4. Організація роботи  народного депутата  у виборчому окрузі.

    Належне виконання депутатських повноважень  з необхідністю вимагає підтримання  постійного міцного зв’язку депутата з виборцями. Для цього законодавство  передбачає широке коло прав депутата у виборчому окрузі. Як слушно зазначається у новітній державознавчій літературі, після введення мажоритарно-пропорційної системи виборів народних депутатів цю групу прав доцільно називати «права депутата, що забезпечують його діяльність серед виборців». У Законі «Про статус народного депутата України» (в редакції Закону від 22 березня 2001 р.) ці права названі “правами народного депутата України у взаємовідносинах із органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об’єднаннями громадян України та іноземних держав”. Серед таких прав слід відзначити наступні:  
– безперешкодно відвідувати будь-які державні органи й органи об’єднань громадян, підприємства, установи, організації з питань своєї депутатської діяльності;  
– проводити зустрічі з виборцями, трудовими колективами, об’єднаннями громадян;  
– із правом дорадчого голосу брати участь у роботі сесій місцевих рад та засіданнях їх органів;  
– одержувати повну інформацію з питань, пов’язаних із виконанням депутатських повноважень від будь-яких державних органів, посадових осіб, підприємств, організацій;  
– на невідкладний прийом керівниками та іншими посадовими особами державних органів, підприємств, організацій з питань депутатської діяльності.  
При пред’явленні депутатського посвідчення народні депутати користуються правом безперешкодного доступу на підприємства, організації, що знаходяться на території України незалежно від їхньої підпорядкованості, форми власності, режиму таємності.  
Народний депутат як представник державної влади у випадку порушення прав та інтересів людини і громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звернутися з цією вимогою до відповідних органів і посадових сіб. Посадові особи державних органів, адміністрація підприємств, працівники міліції, до яких звернена така вимога, зобов’язані негайно вжити заходів для усунення порушення, а за необхідності – притягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата. У разі невжиття заходів щодо усунення порушення посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.  
Поряд з правами, Закон «Про статус народного депутата України» передбачає низку обов’язків парламентарів у виборчому окрузі:  
– підтримувати зв’язок з виборцями, регулярно інформувати їх про роботу Верховної Ради України та її органів, про реалізацію своєї передвиборної програми;  
– вивчати громадську думку, потреби і запити населення, у разі потреби інформувати про них Верховну Раду України;  
– здійснювати регулярний прийом виборців.  
Народний депутат розглядає отримані ним заяви, пропозиції і скарги громадян, вживає необхідних заходів для їх законного й обґрунтованого вирішення. За результатами розгляду скарг народні депутати можуть подати депутатське звернення. У разі потреби народний депутат може залучати до розгляду заяв, скарг і до прийому громадян посадових осіб державних органів, підприємств, установ, що знаходяться на території виборчого округу.  
Депутат не рідше одного разу на рік звітує перед виборцями про свою діяльність і йому забезпечується належні умови для проведення зустрічей із виборцями. Виконкоми місцевих рад або державні адміністрації виділяють приміщення і повідомляють громадян про час і місце зустрічі.  
Постійну допомогу народному депутату надають помічники-консультанти. Помічник-консультант народного депутата України користується окремим службовим приміщенням, обладнаним необхідними меблями, телефоном і оргтехнікою, що надається органами місцевого самоврядування народному депутату України в його виборчому окрузі. Канцелярські, поштові, телеграфні витрати помічника-консультанта народного депутата України, пов’язані з виконанням покладених на нього обов’язків, оплачуються безпосередньо народним депутатом України за рахунок коштів, передбачених на покриття його витрат, пов’язаних з депутатською діяльністю.  
Помічник-консультант народного депутата України у виборчому окрузі має такі повноваження:  
– одержувати за запитом безплатно в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах і організаціях необхідні народному депутату для здійснення його депутатських повноважень документи, інформаційні та довідкові матеріали, проїзні квитки;  
– одержувати надіслану на ім’я народного депутата України поштову і телеграфну кореспонденцію, відправляти її від його імені;  
– на першочерговий прийом керівниками та іншими посадовими особами органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій з питань діяльності народного депутата України;  
– брати участь у роботі органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, дія яких поширюється на виборчий округ, від якого обрано народного депутата України, у зборах трудових колективів, об’єднань громадян, громадян за місцем проживання та військовослужбовців у військових частинах, а також в інших заходах, що стосуються інтересів виборців округу;  
– оголошувати на засіданнях органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або подавати у письмовій формі підготовлені народним депутатом України для цієї мети пропозиції, звернення, заяви та інші документи;  
– за письмовим зверненням народного депутата України користуватися копіювально-розмножувальною та обчислювальною технікою органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ, організацій, розташованих на території виборчого округу, від якого обрано народного депутата України;  
– на позачергове придбання проїзних документів і позачергове поселення в готелях незалежно від їх відомчої підпорядкованості за пред’явленням посвідчення помічника-консультанта та посвідчення про відрядження.  

