Історія виникнення Української мови

6. ^{Що таке багатозначність терміна?}

Традиційно  багатозначність термінів розглядається  як негативне явище в термінології. Однак багатозначність термінів англійського літературознавства, з  погляду авторки, є природною  властивістю цих термінів, що може проявлятися у вигляді семантичної  варіативності й у вигляді  полісемії і зумовлена характером англійського літературознавства як царини філології.  

 У  сучасному термінознавстві можна  виділити три точки зору на  багатозначність терміна:  
   1) Р.А. Будагов, Д.С. Лотте вважають полісемію термінів негативним явищем, багатозначні слова варто усувати з термінології [1; 2]; 
   2) полісемія має місце і виправдана в термінології, тому що термін – це насамперед слово, і йому природно притаманна багатозначність (В.П. Даніленко [3] та ін.); 
   3) А.И. Моісєєв, О.С. Прозоров, Л.Л. Кутіна визнають багатозначні слова в термінології. Однозначність терміна – лише тенденція й ідеал [4; 5; 6]. 
   М.А. Шуригін [7], В.І. Прач [8], А.Г. Матюшенко [9], І.І. Міхіна [10], Ю.В. Палієвская [11], В.І. Сіфоров [12], П.В. Джандоєва [13] і ін. відзначають поширеність полісемії в термінологіях філологічної й інших гуманітарних і технічних наук. Серед них особливо відзначається багатозначність термінології літературознавства.

