Загальна класифікація цін

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………3

1. Класифікація  цін……………………………………………………………

     1.1. Види цін……………………………………………………………….

      1.2.Розподіл цін за категоріями………………………………………..

2.Види цін  у зовнішній торгівлі……………………………………………..

3.Види цін, що відповідають стадіям товарообігу………………….....

Висновок……………………………………………………………………..

Список  використаної літератури…………………………………... 

Вступ

     У найвужчому розумінні, ціна-це кількість  грошей, що надаються за товар чи послугу. У більш широкому розумінні-це сума тих цінностей, які споживач віддає в обмін на право володіти чи використовувати товар чи послугу.

     Іншими  словами, ціна — це форма виявлення  вартості (мінова вар-тість) при обміні товару, але не на будь-який інший  товар, а тільки на гро-шовий (золото, срібло або грошові знаки, що замінюють  їх). Це найза-гальніше розуміння ціни з позицій політичної економії. За такого підходу ціна залежить тільки від двох чинників і їх співвідношення: затрат праці на виробництво та реалізацію товару, що визначають його вартість, і вартості грошей. Коли ж ціна розглядається на конкретнішому рівні, то називаються й такі чинники, як споживні властивості (якість) товару, співвідношення пропозиції і попиту на цей товар та ін.

     Ціни, уся їх сукупність становлять не тільки індивідуальну, особисту, а й суспільну, соціальну категорії. Вони регулюють  як окремі купівлі та продажі товарів  споживачам, так і економічні процеси в цілому, включаючи суспільне виробництво, розподіл товарів, обмін або споживання благ, надання послуг. Тут усі разом узяті ціни діють як загальний, єдиний, цілісний ціновий механізм.

     У ціновому механізмі варто вирізняти  дві взаємодіючі частини. З од-ного боку, це ціни, їх види, структура, динаміка зміни, а з іншого — ціно-утворення  як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення  є активною частиною цінового механізму, що визначає розмір ціни. Таким чином, ціни і ціноутворення становлять єдиний ціновий механізм.

     Під загальним поняттям “ціна” мається  на увазі цілий комплекс економічних  понять, що входять у єдину синтетичну економічну категорію. Під однією назвою “ціна” існує безліч її видів, що різняться призначенням, сферою застосування та способом формування.Отже розглянемо деякі із них.  

     1. Класифікація цін

      1.1. Види цін:

• По характеру обслуговуючого обороту:
• Оптові ціни – ціни, по яких підприємства реалізують зробле-ну продукцію іншим підприємствам або посередницьким орган-ізаціям.
• Роздрібні ціни – ціни, по яких торговельні організації реалі-зують продукцію населенню.
• Закупівельні ціни – ціни, по яких сільськогосподарські вироб-ники реалізують свою продукцію державі, фірмам для наступної переробки.
• Ціни й тарифи на послуги населенню – особливий вид роз-дрібної ціни (побутові послуги, охорона здоров’я)
• Залежно від державного впливу:
• Вільні ціни – ціни, устанавлиаемые виробниками продукції на основі попиту та пропозиції відповідно до кон’юнктури ринку.
• Фіксовані ціни – ціни, установлювані на певному рівні.
• Регульовані ціни – ціни, установлювані відповідними органа-ми керування, як правило, на продукти товари й тарифи підви-щеного соціального призначення.
• По способі встановлення:
• Тверді ціни встановлюють договори й не міняються протя-гом усього строку поставки продукції за даним контрактом.
• Поточні ціни – по них здійснюється поставка продукції в да-ний період часу. Вони можуть мінятися в рамках одного контрак-ту й відображають стан ринку.
• Рухлива ціна – ціна, зафіксована в договорі із застережен-ням про те, що вона може коректуватися надалі, якщо до момен-ту виконання договору ринкова ціна зміниться.
• Змінна ціна встановлюється на вироби, що вимагають тривалого строку виготовлення. Обчислюється в момент виконання договору шляхом перегляду первісної договірної ціни з урахуван-нм змін у витратах виробництва за період часу, необхідний для виготовлення продукції.
• По способі одержання інформації про рівень ціни:
• Довідкові ціни публікуються в каталогах, прейскурантах, еко-номічних журналах, довідниках, використовуються як орієнтовна інформація при встановленні ціни на аналогічну продукцію.
• Прейскурантні ціни – вид довідкових цін, які публікуються у прейскурантах фірм-продавців.
• Розрахункова ціна використовується в договорах, контрак-тах на нестандартне встаткування, вироблене по індивідуальних замовленнях, розраховується й обґрунтовується постачальником для кожного конкретного замовлення.
• Залежно від виду ринку:
• Аукціонні ціни – ціни публічного продажу по максимально запропонованому рівні на попередньо оглянуту покупцем партію товарів, установлюються в результаті зміни співвідношення між попитом та пропозицією.
• Біржові котирування – ціни стандартизованого однорідного товару, реалізованого через біржу.
• Ціни торгів – ціни особливої форми спеціалізованої торгівлі , заснованої на видачі замовлень на поставку товарів або одер-жання підрядів на виробництво певних робіт із заздалегідь ого-лошеного в спеціальному документі умовам.
• Внутрішньо-фірмові ціни:
• Трансфертні – передавальні ціни, звичайно нижче оптово-роздрібних. Ці ціни існують всередині транснаціональних компаній при передачі продукту (деталей) з одного дочірнього підприєм-ства іншому.
• Сучасна політика ціноутворення:
• Ціна-Нетто - ціна на місці купівлі-продажу.
• Ціна-Брутто – визначається з урахуванням умов купівлі-про-дажу.
• «Франко» – даний термін означає, до якого пункту на шляху просування товару від продавця до покупця постачальник відшко-довує транспортні видатки.
• Світові – визначаються за фірмою-лідером або використо-вуються середні арифметичні ціни декількох фірм.
• В залежності від часу:
• Очікувані ціни – ціни, які очікують в залежності від економіч-них обставин в суспільстві.
• Планові ціни – ціни, які економічно оґрунтовуються на основі планування обсягу випуску те реалізації продукції, товарів, послуг з урахуванням планування видатків виробництва.
• Прогнозовані ціни – ціни, які розраховуються на основі економічного прогнозування.
• Стратегічні ціни – ціни, які розробляються на основі еконо-мічної стратегії підприємства, фірми.
• Базові – ціни, щодо яких будуть вноситися поправки. Базови-ми можуть виступати: розрахункові, довідкові, прейскурантні ціни.
• Чинна (номінальна ) ціна – ціна на сьогоднішній день з ураху-ванням поточного курсу валют.
• Реальна (порівняна) ціна – ціна, розрахована щодо сукупно-го показника цін – ІСP (індексу споживчих цін). Розраховується за формулою (для і-того року)

