Наука за умов трансформації суспільства

По-третє, інформаційні технології, включаючи телекомунікаційні системи, впливають на повсякденне життя  і побут людей.

У науці і освіті відбувається глобалізація досліджень і навчання завдяки формуванню нових комп’ютерних мереж та систем дистанційного навчання, що діють у світі незалежно  від географічних і політичних кордонів. Сучасні телекомунікаційні мережі дозволяють окремим науковцям бути членами глобального дослідницького простору у відповідній царині знань, залишаючись при цьому у своїй  країні, установі чи навіть у власному будинку. Така форма співробітництва  вчених отримала назву “віртуальної лабораторії”.

Крім того, відтепер призначення  науки полягає в задоволенні  не лише прагматичних, а й гедоністичних  потреб людини. При цьому завдяки  науці виникає міцне віртуальне середовище, яке  впливає на стан масової свідомості. “Впливати на свідомість виявилося значно більш ефективнішим, ніж на традиційні матеріали. Зовсім несподівано для себе розвинута частина людства виявила, що перебудова системи цінностей і сприйняття людей приносить якісно більші девиденти, ніж перебудова косної матерії. Умовно висловлюючись, збирати жемчуг і золото стає марним гаєнням часу: з появою інформаційних технологій дійсно прибутковою є лише ловлення душ” [2]. Все це також стимулює розвиток науки, у тому числі тих галузей, що традиційно не були задіяні у техніко-технологічних процесах.

По-четверте, істотним чином  впливають на інституційні процеси  в науці глобальні проблеми сучасності. Вони додають їм рис, які раніше не зустрічалися або були в зародковій формі, а зараз набувають провідного значення.

По-п’яте, важливою тенденцією у розвитку науки є підвищення ролі і місця інституту освіти. Ця тенденція пов’язана з тим, що від людини ХХІ століття життя  вимагає особливої мобільності  та здібності адаптуватися до жорсткої зміни умов середовища, зміни професій, культурного оточення, соціуму. Показником глобальної мобільності людини  буде універсальна освіта і здібність  напружуватися, рухатися, мобілізуватися і вчитися все життя. Характерним  є той факт, що для американської  освітянської практики пріоритетними  напрямками є природознавство і  математика, у той час як у вітчизняній  освіті спостерігається тенденція  послаблення статусу фізико-математичних наук та посилення гуманітарної складової, яка є носієм ціннісних орієнтацій.

По-шосте, значно посилюється  процес політизації науки. “Для науки ХХІ століття характерним стане виконання нової функції – функції управління суспільством, управління державою” [4]. Наука в сучасному світі – це інструмент влади, що визнають всі, хто усвідомлює провідну роль інституту науки в сучасному суспільстві. Не випадково політики шукають можливості “приручення” вчених. Зрозумілим є принциповий механізм добування політичної влади за допомогою науки. Її адепти тримають  в руках технології управління на підставі новітних науково-теоретичних розробок. Представники політичного істеблішменту є користувачами цих технологій. Звідси витікає і природний альянс між тими і іншими.

Чимало колізій у сучасній науці відбуваються від того, що вона піддається надмірній політизації  та ідеологізації, внаслідок яких порушується  внутрішня логіка наукового розвитку, що пов’язана з процесами як свободного дисциплінарного структурування науки, так і свободного руху наукових ідей. Політичне замовлення може, з одного боку, пригнічувати нормальний розвиток будь-яких дисциплін, а з іншого – заохочувати ті дисципліни, які вже раніше скореговані політичною владою для їх певного застосування. Вади для суспільства полягають в тому, що політизована наука в умовах політичної демократії працює на суспільний процес не так, як могла працювати в умовах державної деспотії – взагалі не працює на суспільний прогрес, обслуговуючи виключно політичну владу [6].

По-сьоме, паралельно з можливостями науки зростає і відповідальність вчених за власні досягнення. Наукове  товариство повинно стати міцним конструктивним фактором розвитку суспільних відносин в найближчому майбутньому. Інакше кажучи, на перший план висуваються  проблеми глобального усвідомлення значущості будь-якого рішення, що приймається, оскільки накопичений науковий і  технологічний потенціал сьогодні настільки ж великий, наскільки  й небезпечний. Ефективність приймаємих рішень буде в повній мірі визначатися тим, наскільки до них застосовується моральний потенціал суспільства.

