Кономічні засоби реалізації торговельної політики: світовий досвід і практика України

Міжнародно-правове регулювання  здійснюється через посередництво  різноманітних міжнародних економічних організацій та регулюється розробленими нормативно-правовими документами. Під час регулювання торгівлі можна простежувати ряд проблем, які зумовлені різноманітними факторами та чинниками.

До нетарифних заходів  регулювання відносяться:

1. Заборони експорту та  імпорту. Це вимушені заходи, визнані  міжнародною практикою. Заборони  можуть виступати у відкритій  і закритій формі. Різновидом заборони відкритої форми являються часткові заборони, які, в свою чергу, можуть мати безумовний і умовний характер. Заборони безумовного характеру встановлюються на імпорт товарів, здатних заподіяти шкоду різним сферам життєдіяльності держави. Умовні заборони використовують тоді, коли постачальник імпортної продукції не дотримується встановлених правил і норм. Крім постійно діючих заборон, використовуються також сезонні і тимчасові заборони на ввіз.

2. Кількісні обмеження  експорту та імпорту. Вони являються  традиційними методами кількісного  обмеження в міжнародній торгівлі. До них відносяться квотування і ліцензування.

Квотування являє собою  лімітування розміру імпорту (експорту) з допомогою квот (контингентів). Квота - це встановлення у вартісному чи фізичному вираженні певного об'єму експорту (імпорту) на визначений період (рік, квартал, і т.ін.). Квотування здійснюється з метою ліквідації торгового і платіжного дисбалансу з окремими країнами; регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку; виконання міжнародних зобов'язань і досягнення взаємовигідних домовленостей.

В Україні використовують такі види квот:

- глобальні - встановлюються  для товарів без визначення  конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються;

- групові - для товарів  з визначенням групи країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються;

- індивідуальні - для товарів з визначенням конкретної країни, куди вони можуть експортуватися чи з якої вони можуть імпортуватися.

Ліцензування - це обмеження  у вигляді одержання права  чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об'єму товарів.

На Україні використовуються такі види ліцензій:

- генеральна - відкритий  дозвіл на експортні (імпортні) операції по окремому товару  чи окремій країні (групі країн) на протязі періоду дії режиму ліцензування по даному товару;

- разова (індивідуальна) - одноразовий  дозвіл, який має іменний характер  і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період, необхідний для її здійснення;

- відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару на протязі конкретного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму.

3. "Добровільні" обмеження  експорту. Їх відносять в особливу  групу кількісних обмежень. Вони  являють собою неофіційну домовленість  між експортером та імпортером  про обмеження ввозу певних  товарів на ринок імпортера. Ці угоди в першу чергу торкаються торгівлі текстильної, швейної, взуттєвої промисловості, чорної металургії, молочними продуктами, побутовою електронікою, легковими автомобілями, металооброблюваними станками та ін.

4. Антидемпінгові заходи - специфічні заходи нетарифного  регулювання являють собою судові  та адміністративні тяжби, претензії,  які пред'являють національні  підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах (нижче "нормальних" цін), що може нанести шкоду місцевим виробникам.

Антидемпінгові заходи часто  використовуються країною-імпортером для здійснення тиску на експортерів з метою захисту свого ринку. Демпінгові санкції можуть бути різними: чи демпінговий товар обкладається антидемпінговим митом, чи експортеру знижується квота доставки товару.

5.Технічні бар'єри. Це  перешкоди для імпорту іноземних  товарів, що виникають в зв'язку  з їх невідповідністю до національних  стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркерування та інших вимог. Перевірка відповідності ввезеного в країну товару всім цим вимогам обумовлюється об'єктивними вимогами виробництва і споживання продукції. В той же час вони можуть виконувати протекціоністську роль.

6. Заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей. До них відносяться:

- прикордонний податок,  який накладається на товари  за факт перетину кордону;

- платежі, пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товарів, перевіркою їх якості;

- інші платежі (портові,  статистичні, фітосанітарні і  т.д.).

7. Імпортний депозит. Це  попередня застава, яку імпортер  повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару. Розмір застави залежить від вартості угоди. Імпортер не одержує по депозиту проценти, і через кілька місяців сума застави повертається. Протекціоністське значення імпортних депозитів полягає в тому, що вони збільшують витрати імпортера під час даної операції і підвищують ціну імпортного товару.

 

 

3. Торговельна політика розвинутих країн

 

 

Для вивчення особливостей торговельної політики принциповим є не тільки належність тієї чи іншої країни до категорії розвинутих або розвиваються. Для виявлення суттєвих елементів та пріоритетності торговельної політики, легше відбити зовнішньоторговельну політику кількох розвинених країн.

Торговельна політика США. Як відомо, торгова політика будь-якої країни знаходиться в нерозривному зв'язку з зовнішньоекономічною політикою. Змістовність цього взаємозв'язку визначена значним впливом зовнішньої торгівлі на американську економіку і обумовленістю експорту-імпорту від стану самої економіки.

У торгово-політичної стратегії  США особливе місце займає організація  переговорів у рамках Генеральної  угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Американський уряд проводить реалізацію програм укладення добровільних двосторонніх угод про обмеження експорту відносно до багатьох країн світу.

При цьому спостерігається  така картина: обмеження, введені Японією  на імпорт сталі у свою країну, змушують Південну Корею збільшувати її поставки в США. Відчуваючи юридичну вразливість їх торговельної політики, американський уряд схиляє до введення обмежень експорту, порушуючи принципи ГАТТ. У такій ситуації США переходить від тактики зміни зовнішніх перешкод між партнерами до посилення бар'єрів, створених усередині національних кордонів. Це викликає взаємну перебудову економік і не виключається той факт, що такий шлях вирішення торговельних проблем відкриває нову сторінку в теорії та практиці міжнародних торгових відносин. Завдяки цьому в поєднанні зі стратегією внутрішньої політики до сьогоднішнього дня США перебувають у стані стабільного економічного підйому.

