Роль “Конституції та Виводу прав України” П. Орлика у розвитку політичної думки в Україні

     Отже, Конституція визнавала непорушність трьох складових чинників правового  суспільства, а саме — єдність  і взаємодію законодавчої (широкої генеральної ради), виконавчої (гетьманської, обмеженої законом у своїх діях) і судової влади, підзвітної й контрольованої, однак незалежної від гетьмана.

     Важливою  особливістю, що відрізняла її від звичайних  гетьманських статей і робила подібною до пізніх європейських конституцій, було те, що вона укладалася не між гетьманом і монархом (протектором української держави), а між гетьманом та козацтвом, яке виступало від імені всього українського народу. Проте слово ''конституція'', що вжите у назві, ще не мало такого значення, як сьогодні, а, отже, є помилкою вважати цей документ конституцією у сучасному розумінні.

     Хоч Конституція 1710 р. не ввійшла в життя, проте вона має велике значення як документ, який вперше в історії  України на юридичному ґрунті фіксує постанови, які кладуться в основу державно-політичного устрою, тобто українська державна ідея знайшла своє втілення в конституції, яка стала водночас показником того, як і в якому напрямі здійснюватися державні реформи в Українській державі. У Конституції 1710 р. перше місце посідала проблема взаємин між гетьманом і народом. «Гетьманська влада мала бути обмежена і постійною участю в управлінні генеральної старшини, і генеральною радою; обмеження стосувались адміністрації, суду, виборів старшини, фінансів». А це означає, що «авторитет гетьманської влади, створений важкими зусиллями гетьманів, знову знизився». Не обійдено і соціальних низів — козаків і посполитих, їх забезпечено від визиску та гніту; «гетьман мав узяти їх під свою опіку». Право Запоріжжя також забезпечено.

     Конституція П. Орлика не набула чинності, вона залишилася лише проектом політико-правового документа. Вона має велике значення як свідчення  того, що українська політична думка  розвивалася в руслі передових  західноєвропейських політичних традицій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література

1. Демчук П.О. Політологія Підручник для слухачів і курсантів ВВНЗ МОУ. – К.: КВГІ, 1998. – с. 51-73.
2. Закон України „Про основи національної безпеки України” / Відомості Верховної Ради. – №39. – 2003.
3. Конституція України. – К., 1996.
4. Муляр В.І. Політологія. Курс лекцій. - Житомир, 1999
5. Основи політології / Киршіюк Ф.М., Корж М.О., Федірко І.П. та ін.; За ред. Ф.М. Кирилюка. - К., 2000.
6. Політологія: Курс лекцій / Авт. кол.: І. С. Дмитрів, О. М. Рудакевич, З. С. Сокол, В. А. Кулик та ін. – Тернопіль: АСТОН, 1998. – 159с.
7. Політологія: підручник для курсантів вищих навчальних закладів Збройних Сил України / За заг. ред. В.Ф. Смолянюка. – 1-е видання. – Вінниця: НОВА КНИГА. – 2002.
8. Політологія: посібник для студентів вищих навчальних закладів / За редакцією О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К.: «Академія», 2000. - с. 46-71.
9. Юрій М.Ф. Основи політології: Навч. Посібник. – К.: «Кондор», 2003. - с. 40-68.