Формування креативності студентів як психолого-педагогічна проблема

 
 

   МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

   ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

   ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

   Факультет педагогіки, психології та соціальної роботи

   Кафедра практичної психології 
 

ФОРМУВАННЯ  КРЕАТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ

ЯК  ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА  ПРОБЛЕМА

    (реферат) 
 
 
 
 

Виконала:

студентка 5 курсу

504 М групи

Гузик Сніжана Михайлівна 

                                         
 

   Чернівці - 2011

План 

Вступ

1. Погляди різних авторів на  креативність та  показники  творчого мислення
2. Творча діяльність студентів
3. Особливості творчого мислення

Висновок

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Розвиток     будь-якої     галузі     народного господарства  і  держави  загалом  у  період  численних  кризових  явищ  значно залежить  від  людського чинника,  від  здатності  фахівців  долати  проблеми,  знаходити  нові  рішення,   проявляти  щоденну  креативність  у  професійній діяльності. Тому одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні,  згідно з державними освітніми програмами  і концепціями,  є формування не просто освіченої, а творчої особистості. 

     Творчість особистості виступає,  передусім,  як діяльність,  спрямована на створення якісно нових суспільних цінностей.  Творчість є одним із головних детермінантів   людської  сутності.   Саме   здатність   до   творчої   діяльності характеризує  особистість,   підкреслює  своєрідність  її  психології,   тобто  „в залежності від рівня діяльності можна говорити про найбільший і відповідно найменший рівень психічного розвитку”  [2].  Здатність до  творчої діяльності науковцями трактується як креативність. 

     Термін  креативність  (від  лат.  створення)  ще  з 60-х років XX  ст.  присутній у лексиці  представників усіх галузей людського життя, але ще й досі психологи  не   знайшли   йому  єдиного  визначення.   Більшість  із  них  під креативністю розуміють здатність бачити речі в новому і незвичному світлі та знаходити  унікальні  способи  вирішення  проблем.   Креативність  є  повною протилежністю шаблонному мисленню,  яке характеризується обмеженістю в пошуку можливих рішень  і тенденціями  однакового підходу до  розв’язання різних проблем.  Більшість людей,  завдячуючи традиційній системі навчання,  мають аналітичний стиль мислення.  І лише деякі,  використовуючи латеральні прийоми, вводять у дію креативні процедури. 

     З  іншого  боку,  на  відтворення  старого  і  створення  нового,  на  думку доктора філософських наук В.Циби, – на це приречена кожна людина, оскільки вона живе у світі  матеріальних і духовних цінностей, що постійно руйнуються від старіння, зношення або цілеспрямованої руйнації [4, с.21].  А тому людину необхідно готувати до творчої діяльності ще в процесі навчання.

     Особливий    тип    мислення,     названий    в    зарубіжній    психології креативністю,    в    даний    час   широко   вивчається   англо-американськими науковцями,   проте  сутність  цієї  властивості  поки  до  кінця  не  з'ясована.

     Дослідженнями    креативності   найбільш    плідно   займалися    американські психологи  Е. Торенс  і   А. Маслоу.   За   їхнім  визначенням   креативність  є здатністю до створення нового знання,  яке призводить до радикальних змін стереотипів життя,  процесом  появи чутливості до  проблем,  дифіциту знань,  їхньої  дисгармонії  і  несумісності,  фіксування цих  проблем,  пошуку шляхів їхнього розв’язання,  висунення гіпотез,  формулювання і повідомлення рішень тощо.  Тому  більшість  науковців  трактують  креативність,  як  здатність  до творчої діяльності.

     На  думку Д. Богоявленської,  творчість є ситуативною нестимулюючою активністю,  що виявляється в прагненні вийти за межі заданої проблеми.  За В. Дружиніним, творче мислення – мислення, пов’язане з перетворенням знань (сюди він відносить уяву, фантазію, породження гіпотез і інше).

