Методи профілактики та усунення конфліктів

ПСИХОГІГІЄНА  ВНУТРІОСОБИСТІСНИХ ЧИ ПСИХОЛОГІЧНИХ КОНФЛІКТІВ

1.     Формування звички, чи рефлексії  усвідомлення внутрішніх причин (свідомість несвідомих чи підсвідомих мотивів).

2.     Формування навичок саморегуляції,  що дозволяє стримувати негативні,  у тому числі і невротичні, емоції, невротичні реакції.

3.     Оволодіння прийомами усвідомлення  в яких-небудь міжособистісних  і міжгрупових психологічних  конфліктних причин і внутрішніх  умов, що викликають конфлікти. 

СІМЕЙНИЙ  КОНФЛІКТ

         Абсолютно безконфліктних родин  не буває. Більш того – сімейні  конфлікти є однією з найбільш  розповсюджених форм конфліктів. По оцінках фахівців конфліктують  у 85 родинах з 100, в інших  час від часу сваряться по різних приводах.

         Саме в родині дитина вперше  попадає в конфліктну ситуацію  і знаходить перший досвід поводження в конфлікті.

         Сімейні конфлікти поділяються на три типи:

-         подружні;

-         між батьками і дітьми;

-         між родичами 

Основними причинами сімейних конфліктів є:

-         матеріальні проблеми, які важко вирішити;

-         матеріальна залежність одних членів родини від інших;

-         сексуальна дисгармонія партнерів  у шлюбі; 

 

-         ревнощі; 

 

-         зрада; 

 

-         протилежні  інтереси, устремління,  ціннісні орієнтації членів родини;

 

-         боротьба за лідерство в родині;

 

-         авторитетне втручання родичів  у подружні відносини; 

 

-         протилежність поглядів чоловіків  на ведення домашнього господарства  і на участь у цьому процесі  кожного з них, а також членів  родини;

 

-         алкоголізм, наркоманія кого-небудь  із членів родини.

 

Особливістю сімейних конфліктів є форма їхнього  протікання. Вони відрізняються:

 

-         підвищеною емоційністю сторін;

 

-         швидкістю розвитку на кожнім  етапі; 

 

-         формами протиборства (докори, образи, погрози, сварки, скандали, порушення  спілкування);

 

-         способами їхнього рішення (примирення, взаємні поступки, досягнення згоди,  розвід).

 

   Самою істотною особливістю сімейних  конфліктів є те, що вони можуть  мати важкі соціальні наслідки  і нерідко закінчуються трагічно.

 

         Фахівці виявили кілька кризових  періодів у розвитку сімейних  відносин.

 

         Перша криза родина переживає  в перший рік подружнього життя.  Третя частина подружніх пар  не витримують цього іспиту  і розпадаються.

 

         Другий кризовий період зв'язаний  з появою дітей. У батьків  з'являються нові обов'язки, що  часто стримують їхній професійний  ріст і реалізацію інших інтересів.  Можливі зіткнення батьків з  питань виховання дітей. 

 

         Третя криза приходиться на 10-15 рік спільного життя і характеризується  пересиченням один одним і  дефіцитом  взаємних почуттів.

 

         Четвертий кризовий період настає  після 18-24 років подружнього життя  і зв'язаний із тривогою старіючої  дружини, що підсилюється, із приводу  можливих зрад чоловіка.

 

         Найпоширеніші сімейні сварки  відбуваються на ґрунті того, що один з чоловіків довгі  роки намагається перевиховати  свою половину. У двох випадках  із трьох ініціатором сварок  виступає дружина. Узагалі ж  дослідники прийшли до висновку, що більшість сімейних сварок  обумовлено особливостями жіночої  пам'яті, що більш чіпко, чим  чоловіча, утримує всі подробиці  минулих образ і засмучень.  І як тільки виникає подібний  привід, колишні неприємні переживання  спливають у пам'яті і знаходять  нову силу.

 

         Якщо сварка, як вам здається, неминуча, і наближається момент  її виникнення, то постарайтеся  провести її за всіма правилами. 

 

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ІНІЦІАТОРА СВАРКИ

 

 

 

-         Спочатку обміркуйте яку тему  ви хочете обрати сьогодні  для сварки, якщо усі відразу  – користі і путтю не буде  ніякого. 

 

-         Простежите, щоб при з'ясуванні  ваших відносин поруч не було  нікого з членів вашої родини.

 

-         Не затівайте сварку в момент, коли ваша втомлена половина  їсть, умивається чи відпочиває  після роботи.

 

-         Не поспішайте обрушити на  чоловіка весь шквал негативних  емоцій; спочатку охолоньте, а  потім уже починайте розмову. 

 

-         Не вживайте безглуздих фраз  типу «з тобою взагалі неможливо  жити!». 

 

-         Формулюйте свої претензії чітко  і ясно, чекаючи відповіді на  них. 