Всі зазначені вище тенденції  взаємопов’язані і витікають  одна з одної. Лише комплексний підхід дозволить об’єктивно оцінити місце  соціального інституту науки  в умовах глобалізації. Говорячи про  стан і перспективи розвитку науки  необхідно звернути увагу на чотири моменти: 1) діяльність вчених, 2) інституційні структури, які існують з приводу  науки, в першу чергу, технологічні та освітянські, 3) самосвідомість науки, 4) зовнішне усвідомлення науки, тобто те, як на неї дивляться із соціуму і на що очікують [4]. Слід враховувати не лише ізольовані наукові досягнення, але й взаємозв’язок науки з економікою, політикою, правом, етикою тощо.

Серед інших форм духовного  виробництва наука найбільше  спрямована на “чисте знання”, її ідеальний продукт є адекватним реальності, яку він відображає та перетворює. Тут найменше значення мають національні, етнічні, конфесійні розбіжності. Не існує української алгебри чи бразильської хімії. Наука не знає кордонів, вона початково є “загальнолюдською”. Ось чому прихильники глобалізації обирають її серед інших форм духовної культури у якості провідної настанови суспільного прогресу.

Так, наприклад, у США наука  набуває майже культового статусу. Всебічна державна підтримка, оголошення певних наукових напрямків галузями національних інтересів та пріоритетів, традиційно високий авторитет науковців  не піддаються перегляду і переусвідомленню в нових умовах. Для ілюстрації цих думок і в підтвердження  їх хотілося б навести деякі положення  із заяв президентів трьох американських  академій - наукової, інженерної та медицинської – з приводу організаційно-політичного значення науки на межі третього тисячоліття. “США повинні зберігати свої позиції серед провідних країн сучасного світу у всіх основних галузях дослідження, щоб мати  можливість швидко використовувати і розвивати нові винаходи, де б вони не з’являлися. В той саме час нам необхідно підтримувати своє безумовне лідерство в певних критичних галузях наукових досліджень і розробок, відбираючи їх відповідно до наступних критеріїв: а) вони повинні бути безпосередньо пов’язані з рішенням головних національних задач; б) полонити уяву нації; в) мати ефект мультиплікації, тобто позитивно впливати на стан багатьох галузей знань... ХХІ століття на відміну від попередних буде століттям інтернаціоналізації науки. Занадто довго ми думали про нашу систему наукових досліджень і розробок ізольовано. Вагомі сили примушують нас розглядати її у зв’язку з подіями у всіх частинах світу. Наука є глобальним підприємством, в роботі якого США повинні брати участь як для свого блага, так і для блага всього світу. [7]

Сьогодні Америка демонструє всьому світу свою міць настільки, що нав’язує іншим народам власні зразки життя, зразки масової культури інтернаціоналізованого суспільства. Вражаючі інформаційно-пропагандистські можливості США впливають на свідомість настільки, що взмозі не лише корегувати, а й формувати базові цінності своїх громадян. Американський уряд одностайно визначає, хто є другом, а хто - ворогом людства. Тому не випадково інколи глобалізацію ототожнюють з американізацією. І пріоритетний розвиток науки у США гарантує широкі перспективи розвитку інституту науки у всьому світі.

Отже, не можна принижувати роль і статус науки, може в деякій мірі обмежувати її компетенцію та сфери застосування. Наукові знання, наука самі по собі є велика цінність. Без них неможливий прогрес, більш того неможливо само існування людства Ті, хто намагаються вказати на антицінність знання, науки, фактично вказують на антиціннісь її наслідків, на зловживання результатами наукових відкриттів та винаходів. Але провина за це повинна бути покладена не на науку, а на сучасне суспільство, в якому наукове знання експлуатується в економічних, політичних, ідеологічних, причому партикулярних цілях. Само по собі знання є безумовною цінністю людського буття.

