Особливості прояву агресивності у підлітковому віці

Зільман, зокрема, стверджував, що агресія зумовлена збудженням. Збудження від кількох джерел може накладатися, підсилюватися, зменшуючи чи підкріплюючи емоційну реакцію. Унаслідок збудження прискорюється пульс, підвищується потовиділення та артеріальний тиск. Це підготовка організму до реакції «бийся чи втікай», яка у процесі еволюції виробилася для виживання. У руслі цієї теорії було проведено низку досліджень, які засвідчили, що збудження від таких джерел, як фільми зі сценами насильства, збуджуюча еротика, фізична активність, шум сприяють виникненню та вияву агресивних реакцій.

Теоретики, що вбачають причини агресії швидше у зовнішніх стимулах, ніж у  вродженій схильності до насильства, дають оптимістичніший прогноз  щодо можливостей знизити людську  агресивність. Утім, тотальне усунення всіх джерел збудження, що йдуть із навколишнього середовища, — неможливе.

Когнітивні моделі агресії. В основі агресивної поведінки, як вважають представники цього теоретичного напряму, є емоційні та когнітивні процеси. У своїх пізніх роботах Берковіц джерелом агресії вважав не стимули зовнішнього середовища, а емоційні та пізнавальні процеси особистості. Наприклад, можливості для досягнення особистістю мети блоковані. Це блокування спонукатиме до агресії лише у тому випадку, коли буде переживатись як негативне. Крім того, вияв агресії залежатиме від особистісної інтерпретації неприємних емоційних переживань: якщо інтерпретує як злість — виявлятиме злість, як страх — відповідно і реагуватиме втечею, заціпенінням тощо. Таким чином, акцентується увага на важливості для особистості осмислення своєї поведінки. Утім, визнається той факт, що іноді агресія буває непідвладна контролю [Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. - М., 2001. – С.24-30.;;; Михайлова О.Ю. Криминальная сексуальная агрессия: теоретико-методологический подход / О.Ю. Михайлова: под ред. П.Н.Ермакова. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - 150 с.].

Згідно  з цією теорією, аби зменшити ймовірність  агресивної поведінки людини, потрібно її навчати контролювати імпульсивну  агресію, виробляти навички не реагувати  на провокацію відповідною агресією, а виробляти конструктивні підходи  до виходу з таких ситуацій.

Теорії багатофакторної обумовленості  агресії. До теорії багатофакторної обумовленості агресії можна віднести теорію, яка пов’язує агресивну поведінку зі схильністю до неї осіб певного темпераменту (Д. Кубаска), а, також з процесом научіння агресії. При цьому вважають: якщо суб’єкт отримує сигнали, запорогові до певної ситуації, що є типовою та специфічно їх інтерпретує, то при слабких механізмах контролю за поведінкою та закріплених навиках реагування агресією на стрес, нова ситуація, що склалась, призводить до агресивної поведінки. Дослідження агресивних осіб дозволило встановити, що їм властиві слабкий антистресовий захист, неадекватна агресивність, імпульсивність, низький самоконтроль, підвищена готовність до страху, концентрованість на теперішньому, м’язевий тип розвитку. При вивченні автобіографій таких осіб було виявлено такі типові моменти: великий емоційний зв’язок з матір’ю при одночасному її зневажанні, відчуття страху перед батьком, нездатність встановлювати довготривалі емоційні зв’язки [Бовть О.Б. Проблеми психологічної діалектики агресивної поведінки дітей та підлітків / О.Б. Бовть. // Педагогіка і психологія. - 1997. - №3. - С. 22-28.;;; Левитов М.Д. Психологическое состояние агрессии / М.Д. Левитов. // Вопросы психологии. - 1972. - №5. - С. 27-35.].

Про те, що умовою агресивності є надмірна самовпевненість та егоїзм, свідчить група американських психологів, виходячи із результатів своїх досліджень, вивчаючи поведінку осіб, які схильні  до використання грубої сили в побутових  конфліктах, вони відхилили існуючу  думку про те, що агресивна поведінка  є намаганням невпевнених у собі індивідуумів компенсувати свої слабкі сторони. Дослідники вважають по-іншому: особи, які схильні до агресивної поведінки, мають, як правило, високу думку про себе і використовують силу стосовно тих, хто з цим не погоджується.

Теорії соціального научіння. Представники цього напрямку розглядають агресію як соціальне явище, тобто як форму поведінки, засвоєну у процесі соціального научіння. Теорія соціального научіння запропонована А. Бандурою. Вплив біологічних чинників на агресивну поведінку не заперечується (як у випадку будь-якої активності, здійснення агресивної дії залежить від основних нейрофізіологічних механізмів). Утім, вплив біологічних чинників досить обмежений.