    5. Запити і звернення  народних депутатів України, порядок їх внесення і розгляду.

    Серед передбачених законодавством організаційно-правових форм здійснення парламентського контролю за діяльністю органів публічної  влади, підприємств, установ і організацій  в Україні провідне місце посідають депутатські запити і звернення.

    Відповідно  до ч. 2 ст. 15 Закону «Про статус народного  депутата України» депутатський запит  — це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної  Ради України, заявлена на сесії до Президента, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів публічної влади, керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Запит народного депутата України — це результат його особистого волевиявлення, форма реалізації наданих йому повноважень. Праву депутата на запит кореспондує обов'язок суб'єктів, яким він адресується, своєчасно надати відповідь щодо результатів його розгляду та вжитих заходів. Таким чином, депутатський запит виступає засобом здійснення парламентського контролю у формі індивідуальної контрольної діяльності депутата.

    Депутатський  запит є універсальною формою парламентського контролю, що в поєднанні з простотою і доступністю процедури його внесення й розгляду пояснює доволі широке його застосування у практиці українського парламентаризму. Наприклад, протягом п'ятої сесії Верховної Ради України четвертого скликання було надіслано 2340 депутатських запитів, тоді як Днів уряду і парламентських слухань проведено лише дванадцять.

    Запит подається в письмовій формі  Голові Верховної Ради України, який оголошує його на пленарному засіданні і передає до парламентського апарату. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 жовтня 2003 року № 16-рп/2003 (у справі про направлення запиту до Президента України) зазначив, що направлення запиту народного депутата України, з яким він на сесії звертається до органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, не потребує рішення парламенту. Водночас порядок направлення запиту до Президента відрізняється від загального, оскільки таке рішення приймається Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу. Умовою прийняття рішення є наявність попередньої підтримки вимоги про направлення запиту не менш як однією третиною від її конституційного складу.

    Після оголошення тексту депутатського запиту на пленарному засіданні парламенту (або після прийняття парламентом  рішення про направлення запиту до Президента України) Голова Верховної Ради України передає текст звернення до апарату Верховної Ради України, який негайно направляє його відповідним органам або посадовим особам. Текст запиту публікується в стенографічному бюлетені засідань Верховної Ради України.

    Орган або посадова особа, до яких спрямований запит, повинні дати офіційну відповідь не пізніш як у п'ятнадцятиденний термін з дня його одержання. Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянутий у цей строк, то посадова особа письмово повинна повідомити про це Голову Верховної Ради і народного депутата, групу народних депутатів чи комітет, що внесли запит, і запропонувати інший термін, який не повинен перевищувати один місяць після одержання запиту. Народний депутат має право безпосередньо брати участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу публічної влади, підприємства, установи чи організації.

    Відповідь на депутатський запит надсилається Голові Верховної Ради України і  депутату, що його вніс, та оголошується на засіданні парламенту. Депутат має право дати оцінку відповіді на свій запит. На пленарному засіданні може бути проведене обговорення відповіді на запит, якщо на цьому наполягає не менше однієї п'ятої частини народних депутатів.