 

 

3.2 Вдосконалення організації та методики наукових досліджень в Україні

 

 

В сучасних умовах наука стає дедалі важливішою галуззю суспільного виробництва як спосіб більш чи менш масового виробництва відповідних знань, що посилює її вплив на розвиток матеріального виробництва та інші соціальні процеси. Розвиток наукових досліджень в Україні, яка ось уже 20 років перебуває в перехідному періоді між демократією і тоталітаризмом, ринковими та неринковими умовами господарювання, особливо необхідний як основа обґрунтованого державного управління суспільством, усіма сторонами його матеріального, соціального й духовного життя.

Із практичної точки зору основною проблемою наукових досліджень є  встановлення різниці між наукою і науковою пізнавальною діяльністю. Не вдаючись у детальне обговорення  поглядів на цю проблему, науку слід розглядати як систему пропозицій, побудовану суворо визначеним чином. Такий підхід започаткував ще Аристотель, визначивши науку як систему доведених істинних пропозицій, зберігається і в більшості сучасних наукових дослідженнях. Не менше значення має визначення структури науки, тобто встановлення певної обґрунтованої сукупності ознак, на основі яких ті чи інші пропозиції слід вводити в певні компоненти науки. Першим таким компонентом треба визначити обґрунтування необхідності описуваних пропозицій. У більшості випадків навіть із актуальних пропозицій спостерігаються різні визначення їх суті, що потребує виділення другої компоненти науки - опису таких визначень, їх критичної оцінки та висновків, що мають логічну форму висловлювань, які щось стверджують або заперечують, дотриуючись вимог істинності. При цьому необхідно приймати фіксовану множину значень істинності від 1 до 3, де 1 - правильно, 2 - правильно з певними допусками, 3 - неправильно. Третьою компонентою науки є метод, що передбачає описання складу та послідовності логічних і експериментальних дій, необхідних для отримання певних одиниць знання про об'єкт наукового дослідження у формі нормативів із урахуванням критеріїв здійснимості. І, нарешті, завершальною, четвертою компонентою науки має бути сукупність рекомендацій із реалізації теоретичної чи практичної частин наукових пропозицій, їх ефективності й найбільш бажаних галузей застосування запропонованих наукових висновків (навчальний процес, виробництво, надання послуг, юриспруденція і т. п.). Слід зазначити, що наведений опис головних компонентів науки досить загальний, напевно не вільний від деяких недоліків, але дає цілком реальну можливість відрізнити пізнавальну діяльність від наукової, допоможе об'єктивно віднести певну діяльність та її результати до наукової.

Важливе значення мають способи  визнання та оформлення результатів наукових досліджень. В Україні, як відомо, для цього використовують систему наукових ступенів і знань, їй притаманні такі суттєві недоліки: дублювання, забюрократизованість, суб'єктивність, надмірна, необґрунтована в багатьох випадках ускладненість, гіпертрофована мотивація наукових працівників. Усунення згаданих недоліків можливе через спрощення процесу оцінки та присвоєння наукових ступенів кандидата і доктора наук. Із усіх вимог до кандидатських дисертацій варто визнати головними й залишити тільки такі: наявність описаних вище обов'язкових компонентів науки в дисертаційній роботі та рівень засвоєння її автором методики наукового дослідження. Дублювання наукової роботи можливе через відмову від написання й захисту докторських дисертацій у прийнятому в нас їх розумінні. Замість цієї процедури можна використати чинний порядок присвоєння наукових звань або присвоєння ступеня доктора наук за чітко реґламентовані суттєві наукові досягнення, як: отримання відзнак високорейтинґових, солідних міжнародних та вітчизняних організацій, отримання серйозних практичних результатів, написання кількох кандидатських дисертацій. Цим буде досягнено суттєве зменшення часу, енергії та інших ресурсів наукових працівників без шкоди для науки.