 

-         Ніколи не прибігайте до неприпустимих  прийомів: не дорікайте чоловіка  у фізичних недоліках, не ображайте  його батьків, не згадуйте про  минулі невдачі. 

 

-         Не бійтеся визнати свою неправоту:  ваше покаяння сьогодні відкриє  шлях до покаяння Вашого чоловіка  завтра.

 

-         І останнє: ніколи не йдіть  в глибоку оборону у виді  гри в «мовчанку». Похмурі мовчуни,  що не дають вихід своїм  емоціям і не висловлюють своїх  претензій партнеру, удвічі частіше  умирають від серцевих приступів,  ніж ті, хто при сварках «випускає  пару». 

 

 

 

 

 

ПЕДАГОГІЧНИЙ  КОНФЛІКТ

 

 

 

Класифікація  педагогічних конфліктів

 

 

 

Перша група – це мотиваційні конфлікти. Вони виникають між викладачами  і студентами через слабку навчальну  мотивацію або через те, що студенти чи не хочуть учитися, чи учаться без  інтересу, по примусі. Конфлікти, в основі яких є мотиваційний фактор, розростаються  і зрештою між студентами і  викладачами виникає взаємна  ворожнеча, а іноді і боротьба.

 

         Про кого говорять викладачі  у викладацької – про студентів.  Звичайно, не важко догадатися  про кого говорять студенти  – про нерозуміння викладачем  студента, про несправедливі оцінки, про неповагу до студента.

 

         ХТО Ж ПРАВИЙ, А ХТО НІ 

 

         Звичайно, усі усвідомлюють, що викладачі  утомлюються, а не всі студенти  хочуть вчитися. В основному,  мотиваційний конфлікт виникає  на основі того, що у студента  і викладача різні інтереси.

 

         Друга група – це організація  навчання. Це чотири конфліктних  періоди: 

 

1.     Зміна соціальної позиції ( з  дитини перетворюється в студента), психологічна адаптація може  тривати від 3-х місяців до 1,5 року.

 

2.     Наявність нових предметів, що  якоюсь мірою складніше шкільних.

 

3.     Комплекс «неповноцінності». 

 

-         матеріальний стан;

 

-         початок дорослого життя з  проблемами і турботами; 

 

-         на жаль, школа дає середню  освіту, але не готує, а якщо  і готує, то дуже слабко, до  адаптації соціальним явищам, вступу  у світ дорослості, до виконання  ролі студента;

 

-         супровід гострими конфліктами,  особистими: невдачі в особистому  житті, соціальна незатребуваність, вікові особливості. 

 

Третя група – це конфлікти взаємодії: студентів між собою, студент-викладач, викладач-викладач, викладач-адміністрація. Ці конфлікти відбуваються не з об'єктивних причин, а через особистісні якості тих, хто починає конфлікти, їхньої мети. Найбільш розповсюдженими серед  студентів є конфлікти лідерства  за першість у групі.

 

     Конфлікти в системі «викладач-студент», крім мотиваційних, можуть перетворитися  на конфлікти морально-етичного  характеру: порушення даного викладачем  слова, розголошення особистісних  таємниць, неповага особистісних  якостей студента, і природно  особистий приклад викладача. 

 

     Конфлікт «викладач-викладач» виникають  по різних причинах: взаємні претензії  по поділі обов'язків викладач-викладач, дорікання на особистісну завантаженість, найбільше саме з його предмета (тобто «я працюю більше і  краще»).

 

     Конфлікт «викладач-адміністрація» - проблеми  адміністрації і підпорядкування,  проблеми з інноваціями. 

 

     Кожному викладачу необхідно  знати: 

 

     Психологічну природу конфлікту,  його структуру і динаміку, ефектні  засоби дозволу. 

 

 

 

 

ПЕДАГОГІЧНИЙ  КОНФЛІКТ

 

Структура, сфера, динаміка

 

 

 

Структура. Внутрішня позиція учасника, взаємодії  й об'єкта конфлікту.

 

     Внутрішня позиція учасників  складається з їхніх цілей,  інтересів і мотивів, вона безпосередньо  впливає на конфліктну ситуацію  і знаходиться, так мовити, «за  кадром», часто не проговорюється  в процесі конфлікту, вона позначається  в їхніх думках, точках зору, висловлених  побажаннях. Знати внутрішні і  зовнішні позиції тих, хто конфліктує, необхідно для того, щоб побачити  зовнішніми, ситуативними – внутрішнє.  Наприклад, у вашій групі складні  відносини з деякими студентами. На заняттях поводяться зухвало, грубіянять, може і зовнішній вигляд не такий, як хотілося б. Але якщо ви будете звертати увагу тільки на поводження і зовнішній вигляд не такий, як хотілося б. Але якщо ви будете звертати увагу тільки на поводження і зовнішній вигляд, то напруга не спаде, а тільки буде наростати. Ваші відносини поліпшуватися, якщо ви будете орієнтуватися не на зовнішню, а на внутрішню позицію.