Згідно  з Бандурою, аналіз агресивної поведінки потребує уваги до трьох моментів: способів засвоєння агресивних дій; чинників, що провокують їх появу; умов, за яких вони закріплюються. Засвоєння, провокування та регуляція агресивної поведінки здійснюється через основні механізми, представлення у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Механізми здійснення агресивної поведінки

Агресія
засвоються	провокується	регулюється
- через біологічні чинники (наприклад, гормони, нервову ссистему тощо); - через научіння (наприклад, безпосередній досвід, спостереження);	- впливом шаблонів; - неприйнятним поводженням; - деякими іншими мотивами (наприклад, заохочування грішми); - інструкціями (наприклад, наказами); - ексцентричними переконаннями (наприклад, параноїдальними ідеями);	- зовнішніми похвалами та покараннями; - вікарним підкріпленням (наприклад, спостереженнями за тим, як заохочують і карають інших); - механізми саморегуляції (наприклад, волею, почуттям гордості);

 

Відповідно  до теорії научіння агресивні реакції засвоюються і підтримуються через безпосередню участь особистості в актах агресії або спостереження за виявами агресії інших. Коли б створити умови, за яких особистість не могла б залучатися в акти насильства чи спостерігати їх, — агресію можна було б контролювати і запобігати їй.

Важливим  моментом теорії научіння ще є соціальне підкріплення, тобто дія, що посилює певну реакцію. Під підкріпленням, зазвичай, розуміють будь-яку дію, що посилює певну реакцію. Якщо мова йде про соціальне підкріплення, слід мати на увазі невідчутне підкріплення, словесне чи несловесне звернення, що контролюється іншими людьми. Це може бути похвала чи догана, посмішка чи насмішка, дружні й ворожі жести.

Розрізняють дві форми підкріплення:

- позитивне підкріплення — це будь-який стимул, що слідуючи за реакцією, посилює її чи підтримує на тому ж рівні;

- негативне підкріплення — це стимул, усунення якого посилює реакцію.

Засоби підкріплення: заохочення і покарання [Ениколопов С. Понятие агрессии в современной психологии / С. Ениколопов. // Прикладная психология. - 2001. - № 1. - С. 60-72.;;; Зилеева З.А. Агрессивное поведение юношей и личность родителей / З.А. Зилеева. // Психология обучения. - 2002. - № 9. - С. 21-24.;;; Фурманов И.А. Детская агрессивиость: психодиагностика и коррекция/ И.А. Фурманов. - Минск: Харвест, 1996. - 192 с.].

На сучасному  етапі теорія соціального научіння є однією з найбільш ефективних у попередженні агресивної поведінки, особливо, якщо є дані про агресора ситуацію соціального розвитку.

Сучасні дослідження вчених вказують на те, що на агресію більше впливають аверсивні випадки: біль, спека, тіснота, атакуюча поведінка, збудження, ніж фрустрація. Вони є основним пусковим механізмом ворожої агресії, що призводить до емоційного вибуху. Навіть депресивний стан підвищує вірогідність ворожої агресивної поведінки [Максименко К. Агресивність підлітків / К. Максименко. // Психолог. - 2003 - № 6. - С. 10-12.;;; Фурманов И.А. Детская агрессивиость: психодиагностика и коррекция 
/ И.А. Фурманов. - Минск: Харвест, 1996. - 192 с.;;; Чаговець Л. Психологічні особливості агресивності старших підлітків / Л. Чаговець. // Психолог. - 2004. - № 15. - С. 16-18.;;; Як допомогти дитині впоратися з агресією: технологія індивідуального підходу / Шкільний світ. -2006. - №9. - С.6-9.].

Підводячи висновки теоретичного вивчення агресії, ми можемо зазначити, що науковці розглядають  агресію як прояв мотивованої  негативної поведінки, спрямований  на досягнення цілей у вигляді  інструментальної агресії й нанесенні  шкоди або спричиненні зла  — ворожої агресії. Стимуляція агресивних проявів відбувається під впливом  біологічних факторів, вродженого інстинкту  і під впливом соціальних умов середовища й виховання, які спричиняють  дискомфорт особистості.

 

 

2. Причини виникнення агресивності

Сучасний  підліток живе в світі, складному  за своїм змістом і тенденціям соціалізації. Це зв'язано, по-перше, з  темпом і ритмом технико-технологічних перетворень, що пред'являють до людей, що ростуть, нові вимоги. По-друге, з насиченим характером інформації, яка створює масу "шумів", що глибинно впливають на підлітка, у якого ще не вироблено чіткої життєвої позиції. По-третє, з екологічними і економічними кризами, що уразили наше суспільство, що викликає у дітей відчуття безнадійності і роздратування. При цьому у молодих людей розвивається відчуття протесту, часто неусвідомленого, і разом з тим росте їх індивідуалізація, яка при втраті загальносоціальної зацікавленості веде до егоїзму. Підлітки більше за інші вікові групи страждають від нестабільності соціальної, економічної і моральної обстановки в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах, - старі зруйновані, нові не створені.