PРі=(ІСPб/ІСPі) * PДі,,         (1.)

де  PРі – реальна ціна і-того року; ІСPб – індекс споживчих цін базовий; ІСPі – індекс споживчих цін і-того року; PДі – діюча ціна і-того року.

• Національні (внутрішні) ціни – обслуговують національну економіку, зважаючи на особливості галузей національного гос-подарства.
• Демпінгові ціни – ціни, які знижені по відношенню до рівня цін на ринку на який входить фірма.

1.2.Розподіл  цін за категоріями

Усі ціни можна  поділити на декілька категорій,  використовуючи шість ознак:

• За сферами товарного обслуговування:  оптові, закупівельні ціни і  тарифи на послуги;

 

• За способом відображення транспортних витрат в  ціні:  ціна франко-відправлення, ціна франко-призначення;

 

• За формою продажу: контрактні, договірні, біржові котирування, ціни ярмарків і виставок, аукціонні;

 

• За стадіями продажу: ціна пропозиції (ціна виробника), ціна попиту (споживача), ціна реалізації (може бути реальна і діюча);

 

• За ступенем регулювання:  жорстко фіксовані, регульовані, вільні;

 

• За ступенем стійкості: тверді, плаваючі (у них можна вносити поправки протягом дії договору), ціни з наступною фіксацією (ціни змінюють після певного періоду часу).

 
 
 

 

2.Види  цін у зовнішній  торгівлі

           Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними як на території України, так і за її межами.

         Знання системи світових та зовнішньоторговельних цін, кваліфіковане обґрунтування рівня останніх — важлива умова для досягнення успіху на зовнішніх ринках, що дасть змогу залучати валюту, розвивати виробництво, покращити стан обігових коштів підприємств, своєчасно сплачувати заробітну плату.

         Обґрунтування ціни у зовнішній торгівлі — одне з найбільш складних завдань, що постає перед учасниками зовнішньоекономічної діяльності. Від грамотного вирішення цього питання залежать ефективність зовнішньоекономічних зв'язків, фінансове становище підприємств, об'єднань, акціонерних товариств та ін. Негативні наслідки занадто високих та економічно необґрунтованих цін імпорту полягають у завищенні внутрішніх цін, накопиченні на складах готової і нереалізованої продукції, спаду виробництва, неплатежах за використані ресурси, нестачі обігових коштів і затримці та невиплаті заробітної плати. Якщо експортні ціни не мають економічного обґрунтування, то у випадку надмірної ціни реалізація товару за кордоном не відбудеться, а заниження ціни може призвести до серйозної відповідальності держави за застосування демпінгових цін. Тому науковим підходам до розрахунку зовнішньоторговельних цін необхідно приділяти особливу увагу будь-якому суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності.

     У зовнішній торгівлі діють такі види цін, яких немає у національному  господарстві, а саме: світові, контрактні та зовнішньоторговельні, причому вихідною базою та дійовим фактором формування і динаміки зовнішньоторговельних  цін є світові ціни.

