Адаптація першокласників у шкільному середовищі

     1. Розвиток у дітей когнітивних  умінь і здібностей, необхідних  для успішного навчання в початковій  школі. Комплекс цих умінь і  навиків входить в поняття  психологічної готовності до  школи. 

     2. Розвиток у дітей соціальних  і комунікативних умінь, необхідних для встановлення міжособових відносин з однолітками і відповідних ролевих відносин з педагогами.

     3. Формування стійкої учбової мотивації  на тлі позитивної Я - концепції  дітей, стійкої самооцінки і  низького рівня шкільної тривожності. 

     Очевидно, що ці завдання повинні розглядатися в сукупності, як єдиний комплекс, оскільки тільки цілісна дія на особу дитини може привести до стійкої позитивної зміни або формування певних психологічних  феноменів. Крім того, їх реалізація можлива  при ретельному продумуванні змісту і організації розвиваючої діяльності.

     Можливі дві форми організації розвиваючої  роботи: індивідуальна і групова.

     Початок розвиваючої роботи з першокласниками  на етапі адаптації доводиться орієнтування на кінець жовтня - початок листопада.

     Методична робота педагогів в першому класі  будується на основі системи психолого-педагогічних вимог до змісту статусу що вчаться  першого класу і має два основні напрями [8].

     Перше - аналіз і переробка існуючих учбових  програм з погляду змісту даних вимог і результатів психолого-педагогічної діагностики конкретних школярів.

     Друге - надання психолого-педагогічної допомоги окремим школярам. Це напрям роботи розгортається по підсумках діагност рівня адаптації першокласників.

     Діяльність  педагогів і психологів розгортається в наступних напрямах:

     1. Психолого-педагогічна діагностика  рівня і змісту шкільної адаптації  першокласників.

     2. Проведення психолого-педагогічного  консиліуму за підсумками діагностики  з розробкою стратегії і тактики  супроводу кожної дитини і в першу чергу тих школярів, які зазнають труднощі в адаптації.

     3. Проведення просвітницької і  консультативної роботи з батьками, індивідуальне консультування найбільш  важких випадків.

     4. Організація педагогічної допомоги  школяра, що зазнає труднощі в адаптації.

     5. Організація соціально-психологічної  допомоги дітям, що зазнають труднощі в адаптації [13;18;23].

     Мета  діагностичної роботи на даному етапі  може бути визначена як отримання  необхідної інформації про психолого-педагогічний статус першокласників для попередження і подолання труднощів періоду адаптації до шкільного навчання. Для досягнення цієї мети необхідно вирішувати наступні завдання:

• Визначення рівня соціально-психологічної адаптації учнів першого класу.
• Виявлення групи школярів, що зазнають труднощі в адаптації і визначення характеру і природи синдрому дезадаптації в кожному випадку.
• Визначення шляхів надання допомоги дітям, що зазнають труднощі в процесі адаптації.
• Визначення шляхів і способів психолого-педагогічної підтримки школярів, що успішно адаптувалися в шкільному середовищі [3].

     Зміст діагностичної діяльності повністю визначається поставленими завданнями і метою психолого-педагогічного  супроводу.

     Соціально-педагогічна  ситуація, в яку потрапляє дитина з початку навчання в 1-му класі, пред'являє певні вимоги до рівня розвитку і змісту названих вище характеристик. Відповідність психолого-педагогічного статусу дитини що пред'являється йому шкільним вимогам розглядається нами як показник адаптації. Недостатній розвиток найважливіших характеристик психічного стану і поведінки дитини, їх змістовна невідповідність вимогам, що пред'являються, служитиме індикатором соціально-психологічної шкільної дезадаптації дитини [15;18,c.5].

     Таким чином, на змістовному рівні діагностична робота, що проводиться, направлена на виявлення рівня розвитку найважливіших показників психолого-педагогічного статусу дитини і їх співвідношення з системою шкільних вимог, що пред'являються до учня першого класу.

     На  підставі вивченої літератури по темі дослідження можна зробити вивід, що в забезпеченні комфортності навчання велику роль грають дорослі учасники освітнього процесу - вчителі, батьки, психологи, соціальні педагоги. Особові якості педагогів, збереження тісних емоційних контактів малюків з дорослими, постійна і доброзичлива, конструктивна взаємодія педагогів і батьків - застава створення і розвитку загального позитивного емоційного фону відносин в новому соціальному просторі, де співпрацю вчителя і батьків забезпечує зниження рівня тривожності у всіх суб'єктів, що діють в нім.