Особа дитини і підлітка формується не сама по собі, а в навколишньому його середовищі. Особливо важлива роль малих груп, в яких підліток взаємодіє з іншими людьми. Перш за все, це торкається сім'ї. Різні автори виділяють різні  типи неблагополучних сімей, де з'являються  діти з відхиленнями в поведінці. Ці класифікації не суперечать, а доповнюють, іноді повторюючи один одного.

Алексєєва Л.С. розрізняє наступні види неблагополучних сімей: 
1) конфліктна;

2) аморальна; 

3) педагогічно  некомпетентна; 

4) асоціальна.

 

 

Бочкарева Г.П. виділяє сім'ї

1) з неблагополучною  емоційною атмосферою, де батьки  не тільки байдужі, але і  грубі, неповажні по відношенню  до своїх дітей; 

2) у яких  відсутні емоційні контакти між  її членами, байдужість до потреб  дитини при зовнішньому благополуччі  відносин. Дитина в таких випадках  прагне знайти емоційно значущі  відносини поза сім'єю;

3) з хворою  етичною атмосферою, де дитині  щепляться соціально небажані  потреби і інтереси, він залучається  до аморального способу життя.

Баєрунас З.В. виділяє варіанти виховних ситуацій, які сприяють появі поведінки, що відхиляється:

1) відсутність  свідомого виховного процесу  на дитину;

2) високий  рівень придушення і навіть  насильства у вихованні, вичерпний  себе, як правило, підлітковому  віку;

3) перебільшення  з егоїстичних міркувань самостійності  дитини;

4) хаотичність  у вихованні із-за незгоди батьків. [Агрессия у детей и подростков: учебное пособие / под ред. Н.М. Платоновой. - СПб.: Речь, 2004. - 336 с. ].

Лічко А.Е. виділяє 4 неблагополучних ситуації в сім'ї:

1) гіперопіка різних ступенів: від бажання бути співучасником всіх проявів внутрішнього життя дітей (його думок, відчуттів, поведінки) до сімейного тиранення;

2) гіперопіка, нерідко перехідна в бездоглядність;

3) ситуація, що створює "кумира" сім'ї  - постійна увага до будь-якої  спонуки дитини і непомірна  похвала за вельми скромні  успіхи;

4) ситуація, що створює "попелюшок" в сім'ї - з'явилося багато сімей, де батьки приділяють багато уваги собі і мало дітям. [Лічко А.Е.Попов Ю.В.Делінквентноє поведінка, алкоголізм і токсикоманії у підлітків, Москва, 1988].

Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і інших соціально-психологічних  чинників спотворює весь спосіб життя  підлітків. Характерним для них  стає порушення емоційних  відносин з навколишніми людьми. Підлітки попадають  під сильний вплив підліткової  групи, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Сам спосіб життя, середовище, стиль і круг спілкування  сприяють розвитку і закріпленню  девіантної поведінки. Таким чином, негативний мікроклімат, що має місце, в багатьох сім'ях обумовлює виникнення відчуженості, грубості, неприязні певної частини підлітків, прагнення робити все на зло, всупереч воля тих, що оточують, що створює об'єктивні передумови для появи демонстративної непокори, агресивності і руйнівних дій. Інтенсивний розвиток самосвідомості і самокритичності призводить до того, що дитина в підлітковому віці виявляє суперечності не тільки в навколишньому світі, але і власного уявлення про себе.

Встановлено, що серед підлітків, засуджених за агресивні  злочини, 90% скоїли злочини в нетверезому  стані.

Діти  підліткового віку особливо залежні  від мікросередовища і конкретної ситуації. Одним з визначальних елементів  мікросередовища у відносинах тих, що формують особу, є сім'я. При цьому  вирішальним є не її склад - повна, неповна, така, що розпалася, - а етична атмосфера, взаємостосунки, які складаються  між дорослими членами сім'ї, між  дорослими і дітьми. Встановлено, що рівень фізичної форми агресивної поведінки найбільш виражений у  дітей з робочого середовища, а  найбільш агресивними є діти з середовища сільських механізаторів. Разом з тим у підлітків цієї групи наголошується мінімальний рівень негативізму.  Вербальні форми агресивної поведінки типові для більшості підлітків з сім'ї службовців середньої ланки. В той же час ці підлітки відрізняються порівняно невисоким рівнем фізичної форми агресивної поведінки. По рівню непрямої агресії на першому місці підлітки з сімей підсобних працівників і сімей керівних службовців. Підвищеним негативізмом відрізняються підлітки з середовища керівних працівників і сімей інтелігенції (лікарі, вчителі, інженери). Найменше виражено агресивну поведінку у підлітків з середовища торгових працівників. Мабуть в цьому випадку позначається не тільки матеріальний добробут, але і вироблене в цьому середовищі прагнення уникати конфліктів, згладжувати виникаючі суперечності, не загострювати ситуацію.