Основні завдання Державної політики щодо запобігання та протидії злочинності полягають у:

     1) створенні належного антикорупційного законодавства та забезпеченні його повного і ефективного застосування;

     2) розкритті соціальної сутності, правової природи, причинної та іншої детермінуючої обумовленості негативних наслідків злочинності та проявів корупції;

     3) визначенні сутності, основних напрямів та засобів злочинної діяльності;

     4) визначенні основних заходів щодо підвищення ефективності протидії злочинності, передусім запобігання їй;

     5) зменшенні обсягів та небезпечності проявів злочинності та корупції;

     6) обмеженні (локалізації) сфери обумовлення та поширення, взаємовпливу злочинності та економічних, політичних, правових та інших соціальних явищ і процесів;

     7) збільшенні ризику настання негативних наслідків у вигляді кримінальної відповідальності для осіб, що є учасниками злочинних угрупувань;

     8) формулюванні політичної волі керівництва держави в реальному і системному запобіганні чинникам злочинності;

     9) визначенні змісту політичної волі та її ролі у боротьбі зі злочинністю;

     10) передбаченні антикорупційної функції як однієї з основних та постійних функцій правової демократичної держави¹⁴.

     Масштабний розвиток організованої злочинності та всіх її проявів потребує розробки принципово нових стратегічних та тактичних напрямів боротьби з нею:

     - по-перше, необхідним є суттєве вдосконалення чинного законодавства, можливості якого в цьому напрямку обмежені;

     - по-друге, з організованою злочинністю необхідно боротись організовано, тому до вирішення цієї проблеми необхідно підходити комплексно, з урахуванням кримінально-правових, кримінологічних, економічних, соціологічних, психологічних досліджень, бо саме існуючі на теперішній час соціально-економічні недоліки та труднощі в житті нашого суспільства та держави в цілому і є тим «живленням», за допомогою якого зростають злочинність та корупція;

     - по-третє, суттєву увагу приділити питанням планування, підготовки, формування єдиної системи профілактичних, законодавчих, організаційних заходів;

     - по-четверте, розробити науково обґрунтоване прогнозування стану тіньових економічних відносин та організованої економічної злочинності;

     - по-п’яте, виробити механізм реального контролю над доходами всіх прошарків населення (особливо найвищих), виявити їх походження;

     - по-шосте, розробити досконалу законодавчу стратегію боротьби з корумпованістю правоохоронних органів як верхівки, так і на місцях;

     - по-сьоме, приділити особливу увагу контролю дотримання законності в діяльності всіх галузей управлінського апарату;

     - по-восьме, важливе місце в боротьбі із злочинністю надати засобам масової інформації та тим органам, де об’єктом впливу є молодь, виключаючи будь-яку можливість романтизувати злочинні організації, образ злочинного життя в очах підлітків;

     - по-дев’яте, вдосконалити кримінально-процесуальне законодавство спрощенням процесуального доказування складних форм злочинної діяльності¹⁵. 
 
 

Висновки

     Політична ситуація, яка складається в останні десятиліття в Україні, характеризується, зокрема, небувалим поширенням корупційних проявів. Цей факт визнаний не лише фахівцями в галузі юриспруденції, а й на найвищому політичному рівні нашої країни, відображений у законодавчих актах.

     За оцінками окремих зарубіжних експертів, Україна у світовому рейтингу корумпованих країн увійшла у п’ятірку лідерів, випередивши Італію. Вона відмічена “криміналізацією" і “тінізацією” буквально всіх сфер; спостерігається стійка тенденція поширення корупції практично у всіх структурних підрозділах органів влади та на всіх рівнях управління, де чиновницьке всевладдя та свавілля є найбільшою перешкодою для суспільного прогресу, що тягне за собою відповідні соціальні, політичні та економічні наслідки та потребує свого емпіричного підтвердження¹⁶.

