Рівень життя населення та механізм його регулювання

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Економіка праці та соціально-трудові відносини”

на тему:

„Рівень життя населення та механізм його регулювання”

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….....3  
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ "РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ"  
1.1 Сутність поняття "рівень життя населення"……………………………………..4  
1.2. Показники, які застосовуються для виміру рівня життя населення…………...8  
1.3. Державне регулювання рівня життя населення………………………………..12  
РОЗДІЛ II ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ЖИТТЄВОГО РІВНЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД СТАНУ ЕКОНОМІКИ  
2.1 Вплив інфляції та інших кризових чинників на рівень життя населення…….17 
2.2 Стан соціальної сфери в Україні………………………………………………...24  
РОЗДІЛ III НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ  
3.1 Формування ефективної системи соціального захисту малозабезпечених верств населення……………………………………………………………………………...28 
3.2 Підвищення рівня життя найбільш вразливих верств населення з 2012 р...…32 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………..34 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………….35 

 

Вступ

Стратегічний курс України  на побудову високорозвиненої, демократичної  і правової держави, яка прагне інтегруватися у світовий та європейський економічний простір, передбачає пріоритетність досягнення соціальних цілей, орієнтацію на людські цінності, що визначають отримання нової якості життя громадян країни, запровадження різних соціальних, економічних, демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини. Нині людина, яка є основним джерелом праці, носієм державних економічних відносин, повинна мати відповідний рівень доходів, освітньо-професійний потенціал, належні умови проживання, культурний розвиток, соціальні права та гарантії. Як економічна категорія "рівень життя" належить до числа найскладніших системних понять.

 Мета і завдання  дослідження. Метою курсової роботи  є системне наукове дослідження  проблем рівня життя і його  динаміки з урахуванням економічного стану країни та специфіки процесів суспільної трансформації, і на цій основі розробка методичних і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення шляхом реформування механізмів суспільного регулювання конкретних структурних складових, характеристик та параметрів життєвого рівня населення України.

Предмет дослідження. Предметом  дослідження є сукупність економічних, соціальних, організаційно-правових відносин і причинно-наслідкових зв'язків, що формують структурні складові рівня  життя населення та механізми його регулювання.

Об'єкт дослідження. Об'єктом  дослідження є населення України, його окремі соціальні групи і  верстви, а також суспільні інститути  і суб'єкти господарювання різних форм власності.

Теоретичні й методологічні  засади дослідження. Методологічними засадами проведеного дослідження є фундаментальні положення економічної науки, критичне осмислення та синтез концепцій і положень найбільш визнаних шкіл сучасної економічної науки.

 

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ  АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ "РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ"

          1.1  Сутність поняття "рівень життя населення"

Пояття  "рівень життя населення" використовується в літературі, у правових і нормативно-господарських документах для характеристики ступеня задоволення потреб людей у суспільстві, тобто якості життя населення, величини його добробуту і благополуччя і служить важливим соціально-економічним критерієм при виборі напрямків і пріоритетів економічної і соціальної політики держави.

Рівень життя населення  визначається, з одного боку, складом  і величиною потреб у різних життєвих благах (продукти харчування, одяг, житло, транспорт, різні комунальні і побутові послуги, освіта, медичне обслуговування, культурно-просвітні заходи і т.д.), з іншого боку - можливістю їхнього задоволення, виходячи з пропозицій на ринку товарів і послуг і реальних доходів людей, їхньої заробітної плати. У свою чергу і розмір реальної заробітної плати, і рівень життя населення визначаються ступенем ефективності виробництва на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, масштабом розвитку і якістю сфери послуг, освітнім і культурним рівнем населення. [7]

Згідно з  рекомендаціями МОП рівень життя  відображають такі показники: обсяг  фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів у натуральному виразі, забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв’язком; охорона здоров’я, соціальне забезпечення. Виходячи з міжнародних норм необхідно також враховувати: зайнятість і умови праці, чинні соціальні гарантії, демографічні, екологічні умови, домашнє майно тощо. Окрім цього, необхідно брати до уваги поширення негативних соціально-економічних явищ, таких як інфляція, безробіття, бідність, злочинність, дискримінація в різних її проявах.

