Административно- териториальний устрий Украини

     Межами  населених пунктів є межа їхніх земель, що відокремлює територію населених пунктів від земель іншого призначення. Межі населених пунктів визначаються на підставі проекту планування та забудови населених пунктів, землевпорядкування або техніко-економічного обгрунтування їх розвитку.

     Визначено підстави змін цих меж. Так, зміна  меж населеного пункту проводиться у разі:

     — зміни генерального плану забудови населеного пункту; -г- включення населеного пункту до складу міста, селища;

     — об'єднання кількох населених пунктів в один населений пункт;

     — включення до складу населеного пункту земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

     — надання земельних ділянок для потреб населеного

     пункту;

     — виділення з меж міста, селища, села територій інших

     населених пунктів.

     Визначено і критерії встановлення цих меж. Межі адміністративно-територіальних одиниць встановлюються:

     — на суші — за характерними точками і лініями рельєфу;

     — на судноплавних річках — по середині головного фарватеру, або тальвегу, річки; на несудноплавних річках (ручаях) — по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах — по прямій лінії, що з'єднує виходи меж адміністративно-територіальних одиниць до берегів озера або іншої водойми. Межі, що проходять по річці (ручаю, озеру чи іншій водоймі), не переміщуються як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік;

     — на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах відповідно до лінії меж, що проходили на місцевості до їх заповнення;

     — на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), — по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження меж на воді;

     — за межами землекористувачів;

     — по лінії державного кордону України.

     У Законі визначено адміністративно-територіальний статус районів, районів у містах, інші складові частини населених пунктів.

     Офіційне  тлумачення термінів "район", "район  у місті", а також повноважень  міських рад щодо самостійного утворення  і ліквідації районів у місті  дав Конституційний Суд України.

     Так, у містах з кількістю населення не менш як 300 тисяч жителів можуть утворюватися адміністративно-територіальні одиниці — райони в містах.

     У свою чергу територія міста, селища, села може поділятися на окремі мікрорайони та інші мікроструктури (вулиці, квартали, дільниці, житлові масиви та ін.), що є відповідно до Конституції та законів України територіальною основою для створення органів самоорганізації населення.

     До  другого виду адміністративно-територіальних одиниць належать регіони — Автономна Республіка Крим, області, райони.

     Згідно  із Законом, Автономна Республіка Крим є автономною адміністративно-територіальною одиницею у складі України, її територією є територія Кримського півострова. До складу Автономної Республіки Крим входять райони та міста республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. Територія Автономної Республіки Крим може бути змінена Верховною Радою України за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

     До  категорії областей належать адміністративно-територіальні одиниці, що склалися в межах території України і характеризуються певними історичними, економічними, екологічними, географічними та демографічними особливостями.

     Область складається з районів та міст обласного значення.

     До  складу районів входить частина території області переважно з агропромисловим характером економіки, транспортною, інформаційною та іншою соціальною інфраструктурою, спрямованою на забезпечення зв'язків між населеними пунктами, розташованими на його території.

     У свою чергу райони складаються із сіл, селищ, міст районного значення.

     Крім  населених пунктів і регіонів, Закон визначає статус інших територіальних утворень. До них належать сільські та селищні округи.

     Сільський, селищний округ — це адміністративно-територіальне утворення, яке склалося з кількох сусідніх сіл, селищ і діє під юрисдикцією єдиної територіальної громади та відповідних органів місцевого самоврядування.

     Сільський округ утворюється на основі добровільного об'єднання територіальних громад кількох сусідніх сіл в одну територіальну громаду.

     Селищний  округ утворюється на основі добровільного об'єднання територіальних громад кількох сусідніх селищ або селищ і сіл в одну територіальну громаду.

     Закон визначає порядок найменування і  перейменування населених пунктів  та їх складових частин, інших адміністративно-територіальних одиниць. Зокрема, найменування і перейменування населених пунктів та інших адміністративно-територіальних одиниць проводиться з урахуванням їх історичних, культурних, географічних, національних, побутових та інших місцевих умов і особливостей.

