Асортимент сировини тваринного походження

Асортимент сировини тваринного походження

Зміст

Запровадження

1. Лікарська сировину  тваринного походження

1.1 Продукти життєдіяльності  бджіл

1.2 Продукти переробки  органів прокуратури та тканин  великої рогатої худоби

1.2.1Панти

1.2.2 Одержання препаратів  з копит і рогів великої рогатої худоби

1.2.3Хрящи і сухожилля

1.3 Отрути змій

1.4Пиявки

2. Дослідження асортименту препаратів з сировини тваринного походження, реалізованих через мережу аптек «Алію»

2.1 База дослідження та методи дослідження

2.2 Асортимент препаратів  з сировини тваринного походження

2.2.1Пантокрин 

2.2.2 Препарати з хрящів  і жил великої рогатої худоби

2.2.3 Препарати з отрут  змій і бджіл

Укладання

Список літератури

 

Запровадження 

 

Актуальність  обраної теми зумовлена тим, що у  останнім часом в споживачів лікарських засобів збільшився інтерес і  попит на препарати з сировини рослинного й тваринного походження.

>Лека>рственное сировину — природні матеріали мінерального, тварини рослинного походження, службовці джерелом отримання лікарських засобів.

Ліки налічують так  само багаторічну історію, як і лікування. Найбільш древнім свідченням цього є перша група у світі фармакопея (перелік лікарських засобів), складена у державі Шумер 3500 р. е. видатним цілителем давниниЛю-Лю на невеликих глиняних платівках.

Цей працю розшифровано в 1956 р. За цим документом шумерська  цілитель під час упорядкування ліків звертався до рослинним, тварин і мінеральним речовин. З тварин матеріалів застосовувалися молоко, зміїна шкіра, панцир черепахи. [2]

Кров, жовч, слина,стекловидная рідина очей, шлунковий сік, молоко тварин віддавна використовують у народної й наукової медицині та часом успішно конкурують ізрастениями-целителями. 

На Русі ведмежою жовчю  здавна лікували ревматизм, подагру, туберкульоз  та інші хвороби, але в Сході жовч для лікувальною метою одержували від вовків, пантер, оленів, змій та інших тварин. Дослідження хімічного складу жовчі дозволило знайти у ній багато корисних сполук і тим самим науково обгрунтувати успішне лікування її препаратами захворювань м'яких тканин, суглобів і хребта.

У багатьох країн Сходу народна медицина використовує інші види тваринного сировини, які у Європі наразі немає застосування. Сюди відносяться яловичі і свинячі бульки, свиняча щетина, кінський волосся, шкури і кістки тварин, роги та ратиці,пух-перо домашньої птиці тощо. п.

За останнє десятиліття  кісткова тканину стала однією з  інтенсивно досліджуваних медиками і біологами об'єктів, що у організмі тваринного немає інший тканини, настільки багатою мінералами і такі своєрідно об'єднуючою органічні та неорганічні компоненти, чимало з яких може вишукати використання у ролі лікарських засобів.

Об'єктом цього дослідження є асортимент лікарських засобів тваринного походження різних фармакологічних груп, наявних у аптечному установі.

Метою дослідження виступає вивчення асортименту сировини тваринного походження і препаратів його основі.

Завдання цього дослідження полягають у вивченні лікарського сировини тваринного походження, наявного в аптеці і застосовується у медичній практиці, і навіть вивчення препаратів з урахуванням даного сировини.

Результати, одержання ході дослідження, можна використовувати для формування асортименту аптечного установи.

 

1. Лікарська сировину  тваринного походження

У сучасному фармакогнозії  об'єкти тваринного походження поодинокі (п'явки, шпанська мушка); більше застосовуються продукти їхньої переробки - тварини  жири, виділення, зміїний отрута, продукти життєдіяльності бджіл тощо. п.

1.1 Продукти життєдіяльності  бджіл

Комахи - найчисельніший клас тварин.Энтомологи налічують понад мільйон різних видів комах. Чимало їх ми приносять людині шкода. Але є й світло корисні комахи. У тому числі, передусім, треба назвати бджіл.

На планеті навряд чи знайдеться населене місце, у якому був бджіл. Мислителі і науковці всіх часів і народів вели систематичні контролю над бджолами. Державні діячі всіляко сприяли підвищенню пасік у країнах, вважаючи, що впливатиме на добробут їхнього народів.

>Пчеловодство приносить  користь людям: бджоли дають  високоякісний продукт - мед та  інші корисні речовини. З іншого боку, вони виробляють запилення сільськогосподарських рослин, ніж значно підвищують їх врожайність.

Багато століть людина користується продуктами бджільництва. Це мед, маточне молочко, прополіс, бджолиний  отрута і віск. Усі є біологічно активними речовинами, тому їх застосування вимагає постійної і ретельного контролю над пацієнтом.

