Финансовий потенциал

 

Із таблиці 2.4. можна зробити  такі висновки:

- коефіцієнт рентабельності  активів за 3 роки зменшився майже  на 49%. В 2011 р. коефіцієнт рентабельності  активів збільшився порівняно  з 2010 р. на 0,062 пункти, але в 2012 р. зменшився на 0,011 пунктів. Це свідчить про те, що ПАТ ЦГЗК ефективно використовує активи для отримання прибутку;

- коефіцієнт рентабельності  власного капіталу за 3 роки зменшився  на 40%. В 2011 р. коефіцієнт рентабельності  власного капіталу збільшився  порівняно з 2010 р. на 0,13 пунктів,  але в 2012 р. зменшився на 0,19 пунктів. Це свідчить про те, що ПАТ ЦГЗК значно значно зменшив прибутковість в 2012 р.

На четвертому етапі оцінки фінансового потенціалу визначимо  ефективність використання активів  ПАТ ЦГЗК за 2010 – 2012 рр. Розрахунок показника наведено в табл. 2.4.

 

Таблиця 2.4. - Розрахунок ефективності використання активів ПАТ ЦГЗК за 2010 – 2012 рр.

Назва коефіцієнта	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Ефективність використання активів	0,62	0,73	0,07

 

Виходячи з таблиці 2.4. видно, що за 3 роки ефективність використання активів знизилась на 88,7%. В 2011 р. ефективність використання активів  збільшилась порівняно з 2010 р. на 15,1%, але в 2012 р. знизилась на 94,4%. Це свідчить про те, що ПАТ ЦГЗК не отримує виручки від продажу основної продукції з кожної гривні використаних активів.

Отже, проаналізувавши дані фінансові показники можна зробити  висновок, що ПАТ ЦГЗК фінансово нестабільно, воно має низький рівень фінансового потенціалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Загальні основи управління підприємством в умовах фінансової кризи

 

3.1. Загальні основи управління підприємством в умовах фінансової кризи

 

 В умовах ровитку  негативних чинників зовнішнього  фінансового середовища і внутрішніх  умов здійснення фінансової діяльності  збільшується вірогідність виникнення  кризи підприємства, яка може набувати різні форми. Однією з таких форм є фінансова криза підприємства, що несе найбільші загрози його функціонуванню і розвитку.

 Фінансова криза підприємства є об'єктивним економічним процесом. Кризи неминучі в діяльності будь-якого підприємства.

 Основною формою прояву  фінансової кризи виступає істотне  порушення фінансової рівноваги підприємства. Це характеризується зниженням фінансового потенціалу: втратою платоспроможності, зниженням фінансової стійкості і рядом інших параметрів, що забезпечують фінансову безпеку підприємства в процесі його розвитку.[17 c 236]. З урахуванням цієї характеристики фінансової кризи підприємства, головним об'єктом зусиль антикризового фінансового управління виступає стабілізація фінансової рівноваги та відновлення фінансового потенціалу.

 Фінансова криза відображає  характер фінансових суперечностей  підприємства. З позицій забезпечення умов розвитку підприємства, головною формою фінансових суперечностей виступає суперечність між фактичним станом його фінансового потенціалу і необхідним об'ємом фінансових потреб. Ця суперечність відображає ситуацію, коли фінансовий потенціал вже вичерпаний і не дозволяє в необхідному об'ємі забезпечувати не тільки розвиток, але і функціонування підприємства.[29 c 124]

 Фінансова криза може  виникати впродовж всіх стадій  життєвого циклу підприємства. Виявляючись на будь-якій із стадій, вона гальмує його розвиток, значно зменшує економічний потенціал Слід підкреслити, що прояв кризи на кожній із стадій життєвого циклу підприємства має свої нюанси, які необхідно враховувати в процесі антикризового фінансового управління.

 Фінансова криза підприємства носить циклічний характер. Циклічність є загальною формою економічної динаміки, що відображає її нерівномірність, зміну еволюційних і революційних форм економічного прогресу, коливання ділової активності і ринкової кон'юнктури, чергування переважно екстенсивного і інтенсивного економічного зростання. Разом з тим, циклічність формування кризи на рівні підприємств не завжди співпадає з фазою загальноекономічного циклу.

 Криза підприємства генерується як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Особливістю фінансової кризи підприємств є його висока залежність від зовнішніх чинників - рівня регулювання фінансової діяльності підприємства, кон'юнктури фінансового ринку, ступеня розвитку його інфраструктури і т.п. Разом з тим, ця криза досить часто виникає і під впливом негативних внутрішніх чинників. Частина їх цих внутрішніх чинників може носити суб'єктивний характер.[41 c 321]

 Фінансова криза несе  найбільш небезпечні потенційні  загрози функціонуванню підприємства. Вона приводить до достатньо відчутного потрясіння всієї його господарської діяльності і загрожує його економічній безпеці. Разом з тим, слід зазначити, що фінансова криза несе не тільки руйнування. При правильно прийнятих рішеннях керівництва в складний період, вона має прогресивний характер з позицій оновлення окремих елементів фінансової системи підприємства і подальшої інтенсифікації його фінансової діяльності.

 Антикризове фінансове  управління є системою принципів  і методів розробки і реалізації  комплексу спеціальних управлінських  рішень, направлених на попередження і подолання фінансових криз підприємства, а також мінімізацію їх негативних фінансових наслідків.

 Головною метою цього  управління є відновлення фінансової  рівноваги підприємства, рівня фінансового потенціалу. і мінімізація розмірів зниження його ринкової вартості.

