Виборчі системи

2. До позитивних, з погляду демократичного представництва, якостей дії мажоритарних виборчих систем можна віднести наступне:

• дія мажоритарної виборчої системи як відносної, так і абсолютної більшості забезпечує пряме представництво для жителів конкретного виборчого округу;
• дія виборчої системи альтернативного голосування, крім можливості зробити мажоритарну систему абсолютної більшості результативнішою, може давати завищене представництво невеликим партіям і збільшувати їхній вплив;
• дія виборчої системи обмеженого голосування сприяє забезпеченню представництва меншості, хоча це представництво може бути й завищеним.

3. Пропорційна  виборча система є найбільш  демократичною виборчою системою  й здатна більшою мірою, ніж мажоритарна система, забезпечувати реалізацію демократичного принципу політичного представництва, виходячи з наступних моментів:

• застосування пропорційної системи дозволяє, якомога більшому числу виборців бути представленими в представницьких органах кандидатами (партіями), яким вони віддали свої голоси й тим самим забезпечувати більш широке представництво соціальних груп;
• застосування пропорційної системи приводить до досить близької відповідності кількості голосів виборців, отриманих партіями на виборах, числу наданих їм мандатів.

4. Однак при  застосуванні пропорційної виборчої  системи, ступінь демократичності,  закладеної в дану систему,  може бути різним залежно від  застосовуваних різновидів пропорційної  системи. При цьому варто враховувати  наступні моменти:

• при тому самому розподілі голосів виборців між партійними списками кандидатів остаточні результати виборів можуть бути різними, залежно від застосовуваного способу й методу пропорційного розподілу мандатів:

а) застосування виборчої квоти, обумовленої по методу Т. Хэра, і наступний розподіл мандатів за методом найбільшого залишку сприяє представництву малих партій, а наступний розподіл за методом найбільшої середньої – великим партіям. Причому застосування методу найбільшої середньої, у порівнянні з методом найбільшого залишку, приводить до більш пропорційного розподілу мандатів;

б) чим менша величина застосовуваної виборчої квоти, тим меншими є залишки голосів при першому розподілі, тим у кращому положенні виявляються великі партії;

в) застосування методу дільників В. д'Ондта сприяє представництву великих партій, а методу дільників А. Сент-Лагюе – малих. Причому, чим менший інтервал між дільниками, тим більша перевага, одержувана великими партіями;

• пропорційна система «гнучких» списків, у порівнянні із системою «твердих», є демократичнішою, тому що вона дозволяє виборцеві більш повно виразити свою перевагу не тільки стосовно політичної партії, але й окремих її кандидатів;
• пропорційна система єдиного переданого голосу надає виборцеві більшу волю вибору, тому що дає можливість проголосувати за будь-який набір кандидатів незалежно від їхньої партійної приналежності. Однак при застосуванні даної системи необхідно враховувати те, що вона може приводити до перекручування представництва політичних партій: давати завищене представництво найбільшої партії й занижувати роль невеликих партій.

5. Змішана виборча  система з механізмом компенсування  відхилень від пропорційного  представництва дає більш пропорційні  результати, ніж система із простим поднанням мажоритарної і пропорційної систем.

Список використаної літератури

1. Уоллерстайн М. Виборчі системи, партії й політична стабільність // Поліс. – 1992.
2. Таагепера Р., Шугарт М.С. Опис виборчих систем // Поліс. – 1997.
3. Абдулхакова Е.М., Забєліна М.І., Шишенина І.В. Виборча система: від змішаної до мажоритарної або пропорційної // Конституційне і муніципальне право. – 2002.
4. Даль Р. Порівняльний огляд виборчих систем. // www.ifes.ru/library/articles/rus_1996 - 11
5. Лейкман Э., Ламберт Дж.Д. Дослідження мажоритарних і пропорційних виборчих систем. / Пер. з англ. Г.І. Морозова; Під ред. А.С. Шугаева. - М.: Изд. «Іноземна література», 1958.
6. Див.: Маклаков В.В. Виборче право й виборчі системи буржуазних і країн, що розвиваються. - М.: РИО ВЮЗИ, 1987.
7. Конституційне (державне) право закордонних країн. Підручник: в 4-х т. Т. 1-2 / Б.А. Страшун. - М.: Видавництво БЕК, 1995.