Як показує  вивчення семантичної структури  термінів англійського літературознавства в спеціальних словниках, багатозначність  цієї термінології може виявлятися двояко, тобто у вигляді семантичної  варіативності й у вигляді  полісемії. Ілюстрацією семантичної  варіативності термінів англійського літературознавства є трактування  терміна allegory (алегорія) у визначеннях різних словників. 3 одного боку, це 'a story or visual image with a second distinct meaning partially hidden behind its literal or visible meaning' [16] 'оповідання або візуальне зображення з іншим чітким значенням, яке є частково схованим за буквальним або візуальним значенням - тобто ця термінологічна одиниця (ТО) є терміном, що позначає одну з літературних форм. З іншого боку, це 'а description of one thing under the guise of another suggestively similar...' [17] 'опис однієї речі під прикриттям другої', що означає, що мова йде вже не про літературну форму, а про процес. З третього боку, це "a form of narration that functions as a trope, lying somewhere between personification and metaphor..."[18]. "Форма оповіді, що функціонує як троп і знаходиться десь між уособленням і метафорою…". У подібних випадках має місце реалізація різних ЛСВ терміна, зафіксованих у різних термінологічних словниках, при цьому кожний з цих варіантів має право на існування, оскільки позначає більш тонкі понятійні відтінки, що відбивають процес розвитку самої науки - літературознавства. 
   Таким чином, під семантичною варіативністю ми розуміємо різне тлумачення значення тих самих термінів авторами різних літературознавчих словників. 
   З іншого боку, англійський літературознавчий термін може бути багатозначним у межах одного лексикографічного джерела. Такий прояв багатозначності в даній роботі вважається полісемією. Наприклад, ТО elegy (елегія) - це "an elaborately formal lyric poem lamenting the death of a friend or public figure, or reflecting seriously on a solemn subject..." [16] "ліричний вірш точно регламентованої форми, в якому оплакується смерть друга або громадського діяча або який містить серйозні міркування на якусь урочисту тему"'. Як випливає з цього визначення, elegy -,це літературна форма, що має визначений, установлений законами жанру зміст. Однак, як відзначається у цьому ж словнику, у більш ранній період, у період античності, термін elegy відносився до віршованого розміру, а не до змісту поетичного твору [16]. 
   Таким чином, під полісемією ми розуміємо наявність декількох ЛСВ терміна в одному й тому ж літературознавчому словнику. 
   У ряді випадків колишні значення термінів можуть функціонувати поряд з новими. Наприклад, ambiguity (багатозначність, двозначність), зберігаючи своє основне значення 'багатозначності' у терміносистемі англійського літературознавства ('openness to different interpretatiоns' [16], у школі Нової критики стає одним із ключових термінів після публікації роботи У. Семпсона 'Seven Types of Ambiguity' (1930), у якій він розглядає багатозначність як основний критерій художньої цінності літературного твору і виділяє сім типів багатозначності [19]. При цьому 'нове' термінологічне значення ambiguity функціонує поряд із 'старим'. Одним з наслідків такого 'нашарування' різних термінологічних парадигм є розвиток полісемії літературознавчих термінів. 
   Ця особливість літературознавчої лексики добре простежується на прикладі терміна pageant. Саме раннє зафіксоване значення його - 'сцена для п'єси' ('scene of a play' [20], потім цим словом починають позначати 'a wagon used as a mobile stage on which were performed mystery plays and related dramas in the Middle Ages...' ('віз, що використовувався як пересувна сцена, на якій ставили містерії та подібні драми в Середні Віки'). За асоціацією (метонімічний перенос) цим же терміном стали позначати п'єсу, що ставиться на цій сцені, а пізніше, також на основі метонімічного переносу, 'а public procession displaying tableaux and costumes appropriate to the commemoration of some historical event or tradition sometimes involving short dramatic scenes' (16) ('привселюдні процесії, в яких виставлялися живі картини і костюми, що відповідали якійсь історичній події або традиції, іноді ставилися короткі драматичні епізоди'). В остаточному підсумку утворюється багатозначний термін з чотирма ЛСВ. 
   Нерідко семантична варіативність англійських літературознавчих термінів, відбита в їхній, семантизації в різних термінографічних джерелах, сполучається з полісемією. Наприклад, значення терміну antithesis (антитеза), зареєстрованого в словнику американського видання, включає три ЛСВ (порівн. Antithesis: ‘(1) A direct contrast or opposition. (2) The second phase of dialectical argument, which considers the opposition - the three steps being thesis, antithesis, synthesis. (3) A rhetorical figure sharply contrasting ideas in balanced parallel making this movement’ [21]. У той же час, у словнику поетичних термінів британського видання [18] ця одиниця термінологічної номінації моносемічна (порівн. Antithesis: "a rhetorical figure that juxtaposes grammatical constructions so that a balance of tensions is achieved" [18]. Очевидно, у першому випадку виникнення полісемії відбиває розвиток самого поняття антитези в англійському літературознавстві, оскільки розрив між реєстрацією моносемічної і полісемічної одиниць номінації складає близько ЗО років - період, достатній для зміни розвитку значення лексичної одиниці. В другому випадку британський словник дає більш вузьке, спеціалізоване значення термінологічної одиниці, яке, по суті, збігається з третім значенням американського словника [21], у якому вона функціонує в термінологічному полі віршування як визначеної підсистеми в системі англійського літературознавства. 
   Як показує матеріал дослідження, термінологічна лексика інших гуманітарних предметних галузей природно вростає в термінологію англійського літературознавства, у якій ми знаходимо терміни лінгвістики, філософії, естетики, логіки, мистецтвознавства, психології, друкарства й ін. Наприклад. ТО catharsis (катарсис) і ТО catastrophe (розв'язка), з одного боку, є термінами естетики, - з іншого боку, виступають повноправними членами системи англійських літературознавчих термінів. У цьому випадку ми маємо справу з так званим 'нашаруванням' термінологічних парадигм у літературознавстві [22]: терміни catharsis і catastrophe з'явилися в IV столітті до нашої ери в 'Поетиці' Аристотеля, коли літературознавство й естетика складали єдине ціле. У процесі диференціації гуманітарних наук ці одиниці номінації стали частиною відразу декількох терміносистем (літературознавство, естетика, медицина), одночасно входячи в шар лексики загальнолітературної мови. Так, якщо в медицині catharsis означає 'purification, purgation, cleansing, specifically of the bowels...' (‘очищення, звільнення від зайвого, зокрема, кишечника...'), то в розумінні Аристотеля стосовно трагедії це поняття видозмінюється і стає зв'язаним з 'incidents arousing pity and terror to achieve a catharsis of these emotions' ('випадки, що викликають жаль і жах з метою досягнення катарсису цих емоцій'). З погляду авторів словника FHHL, на базі цього останнього значення розвиваються нові: 'a discovery that pity and terror destroy, and thus should be disciplined' ('відкриття, що жаль і жах руйнують, і тому потрібно їх дисціплінувати') і 'a detached pity and an involved terror' ('байдуже співчуття й жах, що виникає'), від якого, у свою чергу, розвивається чисто літературознавче значення: 'a vicarious experience that unloads pity and terror on the hero as scapegoat' ('сильне переживання, при якому жаль і жах зливаються на героя як на козла відбування') [21]. 
   Отже, (раннє значення catharsis відноситься до медицини, наступні - до філософії й естетики, і лише останнє - безпосередньо до літературознавства. У загальнолітературній мові головне номінативне значення catharsis пов’язане з медициною: 'purgation' ('очищення'), і єдине похідне значення пов’язане з уживанням цього слова в 'Поетиці' Аристотеля: 'Purification of the emotions by vicarious experience, as through the drama' [23]. ('очищення емоцій через сильне переживання, як у драмі'). Очевидно, семантичні відносини між catharsis як термінологічною одиницею англійського літературознавства й одиницею терміносистеми естетики можна вважати відносинами полісемії, оскільки семантична близькість приведених ЛСВ очевидна. Як показує аналіз матеріалу дослідження, такий характер відносин у переважній більшості випадків, коли мова йде про терміни родинних і суміжних з літературознавством предметних областей. Іншими словами, терміни родинних і суміжних з англійським літературознавством предметних областей являють собою ЛСВ значень цих термінів у відповідних терміносистемах. 
   У результаті проведеного дослідження можна зробити такі висновки. 
   Багатозначність є характерною ознакою термінів англійського літературознавства. В цій терміносистемі виявляється тенденція до подальшого розвитку багатозначності, яка виявляється подвійно: у вигляді семантичної варіативності й у вигляді полісемії;