>Пчели-труженици щорічно  дають людині сотні тисяч тон  меду. У народній медицині мед  займає чільне місце. Але він які вже перестав бути засобом лише народної медицини і відчинив двері сучасної клініки, де успішно застосовується під час лікування багатьох хвороб.Мед позитивно впливає для підвищення опірності дитячого організму інфекцій, він корисний на старості. [5, 56]

Важко переоцінити лікувальне й профілактичне значення бджолиного отрути. Препарат бджолиного отрути -апитоксин - можна залучити до будь-яку пору року, стаціонарно і амбулаторно, соціальній та комплексі терапевтичних заходів. Там, коли лікарське лікування і фізіотерапія не дають результатів, можна використовувати бджолиний отрута шляхомвнутрикожних ін'єкцій шкірних утирань, електрофорезу, інгаляцій.

Бджоли дають людині багато воску, що входить в якості основи у складі багатьох мазей, пластирів, косметичних кремів.Воск є найцінніше сировину багатьом галузей промисловості.

Бджоли виробляють прополіс (бджолиний клей), застосовуваний у  народній медицині як лікувальне засіб  під час лікування ран та інших захворювань.

>Прополис - це бджолиний  клей, яким бджоли зашпаровують  щілини в вулику, скорочують льоток  в разі настання холодну погоду, прикріплюють плічка рамок дофальцам вулика і полірують осередки стільників, де зберігається мед, квітковий пилок і розвиваються личинки.

У різних місцях гнізда бджоли використовують прополіс неоднакового якості. Так, покриття поверхні стільникових осередків використовується особливий  бальзамічний прополіс, азамазивания отворів в вулику, покриттяхолстиков і рамок - липкий прополіс з додатком воску, пилку і різноманітних сторонніх речовин, включаючи сміття вулика. Описано випадки, коли бджоли приносили у вулик садовий віск, масляну фарбу і різноманітні клейкі і смолисті речовини.

У бджолиному вулику прополіс жовтого чи червонясто-коричневого  кольору, іноді зустрічають у  виглядікоричнево-зеленой клейкою  маси, нагадує смолу. Старий прополіс, змішаний з воском, має темний колір. У прополісу приємні пахощі, гіркуватий смак. При тривалому зберіганні він  твердне та робиться тендітним. При кімнатної температурі прополіс перебуває у твердому стані, за нормальної температури36°C набуває м'яку консистенцію, при65°C плавиться, а при горінні видає типовий запах ладану. Він дуже добре розчиняється в ефірі, хлороформі, трішки гірше ветиловом спирті і скипидарі.

Щодо хімічного складу прополісу є надзвичайно складним й остаточно не вивчений. Вважають, що прополісу входять смолисті речовини (50-55%), ефірні олії (8- 10%) і віск (близько тридцяти%). У його виявляють також бальзами, рослинні і ефірні олії, мікроелементи.3.Г.Чанишев й О.К. Кудашев (1976) знайшли упрополисе 11 мікроелементів: марганець, цинк, барій, титан, нікель, мідь, свинець, кобальт, ванадій, хром, олово.

Інтерес Вільгельма до хімічним складом прополісу виявляли багато дослідників. [2]

У 1907 р.Bohrisch писав, що прополіс складається з прополисной смоли - 43,6%, летючих складових частин (ефірні оливи й інше) - 6,9%,прополисного бальзаму - 8,7%, бджолиного воску - 27,9%, нерозчинних  в спирті іпетролейном ефірі речовин (механічна домішка) - 12.9%. ПоР.Э. Келлеру і Є. К.Прудниченко (1960) прополіс складається з 41,5%прополисних смол, 4,5% ефірних масел, 17,2% воску А, 6,35% воску У, 10,5% дубильних речовин, пилку і механічної домішки. А. У.Корякиним і М. М. Микільської (1963) для дослідження золи прополісу спектральним аналізом встановлено великий вміст заліза, кальцію, алюмінію, магнію, кремнію, міді, марганцю, цинку і кобальту. У невеличких кількостях встановлено присутність берилію, нікелю, олова, свинцю, срібла, титану, цирконію.

Г.Б. Миколаїв (1975) зазначає, що упрополисе смол ібальзамов близько 55%, воску 30%, ефірних масел 10%, квіткового пилку 5%. Перелічені основні компоненти багаті вітамінами й мікроелементами.Смолистие ібальзамические речовини прополісу своєю чергою містять коричний спирт,коричную кислоту, дубильні речовини; десятки надзвичайно цікавих речовин містить квітковий пилок. Виявлено впрополисе секрет слинних залоз бджіл і сторонні домішки випадкового характеру. У інституті хімії природних сполук АН СРСР виконані дослідження хімічного складу прополісу (С.А.Поправке, 1975). Істотну частина розчинних в спирті сполук, їхнім виокремленням прополіс, становлять сполукифлавоноидной природи, зокремафлавони,флавоноли іфлавонони. У ньому також ідентифіковані сполукитерпеноидной природи із групикариофилена -а-ацетоксибетуленол і ароматнийальдегид -изованилин.И.Чижмарик і І.Мател (1971) встановили впрополисе зміст ароматичних ненасичених кислот - кавовій іферуловой, які мають біологічну активність. До. Янош і У.Бумба (1975) в дослідах пофракционированию прополісу довели присутність у його значних кількостей (0,5 - 1 р на 150 р прополісу) бензойної кислоти, що сприяє разом з іншими речовинамиантимикробному дії прополісу. Під час збирання й складування прополісу бджоли додають щодо нього ензими, які маютьантибиотическими властивостями. А.А.Барсков, Н.І.Губкина, В.А. Талан (1975) з прополісу з допомогою оброблення і перегонки його пором отримали, крім раніше виявлених ефірних масел, флавоноїдів, фенольних ітерпенових кислот,ефиросвязанние насичені кислоти -пальмитиновую, стеаринову,арахиновую,бегеновую,лигноцериновую, з ненасичених -олеиновую.