     Назви областей, районів мають походити від найменування тих населених пунктів, які є їх адміністративними центрами, або географічного чи історичного найменування тієї частини території, на якій розташовані ці адміністративно-територіальні одиниці.

     Рішення Верховної Ради України про найменування і перейменування сіл, селищ, міст, районів у містах приймається лише з урахуванням думки громадян, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

     Присвоєння  найменувань населеним пунктам  та іншим адміністративно-територіальним одиницям з метою увічнення пам'яті особливо видатних державних, громадсько-політичних діячів, захисників Батьківщини, діячів науки і культури може проводитися тільки посмертно і лише у виняткових випадках.

     Найменування  і перейменування вулиць, проспектів, бульварів, площ, парків, скверів, мостів та інших складових частин населених пунктів, хуторів і присвоєння їм імен державних, громадсько-політичних діячів, захисників Батьківщини, діячів науки і культури проводиться за рішенням відповідної ради з урахуванням думки громадян, які проживають на територіях відповідних населених пунктів або їх складових частин.

     Державним актом, що містить відомості про  населені пункти, інші адміністративно-територіальні  одиниці України та їх загальну характеристику, є Державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць України. До нього включаються: назва населеного пункту та іншої адміністративно-територіальної одиниці (у т. ч. назва); дата її утворення; площа; кількість населення і його основні національності (у відсотках до загальної кількості населення); відстань до обласного, районного центрів та найближчої залізничної станції; поштове відділення; річка, озеро, які є на території населеного пункту та іншої адміністративно-територіальної одиниці; пам'ятки історії, культури і природи.

     Усі населені пункти та інші адміністративно-територіальні одиниці України підлягають обов'язковому включенню до Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць.

     Населені  пункти, з яких виїхали або переселилися всі жителі, підлягають виключенню з Держаного реєстру адміністративно-територіальних одиниць. З нього виключаються також населені пункти, які включено до меж міст, селищ, або об'єднано з іншими населеними пунктами, а також області, райони, які ліквідовано в порядку, визначеному цим Законом.

     Підставою для включення або виключення з Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць України населених пунктів  та інших адміністративно-територіальних одиниць є рішення органу, до повноважень  якого належить вирішення цих питань.

     Державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць України веде Кабінет Міністрів України в порядку, що визначається Верховною Радою України.

     Відомості про населені пункти та адміністративно-територіальні одиниці до Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць України подають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради.

     Органами, до повноважень яких належать розгляд  і вирішення питань адміністративно-територіального устрою в Україні, є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування. Закон визначає повноваження кожного з цих органів.

     Питання адміністративно-територіального устрою, крім цього Закону, регулюються Конституцією та іншими законодавчими актами України.

     Незважаючи  на прийнятий Верховною Радою Закон України "Про адміністративно-територіальний устрій України", процес реформування територіального устрою країни триває. Зокрема, в Указі Президента України "Про Комісію з питань адміністративно-територіального устрою" від 8 серпня 2007 р. зазначається, що з метою забезпечення всебічного вивчення пропозицій щодо вдосконалення територіальної організації державної влади та місцевого самоврядування в Україні відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України утворюється Комісія з питань адміністративно-територіального устрою як консультативно-дорадчий орган при Президентові України.

     Основними завданнями Комісії є:

     — узагальнення та аналіз пропозицій щодо внесення змін до системи адміністративно-територіального устрою України;

     — підготовка пропозицій щодо приведення у відповідність з Конституцією України мережі селищ та селищ міського типу, а також системи рад у населених пунктах;

     — вивчення можливостей проведення укрупнення сільських територіальних громад та внесення відповідних пропозицій;

     — організація вивчення іноземного досвіду формування системи адміністративно-територіального устрою та розв'язання проблем у цій сфері;

• підготовка та експертиза проектів нормативно-правових актів з питань адміністративно-територіального устрою.

 

      ЛІТЕРАТУРА 

1. Коваленко Г.С. Конституційне право України  – К. 2007 р.
2. Крамаренко О.В. – Правознавство – К. – 2008 р.
3. Конституція України.
4. Право і правова діяльність в Україні – збірник нормативної бази України – 2008 р.