      ВИСНОВКИ 

     1. Адаптація – це пристосування будови і функцій організму, його органів і кліток до умов середовища, направлене на збереження гомеостазу. Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей, як в психологічному, так і у фізичному плані. Поступивши в школу, дитина стає школярем далеко не відразу. Поняття “шкільна дезадаптація” стало використовуватися для опису різних проблем і труднощів, що виникають у дітей у зв’язку з вступом до школи. Початок навчання у школі породжує істотні зміни в емоційному і фізичному житті дитини, пов’язані з її новим соціальним становищем. У першокласника виникають нові стосунки: з учителем, з колективом класу, зі школою як навчальним закладом, з’являються нові обов’язки (систематично готувати уроки, виконувати доручення вчителя та ін.). Все це викликає відповідні емоційні переживання.

2. Вступ  до школи є новим віковим періодом в житті дитини, провідною діяльністю якої стає учбова діяльність. На основі цієї діяльності розвиваються психологічні новоутворення: у центр свідомості висувається мислення, відбувається перехід до стадії формальних операцій, розвивається пам'ять. У цей період сприйняття стає таким, що більш аналізує, приймає характер організованого навчання, емоційний стан починає впливати на відносини з товаришами. Молодший школяр стає імпульсним, з'являється схильність негайно діяти, загальна недостатність волі.

3. До закінчення початкової школи у дитини формується працьовитість, старанність, дисциплінованість, акуратність, змінюється відношення до учбової діяльності, формується інтерес до результатів своєї праці, довільність, приступаючи до якої - людина адаптується до нових умов, поступово звикає до них. У цьому йому допомагає накопичений досвід, який з віком розширюється і збагачується. Адаптація до школи - перебудова пізнавальної, мотиваційної і емоційно-вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого шкільного навчання. Для досягнення ефективності в навчанні необхідно формувати позитивне емоційне відношення до занять. Незадоволеність собою у дітей цього віку розповсюджується не тільки на спілкування з однокласниками, але і на учбову діяльність. Загострення критичного відношення до себе актуалізує у молодших школярів потребу в загальній позитивній оцінці своєї особи іншими людьми, перш за все дорослими.

4. Завданням нашого емпіричного дослідження було визначити рівень адаптації дітей у шкільному середовищі. Для вивчення використовувався метод бесіди. За результати якого більша частина учнів має високий рівень готовності до школи, а отже є висока продуктивність у навчальній діяльності, позитивне емоційне самопочуття, відсутність внутрішньої напруженості, пригніченості.

Отже, шкільна  дезадаптація, яка може виникати у  дитини на етапі початкового навчання, пов’язана із впливом як зовнішніх, соціальних чинників, так і індивідуально-психологічних.Виявлення основних причин дасть змогу прогнозувати виникнення шкільної дезадаптації, а здійснення цілеспрямованої психопрофілактичної і психокорекційної роботи сприятиме зниженню кількості дезадаптованих дітей, збереженню фізичного та психічного здоров’я дитини. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Активні методи в роботі шкільного психолога / Під ред. І.В. Дубровіної. Москва., 1991. –с. 185- 231.
2. Безруких М.М., Ефімова С.П. чи Знаєте ви свого учня? - М. 1991. -246с.
3. Белкин А.С. Основы возростной педагогики.- Москва.,Образование 1991. –с. 465.
4. Белкин А.С.Случаи успеха.Как их создать? - М., Образование, 1991. –с.35-243.
5. Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.- с.282
6. Битянова М.Г. Організація психологічної роботи в школі. - М., 1997. –с.95.
7. Бугаэва Н.Н. Комфорт молодших школярів в освітній діяльності // Нач. школа., 2004,b 2.
8. Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.- с. 206-178.
9. Выготский Л.С Педагогическая психология / Под ред. В.В.Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 479 с.
10. Глассер У. Школа без невдах, Прогрес, 1991. – с. 345.
11. Гуткін Н.И. Психологічна готовність до школи. - М.: Освіта, 1996.-с.476-354.
12. Діагностика шкільної дезадаптації. М., 1993.- с.65.
13. Діагностична і коректувальна робота шкільного психолога / Під ред. И.В. Дубровіної. М., 1987.-с.465.
14. Зеленова М.Б. Психологічні особливості педагогічного впливу на адаптацію дитини в початковій школі: Канд. діс. М., 1991.
15. Каган В.Е. Психогенные формы школьной дезадаптации //Вопросы психологии. – 1984. – №4. – С. 89-95.
16. Кравцова Е.Е. Психологічні проблеми готовності дітей до навчання в школі. М. 1983.- с.284-105.
17. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. – М.: Просвещение, 1990. – 135с.
18. Ніконенко В. К Адаптація першокласників до школи. // Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2009.
19. Обухова Л.Ф. Вікова психологія, М., 2001.- с.400-103.
20. Овчарова Р.В. Практическая психология образования. – М.:Академия, 2003. – 240с.
21. Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. /Под ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
22. Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника // Нач. школа., 2005, f 5.
23. Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. – К.: Освіта, 1998. – 199с.
24. Шинтар З.Л. Введення в шкільне життя: Навчань.-метод. допомога. - Гродно: ГРГУ, 2002. - 119 с.