           Для аналізу й оцінки рівня життя використовують різні показники, такі як величина валового і внутрішнього продукту, національного доходу і реального доходу на душу населення, забезпеченість житлом, величина товарообігу й обсяг послуг на душу населення й ін.

Індекс людського  розвитку вирізняється простотою обчислення, універсальністю, статистичною доступністю, однак він не повністю охоплює  умови життя, всі основні компоненти рівня життя. Тому для обчислення інтегрального індексу рівня  життя необхідно визначити індекси таких його компонентів у розрахунку на душу населення: харчування (за його калорійністю і вмістом білків), фонду домашнього майна (в порівнянних цінах), житла (площа з урахуванням вигод), здоров’я й охорони здоров’я (за динамікою тривалості життя, рівнем смертності, витратами на охорону здоров’я), освіти і культури (за кількістю місць навчання і витратами на освіту і культуру), послуг населенню (у порівнянних цінах) тощо. [5]

Однак повна картина  рівня життя населення не може бути розкрита тільки на підставі узагальнених і усереднених величин, розрахованих для всього населення країни в цілому. Необхідно знати обсяги і структуру споживання і доходів по різних соціальних, професійних і демографічних групах населення. Наприклад, важливо знати, яка частка доходів у загальному їхньому обсязі в 10% населення з максимальними доходами й у 10% - з мінімальними доходами, яка середня заробітна плата в працівників різних галузей народного господарства, у працівників, що займають різні посади і т.д.

«Тіньовий бізнес» розцвів  ще в 60-70-го роки. В суспільстві, де підприємницька діяльність переслідувалася законом, а вільний політичний простір  був відсутній, ділки «тіньової  економіки», яких лише умовно можна  назвати підприємцями, були поглинені  зароблянням грошей. Звиклі до обережності і діючі з оглядкою, ці люди не прагнули зайняти місце на політичній сцені.

Перебудова відкрила новий етап в розвитку підприємництва. Його діяльність була легалізована, в  країні почав складатися новий альтернативний сектор економіки, який дозволив багато кому отримати джерело додаткового доходу. Розвиток підприємництва співпав з могутнім демократичним підйомом в країні. [2]

Таким чином видно, що зміну концепції соціального  розвитку, в нашому випадку перехід  від прямого і безпосереднього управління економікою з боку держави до вільного ринкового механізму і побудови суспільного життя на демократичних принципах, прямо і побічно відбивається на рівні добробуту населення і його окремих груп.

Сильний вплив на рівень життя населення надають економічні чинники, куди відносяться наявність економічного потенціалу в країні, можливості для його реалізації, величина національного доходу і так далі.

Про рівень життя в  країні можна судити і по співвідношенню забезпечених і бідних верств населення. В світовій практиці розрізняють дві основні форми бідності: абсолютна - за відсутності доходу, необхідного для забезпечення мінімальних життєвих потреб особи або сім'ї, і відносна - коли дохід не перевищує 40-60% середнього доходу по країні. Міжкраїнове зіставлення бідності носить умовний характер через неоднакову базу (мінімального прожиткового рівня), встановлену в основу для розрахунку порогу бідності. [3]

В Україні частка населення, що проживає за межею бідності, за останнє  десятиріччя сильно збільшилася. Мінімальні життєві потреби українців оцінюються в даний час по набору товарів і послуг, включених в прожитковий мінімум. Структура бюджету прожиткового мінімуму включає, крім витрат на харчування, витрати на непродовольчі товари, послуги, податки і інші обов'язкові платежі.

Самим відстаючим компонентом  рівня життя, особливо в зіставленні  з розвинутими країнами, є в  Україні всі види послуг населенню.

В розвинутих країнах  платні послуги займають в споживацькому  бюджеті населення, як правило, більше місце, ніж харчування. Ці послуги, по-перше, не сопоставимі з українськими по складу, по-друге, вагома відмінність якості цих послуг, відповідно і ціни на них.

Важливою складовою  частиною економічного потенціалу є  національне багатство, яке є сукупністю матеріальних ресурсів, накопичених продуктів минулої праці і врахованих і залучених в економічний оборот природних ресурсів, якими володіє суспільство.