8. Яку роль відіграє синонімія в термінологічних системах?

Синонімія у будь-якій формі (лексична, морфологічна, синтаксична) – це проблема синхронного розгляду явищ мови. І тому цілком закономірним є розгляд та опис лексичної синоніміки певної сфери мови, зокрема синоніміки спеціальної наукової мови.

Синонімія термінів є однією з найскладніших  і найважливіших проблем, яку  розв'язуюєь дослідники, працюючи над унормуванням та уніфікацією будь-якої галузевої термінології. Одну з основних вимог до терміна, його семантичну норму трактуюєь як "обов'язкову відповідність одного знака одному поняттю" [1], проте у сфері функціонування термінології вона нерідко порушуюєься. Терміни використовуюєь у різножанрових наукових текстах (стаття, монографія, наукова доповідь, реферат тощо) як звичайні слова, яким притаманні й синонімія, і полісемія, й омонімія. Ці лексико-семантичні процеси, на думку В.Даниленко, поTднуюєь термінологію і літературну лексику [2], але для першої вониєсуєтTвими недоліками, оскільки порушуюєь головний принцип професійної комунікації точність і конкретність висловлювання. Про небажаність такого явища, необхідність вибору найточнішого варіанта серед синонімічних, навіть про заборону синонімів условах-термінах пишуть у багатьох дослідженнях, присвячених проблемам уніфікації термінології. Це питання порушували у своїхпрацях Б. Михайлишина, І. Кочан, А. Крижанівська, Г. Мацюк, Т. Панько, Л. Симоненкота ін. Вчені зробили вагомий внесок у розв'язання даної проблеми, проте вона залиша Tться дискусійною, адже науковці розглядаюєь явище синонімії термінів на матеріалі окремих терміносистем, враховуючи їхні лексико-семантичні особливості, стилістичну диференціацію професійного мовлення, сферу функціонування. Актуальне це питання і для журналістикознавчої термінології.

