Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах

Механічний  рух населення – міграція.

Види міграції:

1. зовнішня міграція – пов'язана з перетином державного кордону.

Тих, хто в'їздить до країни на постійне проживання з- за кордону називають іммігрантами. Тих, хто залишає країну – емігрантами. Різниця між кількістю іммігрантів та кількістю емігрантів виражається показником сальдо міграції. Якщо до країни приїжджає більше людей, ніж виїжджає з неї, то сальдо міграції є додатнім. Якщо виїжджає більше, ніж прибуває, то сальдо міграції є від'ємним.

Природний приріст населення  може бути від'ємним, але загальна кількість  жителів не тільки не скорочуватиметься, а зростатиме. Це відбувається за рахунок  механічного приросту.

2. внутрішня міграція – переїзд людей з одних регіонів України до інших, з

                                       міст до сільських місцевостей, і навпаки.

 Причини міграції населення:

1. невисокий матеріальний рівень життя більшості громадян;
2. бажання з'єднатися з родинами;
3. переїзд на історичну батьківщину чоловіка чи дружини.

Погіршення демографічної  ситуації в Україні відбувається за рахунок як зниження природного приросту, так і міграційного відпливу людей. Стабілізація економічної ситуації та підвищення добробуту населення стимулюватимуть природне зростання кількості населення і зменшення його виїзду за кордон.

 

2. Трудові ресурси й зайнятість.

Трудові ресурси  – частина населення, яка бере чи може брати участь у

                                 трудовій діяльності.

Складові трудових ресурсів:

1. працездатного населення (жінки 16-54рр., чоловіки 16-59рр.);
2. працездатне населення пенсійного віку;
3. підлітки.

Україна має великий  трудо - ресурсний потенціал - майже 30млн. 

Рівень зайнятості в  Україні порівняно високий  - близько 20 млн. чол. 

3. Розселення і розвиток поселень.

Розселення  населення – розміщення населення на території, сукупність

                                            населених пунктів.

Розселення населення  має регіональні відмінності  щодо його густоти, кількості та людяності населених пунктів, їхньої географії, територіальних особливостей виникнення і розвитку поселень тощо. 

Поселення – місця осілого життя та трудової діяльності людей.

Види поселень:

1. міські (міста і СМТ);
2. сільські.

Міське населення України становить 68% від загальної кількості населення.

 Місто – це населений пункт, що характеризується значною людяністю,

                великою інтенсивністю господарювання, високою густотою

                населення, типовими міськими  ландшафтами.

В них зосереджені промислові підприємства, транспорт, торгівельні, культурні, науково-освітні та інші об'єкти. В Україні налічується 448 міст.

 Типи міст:

І) За кількістю жителів:

1) малі (до 20тис. чол.),(48% від загальної кількості);

2) середні (20-100 тис. чол.);

3) великі (100-500тис. чол.);

4) дуже великі (500-1 млн. чол.);

5) міста-міліонери (понад 1млн. чол.).

ІІ) За функціями:

1. Адміністративні центри (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Львів);
2. Багатогалузеві промислові центри (Луганськ, Кривий Ріг, Маріуполь, Запоріжжя тощо);
3. Транспортно-промислові центри (Одеса, Миколаїв, Львів, Донецьк);
4. Транспортні центри (Іллічівськ, Юний, Чоп, Жмеринка тощо);
5. Промислові центри (Рубіжне, Сєверодонецьк, Краматорськ тощо);
6. Організаційно-господарські та культурно-побутові центри (більшість малих міст і селищ міського типу);
7.   Культурно-оздоровчі центри (Ялта, Євпаторія, Трускавець тощо).

ІІІ) За планувальними  особливостями:

1. міста з радіо кально-кільцевим плануванням (старі міста: Київ, Львів тощо);
2. міста з паралельними вулицями (молоді міста: Одеса, Миколаїв, Сімферополь тощо);
3. міста перехідного типу (Донецьк, Полтава, Рівне тощо).

 Біля багатофункціональних  міст, як правило, виникають міста-супутники,  які мають тісні виробничі,  транспортні, трудові і культурно-побутові зв'язки з головним містом і одне з одним. Такі сполучення населених пунктів називають  агломераціями. Найбільші; Донецька, Київська, Харківська, Дніпропетровська.

Прискорений ріст міст, зростання  кількості міського населення, особливо у великих містах, підвищення їх ролі у розвитку суспільства є виявом процесу урбанізації.

Селища міського типу (СМТ) переважно невеликі поселення, яких в Україні налічується 896. Більше всього їх в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківській, Житомирській областях і АР Крим.

 В Україні налічується  28,7тис. сільських населених пунктів. 

 Типи сільських поселень:

1. великі за площею і кількістю населення (багатовулицева забудова).

Зосереджені в  південній і центральній частині  країни.

2. Хутори – це розташовані на значній площі окремі господарства.

 Їх збереглося  небагато - в Карпатах, на Полтавщині, Житомирщині, Чернігівщині.

3. «Витягнуті» (часто одновулицеві) сільські поселення характерні для

  північних,  північно-східних та західних  регіонів.

4. «Правильне» (шахове) розселення поширене на півдні України, у

  Придніпров'ї.

 

 

 

6.  Національний склад  населення.

Національний склад населення  – це розподіл населення за ознакою

                                                             національної приналежності до  певного

                                                             етносу.