Бідність в Україні

Проблема бідності в Україні

Бідність породжує сором.

Той, хто соромиться, втрачає мужність.

Боягуз страждає від принижень.

Принижених всі зневажають.

Зневажений впадає у відчай.

Зневірений втрачає розум.

Божевільний гине.

Так, бідність — джерело всіх бід.

Давньоіндійська мудрість

Особливість бідності в Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, полягає у значному скороченні доходу більшості населення, яке при цьому зберігає відносно високий соціальний статус (рівень освіти, кваліфікації, соціальні зв'язки). Зубожіння значної частини населення відбувається за значного майнового розшарування й появи нечисленних, але справді багатих прошарків. Реальний стан доходів населення дуже важко піддається статистичній оцінці через наявність значного обсягу неформальних джерел доходу.

Рівень бідності у першому кварталі 2011 року (у порівнянні з відповідним періодом 2010 року) знизився на 0,8 відсоткових пункти - з 26,2 % до 25,4, а рівень злиденності - на 1,2 відсоткових пункти. Питома вага злиденних серед бідного населення знизилась за цей період на 3,0 в. п., а глибина бідності - відповідно на 0,9 в. п., що свідчить про зростання доходів бідного населення відносно встановленої межі. У першому кварталі 2011 року відбулось зменшення розшарування за рівнем витрат серед бідного населення: коефіцієнт диференціації бідності знизився на 1,5 в. п. Коефіцієнт концентрації Джині, який відображає диференціацію по суспільству в цілому, також знизився на 1,3 в. п. і становив у першому кварталі 2011 року 28,1 %.

За перший квартал 2011 року, як і в попередні роки, спостерігалось незначне збільшення середнього і сукупного дефіциту доходу бідного населення. Середній дефіцит доходів за останній рік зріс на 16 грн. або на 7,6 %, а сукупний - збільшився на 955,24 млн. грн. на місяць або на 3,9 %.

Загалом слід відмітити, що значення основних показників бідності у І кварталі 2011 року стали найкращими за весь досліджуваний період (з 1999 року), особливо відчутне покращення спостерігається за показником рівня злиденності. Позитивні тенденції щодо зниження масштабів відносної бідності (за даними першого кварталу кожного року) розпочалися з 2009 року, а в останні 2 роки лише посилювалися. Це стосується і показників розшарування.

Оцінка рівня бідності за типами домогосподарств засвідчує, що у найгіршій ситуації, як і раніше, перебувають домогосподарства з дітьми, в яких у першому кварталі 2011 року цей показник хоча і знизився порівняно з попереднім періодом, проте залишився на досить високому рівні - 31,7 % (у 1,2 рази вище за середньо український рівень). Позитивною тенденцією першого кварталу 2011 року слід вважати зниження рівня бідності сільського населення на 1 в. п. та населення малих міст на 1,2 в. п. При цьому також відбулося зменшення показника по великих містах, проте не таке суттєве - на 0,3 в. п. Показник глибини бідності знизився за всіма типами населених пунктів, причому найбільш суттєвим таке зниження було по сільській місцевості (на 1,5 в. п.).

Вирішення проблеми бідності в Україні потребує розробки системи комплексних науково-обґрунтованих заходів, які повинні враховувати профіль, специфіку та особливості формування та поширення бідності, причини її виникнення. З огляду на зазначене для зниження, запобігання та подолання бідності населення в Україні, зокрема й зайнятих осіб, пропонується:

– розробка Стратегії попередження та подолання бідності населення України в умовах фінансово-економічної кризи на 2010 – 2015 рр. та затвердження Урядом України заходів щодо її виконання;

– розробка та впровадження системи моніторингу за ефективністю та станом виконання Стратегії попередження та подолання бідності населення України в умовах фінансово-економічної кризи на 2010 – 2015 рр.;

– визначення масштабів та причин поширення бідності;

– підвищення та удосконалення оплати праці в контексті боротьби з бідністю працюючого населення;

– підвищення рівня зайнятості населення та розвиток ринку праці;

– удосконалення консолідованої адресної соціальної допомоги та соціальних послуг;

– забезпечити державне регулювання у сфері розподілу коштів Держбюджету та соціальної допомоги;

– соціальна підтримка родин із дітьми та дітей, позбавлених батьківського піклування;

– соціальна підтримка осіб з обмеженими фізичними можливостями;

– забезпечення та поліпшення житлових умов бідних категорій населення;

– стимулювання економічного зростання на базовому рівні як головної передумови зростання доходів населення та подолання бідності.

Від тактики виживання необхідно переходити до стратегії розвитку, від боротьби з бідністю – до зростання середнього класу. Головний спосіб боротьби з бідністю – це підвищення рівня життя, це надання громадянам можливості гідно працювати, підвищувати свій рівень добробуту.