У багатьох лінгвістичних дослідженнях, присвячених  питанням розвитку та систематизації галузевих терміносистем, зазначаюєься, що термінологічна лексика як найдинамічніша ланка національної мови найбільше піддаюєься змінам й активно поповнюTться новотворами. Визначальними при цьомуєекстралінгвальні чинники. На розвиток журнал істикознавчої термінології впливаюєь такі зовнішні фактори: технічний прогрес, поява нових наукових теорій, розвиток електроннихЗМК, суспільно-політичні події (помаранчева революція) тощо. Зокрема в кінці ХХ на початку ХХІ століття почали активно функціонувати у журналістикознавчих дослідженнях такі терміни, як: веб-адреса, веб-майстер, вебрепортаж, веб-сторінка, електронна пошта (email), копірайтер, паблік рилейшнз, папарацц і, піар, спічрайтер, темник, прес-карта, "жовта аналітика" тощо. Нерідко з'являTться не один, а відразу кілька мовних відповідників нового явища чи поняття (наприклад: суспільне або громадське мовлення), отже, говоримопро синонімію термінів, яка супроводжуєпроцес входження в термінологію слів загальнолітературної мови. Термінологічна синонімія об'єктивно існуT, і на початковому етапі функціонування термінів-синонімів можна вибрати більш точний і влучний варіант, той, що відповідатиме суті номінованого поняття. Таке явище, як суспільне (громадське) мовлення, все ще перебуваT в процесі свого становлення, відповідно, ітермінологічне найменування знаходиться на шляху кодифікації. Тож який варіант вважати нормативним? У літературній мові за нормативний береться варіант, підтверджений колективним досвідом, тобто колективне стаT обов'язковим для індивідуумів.

9. Як відбувається термінізація загальновживаних слів у термінотворенні?

Лексика термінізується внаслідок вторинної номінації завдяки спеціалізації чи зміні семантики твірного слова. Використання лексико-семантичного способу передбачає різні способи найменування: 1)довантаження семантики загальновживаного слова термінним змістом; 2) зміну семантики загальновживаного слова внаслідок переосмислення; 3) надання термінній лексиці інших галузей фізичного змісту. Термінізація відбувається на основі метафоричної чи метонімної номінації.

10. Яке місце посідають інтернаціональні терміни в системі термінів національних мов?

Із зростанням людських знань і розвитком ідей, а також їх зміною, зростає і  кількість слів у мові. Кожне нове наукове відкриття потребує найменування як засобу вираження логічної уяви про поняття. Даний процес викликає також численні зміни значень  існуючих слів.

Термінологія, зокрема економічна, вживається у  галузях науки, хоча при цьому  залучається значна частина загальновживаних слів. Науково-технічний вокабуляр – це засіб спілкування учених і фахівців, які намагаються користуватися ним точно і постійно. Фахівці вживають писемне слово частіше, ніж усне. Економічні терміни, звідси, мають спеціалізовані і окреслені значення. Незважаючи на те, що термінологія нараховує велику кількість одиниць, користується нею менша частина населення, а тому термінолексика у своїй більшості до загального словника мови не потрапляє.

Словниковий склад мови визначає можливості для  вираження тих чи інших понять чи предметів для їх точного й  виразного визначення. Відсутність  у мові визначення відомого поняття  є однією з найбільших перешкод для  його передачі в мові. Зазвичай ці перешкоди  долаються шляхом створення нового слова чи запозичення слова з  іншої мови. Таке поповнення лексики  відбувається постійно.

Сучасна українська економічна термінологія є  результатом використання усіх ресурсів загальнонаціональної української  мови. Інтернаціональні терміни є  органічною частиною цієї системи, що підпорядковується закономірностям  розвитку української термінології у складі української мови. Слід зазначити, що у спеціальному тексті нерідко буває елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов'язаний із вживанням нових  термінів, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для користувача. Основна умова подолання цих  труднощів полягає у детальному аналізі описуваного явища і  передачі його термінами, що вже є  усталеними в науці.