     Декриміналізація цих сфер можлива шляхом:

     - глибокого кримінологічного та соціологічного аналізу ситуації у “криміналізованих" та “тінізованих” сферах;

     - з’ясування стану та тенденцій розвитку того чи іншого виду злочинів чи інших правопорушень на підставі офіційних даних про вчинені правопорушення, осіб, які їх вчинили;

     - виявлення правоохоронними органами організованих злочинних формувань, які мають високоорганізований і глибоко законспірований характер, ефективну систему забезпечення своєї діяльності, включаючи захист від соціального контролю за допомогою корумпованих посадових осіб владних структур;

     - здійснення документування елементів системи організованих злочинних формувань, у тому числі їх корупційних зв’язків, у випадках виявлення організованих злочинних груп та злочинних організацій правоохоронними органами;

     - збільшення ризику для осіб, які вчиняють корупційні правопорушення та злочини;

     - виявлення, припинення та розслідування злочинів та проявів корупції;

     - притягнення винних осіб у вчинені злочинів та корупційних правопорушень до юридичної (кримінальної) відповідальності¹⁷.

     Тож, потрібно наголосити, що рівень організованої злочинності, безумовно, пов'язаний з політичною ситуацією, в цілому, в державі: державними політичними програмами, спрямованими на боротьбу зі злочинністю (в тому числі з організованою злочинністю), рівнем корумпованості посадових осіб, рівнем соціального і матеріального забезпечення громадян, політикою держави щодо правового виховання громадян (причому, варто це робити з раннього дитинства, що забезпечить закріплення в свідомості підростаючого покоління повагу до закону, прагнення отримання прибутку  за рахунок власної праці, інтелекту, а не швидкого, злочинного збагачення) тощо.

     Для цього необхідно створити таку державну політику, за якою правомірна поведінка службовців публічної сфери, усіх громадян стане соціально престижною і вигідною, можливості для зловживання владою або службовим становищем звести до мінімуму, створенням такого законодавства, за яким вчинення злочинів неминуче тягло б кримінальну відповідальність винних не лише у виді покарання чи стягнення, а й настанні інших негативних наслідків матеріального, політичного, соціального характеру.

Список  використаної літератури:

1. Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2002. - 296 с.
2. Альошина О.І. Пропозиції щодо питання запобігання та протидії злочинності в Україні. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pis/2010_2/Alyoshina.pdf
3. Бойко А. Організована економічна злочинність у період переходу України до ринкової економіки // Вісник Львівського університету. – 2008. – Вип..46. – С.169-177. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Vlnu_yu/2008_46/169crl46.pdf
4. Десятый Конгресс Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями: сборник документов / сост. канд. юрид. наук А.Г. Волеводз — М.: ООО Издательство „Юрлитинформ”, 2001.
5. Користін О. Є., Чернявський С.С. Організована економічна злочинність в Україні: сучасний стан і стратегія протидії. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VAUMVS/2011_1/korust.htm
6. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правові та організаційні заходи протидії корупції: зарубіжний досвід // Науковий вісник Національної академії внутр. справ. – 2000. – № 2. – С. 55.
7. Омельченко С. Етапи розвитку корупції як негативного суспільного явища // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 7 – С. 72-73.
8. Робак В.А. Заходи протидії організованій злочинності. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_pravo/2009_3/files/LA309_16.pdf
9. Сборник стандартов и норм Организации Объединенных Наций в области предупреждения преступности и уголовного правосудия. Организация Объединенных Наций. — Нью-Йорк, 1992.
10. ХІ Конгрес Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності і кримінального правосуддя. — Бангкок, 18—25 квітня 2005 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.11uncongress.org.
11. Маложон О. Співучасть у злочині / О. Маложон // Юридична консультація. – 2004. – № 6. – С. 9–12.
12. Гуторова Н.О. Організована злочинність в системі норм та інституті кримінального права України / Н.О. Гуторова // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. – К., 1999. – Т. 18. – С. 289.
13. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : підр. для студ. юрид. спец. вищ. навч. заклад. / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд ; [за заг. ред. І.М. Даньшина]. – Х. : Право, 2003. – 352с.
14. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика / А.П. Закалюк. – К. : Ін Юре, 2007. – Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів – 712 с.