     У   вітчизняній   психології   також   широко   розробляються   проблеми творчого  мислення  людини.   Вона  ставиться  як  проблема  продуктивного мислення на відміну від репродуктивного.  Психологи одностайні  у визнанні того,    що   в   будь-якому   розумовому   процесі   сплетені   продуктивні   й репродуктивні  компоненти.  Значну  увагу  українські  психологи  приділяють розкриттю суті творчого мислення,  виявленню механізмів творчої діяльності і природи творчого мислення.

     В  Україні проблеми  креативності  як  здатності  до  творчості  вивчають науковці і в галузі психології,  і в галузі педагогіки  (М. Бурда,  Н. Буринська,  С. Гончаренко, В. Мадзігон, Ю. Мальований, В. Моляко, М. Ярмаченко та ін.). 

  
 
 

   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Погляди різних авторів на  креативність та  показники  творчого мислення

     В зарубіжній психології творче мислення частіше пов’язують з терміном „креативність”.  В 60-х роках XX  ст.  поштовхом  до  виділення  цього  типу мислення  послужили  відомості  про  відсутність  зв’язку  між  інтелектом  і успішністю розв’язування проблемних ситуацій.  Було з’ясовано,  що остання залежить від здатності по-різному використовуватидану в задачах інформацію в  швидкому темпі.  Такий  тип  мислення  Дж. Гілфорд,  Н. Марш,  Ф. Хеддон,  Е. Торенс назвали креативністю і стали вивчати її, незалежно від інтелекту, – як мислення, пов’язане із створенням або відкриттям чого-небудь нового.

Незважаючи  на  те,  що  креативний    тип  мислення  досить  складний  і вимагає цілеспрямованого виховання,  дослідження психологів показують,  що креативні здібності можна розвивати шляхом тренування швидкості, гнучкості,  оригінальності,  прогностичності  та  інших  інтелектуальних  здібностей.  Для визначення  рівня  креативності  Дж. Гілфорд  виокремив  кілька  гіпотетичних інтелектуальних здібностей, що її характеризують. Серед них такі:

1)  швидкість   думки  –  кількість  ідей,  що  виникають в  одиницю  часу;  здатність за одиницю часу розв’язувати значну кількість завдань;

2)  гнучкість  думки – здатність перемикатися з однієї ідеї на іншу; вміння швидко  відмовлятися   від  шаблонів   і  налаштовуватися  на   інший  спосіб розв’язування;

3)  оригінальність  –  здатність  продукувати  ідеї,  що  відрізняються  від загальноприйнятих поглядів;

4)  допитливість  – чутливість до проблем у навколишньому світі;

5)  прогностичність  –  уміння фахівцем передбачати  настання конкретних подій, певних результатів; здібність до висунення гіпотез;

6)  ірреальність  – логічна незалежність реакції  від стимулу; 

7)  фантастичність  –   повна   відірваність  відповіді  від  реальності   за

наявності логічного зв’язку між стимулом і реакцією;

8)  здатність  розв’язувати проблеми, тобто здібність  до аналізу і синтезу; 

9)  здатність  удосконалити об’єкт, додаючи деталі.

     Суть  творчого  мислення  зводиться  до інтелектуальної активності  й чуттєвості  (сензитивності)  до побічних продуктів своєї діяльності.  Психологи вважають основною ознакою мислення розходження мети (задуму, програми) і результату.  Творче  мислення  виникає  в  процесі  здійснення  і  пов’язане  з породженням „побічного продукту”, який і є творчим результатом. Виділяючи ознаки   творчого   акту,   всі   дослідники   підкреслюють   його   несвідомість,  неконтрольованість волею і розумом, а також зміною стану свідомості. 

     Друга  ознака  творчого  мислення  –  спонтанність,  раптовість  творчого акту,  незалежність від зовнішніх ситуативних причин.  Таким чином,  головна особливість творчого мислення пов’язана із специфікою протікання процесу в цілісній психіці як системі,  що породжує активність індивіда.  Інша справа – оцінка продукту як творчого. Тут в силу вступають соціальні критерії: новизна, усвідомленість, оригінальність тощо.

