Павопорушення неповнолітніх як гостра соціально-педагогічна проблема

Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Марта 2014 в 15:15, практическая работа

Описание работы

На сьогоднішній день проблема правопорушень неповнолітніх є і залишається однією з гострих проблем українського суспільства. Над пошуком шляхів її вирішення працює широке коло фахівців різних наукових галузей: кримінології, юриспруденції, психології, педагогіки, соціальної педагогіки, соціології, правознавства тощо.

Работа содержит 1 файл

Правопорушення неповнолітніх як гостре соціальне явище (Презинтація).pptx

— 735.19 Кб (Скачать)

Правопорушення неповнолітніх як гостре соціальне явище

На сьогоднішній день проблема правопорушень неповнолітніх є і залишається однією з гострих проблем українського суспільства. Над пошуком шляхів її вирішення працює широке коло фахівців різних наукових галузей: кримінології, юриспруденції, психології, педагогіки, соціальної педагогіки, соціології, правознавства тощо.

За статистичними даними насьогодні злочинність неповнолітніх має таку структуру:

 

    • злочини, пов’язані з наркотиками – 2,8 %;
    • хуліганство – 6,2 %; крадіжки – 70,5 %;
    • злочини проти життя та здоров’я – 2,1 %;
    • інше – 9,4 %.

 

Злочинність серед молоді все більше набуває групового характеру. Питома вага злочинів, учинених групами, становить понад 70 %. Щодня підлітки в Україні вчиняють понад 100 злочинів, у тому числі одне вбивство або злочин із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, одне зґвалтування, два-три розбійні напади, вісім пограбувань, сімдесят крадіжок приватного та державного майна.

 

Термін "правопорушення" -

 

    • застосовується в широкому розумінні та об’єднує поняття як злочину, тобто діяння, окресленого в Кримінальному Кодексі України (ККУ), так і правопорушення, відповідальність за яке настає в адміністративному порядку.

 

  Визначення поняття "злочин" міститься в статті 7 ККУ -

 

    • це суспільно небезпечне діяння (дія або ж бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, її політичну та економічну систему, державну, громадську та особисту власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права та свободи громадян, а також інше суспільно небезпечне діяння, що посягає на громадський правопорядок.

 

Злочинність має велику суспільну небезпеку, оскільки гальмує соціальний розвиток й економічні перетворення в країні, призводить до дезорганізації соціальних структур, порушує суспільний спокій, викликає в людей почуття невпевненості, тривоги, страху, сприяє залученню до скоєння злочинів людей, породжує недовіру людей до правоохоронних органів та держави загалом, потребує значних матеріальних та ресурсних витрат.

Основними причинами правопорушень неповнолітніх є: 

 

    •  Соціально-економічні: зубожіння населення; відсутність цивілізованих ринкових відносин; розвиток тіньової економіки; зростання в суспільстві соціальної напруги, рівня безробіття, зокрема серед молоді (кожний третій випускник школи й ПТУ та кожний п’ятий випускник вищих навчальних закладів – безробітні). Окрім цього, політична нестабільність загострює економічну та соціальну ситуацію в Україні.

 

    •  Несприятливе сімейне оточення (сорок відсотків неповнолітніх правопорушників виховувалося в неблагополучних сім’ях: з них 30 % – у неповних, 45% – у конфліктних, 25 % - в асоціальних і кримінальних сім’ях). У той же час шістдесят відсотків неповнолітніх правопорушників виховувалося в зовнішньо благополучних сім’ях, проте, з них 55 % виховувалося в матеріально незабезпечених сім’ях, 35 % – у сім’ях із низьким культурно-освітнім рівнем батьків, а 10 % – у досить заможних родинах).

 

    •  Проблеми у взаємостосунках неповнолітнього в шкільному середовищі (антипедагогічні методи роботи вчителів із важковиховуваною дитиною, конфліктні ситуації в класному колективі, неуспішність у навчанні, слабкий зв’язок між школою та сім’єю).
    • Вікові особливості психіки підлітків, які сприяють антисуспільним проявам (акцентуація характеру, реакція групування, реакція емансипації, почуття дорослості, прагнення до самоствердження, емоційна неврівноваженість, підвищена збудливість, комфортність тощо).

 

    •   Біологічними та генетичними причинами вчинення неповнолітніми правопорушень є порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму; вроджені психопатії; мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку.
    • Екологічні – негативний вплив факторів природного середовища.

 

Окрім цього, неформальні та кримінальні об’єднання втягують неповнолітніх до вчинення правопорушень такими шляхами:

 

    1. спекулюванням на клановій залежності (піднесенні виняткового статусу членів певного кримінального угрупування )
    2. б) заохоченням таких негативних рис людини як жадібність, скупість, прагнення до надмірного ризику тощо;
    3. в) демонстрацією хибного психологічного захисту;
    4. відкритим психологічним (погроза компрометації, шантаж, залякування) та фізичним (побиття, тілесні ушкодження) насильством;
    5. проханнями про допомогу, порадами, настановами тощо.

