Правова культура,і правосвідомість

2. За рівнями  та глибиною пізнання правових  явищ: побутова (характеризується невисоким  рівнем узагальнення правових  знань, які використовуються особами  у повсякденному житті, в міру  реалізації суб'єктивних прав  і виконання юридичних обов'язків), професійна (притаманна особам які  спеціально займаються правовою  діяльністю, мають глибоке знання  законодавства, правильне розуміння  принципів права і механізму  правового регулювання, професійне  ставлення до права і практики  його застосування); теоретична (як  сукупність наукових знань про  сутність права, механізм правового  регулювання) виникає у науковців-правознавців. Ці різновиди правової культури  формуються в процесі правового  виховання населення шляхом набуття  позитивних уявлень, поглядів, цінностей,  почуттів та емоцій.

3. За характером  існування правової культури: відкрита, тобто така, що взаємодіє з  іншими правовими культурами, сприймаючи  її надбання; закрита — та, що  уникає взаємодії з іншими  правовими культурами, обмежуючись  власними надбаннями як єдино  вірними.

4. За характером  прояву: зовнішня правова культура, змістом якої є юридична діяльність  та її наслідки; внутрішня —  особисті переконання, почуття  та уявлення про правові категорії.

Основні напрями  оволодіння суб'єктами суспільних відносин правовими цінностями, які з'явились  в результаті розвитку суспільства, в галузі права є функціями  правової культури. Розрізняють наступні функції:

1. Пізнавальна  — спрямована на оволодіння  особою правовими знаннями, формування  власних переконань з метою  вірного їх застосування у  практичній діяльності та набуття  навичок правового мислення.

2. Регулятивна  — забезпечує відповідність поведінки  особи правовим приписам на  підставі отриманих правових  знань і відповідних правових  переконань особи чи колективу.

3. Ціннісно-нормативна  — спрямована на визначення  стану законності і правопорядку  в державі з точки зору реалізації  суб'єктами правових відносин  чинного законодавства.

4. Комунікативна  — дає змогу особі на підставі  набутих знань зорієнтуватися  у правовому просторі з метою  забезпечення безконфліктного співіснування  з іншими суб'єктами.

5. Прогностична  — дозволяє прогнозувати розвиток  чинного законодавства, правових  інститутів у державі.

6. Виховна —  забезпечує свідоме та поважне  ставлення особи до вимог чинного  законодавства.

Правова культура як одне з надбань людства має  постійно вдосконалюватись з метою  забезпечення гармонійного та прогресивного  розвитку суспільства та окремих  осіб. І навпаки — прогресивний розвиток суспільства безпосередньо  впливає на рівень його правової культури. Складовими даного прогресу є створення  та охорона правових цінностей, що збагачують особу, як і інших цінностей в  суспільстві; правових норм, що забезпечують безконфліктне існування суспільства; запобігання протиправній діяльності суб'єктів суспільних відносин тощо.

Як своєрідний феномен, правова культура є формою відтворення національних правових інститутів — державності, правової системи, правопорядку тощо. Культура є засобом збагачення цих інститутів, у тому числі і за рахунок запозичення  правових цінностей інших націй. Відповідно основні функції правової культури передбачають збереження духовних цінностей у галузі права і  їх засвоєння майбутніми поколіннями, постійне підвищення рівня правової свідомості населення. Правова культура визначає принципи правової поведінки  особи та систему правових цінностей, ідеалів, правових норм, які забезпечують єдність і взаємодію правових інститутів та організацій в суспільстві.    

Висновки

Правосвідомість - це є сукупністю уявлень, поглядів, переконань, оцінок, настроїв і емоційного ставлення людей до права та держано-правових явищ. Правосвідомість характеризує соціальну практику як емпіричну діяльність, у процесі якої виражаються суб'єктивне ставлення людей до чинного права, уявлення про свої права та обов'язки, про справедливість і несправедливість норм права, про сутність і принципи правової організації суспільства, почуття, настрої, емоції, пов’язані з оцінкою існуючого правового режиму. Одним із проявів колективної правосвідомості є групова правосвідомість. Особливо важливою для нашого суспільства і держави є правосвідомість політичної еліти, зокрема, правлячої.

Правова культура припускає відповідні знання людьми певних положень чинного законодавства, порядку його реалізації, уміння користуватися даними знаннями при застосуванні норм права, їх виконанні. Розрізняють правову культуру суспільства, в цілому, і правову культуру особистості. Причому ці два поняття є взаємозалежними. Чим більше освічених у правовому відношенні особистостей є у суспільстві, тим вищою буде правова культура даного суспільства. Правова культура особистості, будучи компонентом правової культури суспільства, виражає ступінь і характер розвитку суспільства, так чи інакше забезпечує соціалізацію особистості та правомірну діяльність особи.         
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаних джерел   
 

Алексєєв С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом          государстве. — М., 1966. — С. 35.

Альчук М., Матвєєва Г. Правосвідомість як чинник стабільності// Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. - Вип. 4. - Львів, 2002. - С. 96-101.

Грищенко А.В.  Правовий закон: питання теорії та практики в Україні.    Автореферат дисертації на здобуття канд. юрид. наук. — К.. 2003. — С. 6.

Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української   держави // Право України. — 2005. — №4.

Губарь О. М. Тенденции развития правосознания молодежи в современной Украине // Молодежь и государство: Материалы Второй международной научно-практической конференции, г. Святогорск, 24 – 26 октября 2003 года. – Донецк, 2003. – С. 69

Марчук В.М. Правомірна поведінка, правопорушення та юридична відповідальність – К., 1996 – 106 ст.

Носков В., Кальянов А., Єфросиніна О. Правосвідомість у соціально-політичному розвитку людини // Політичний менеджмент. - 2005. - № 5 (14). - C.125-133

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник /пер. з російської – Х.: Консум, 2001 – 656 ст.

Садовська Г. Не тією дорогою йдемо? // Вільне життя. — 2005. —№ 116.

Третяк С. Правове  забезпечення правової культури населення  як умова   створення основ громадянського суспільства // Право України. —  2005. — №4.

Твердохліб Л.В. Виховання правової культури старшокласників // Творчість в технології виховання та навчання: Зб. наук. праць. Вип.9. – Київ-Запоріжжя: Ін-т педагогіки і психології профосвіти , 1998. С.116-132.

Теорія держави  і права: Навч. посіб./ ред. С.Л.Лисенков, В.В.Копєйчиков – К.: Юрінком Інтер, 2003 - 368 с.

Теорія держави  і права. Академічний курс: Підручник / ред. О.В.Зайчук, Н.М.Оніщенко – К.: Юрінком Інтер, 2006 – 688 ст.

Теория государства и права: Курс лекций / ред. Н.И.Матузов, А.В.Малько – 2 изд. – М.: Юристъ 2001 – 776 ст.