     З  творчим  мисленням  пов’язані  дві  особистісні  якості:  інтенсивність пошукової  мотивації  і  чуттєвість  до  побічних  утворень,  які  виникають  у розумовому процесі. 

     На  думку психологів, основу творчого мислення утворюють такі риси:

-    самостійне перенесення знань  і вмінь у нову ситуацію;

-    бачення нових проблем у знайомих, стандартних умовах;

-    бачення нової функції знайомого  об’єкту;

-    бачення  структури  об’єкту,  що  підлягає  вивченню,  тобто  швидке,  часом    миттєве    охоплення    частин,     елементів    об’єкту    в    їх співвідношенні один з одним; 

-    уміння бачити альтернативу розв’язку,  підходу у його пошуку; 

-    уміння комбінувати раніше  відомі  способи  розв’язання  проблеми  в новий спосіб і вміння створювати оригінальний спосіб розв’язання.

     Оволодівши  цими  рисами,  можна  розвивати їх  до  рівня,  зумовленого природними  задатками  і  старанністю.  Проте перерахованим рисам  властива одна здатність –  вони не засвоюються в результаті отримання інформації або показу дії, їх не можна передати інакше як включенням у посильну діяльність,  що вимагає прояву тих або інших творчих рис.  Тому успішне формування в студентів творчого мислення можливе лише на основі врахування викладачами основних особливостей людської творчості, розв’язання центральних завдань у розвитку творчого мислення завдяки організації творчої діяльності.  
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Творча  діяльність  студентів

     Особлива  ознака  творчої  діяльності  студентів  –  суб’єктивна  новизна продукту діяльності.  За  своїм  об’єктивним  значенням  „відкриття”  студента може  бути  і  новим,  незвичайним,  але  в  той  самий  час  виконуватись  за вказівкою викладача,  за  його  задумом,  з  його  допомогою,  а тому  не  бути творчістю. І в той же час студент може запропонувати таке розв’язання, яке вже відоме,   використовувалося  на  практиці,   але  студент додумався до  нього самостійно, не копіюючи відоме. У цьому випадку ми маємо справу з творчим процесом,  заснованим на здогадці,  інтуїції,  самостійному мисленні студента.

     Тут  важливий  сам  психологічний  механізм  діяльності,  в  якій  формується вміння розв’язувати нешаблонні задачі та виконуватипрактичні завдання.

     Організовуючи творчу діяльність студентів, викладачу слід пам’ятати, що на етапі досягнення творчого задуму особистість позбувається тривалого стану психічної напруги – стану перманентного когнітивного дисонансу, який служив привідним   механізмом   її   творчої   активності.   У   процесі   творчої   праці особистість  йшла  від  стану  психічного  дискомфорту  до  стану  психічного комфорту,  тобто  до  заміни  болісного  самопочуття  внаслідок  когнітивного дисонансу яскраво вираженим, емоційним почуттям радості у стані консонансу.

     Успіх творчої діяльності забезпечується за  умови наявності здібностей,  таланту і необхідних знань,  відповідної освіти,  самоорганізацією і цілеспрямованістю  діяльності,   працездатністю  і  здатністю  сконцентрувати зусилля на продукті творчого задуму,  прояві толерантності і волі у подоланні труднощів та різних перешкод [4, с.28].

     Креативність  є синтезом розумових здібностей і мотиваційної структури особистості,  що  виявляється в  продовженні розумової діяльності за  межами того,  що  вимагається,  за  межами  розв’язання задачі,  яка ставиться перед людиною. Головну роль у детермінації творчої поведінки відіграють мотивації,  цінності,   особистісні  риси,   до  яких  відносять:   когнітивну  обдарованість,  чутливість до проблем, незалежність у невизначених і складних ситуаціях.

     Процес становлення творчої особистості має бути спланованим  і  системним  [3].  Це  висуває  особливі  вимоги  до  навчально-виховного процесу загалом і кожного викладача зокрема. Актуальності набуває створення  методичних систем,  що  дозволятимуть  розвивати творчі потенції майбутніх фахівців безпосередньо в процесі навчання.