          Світова ціна — це грошове відбиття інтернаціональної вартості товару, реалізованого на світовому ринку, яка складається з національних вартостей внаслідок конкуренції. Світова ціна формується з урахуванням двох основних принципів: по-перше, вона повинна бути доступною для будь-якого продавця чи покупця, по-друге, має бути показовою для світового товарного співтовариства.    

         Зовнішньоторговельні операції, ціни яких пропонується використовувати як світові, повинні здійснюватись на регулярній основі. У зв'язку з цим ціни угод, що мають випадковий, епізодичний характер, не є показовими. Зовнішньоторговельні операції повинні відбуватися в умовах вільного торгово-політичного режиму, тобто ціни, які обслуговують товарообмін у межах замкнених економічних угруповань, не можуть бути світовими. За рахунок дотацій національним виробникам з боку держави вони можуть бути нижчими (інколи в декілька разів) за ціни інших вагомих постачальників даної продукції на світовий ринок, а при застосуванні системи субсидіювання споживачів — вищими за світові.

     Якщо  стосовно сировинних товарів світову  ціну визначають країни - основні постачальники, то щодо готової продукції вирішальну роль відіграють провідні фірми, що виробляють та експортують певні типи та види виробів. Отже, при укладанні угод на продукцію обробної промисловості  доводиться аналізувати і використовувати  ціни десятків фірм, що виробляють аналогічну продукцію.

        Розглянемо особливості класифікації світових цін. До світових цін належать: довідкові (офіційні ціни постачальників), прейскурантні, біржові, аукціонні, ціни каталогів, проспектів, торгів, пропозицій, фактичних угод та розрахункові ціни. 

         Контрактна ціна - ціна, зафіксована в контракті на момент його укладання, впродовж чинності контракту чи до моменту виконання контракту. Контрактна ціна є ціною реальних угод і дає найвірогідніше інформацію щодо цін, через це вона, як правило, є комерційною таємницею. Ціна контракту встановлюється у валюті держави - експортера, імпортера або у валюті третьої держави. Класифікація контрактних цін була розглянута у попередніх темах.

        Зовнішньоторговельна ціна — ціна на експортні та імпортні товари, яка встановлюється за взаємним договором між продавцем та покупцем товару. Проте ціна контракту в багатьох випадках не збігається з ціною, яку покупець сплачує продавцеві при його виконанні. Це пояснюється умовами обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням товарів від виробника до кордону і від кордону до споживача. Формування зовнішньоторговельних цін має свою специфіку, яка залежить від їх видів.

        У практиці зовнішньої торгівлі використовується безліч видів цін, пов'язаних з тими чи іншими особливостями купівлі-продажу. Для їх визначення існують спеціальні додатки, які необхідно застосовувати, щоб уникнути плутанини, що може призвести до великих збитків. Розрізняють такі зовнішньоторговельні ціни: 

     — базисну, яка використовується для  визначення сорту або якості товару; її узгоджують на переговорах між  продавцем та покупцем; вона є початковою для визначення ціни фактично поставленого товару, коли якості останнього відрізняються  від тих, що обумовлені у контракті; 

     —фактурну (купівлі-продажу), що визначається умовами  поставки, зазначеними у контракті; для стислості фактурну ціну позначають таким чином: "C1F", "FOB", "FOR" або "франко". 
 

     .

 

3.Види цін, що відповідають стадіям товарообігу

     Усі чинні в економіці ціни взаємозалежні  й утворюють єдину систему, що перебуває в постійному русі під  впливом безлічі ринкових чинників. Ця система складається з окремих  блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін. Найбільш важливими й основними  блоками єдиної системи цін є:

• оптові ціни;
• закупівельні ціни;
• роздрібні ціни.

          Першою та найважливішою ознакою класифікації цін є залежність від того, на якій стадії товарообігу вони формуються. Звичайно масовий товар проходить три стадії товарообігу:

1. підприємство — оптова торгівля;
2. оптова торгівля — роздрібна торгівля;
3. роздрібна торгівля — споживачі.

Цим стадіям  товарообігу відповідають три види цін:

1. оптова ціна підприємства (відпускна ціна);
2. оптова ціна промисловості;
3. роздрібна ціна.

     Оптова  ціна підприємства (відпускна ціна) — ціна виготовлювача продукції, за якою підприємство реалізує зроблену продукцію оптово-збутовим організаціям чи іншим підприємствам. В умовах переходу до ринку ці ціни покликані забезпечувати можливість подальшої господарської діяльності підприємствам та організаціям. Іншими словами, реалізуючи свою продукцію за оптовими цінами, підприємство повинно відшкодувати свої витрати виробництва і реалізації й одержати такий розмір прибутку, який би дозволив їм вижити в умовах ринку.