Фрейдизм і неофрейдизм

Впевнений у  тому, що багатство не робить людину щасливою, Фромм закликає до створення  нового ідеального суспільства, в якому  орієнтація людини на володіння буде замінена орієнтацією на буття. Функція нового суспільства — сприяти виникненню нової людини, структурі характеру якої будуть властиві такі якості: готовність відмовитись від усіх форм володіння заради того, щоб повною мірою бути; відчуття себе на своєму місці в сфері свого буття; визнання всебічного розвитку людини та її близьких вищою метою життя; відчутгя свого єднання з життям, відмова від підкорення будь-кому і будь-кого, від експлуатації, руйнування та виснаження природи, прагнення зрозуміти природу, жити в гармонії з нею. Аналізуючи праці Фромма, можна простежити зв'язок концепції "соціального характеру" з теорією історичного розвитку. Розуміння історичного процесу у Фромма грунтується,

• по-перше, на концепції людської природи, за допомогою якої він пояснює неперервність поступальних історичних змін;
• по-друге, на концепції "соціального характеру", за допомогою якої він намагається розкрити функціонування того чи іншого суспільства.

Історичні зміни, за Фроммом, породжуються суперечностями між потребами людської природи  та способом їх задоволення в конкретному  суспільстві. Визнаючи позитивну роль соціального характеру в історичному  процесі, Е.Фромм вважає, що соціальну  перспективу відкривають люди з  продуктивним характером, життєвими  принципами яких є гуманістичні норми, орієнтація на буття. Їхня історична  роль зводиться до завдань моральної  просвіти людей, що є, на думку Фромма, головною умовою істинної революції, яка  приведе людину до утвердження справжнього  буття. Постановка Фроммом проблеми "соціального характеру" як певної психологічної структури особистості, спроба з'ясувати роль різних типів  соціального характеру в суспільно-історичному  розвитку, безумовно, слушні і заслуговують на увагу. Проте важко погодитись із ним у тому, що будь-яке конкретне  суспільство формує переважно один соціальний характер, функція якого  полягає в зміцненні та стабілізації існуючої соціальної системи.