 

 

3.2. Дії спрямовані на підвищення ефективності використання фінансового потенціалу

 

 Для встановлення фінансової  рівноваги та відновлення потенціалу ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» треба здійснити деякі заходи:

1. Своєчасно зробити діагностику  економічного потенціалу і вжити  необхідні превентивні заходи  по попередженню фінансової кризи.

 Ця задача реалізується  шляхом здійснення постійного  моніторингу фінансового стану  підприємства.

2. Усунути неплатоспроможність  підприємства.

 Це найбільш невідкладна  і складна задача в системі  антикризового фінансового управління  підприємством. У ряді випадків реалізація тільки цієї задачі дозволяє присікти поглиблення фінансової кризи і одержати необхідний запас часу для реалізації інших антикризових заходів.

3. Відновити фінансову  стійкість підприємства.

 Реалізація цієї задачі  здійснюється шляхом поетапної  структурної перебудови всієї  фінансової діяльності підприємства. В процесі такої фінансової реструктуризації підприємства в першу чергу повинна забезпечуватися оптимізація структури капіталу, оборотних активів і грошових потоків, а в окремих випадках зниження його інвестиційної активності.

4. Бізнес-планування фінансового  оздоровлення з урахуванням основних  аспектів реструктуризації підприємства в цілому, а також дебіторської і кредиторської заборгованості, виділення показників допомагаючих відстежувати поточний стан справ;

5. Організувати антикризове  управління для впорядковування  і узгодження всіх процесів, що  відбуваються на підприємстві.

6. Забезпечити контроль  у формі систематичного спостереження  за виконанням запланованих заходів,  своєчасно фіксувати відхилення  фактичних показників від планових для оперативного коректування.

7. Запобігати банкрутству  і ліквідації підприємства.

 Така задача стоїть  перед антикризовим фінансовим  управлінням підприємства.

8. Мінімізувати негативні  наслідки фінансової кризи підприємства.

 Ця задача реалізується  шляхом закріплення позитивних  результатів виводу підприємства зі стану фінансової кризи і стабілізації якісних структурних перетворень його фінансової діяльності з урахуванням її довгострокової перспективи.

 Система антикризового  фінансового управління базується  на певних принципах, до яких  відносяться:

1. Принцип постійної готовності  реагування. Теорія антикризового  фінансового управління стверджує, що фінансова рівновага підприємства досягається в результаті ефективного фінансового менеджменту.

2. Принцип терміновості  реагування. Відповідно до теорії  антикризового фінансового управління  кожний з негативних проявів  фінансової кризи не тільки  має тенденцію до розширення  з кожним новим господарським  циклом підприємства, але і породжує нові супутні йому негативні фінансові наслідки. Тому чим раніше будуть включені антикризові фінансові механізми по кожному діагностованому кризовому симптому, тим більші можливості до відновлення порушеної рівноваги матиме в своєму розпорядженні підприємство.

3. Принцип комплексності  ухвалюваних рішень. Практично кожна фінансова криза підприємства за джерелами генеруючих його чинників, а відповідно, і по формах прояву своїх негативних наслідків, носить комплексний характер. Аналогічний комплексний характер повинна носити і система розробляються і реалізовуваних антикризових заходів, що забезпечують ефективну нейтралізацію впливу таких чинників і їх негативних наслідків.

4. Принцип альтернативності  дій. Цей принцип припускає, що кожне з ухвалюваних антикризових фінансових рішень повинне базуватися на розгляді максимально можливого числа їх альтернативних проектів з визначенням рівня їх результативності і оцінкою витрат.

5. Принцип адаптивного управління. В процесі розвитку фінансової кризи, генеруючі його чинники характеризуються звичайно високою динамікою. Це зумовлює необхідність високого рівня гнучкості антикризового фінансового управління, його швидкої адаптації до змінних умов зовнішнього і внутрішнього фінансового середовища.

6. Принцип ефективності. Реалізація цього принципу забезпечується  зіставленням ефекту антикризового  фінансового управління і пов'язаних  з його реалізацією заходів  фінансових ресурсів. Ефект антикризового  фінансового управління може  характеризуватися рівнем досягнення окремих цілей по запобіганню фінансовій кризі, пом'якшенню негативних умов його протікання або пов'язаних з ним негативних фінансових наслідків. Розглянуті принципи служать основою організації системи антикризового фінансового управління підприємством.[32 c225]

 Для відновлення фінансового  потенціалу підприємства здійснюється розробка і реалізація комплексної програми виводу підприємства з фінансової кризи. Така комплексна програма розробляється звичайно у формі двох альтернативних документів - комплексного плану заходів щодо висновку підприємства із стану фінансової кризи або інвестиційного проекту фінансової санації підприємства[8].

 Таким чином, можна  зробити висновок, що економічна  криза, яка зараз існує на  підприємствах значно знижує їх фінансовий потенціал, а багатьох взагалі приводить до банкрутства. Стан підприємницького сектору є своєрідним відображенням важкої ситуації яка склалася в країні вцілому. А, окрім цього, все погіршується ще й нестабільною політичною ситуацією. Про ефективність антикризових заходів, що робляться владою поки рано судити, проте методи надання допомоги банківському і підприємницькому сектору непрозорі і неефективні. Основними рисами реакції держави на кризу в Україні стали:

- відсутність адекватного інформування громадськості щодо чітких цілей, принципів і методів монетарної і економічної політики;

- суперечність в заявах  різних політиків і керівників країни про масштаби, причини і характер кризи, що знижує довіру до влади;

- схильність до адміністративних методів регулювання як інструменту підтримки окремих галузей економіки, що значно розширює вплив кризи, не вирішуючи проблем потерпілих галузей.

 В період кризи уряд  повинен розробити пакет антикризових  заходів, що містить чіткі цілі, принципи і методи державного втручання, а в деяких випадках невтручання в економіку країни.