 

Поширення в суспільстві "фонових" та взаємопов’язаних із правопорушеннями явищ як алкоголізм, наркоманія, проституція, ВІЛ-інфекція (СНІД) підвищують рівень втягнення неповнолітніх до противоправних учинків. Наприклад, спектр правопорушень, пов’язаних із наркотичними речовинами є досить широким, а саме: контрабанда, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, збут, організація або утримання місць для незаконного вживання наркотиків. Також злочини здійснюються з метою придбання наркотиків або в стані наркотичного сп’яніння.

У процесі проведення профілактичної роботи соціальному педагогу потрібно в кожному конкретному випадку враховувати весь спектр причин учинення правопорушення та механізми формування кримінальної поведінки неповнолітніх.

 

   В останні роки зростає кількість злочинів, скоєних неповнолітніми. Щороку до позбавлення волі засуджується близько 4,5 тисяч підлітків. У той же час відбувається реформування кримінально-виконавчої системи та пошук видів покарань, альтернативних позбавленню волі, як громадські роботи та обмеження волі. Такі види покарань відповідають принципу гуманізму державної політики у сфері застосування та виконання кримінальних покарань щодо неповнолітніх. 

 На сьогоднішній день в Україні основними органами й службами в справах неповнолітніх та спеціальними установами, що здійснюють соціальний захист і профілактику правопорушень неповнолітніх є: 

 

    • Державний комітет України у справах сім’ї та молоді, республіканський комітет у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих і районних у містах рад.
    • Школи соціальної реабілітації та професійно-технічні училища соціальної реабілітації.
    • Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх.
    • Притулки для неповнолітніх.
    • Суди.
    • Кримінальна міліція у справах неповнолітніх.
    • Приймальники-розподільники для неповнолітніх.
    • Виховно-трудові колонії державного департаменту України з питань виконання покарань.
    • Інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, окремі громадяни, що беруть участь у здійсненні соціального захисту та профілактики правопорушень неповнолітніх у межах своєї компетенції.

 

На профілактику правопорушень неповнолітніх значний вплив має правове виховання дітей у сім’ї, яке на сьогоднішній день в Україні проводиться недостатньою мірою. На основі аналізу результатів опитування батьків неповнолітніх з’ясувалося, що 78,8 % батьків проводять зі своїми дітьми бесіди правового характеру, роз’яснюючи сутність моральних і правових норм, заборон. Проте батьки зазначили, що більшість таких бесід мають повчально-залякуючий характер. Окрім цього, 50 % батьків не знали, що неповнолітні притягуються до кримінальної відповідальності [4; 5].  

Таким чином, правопорушеня неповнолітніх дають змогу окреслити основні напрями діяльності різних соціальних інститутів, установ, громадських організацій, кожної молодої людини, що спрямовані на зниження рівня злочинності та правопорушень серед неповнолітніх, а саме: 

 

    • зниження рівня безробіття, особливо молодіжного;
    • соціальна допомога малозабезпеченим, молодим, неблагополучним, асоціальним сім’ям та її спрямованість на подальший саморозвиток кожної сім’ї;
    • правове виховання дитини в сім’ї, набуття необхідних соціальних умінь;
    • високий рівень правового виховання учнів у школі;
    • корекція проявів агресивної поведінки неповнолітніх;
    • запобігання переходу девіантної поведінки неповнолітніх у кримінальну;
    • підвищення успішності дитини в навчальній діяльності, взаємостосунках з однолітками;
    • розвиток системи позашкільних дозвільних закладів, здебільшого безплатних;
    • підвищення ефективності роботи правоохоронних органів щодо попередження, розкриття злочинів;

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:  

 

    • Фарафонова Т.В. Погляди зарубіжних учених на проблему відхилень у поведінці неповнолітніх
    • Галковська Т. Фатальні гени або мова спілкування долі з людиною
    • Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посібник / За ред. А.Й. Капської. – К.: Центр навч. літ., 2004. – С.328 – 346.
    • Інновації в роботі з ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до покарань, не повязних з позбавленням волі: Методичні матеріали / за заг. ред. В. П. Лютого. – К.: СССМ, 2005. – 104 с.
    • Закон України "Про державну кримінально-виконавчу службу в Україні" // Інновації в роботі з ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до покарань, не повязних з позбавленням волі: Методичні матеріали / за заг. ред. В. П. Лютого. – К.: СССМ, 2005. – С. 85 – 102

 


Информация о работе Павопорушення неповнолітніх як гостра соціально-педагогічна проблема