 

     У юнацькому віці багато хто  переживають «комплекс самоствердження». Якщо ви хочете допомогти - зверніть увагу на рівень тривожності,  самооцінку, уміння спілкуватися, спираючи  на особистісні якості, знайдіть  йому заняття, у якому він  може досягти успіху. Коли молода  людина виявить себе і знайде  своє покликання, він стає урівноваженим. 

 

     Визначити об'єкт конфлікту буває  нелегко. Повернемося до порушень  дисципліни. У цьому випадку викладач  і студент мають різні об'єкти  конфліктної ситуації. Для викладача  об'єктом виступає дисципліна, а  для студента прагнення до  самоствердження. Дозвіл конфлікту  може початися з з'єднання об'єктів:  вирішуючи проблему підтримки  дисципліни, викладач надає якесь  цікаве завдання, при виконанні  якого виникають умови задоволення  його потреб у самоствердженні. 

 

 

 

 

 

СФЕРА КОНФЛІКТУ МОЖЕ БУТИ ДІЛОВОЮ ЧИ ОСОБИСТІСНОЮ

 

 

 

 

 

         Взаємодії викладач-студент зіштовхуються  в конфліктних ситуаціях. При  цьому необхідно прагнути до  того, щоб конфлікт проходив у  діловій сфері і не торкався  особистості. Наприклад, виражаючи  осуд поганому чи поводженню  слабкій успішності, обговорюйте  саме це питання і не торкайте  його особистісних якостей. 

 

 

 

 

 

ДИНАМІКА  КОНФЛІКТУ СКЛАДАЄТЬСЯ З ТРЬОХ  ЕТАПІВ:

 

 

 

НАРІСТАННЯ (1-я стадія)

 

 

 

РЕАЛІЗАЦІЯ (2-я стадія)

 

 

 

УГАСАННЯ (3-я стадія)

 

 

 

         Варто пам'ятати, що успішно  блокувати розвиток конфліктної  ситуації ви можете на стадії  її виникнення (стадія – 1). Один  з конфліктних засобів «блокування»  конфліктів переведення його  з площини комунікативних відносин  у площину предметно-діяльну,  найкраще зв'язане з фізичним  навантаженням для того, щоб негативна  енергія «виплеснулася» у спільній  взаємодії. 

 

Якщо  конфлікт усе-таки «зайнявся» (стадія – 2) і погасити його вже не вдається: пристрасті вирують, учасники порушені і демонструють «силові прийоми».

 

  Конфліктна ситуація реалізувалася,  бунтарі реалізували свої сили  і можливості, енергію, настає  стадія вгасання (стадія 3). ПОМ`ЯТАЙТЕ : виховна корекція ефективна  саме на даному етапі, коли  відбулася розрядка напруги й  учасники «виплеснули» свої емоції. У них виникає почуття винуватості,  жалю і навіть почуття каяття. У цей період учасники готові  до позитивних змін і хочуть  змінитися до кращого. 

 

 

 

 

 

МЕТОДИ  ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ

 

 

 

         Потрапляючи в конфліктну ситуацію, направити свою активність на  те, щоб краще зрозуміти свого  співрозмовника, чи на те, щоб  регулювати власний психічний  стан для усунення конфлікту  чи його профілактики.

 

         У першому випадку дозвіл конфліктної  ситуації досягається шляхами  налагодження відносин між людьми, усунення непорозумінь, недомовленнь, непогодженостей. Проблема розуміння  іншої людини (студента, колеги по  роботі, чоловіка або власну дитину) досить складна. 

 

         Людина існує в двох вимірах:  внутрішнє «Я» і взаємодія  з іншими людьми. Це сфери особистісного  «Я». Безпосередня, близька і явно  реальна вона почуває, думає,  переживає, бажає, прагне і  т.д. «Я» іншої людини є для  нас, так сказати, «загадкою», яку необхідно розгадати. Почуття,  думки, переживання і прагнення  іншого не подаються безпосередньо  в якихось «формах», про їх  можна догадуватися тільки по  поводженню, словесними і символічними  засобами вираження. 

 

 

 

 

 

КОНФЛІКТНІ  ОСОБИСТОСТІ 

 

 

 

         Існує категорія так званих  важких людей, до яких потрібний  індивідуальний підхід. Важка людина  звичайно створює навколо себе  нервозну, напружену атмосферу. З  ним складно знайти спільну  мову, вона не вміє слухати,  не хоче приймати свого опонента. Він завжди незадоволений відносинами  до нього з боку інших людей,  думає, що його праця ніколи  не оцінюється по достоїнству.  Важка людина постійно шукає  винного в сформованій конфліктній  ситуації.