Рівень і динаміка продуктивності праці також є  важливим чинником зростання ВВП  і національного доходу, а значить, і рівень життя змінюється залежно від динаміки продуктивності праці. У свою чергу продуктивність праці залежить від розвитку НТП, вдосконалення організації праці, виробництва і управління, соціально-економічних чинників. [6]

Розвиток соціальної сфери (науки, утворення, охорони здоров'я, культури) сприяє задоволенню соціальних потреб населення, сприяє розвитку інтелекту нації, впливає на економічне здоров'я суспільства і так далі.

В світовій практиці рівень і динаміка здоров'я населення ставляться на перше місце серед компонентів рівня життя, оскільки розглядається як базисна потреба людини і головна умова його діяльності. Основними вимірниками здоров'я загальноприйняті показники середньої очікуваної тривалості життя при народженні і коефіцієнт смертності. Криза останніх роки привела до все більшого скорочення тривалості життя українців, а смертність все більше зростала. Динаміка смертності значною мірою визначається ослабленням здоров'я, погіршенням охорони здоров'я і харчування людей.

 

1.2 Показники, які застосовуються  для виміру рівня життя населення 

До показників рівня  життя населення, що мають пряме  відношення до організації оплати праці  і встановленню її мінімальних розмірів, відносяться такі поняття, як продовольчий і споживчий кошики, прожитковий мінімум, бюджет прожиткового мінімуму.

 Продовольчий кошик - це набір продуктів харчування однієї людини на місяць, розрахований на основі мінімальних норм споживання продуктів, що відповідають фізичним потребам людини, калорійності, змісту основних харчових речовин і забезпечують дотримання традиційних навичок організації харчування. [10]

Прийняті для розрахунків  мінімальні норми споживання продуктів  рекомендовані Інститутом харчування Академії медичних наук України. Вони містять у собі продовольчі товари 11 груп: хліб і хлібопродукти, картопля, овочі і баштанні, фрукти і ягоди, м'ясо і м'ясопродукти, рибу і рибопродукти, молоко і молокопродукти, яйця, цукор і кондитерські вироби, олія рослинна і маргарин, інші продукти (сіль, перець і т.д.).

 Норми диференційовані по соціально-демографічних групах населення. За основу формування мінімального продовольчого кошика для населення працездатного віку прийнятий набір продуктів харчування працюючого чоловіка, що (набір продуктів) забезпечує 2700 ккал у добу (при загальному споживанні білка 88,7 м, у тому числі тваринного походження - 31,5 г). У таблиці 1.1 приводиться набір продуктів харчування для соціально-демографічних груп населення України на рівні прожиткового мінімуму, що являє собою показник обсягу і структури споживання найважливіших матеріальних благ і послуг на мінімально припустимому рівні, що забезпечує необхідні умови для підтримки активного фізичного стану дорослих, для соціального і фізичного розвитку дітей і підлітків. [16]

Як вважають фахівці Інституту харчування, даний набір продуктів відповідає фізичним потребам людини по калорійності і змісту основних харчових речовин. До складу мінімального набору продуктів харчування не включені алкогольні напої, тютюнові вироби, делікатеси (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

 Набори продуктів харчування для соціально-демографічних груп населення України на рівні прожиткового мінімуму на 2011 р. (кг. у рік)

Основні види продуктів  харчування	У середньому на душу населення	Чоловіки	Жінки	Пенсіонери	Діти
		16–59 років	16–54 років		До   6 років	7–15 років
Хліб і хлібопродукти	130,8	177,0	124,9	119,0	64,4	112,3
Картопля	124,2	160,0	120,0	90,0	85,0	135,0
Овочі і баштанні	94,0	80,8	96,8	96,8	85,0	120,0
Фрукти і ягоди	19,4	14,6	12,6	10,6	34,4	44,4
Цукор і кондитерські вироби	20,7	20,8	19,8	18,8	19,7	26,1
М'ясо і м'ясопродукти	26,6	32,2	25,0	19,8	18,7	33,5
Риба і рибопродукти	11,7	12,7	10,7	12,7	8,7	12,5
Молоко і молоко продукти	212,4	201,7	179,4	174,1	279,0	303,4
Яйця, шт.	51,4	180,0	150,0	90,0	150,0	180,0
Олія рослинне і маргарин	10,0	11,2	9,8	8,9	6,8	11,7