Резюмуючи вищевикладене  слід, що прополіс представляє складне  багатокомпонентне речовина, що містить у собі як органічні, і мінеральні сполуки. Щодо хімічного складу прополісу відбиває рослинну природу з додатком речовин тваринного походження івариабилен залежно від географічної зони і складу її флори.

По органолептичними показниками  доброякісний прополіс повинен відповідати  наступним вимогам. Свіжий прополіс жовтого чи червонясто-коричневого кольору; старий,полежавший - темного. Свіжий прополіс є клейку масу, нагадує смолу. При тривалому зберіганні він працює тендітним.

Ступінь забруднення прополісу  визначають шляхом його кип'ятіння 4-5 разом із двома обсягами винного спирту. Потім суміш фільтрують і фільтр додатково промивають гарячим спиртом. На фільтрі залишаються тверді, не розчинні в спирті частинки прополісу. За кількістю і якістю цих частинок визначають рівень його механічного забруднення. [9]

>Профильтрованний спиртової  розчин прополісу є переважно  розчин смол і воску. Він  прозорий, коричневого кольору, з чимось приємним ароматом. Якщо спиртової розчин і не відповідає наведеним вимогам, то прополіс вважають низької якості або фальсифікованим.

>Прополис має вираженими  діями проти мікробів і вірусів, стимулює регенерацію тканин, зменшує болю, припиняє запальним процесам, вбиваєдрожжеподобние гриби, збудників лишаїв іпарши, має багатьма іншими лікувальних властивостей. Нерідко за рівнем лікувальної ефективності іпротивомикробной активності прополіс перевершує антибіотики.

Встановлено, щопрополисом можна лікувати багато захворювання шкіри слизових оболонок. Під впливом прополісу добре гояться прості різані ізаживающие рани, виразки шкіри, шлунка та дванадцятипалої кишки.

Відповідно до сучасної класифікації лікувальні препарати прополісу  належать до двом основним формам - рідкі й м'які. З рідких форм найпоширеніші настойки і рідкі екстракти прополісу. Більшість їх готується методом настоювання (>екстрагирования) етиловим спиртом.

>Настойку прополісу  можна приготувати так.Охлажденний не в холодильнику прополіс подрібнюють, зважують, висипають в скляну банку і заливають95-градусним етиловим спиртом у відсотковому співвідношенні 1: 5 чи 1: 6. Банку зі змістомвстряхивают, щільно закривають корком і настоюють 24 год при кімнатної температурі в захищеному від світла місці. Вміст фільтрують через полотно, укріплене у звичайній воронку. Залишившись на полотні прополіс віджимають.Фильтрат відстоюють в герметично закритою скляній посуді при8-10°C в темному місці протягом 10-12 год, після чого фільтрують через паперовий фільтр в мірний циліндр. Обсяг настойки доводять95-градусним спиртом до початкового кількості взятого розчинника. Настоянка прополісу є прозору рідина темно-коричневого кольору, з характерним пахучим запахом і гіркуватим смаком; при пробі мовою відчувається анестезуюче дію. Зберігати настойку прополісу необхідна за добре закупорених склянках з темного скла при кімнатної температурі.

Препарати прополісу знаходять  широке використання у медичній практиці, в ветеринарії та традиційної народної медицині.

Винятково важливе медичне  значення набуває бджолине маточне  молочко - найцінніше природнеполивитаминно-гормональное засіб, яке заслужено вважаютьбиопрепаратом, які маютьгериартрическими властивостями.

Нині препаратами, виготовленими  з харчів бджільництва, успішно лікують захворювання суглобів, артеріальних і венозних судин, запальним процесам, поранення, опіки, трофічні виразки.

Обнадійливі результати отримано під час лікування хвороб периферичної нервової системи. Перераховані вище продукти беруть участь у обмінних процесах, забезпечують організм енергією, підвищують імунологічні процеси, надають позитивний вплив лікуватися багатьох захворювань, істотно покращують обмін речовин в дітей віком і старих, відновлюютьтрофику тканин.