Конфуцій:життя та вчення
Реферат, 08 Февраля 2013, автор: пользователь скрыл имя
Описание работы
Відомий вислів великого китайського філософа, що містить в собі натяк на шість головних етапів його життя: «У п’ятнадцять років я звернувся думками до навчання. У тридцять років став на ноги. У сорок звільнився від сумнівів. У п’ятдесят пізнав волю Неба. В шістдесят навчився відрізняти правду від брехні. У сімдесят почав прислухатись до прагнень серця та не переступав межі»
Содержание
ВСТУП……………………………………………………………………… 3
1. Перший період життєвого шляху Конфуція – людини та учня…………………………………………………………………………..
4
2. Період становлення Конфуція-Вчителя……………………………... 5
3. Конфуцій-філософ………………………………………………………. 7
4. Шлях духовного піднесення…………………………………………... 9
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 11
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………. 12
Работа содержит 1 файл
Конфуцій.doc
— 80.00 Кб (Скачать)Оцінка його життя з буденної, суто людської точки зору видається з цієї позиції мало не трагічною. У Конфуція не було нічого, що він би міг назвати своїм, чим міг би пишатись як Піфагор чи Заратустра. Він лише створив модель ідеального світу, індивідуально-соціальна краса якого привнесла духовності в стародавню історію Китаю. Однак у сучасному для нього світі вчення виявилось чужинцем, ментальність китайського світосприйняття не готова була сприйняти його та поглинути. У Конфуція залишилось одне, чим він міг би по праву пишатись, що справді характеризувало його концепцію у вияві матеріальної форми – його чисельні учні. Час виніс вирок на користь його вчення – дві з половиною тисячі років розвитку світової філософії дозволяють констатувати, що Конфуцій є одним з величніших філософів в історії.
Висновки
Протягом тривалого життя Конфуцій мандрував усією країною, шукаючи князя-правителя, який захотів би зрозуміти його мудрість і здобути користь для з неї для себе та влади. Видатний філософ був першим, хто стверджував в ті часи, що здатність мислити необхідна й цінна для кожного, що з усієї кількості релігійних обрядів і вірувань, які дістались у спадок від предків, треба обирати ті істинні й корисні, що сприяли б культивуванню чеснот у людей. З точки зору психології, Конфуцій постає свого роду психотерапевтом, що лікував розум своїх сучасників, що знаходились в омані постійної зміни вражень – від одноманітності до розмаїття – культів, уподобань, урядів. [2, с.82]
Здатність людини обмірковувати своє життя, судити самого себе, удосконалюватися завжди і у всьому в Конфуції перетворюється із здатності, що робить людину – людиною у здатність перетворення людини в джерело божественної мудрості, - і це здатність, дарована природою, але реалізована ним через невпинне зусилля та наполегливу працю.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
- Васильев Л.С. Проблемы генезиса китайского государства/ Л.С.Васильев. – М.: Наука, 1983. – 326 с.
- Елисеефф В. Цивилизация класического Китая. – Екатеринбург: У-Фактория, 2007. – 640 с.
- Конфуцианство, даосизм от А до Я./сост. Ю.В.Парфенова. – М.Издат.дом Шалвы Амонашвили, 1996. – 176 с.
- Лунь юй (Суждения и беседы) // Конфуцианское «Четверокнижие» («Сы шу») М., - 431 с.
- Маслов А.А. Книга судьбы. Ежедневные медитации с Конфуцием. – Феникс, 2006. – 400 с.
- Освіта Донбасу №4-5 (141-142), 2010
- Сыма Цянь. Исторические записки (Ши цзи)/Сыма Цянь. – М. 1992