Творчість Григорія Сковороди

Значну роль у житті та творчості  Г. Сковороди мала музика. Вона була його вірною супутницею, з нею повязані всі основні етапи його творчості й діяльності. Народну пісню філософ вважав за засіб пропаганди волелюбних ідей, заклик до чесного трудового життя, до морального самовдосконалення.Григорій Савич Сковорода як поет, композитор та професійний музикант збагатив музично-поетичну творчість новими темами, новими мотивами та образами. Музична мова більшості його пісень тяжіє до народнопісенного мелосу. Водночас його пісні знаменують собою народження нового жанру — сольної пісні з інструментальним супроводом. Підтвердженням певної традиції виконання пісень Г.С. Сковороди з інструментальним супроводом існує безліч прикладів.

Музично-поетична творчість Григорія Савича Сковороди представлена кантами  й піснями. За життя автора його пісні  не друкувалися. Їх співали прості люди скрізь по Україні, ці пісні ще й досі побутують у народних  «редакціях» та переробках. Лише декілька пісень знаходяться у рукописних збірниках кінця XVIII — початку XIX ст.Все життя не розлучався він із народною піснею, майстерно володів сопілкою, скрипкою, бандурою, гуслями.

Ткаченко писала: «Пісні Г.С. Сковороди  — це новий і значний етап у  розвитку камерної вокальної музики», зокрема пісні-романси. І не тільки завдяки їхній новій тематиці, а й тому, «що це був новий  тип вокально-інструментальної музики, тобто пісні з інструментальним супроводом, що? як відомо, безпосередньо  передували українському солоспіву  .

Незначна кількість пісень Григорія Сковороди знайшлася в наш  час у вірогідних нотних записах, оскільки сучасне мистецтвознавство  досі ще не має у своєму розпорядженні  жодного, зробленого Сковородою запису мелодії його пісень. Мабуть саме в  цьому філософська суть і зрозумілість слів Сковороди: «Мир ловил меня, но не поймал». Творами Григорія Сави-ча захоплювалися відомі українські, російські митці, вчені, поети.

Нашу увагу більше привертає  значення мислителя, письменника, гуманіста  в історії розвитку як вітчизняної  культури взагалі, так і його но-варторство у музичній та вокальній спадщині. Г.С. Сковороду ми вважаємо засновником побутових світських сатиричних пісень, про що свідчать праці історика української літератури М. Возняка. Органічний зв'язок пісенної творчості Григорія Сковороди з життям і долею народу зумовлює те, що не лише в тематиці, ідейному змісті, художніх образах, а й прийомах і формах Сковорода спирається на народний досвід, на засоби українського музичного фольклору.Важливим джерелом для вивчення пісенної творчості Григорія Сковороди є його текстова збірка під назвою «Сад божественных песней». Велику групу в збірці становлять алегоричні пісні, позначені соціальною спрямованістю, суто сатиричні, близькі до народної творчості та сатир і байок російських поетів, попередників Крилова — Дмитрієва, Хемніцера, Ізмай-лова. Саме до них належить відомий кант «Всякому городу нрав и права» (використаний згодом І.П. Котляревським у «Наталці- Полтавці»). Багато пісень виражають протест проти соціальної нерівності й несправедливості («Ох, счастье, счастье», «Ой ти, пташко-жовтобоко», «Ах ты, свете лестный»). Багато рукописних текстових збірників того часу містять «Полевую песню господина Сковороды» («Ах поля, поля зелены»), яка була настільки відома й популярна в ті часи, що вважали за непотрібне фіксувати її мелодію. Репертуар українських лірників та бандуристів також містив псальми та канти за текстами близькими до пісень Сковороди. В народі їх називали «сковородинівськими», мабуть від того, що вони були перейняті від Сковороди народними музикантами.Пісенна творчість Григорія Сковороди пронизана українським пісенним фольклором. Про це свідчить образність його пісень, ритміка й розмір його віршів, уживання постійних епітетів, метафор, порівнянь, які були характерними для народної творчості. Яскравим прикладом наближення побудови вірша Сковороди до побудови народної пісні є «Стоїть явор над водою», «Ой ти пташко-жовтобоко».Г.С. Сковорода обожнював народні пісні: «Сія песнь есть из древних малоросійських и есть милая икона, образующая весну...», — таку цікаву характеристику дає Г. Сковорода українській веснянці. Подібних прикладів досить багато, тим більше, що Сковорода вперше в Україні довів цінність української пісні, піднісши її авторитет і роль у літературі, а, отже, і в усьому світі. Доказом наших думок є слова професора М.П. Попова про те, що Г. Сковорода, по суті, вперше в Україні усвідомив і зробив цим внесок у формування змісту підготовки вокалістів.Григорій Сковорода сміливо підніс значення народної, а ми додамо пісенної, творчості. Його пісні — це новий жанр сольної пісні з інструментальним супроводом. Він був новатором — гуманістом, який у пісенному жанрі багатогранно відроджував духовний світ людини. Сковорода зробив і значний внесок у систему підготовки вокалістів. Він застосовував емпіричний метод підготовки вокалістів, тобто метод наслідування. Сутність цього методу полягає у професійному сприйнятті учнем співу вчителя через копіювання на слух, коли голосові м'язи фіксують правильну постановку голосу, довершуючи її через особисті емоції, почуття, темперамент.