Методи дослідження пізнавальних процесів у підлітковому віці

Проведений експеримент  дозволив апробувати серію тренінгових  корекційно-розвиваючих вправ-завдань, спрямованих на інтенсивний розвиток пізнавальних психічних процесів учнів  молодшого підліткового віку та виявити  її ефективність для підвищення продуктивності словесно-логічного мислення, смислового запам’ятовування та обсягу довільної  уваги. Так, продуктивність словесно-логічного  мислення покращилась у 100% учнів  експериментального класу (проти 61,9% учнів  контрольного класу), смислове запам’ятовування продемонстрували 75,9% учнів експериментального класу (проти 28,6% учнів контрольного класу), а обсяг довільної уваги  відповідно збільшився у 80,0% учнів експериментального класу (проти 42,9% учнів контрольного класу).

Можна зробити висновок, що цілеспрямований розвиток пізнавальних психічних процесів учнів сприяє підвищенню їх потенційних навчальних можливостей, що, в свою чергу, позитивно  впливає на навчальні досягнення школярів.

ВИСНОВКИ

Підлітковий вік є першим перехідним періодом від дитинства  до зрілості. Якісні зміни, відбуваються в інтелектуальній та емоційній  сферах особистості підлітка, продовжують  новий рівень його самосвідомості, рівноправному і довірливому  спілкуванні з ровесниками і  дорослими.

У дослідженнях підліткового віку важливо, на думку Л. Виготського, виокремити новоутворення у психіці підлітка, з’ясувати соціальну ситуацію його розвитку, яка у кожному віці передбачає неповторну систему стосунків дитини і середовища.

Підлітковий вік є критичним  з погляду формування особистості. На його протязі послідовно формується ряд складних механізмів, що знаменують перехід від зовнішньої детермінації життя до особистої саморегуляції, кардинальна зміна рушійних сил  особистісного розвитку. Джерело  й рушійні сили зміщаються усередину  самої особистості, що знаходить  здатність переборювати перепони, обумовлені зовнішніми факторами. Розвивається воля й відповідальність, що створює умови  для формування індивідуального  світогляду як системи особистісних цінностей. Це вік чутливий для остаточного  визначення – яким шляхом піде подальший  розвиток особистості.

У підлітковому віці продовжується  процес формування і розвитку самосвідомості дитини. На відміну від попередніх вікових етапів він змінює свою орієнтацію і стає спрямованим на усвідомлення людиною своїх особистісних властивостей. Удосконалення самосвідомості у  підлітковому віці характеризується особливою  увагою дитини до власних недоліків. 
Оскільки у якості зразків для наслідування підлітків виступають як дорослі, так і однолітки, ідеал, який ними створений, є в деякій мірі суперечливий. Він поєднує у собі якості як дорослої, так і більш молодої людини, причому далеко не завжди ці якості виявляються сумісними в одній особі. 
Відбувається формування системи особистісних цінностей, які визначають зміст діяльності підлітка, сферу його спілкування, вибірковість відношення до людей, оцінки цих людей і самооцінку.

Пізнавальна сфера підлітка включає наступні пізнавальні процеси: мислення, увага, пам'ять, уява, сприйняття. Наша освіта використовує переважно  пам'ять підлітка. І шкільні бали оцінюють фактично її – запам’ятав чи ні програний матеріал. Прикро, що освіта і сьогодні здебільшого орієнтується на засвоєння певних знань, а не на розвиток учня.

Продовжує панувати хибне  уявлення: якщо дитина вчить вірші, формули то пам'ять автоматично  розвивається й освіта не вважає за потрібне цілеспрямовано працювати  над цією властивістю.

На мою думку, основним завданням, педагога (психолога) у роботі з підлітками є цілеспрямований  розвиток процесів пам’яті, запам’ятовування, збереження, відтворення, а також  логічної пам’яті, що визначально впливає  на розвиток їх інтелекту і здібностей.

Цілеспрямований розвиток пізнавальних психічних процесів учнів сприяє підвищенню їх потенційних навчальних можливостей, що, в свою чергу, позитивно  впливає на навчальні досягнення школярів.

Результати проведеного  експерименту свідчать, що педагогічний колектив школи може здійснювати  контрольоване спостереження та свідомо керувати процесом розумового розвитку учнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверин В.А. Психология детей и подростков: Учеб. пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. – 254 с.
2. Боришевський М.И. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. – 2002. – №3. – С. 26–33.
3. Боровик О.В. Розвиток уяви. Методичні рекомендації. – М.: ТОВ ЦГЛ «Рон», 2000. – 112 с.
4. Гальперин П.Я. Экспериментальное формирование внимания. – М.: Знание, 2004. – 312 с.
5. Гонеев А.Д. Основы коррекционной педагогики: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Академія, 2002. – 231 с.
6. Демиденко В.К. Навчання, виховання та розумовий розвиток. – Бердянськ, 2002. – 47 с.
7. Добровольська Л. Розвиток памґяті та уяви // Початкова освіта. – 1999. – №11. – С. 12–14.
8. Дормашев Ю.Б. Психология внимания. – М.: Тривола, 2003. – 321 с.
9. Дрозденко К.С. Загальна психологія в практичному вимірі: Підруч. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 608 с.
10. Дубчак Г.М. Дослідження пізнавальної діяльності: Практикум із загальної психології. – Чернівці: Рута, 2004. – 48 с.
11. Дьяченко О.М. Про основні напрямки розвитку уяви в дітей // Питання психології. – 2001. – №6. – С. 52–59.
12. Жариков Є. Гімнастика для розуму // Завуч. – 1999. – №4. – С. 3–4.
13. Запорожец А.В. Развитие восприятия и деятельности: Хрестоматия по общению и воспитанию. – М.: Наука, 2000. – 305 с.
14. Зінченко П.І. Мимовільне запам'ятовування. – М.: Наука, 1996. – 255 с.
15. Ипполитов Ф.В. Память школьника. – М.: Знание, 1998. – 48 с.
16. Казангская В.Г. Педагогическая психология. – СПб.: Питер, 2005. –366 с.
17. Кашкарьова Л.Р. Психологічні засади виявлення потенційних навчальних можливостей учнів основної школи // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №3. – Бердянськ: БДПУ, 2003. – С. 46–55.
18. Корольчук М.С. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики. Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. – К.: Ельга, 2005. – 320 с.
19. Крилов А.А. Практикум із загальної, експериментальної і прикладної психології. – СПб.: Питер, 2003. – 241 с.
20. Кузікова С.Б. Основи вікової психокорекції: Навчально-методичний посібник. – Суми: СумДПУ, 2001. – 214 с.
21. Кулагина И.Ю. Вікова психологія: Повний життєвий цикл розвитку людини. – М.: ТЦ «Сфера», 2001. – 311 с.
22. Максименко С.Д. Експериментальна психологія (дидактичний тезаурус): Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 128 с.
23. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 704 с.
24. Немов Р.С. Експериментальна педагогічна психологія й психодіагностика. – М.: Освіта, 2002. – 632 с.
25. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. – СПб.: Питер, 2000. – 227 с.
26. Романов В.Я. Психология внимания. – М.: Наука, 2002. – 124 с.
27. Савчин М.В. Вікова психологія: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 360 с.
28. Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2007. – 400 с.
29. Степанов О.М. Основи психології та педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с.
30. Столяренка Л.Ю. Основи психології: Навч. посібник. – Р.-на-Дону, 2001. – 258 с.