    Іншою індивідуальною формою парламентського  контролю є депутатське звернення — викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення або викласти свою позицію з питань, віднесених до їхньої компетенції.

    Депутат має право депутатського звернення  до посадових осіб усіх державних  органів і органів об'єднань громадян, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й підпорядкованості з питань, пов'язаних із депутатською діяльністю. Звернення депутат безпосередньо надсилає посадовим особам або поштою. Воно є обов'язковим для розгляду протягом не більш як десяти днів з моменту отримання. У разі неможливості розгляду звернення у визначений строк депутата повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати тридцяти днів з моменту одержання.

    Конституційний  Суд України в рішеннях від 19 травня 1999 року № 4-рп/99 (у справі про запити народних депутатів), від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000 (у справі про запити народних депутатів України до прокуратури), від 20 березня 2002 року № 4-рп/2002 (у справі про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства) та від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003 (у справі про звернення народних депутатів України до Національного банку України) дав офіційне тлумачення положень Конституції та Закону України «Про статус народного депутата України» щодо предмета та порядку реалізації права народних депутатів на запити і звернення. Принципова позиція Конституційного Суду України полягає в тому, що запити і звернення народних депутатів не можуть містити вказівок, вимог чи пропозицій судовим і правоохоронним органам щодо конкретних справ, які перебувають у їх провадженні. Проте народний депутат має право звернутися із запитом до Голови Національного банку України про надання інформації, яка становить банківську таємницю. 
 
 

    Висновки

    Для роботи з виборцями народному депутату Верховною Радою України встановлюються щомісячно відповідні дні у визначеному порядку.  
Народний депутат на строк виконання депутатських повноважень забезпечується окремим технічно обладнаним службовим кабінетом у приміщеннях Верховної Ради України з розташуванням у ньому постійного робочого місця його помічника-консультанта.  
Службовий кабінет народного депутата має бути обладнаний персональним комп’ютером з підключенням його до інформаційних мереж та наданням адреси електронної пошти.  
Управління державної охорони України разом з органами СБУ та МВС забезпечує безпеку народному депутату при виконанні ним депутатських повноважень, а також за місцем його проживання та членів його сім’ї.  
У межах виконання депутатських повноважень народний депутат має право безперешкодно і безкоштовно скористатись урядовим та іншими видами зв’язку, якіє у наявності в органів державної влади та органів місцевого самоврядування чи підприємства, установи та організації.  
За вимогою народного депутата державні органи і посадові особи зобов’язані забезпечити його консультаціями фахівців з питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю.  
Апарат Верховної Ради, виконкоми місцевих рад, посадові особи державних підприємств, організацій, наукових, юридичних установ, правоохоронних органів зобов’язані забезпечити народному депутату безкоштовну допомогу з правових питань, що виникають у його депутатській діяльності.  
Народний депутат може мати до 15 помічників-консультантів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література

1. Конституція України.
2. Про вибори народних депутатів України: Закон України № 1665- IV від 25.03.2004 р.
3. Про статус народного депутата України: Закон України № 2790-XII від 17.11.1992 р. в ред. Закону 2328-ІІІ від 22.03.2001 р.
4. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затв. Постановою Верховної Ради України № 379/95-ВР від 13.10.1995 р.
5. Мельник И.В. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. — К.: Вентурі, 2005.
6. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні:Підруч. Для студ. Вищ. Навч. Закл. – К: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004р.
7. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні. — К.: Юрінком Інтер, 2003р.
8. Державне управління в Україні (навчальний посібник) / За заг. ред. д. ю. н., проф. В.Б. Авер'янова. — К.: Вид-во ТОВ «СОМИ», 1999р.
9. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. — Харків: Вид-во Національного ун-ту внутр. справ, 2002р.
10. Веб-ресурс http://radnuk.info