Курс лекцій по "Філософіі"

Рух є способом існування матерії, а простір  та час є формами її існування. Простір та час постають загальними принципами організації будь-якого об'єкта дійсності. Доповнюючи один одного, простір і час функціонують як, універсальні форми організації всього розуміння нескінченного світу.

Кожне матеріальне  тіло має об'ємні характеристики: довжину, ширину, висоту. Воно співіснує також з оточуючими його іншими тілами, займає своє місце в певній, більш глобальній системі. Саме співіснування і місцезнаходження предмета відображаються в понятті «простір». Отже, простір — це об'єктивна форма існування матерії, яка характеризує місцезнаходження і співіснування об'єктів.

Разом з тим  в дійсності кожне матеріальне  утворення є процесом, в ньому відбуваються певні зміни; окрім того, одне явище приходить на зміну іншому. Для характеристики саме цього аспекту матерії у філософії вироблене поняття часу. Час — це об'єктивна форма існування матерії, яка характеризує послідовність розгортання матеріальних систем, тривалість їх буття, швидкість та інтенсивність процесів. Час, отже, відображає процесуальність буття.

Простір і час мають як споріднені, так і відмінні ознаки. Спільними властивостями простору і часу є об'єктивність, всезагальність і нескінченність. Разом з тим простір та час розрізняються за своїми властивостями. Час виявляє себе як тривалість, послідовність існування та зміни стану об'єктів; він є одновимірним, асиметричним (тобто спрямованим від минулого до майбутнього), незворотним. Простір характеризується протяжністю, тривимірністю, симетричністю та зворотністю.

Простір і  час як форми існування матерії  взаємопов'язані. В епоху Нового часу простір і час розглядались як самостійні і не пов'язані між собою та з матерією феномени. За такими уявленнями простір — це порожнеча, вмістилище тіл; час — це рівномірна тривалість. XX ст. внесло принципові зміни в уявлення про суть простору та часу та їх взаємозв'язок між собою та матерією. Теорія відносності обґрунтувала, що властивості простору та часу залежать від швидкості руху матеріальних систем, від субстанційно-структурних властивостей об'єктів. Виявилося, що загальні властивості простору і часу набувають специфічного виразу в залежності від природи систем; чим складнішим є той чи інший об'єкт, тим складнішими є властивості і форми його існування. Особливо принципових відмінностей набувають соціальні види простору і часу.

Соціальні час  і простір — це форми, які виникають  саме в суспільстві, породжуються його внутрішніми процесами, і саме вони регулюють цілеспрямовану діяльність людини, її Духовний світ.

Загальні  властивості соціального часу —  поліритмічність, єдність минулого, теперішнього та майбутнього, детермінація майбутнім тощо.

Загальні  властивості соціального простору — відсутність «тривимірності» (соціальний простір вимірюється  смисловими, функціональними відношеннями речей і людей); багатошаровість (соціальний простір, як і час, має «внутрішні» та «зовнішні» вияви); зв'язок з природним простором тощо.

Таким чином, розглядаючи  проблему матерії, спосіб і форми її існування, «приходимо » до висновку, що матерія існує в різноманітних формах, її способом існування є рух, вона вічна і єдина, все інше (наприклад, ідеальне, духовне)" є властивістю певного рівня організації матерії.

Питання до теми

1. Що таке онтологія?
2. Які форми має буття?
3. Коли і чому виникла проблема буття?
4. Розкрийте зміст понять: існування, реальність, буття.
5. Що розуміють під субстанцією?
6. В чому проявляється єдність світу?
7. Назвіть структурні рівні матерії.
8. Що таке рух? Які форми руху відомі науці?
9. Що таке простір? Які його властивості?        ,

10. Аргументуйте тезу про єдність магерїі,руху „простору і часу.

Література

1. Аверьянов А. Н. Системно познание мира. — М„, 1991.
2. Гояоваха Е. И., Кроник А. А. Психологическое віремя личнос- 
   ти. — К.,1984. .
3. Аоброхотов А. А. Категория бьітия в классической западно- 
   европейской философии. — М., 1986. |
4. Кутарєв В. О. Людина 3 світ: три парадигми взаємодії// Філос. 
   і соціалог. думка. — 1991. — № 7.

5. Аой А. М, Социально-историческое содержание категорий 
   «время» и «пространство». — К., 1986.
6. Молчанов Ю. В. Четьіре концепции времени в философии и 
   физике. — М., 1997.

7. Трубииков Н.Н. Время человеческого бьітия.