Політична влада, її функції

Слід зазначити, що за певних умов розвитку політичного життя суспільства  влада може стати й дестабілізуючим  чинником. Це буває тоді, коли стара  влада виявила повну нездатність  управляти державою або тоді, коли нова влада ще перебуває в процесі  становлення і не має підтримки більшості народу. За таких умов ситуацією нестабільності в суспільстві може скористатися добре організована політична сила і прийти до влади на хвилі загальнонародного невдоволення тривалим нехтуванням економічними та соціальними проблемами суспільства.

Отже, функціонування влади є важливим чинником життєдіяльності суспільства та його політичної системи, бо влада пов’язує всі політико-структурні елементи в одне ціле. Поділяючись у демократичному суспільстві на законодавчу, виконавчу та судову гілки, влада стає гарантом політичного розвитку та життєдіяльності всього суспільного життя.

Стаття 5 Конституції України гласить: «Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу» [14].

Висновки:

Влада – організована і регулятивно-контролююча  основа політики, одне з важливіших і найстародавніших політичних знань  управління суспільством, культурною діяльністю, конкретним життям людини. Влада безперечно засіб здійснення політики. Влада має універсальну властивість: загальність – функціонування в усіх сферах суспільних відносин і політичних процесах, здатність проникати в усі види діяльності, зв‘язувати людей, суспільні соціальні верстви і групи і протиставляти їх, має і єдиний принцип діяльності – командування в різних його формах (розпорядження, наказ, переконання та ін.). Влада є скрізь, де є стійкі об‘єднання людей: в сім‘ї, виробничих колективах, різноманітних організаціях і установах, в усій державі.

      Основними формами політичної влади є:

-панування;

-політичне керівництво;

-управління.

Панування — це абсолютне чи відносне підкорення одних людей (соціальних груп) іншим.

Політичне керівництво й управління реалізуються через прийняття стратегічних і тактичних рішень до об'єктів влади, через організацію, регулювання та контроль їх розвитку. Але практика владарювання свідчить про існування некоректних, а подекуди й аморальних форм та засобів: підкуп, обман, обіцянки, шантаж, штучні перешкоди, популізм тощо. Усе це завдає шкоди істинній демократії, підриває престиж влади, викликає до неї недовіру народу, загрожує соціальними конфліктами.

Вдосконалення і демократизація політичного  управління передбачає пошук нових  способів реалізації влади і певні  вимоги до неї.

Список  використаної літератури та джерел:

1.  политология. Энциклопедический словарь. — М., 1993. — с. 269.
2. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. — К., 1998. — С. 325—333.
3. Гравитц М., Пенто Р. Методы социальных наук. — М., 1972. — с. 190.
4. \Цыганков П. Политология Роберта Даля // Социально-политические науки. — 1990. — №10. — с. 88.
5. Санистебан Л. С. Основы политической науки. — М., 1992. — с. 7.
6. Демидов А. И., Федосеев А. А. Основы политологии. — М., 1995. — с. 6.
7. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. — Т. 25. — Ч. 1. — с. 257.
8. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. — Т. 9. — с. 72.
9. Політологія: історія та методологія / За заг. ред. Ф. М. Кирилюка. — К.: Здоров’я, 2000. — С. 20.
10. Політологія: історія та методологія / За заг. ред. І. С. Юзюбка, К. М. Левківського. — К.: Вища шк., 1998. — С. 18.
11. Политология: Энциклопедический словарь.— М., 1993. —  
    с. 256.
12. Freund Y. L’Essense du politique. — Paris, 1965. — p. 374.
13. Макиавелли Н. Государь. — М., 1910. — с. 14.
14. Конституція України. – 2004.