Жодна мова у творенні термінів не може обійтися своїми власними ресурсами. Термінологія багатьох галузей знань різних мов  користується лексичними та словотворчими  засобами інших мов та поєднує  в собі національні та міжнародні елементи. У середні віки це були класичні мови – давньогрецька та латинська. Вони дали не тільки моделі для творення термінів, а й цілий  ряд високопродуктивних суфіксів і  префіксів, що використовуються у термінології багатьох мов. Латинські й грецькі  основи термінів становили єдиний фонд, який запозичався багатьма мовами . До термінів цього типу належать аукціон, акциз, акредитив, експорт, імпорт, економія, дефіцит, квота, ліцензія. Німецька, французька, італійська, іспанська та англійська мови стали джерелом запозичень дещо пізніше: вексель, гільдія, аванс, ажур, ажіо, дисконт, ембарго, банкноти, демпінг, кліринг. Англійські загальнонаукові  інтернаціоналізми набувають в науково-технічних текстах певної якісної специфіки. Вони збагачуються зв’язками, створюють нові словосполучення і часто потребують нових еквівалентів перекладу, яких немає у словнику. Це спричиняє труднощі при перекладі. Необхідно враховувати таку специфіку і уникати помилок перекладу.

Інтегрування  інтернаціональних соціально-економічних  термінів в українську мову виявилось  складним процесом. Запозичений термін адаптується до української фонетики, орфоепії, зазнає граматичних змін та входить до української системи  відмінювання. Лише деякі економічні терміни - інтернаціоналізми ( ембарго, сальдо, ажіо ) зберігають непритаманну українській морфологічній системі невідмінювану форму.

Використанням інтернаціональних термінів не слід зловживати. Так, замість терміну  директ мейл доцільно використовувати український відповідник рекламування поштою, замість ексклюзивна ліцензія – виключна ліцензія.

Спільний  лексичний фонд різних мов формується за допомогою запозичень. Це сприяє взаєморозумінню фахівців, які розмовляють  різними мовами. Проте, надмірне захоплення чужими термінами ускладнює спілкування  між членами суспільства. Не слід користуватися запозиченими термінами, якщо у мові є свої відповідники ( бартер – обмін, брокер – посередник, субсидія – допомога ).

Розглядають різні причини запозичень : зміна  концептуальних орієнтирів з декореляцією понять, лаконічність терміна, яка полегшує утворення похідних форм, відсутність у мові цілісного терміна-однослова для позначення єдиного поняття. Зросла тенденція до гібридизації термінів, поєднання національних та міжнародних компонентів ( діловий маркетинг, тендерне ціноутворення).

Намагання пристосувати мову до сучасних умов призводить до термінологічної модернізації мови та запровадження її в усіх сферах суспільно-політичного життя та в усіх галузях науки. Метою термінологічної  модернізації мови є можливість рідною мовою висловлювати будь-яку наукову  думку. Побудова нових термінів може бути спрямована або на інтернаціоналізацію, або на пурифікацію.

У науковій термінології стандартизація та інтернаціональна уніфікація спеціальних мов можуть бути найбільш ефективними. Принципи стандартизації та уніфікація інтернаціональної термінології передбачають такі аспекти: поняття  та система понять; описи понять за допомогою вже відомих понять у вигляді слів та термінів; внутрішня  форма термінів; зовнішня форма термінів.

Не дивлячись  на розширення зв’язків між народами на планеті, використання все більш  ефективних засобів комунікації  і пов’язане з цим взаєморозуміння  культур, слід рахуватися з тим, що кожна  мова розвивається самостійно: в ній  діють власні мовні реалії, закріплені культурно-історичні реалії, з’являються  нові реалії, які ще не мають еквівалентів на момент перекладу на інші мови.