Зниженню забюрократизованості науки сприятиме вміле поєднання централізації та децентралізації в організації наукової діяльності. На нашу думку, головна частина роботи з написання, моніторингу та оцінки наукових робіт має здійснюватися в наукових закладах і наукових підрозділах відповідних суб'єктів господарювання. Централізовано, тобто на рівні державних органів управління, треба:

• встановлювати пріоритетні напрямки наукових досліджень;
• перевіряти обґрунтованість присвоєння наукових ступенів і звань у спірних та сумнівних випадках і видавати необхідні документи;
• встановлювати перелік органів із правом захисту та присвоєння наукових ступенів і звань;
• на основі маркетингових досліджень та обговорення відповідної інформаційної бази сприяти рекламуванню і впровадженню результатів наукових розробок;
• розробляти шляхи вдосконалення здійснення та організації наукової діяльності;
• вибір напрямків, способів та обсягів моральної і матеріальної мотивації учасників наукових процесів.

 У процесі практичної реалізації  результатів наукових досліджень  чи не найважливішу роль відіграє  правильність проведення та підбиття  підсумків наукових дискусій, адже в їх ході мають бути встановлені істинність і практична значимість тих чи інших пропозицій на основі визнання їх більшістю наукової спільноти. Істинність наукових висновків особливо важлива в юридичній практиці. Наприклад, неправильна, неточна чи неповна характеристика завдань аналізу, обліку, менеджменту та інших наук може стати основою прийняття несправедливих судових рішень за позовами працедавців до своїх менеджерів, аналітиків, бухгалтерів та інших спеціалістів щодо невиконання ними своїх службових обов'язків, і навпаки - дасть змогу порівняно легко виправдати практично будь-які дії відповідачів адвокатам, яким відомі результати дискусії в частині суті й завдань відповідних наук. Дані дискусії щодо практичної цінності результатів наукових досліджень сприятимуть обґрунтованому і правильному їх вибору суб'єктами господарювання й іншими зацікавленими юридичними та фізичними особами.

Важливу роль у вдосконаленні наукових досліджень відіграють наукові дискусії як найефективніша форма колективної творчої праці. Їх проводять під час обговорення будь-якої наукової роботи (дисертації, наукові доповіді, статті й т. п.). При цьому важливо дотримуватися всіх умов, що забезпечують її плідність. Опоненти мають бути активними, вміти знайти позитивні аспекти обговорюваної роботи, правильно висловлювати точку зору автора роботи, чітко формулювати суть його помилок, у доброзичливій формі вказувати можливі шляхи їх усунення. При проведенні дискусії важливо дотримуватись вимог етики. Критикуючи помилки і недоробки наукового дослідження, учасники обговорення не повинні зачіпати особисті якості й наукові здібності автора наукової роботи.

Сьогодні в Україні особливо зростає інтерес до наукових дискусій із проблем суб'єктів господарювання у зв'язку з їх приватизацією, акціонуванням, до проблем повторного перерозподілу власності й забезпечення ефективності функціонування ринкової економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

 

Можна констатувати, що сучасне  суспільство не може ні існувати, ні функціонувати, ні розвиватися без  науки. Воно ставить перед наукою все нові завдання: пошук ефективних форм її організації та діяльності, інтенсифікації циклу "наука - техніка (технології) - виробництво". Виклики, з якими зіштовхується людство, заставляють людину по-новому ставитись  до науки, рішучіше повертаючи її до потреб виробництва, а виробництва - до неї. З цією метою створюються науково-технічні комплекси, центри та інститути при  виробничих корпораціях та концернах. Зрозумілою є Й економічна ефективність коштів вкладених у науку. їх віддача  у десятки разів вища, аніж безпосередньо  у виробництво.

Водночас нинішній стан розвитку цивілізації характеризується всезростаючим  впливом економічних, політичних, правових, філософських, соціальних та інших  наук на розвиток суспільства. Сьогодні очевидно, що розбудова правової держави, громадянського суспільства, в кінцевому  рахунку, формування духовно багатої  особистості, немислимі без глибоких суспільних і гуманітарних теорій та підходів.

Отже, надзвичайно актуальними, життєво необхідними є формування екологічної свідомості, екологічного мислення та екологічної культури. В умовах науково-технологічного прогресу, коли процес перетворення біосфери у ноосферу ставить перед людством завдання наукового моделювання, прогнозування й управління, - здійснити це неможливо без глибокого теоретичного обґрунтування, формування світоглядних, методологічних і етичних аспектів науки.