кишечнику, нирках і виділяються ними.

З сечею виводяться білки, певна кількість неорганічних солей, (біля 15-25 г за добу), з організму ексретується хлорид натрію, хлорид калію, сульфати, фосфати.

Зміна фізико-хімічних властивостей сечі свідчить про якість порушення в організмі.

Напр., виділення темно-жовтої або зеленуватої сечі говорить про порушення функції печінки.

Сеча „м’ясних помиїв” – про серйозні захворювання сечових органів. Поява білка в сечі свідчить про запальні захворювання нирок. поява цукру в сечі свідчить про цукровий діабет.

Різкі зсуви в кислотно-лужній рівновазі можуть сприяти утворенню каменів (сечо-камяна хвороба).

Під впливом деяких ліків і харчових продуктів може змінюватися колір сечі. Вона стає червона від буряка і амідопіріна, яскраво-жовтою від акрі хіна, біоміцину.

Тому дослідження (аналіз) сечі має велике значення в розпізнанні багатьох захворювань, а саме встановити порушення функції нирок, деякі зміни в обміні речовин, які пов’язані з порушенням функцій різних органів.

Аналіз включає таке вивчення і дослідження мікроскопічного осаду (наявність формених елементів крові – лейкоцитів, еритроцитів і інших клітин).