Торговельна політика ЄС.

Особливості торгової політики країн Європейського Союзу (ЄС) полягають у специфічних факторах, властивих даному регіону, таких як:

· вузькість власних ринків товарів, капіталів і робочої сили;

· обмеженість початкових можливостей розвивати НТП;

· висока значимість зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни і її загальногосподарської стратегії;

· функціонування 27 держав в умовах спільного ринку.

Європа на зовнішній ринок  вивозить більш 60% своєї продукції, що значно більше США і Японії, і  її частка в експорті-імпорті світу складає 40%. Крім того, Європа торгує в умовах відсутності бар'єрів між державами, де скасовані кількісні обмеження товарів, митні збори, по відношенню до третіх країн уведений єдиний митний тариф, відсутній митний контроль. До того ж усі вимоги до оформлення вантажопотоків єдині. Аналогічна практика торкнулася і системи регулювання імпорту. Зокрема, діє єдина система контролю, заборони та обмеження на ввезення товарів. Відповідно, вимоги контролю якості і безпеки товарів чітко уніфіковані. Безумовно, право на регулювання торгівлі тією чи іншою країною залишається в розпорядженні національної влади.

Торговельна політика Китаю.

Нещодавно у СОТ було проведено  огляд торгової політики Китаю. Незважаючи на вражаючий економічний ріст після 2006 р., ця країна стикається з проблемами поглиблення нерівності доходів, що посилюється розривом між заощадженнями та інвестиціями, а також з іншими проявами дисбалансу в економіці.

Зараз економіка Китаю  є третьою за величиною економікою світу, Китай вийшов на третє місце в світі за обсягом торгівлі. Незважаючи на таке підвищення статусу країни і збільшення середнього рівня доходів на душу населення, зберігається ряд проблем, включаючи нерівність доходів, збільшується розрив між заощадженнями та інвестиціями, а також незбалансований ріст, який більшою мірою визначається інвестиціями та експортом, а не споживанням.

Митні тарифи, як і раніше, залишаються основним інструментом Китаю в галузі торговельної політики. Спостерігається деяке скорочення китайських нетарифних бар'єрів, зокрема, число тарифних позицій, на які автоматично поширюються вимоги до ліцензування імпорту. У 2006 р. були скасовані тарифні квоти для соєвої олії, пальмової олії і деяких сортів рапсової олії.

Китай продовжує застосовувати  різні торгові інструменти, щоб стимулювати інвестиції у високі технології, заохочувати інновації і охорону навколишнього середовища (наприклад, за рахунок скорочення споживання енергії). До таких інструментів відносяться податкові пільги, неподаткові субсидії, заходи контролю цін і різні форми «керівних вказівок», включаючи галузеві стратегії для окремих секторів.

Одним із цікавих аспектів торговельної політики Китаю є застосування експортних мит, скорочення податкових пільг з ПДВ, вимог ліцензування та інших торговельних заходів для того, щоб якщо не припинити, то хоча б обмежити експорт числа товарів, які призводять до споживання значних обсягів природних ресурсів та енергії.

Показовим прикладом є  нещодавнє підвищення Китаєм тимчасових тарифів для 142 тарифних позицій з метою скорочення експорту високоенергоємних і забруднюючих навколишнє середовище товарів, а також продуктів, які споживають значну кількість сировинних матеріалів.

4. Торговельна політика України

 

Сучасні умови ринкової трансформації  та формування відкритої  економіки України  вимагають  ґрунтовної  та   комплексної   оцінки   можливостей   її інтеграції  до  світового  господарського  простору,  а  також  структур  та організацій,   які   дають   можливість   краще   використовувати   переваги міжнародного співробітництва, розвитку  спеціалізованого  виробництва.      

Регулювання торговельної політики в Україні здійснюється:

а) Україною як державою в  особі її органів в межах їх компетенції;

б) недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними  біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями коопераційного типу), що діють на підставі їх статут них документів;

в) самими суб'єктами ЗЕД  на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання ЗЕД в Україні  здійснюється за допомогою системи  засобів такого регулювання, а саме:

а) законів України;

б) передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

в) економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

г) рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

д) угод, що укладаються між суб'єктами ЗЕД і які не суперечать законам України.

 

 

Сьогодні стає все більш  зрозуміло,  що  неможливо  ефективно  діяти  в системі міжнародної торгівлі, не будучи при  цьому  членом  СОТ.  Україна  є членом  десятків  міжнародних організацій.  Це  нормально і природно  для великої  європейської  держави.  Тим  більш  є  неприродним,   коли   велика європейська держава, маючи  величезний  економічний  потенціал,  залишається аутсайдером  щодо  системи  ГАТТ/СОТ,  яку  часто  називають   «торговельно- економічною ООН» і членство в якій відкриває широкі можливості для:

    • зменшення  тарифних і  нетарифних  обмежень  для  українських  товарів

практично на всіх світових ринках;

    • можливості  не лише кількісно збільшити обсяги експорту, а  Й  змінити

його  структуру.  Україна,  як  відомо,  високотехнологічна  країна,  багато

підприємств якої виробляють наукомістку продукцію. Але  ця  продукція  через аутсайдерський статус України щодо системи ГАТТ/СОТ та  низку  інших  причин не знаходить ринків  збуту.  Різні  політико-правові,  тарифні  й  нетарифні обмеження не випускають її за кордон України;

    •   кількісного   й  якісного  поліпшення  української   торгівлі,   яке

відбудеться одночасно щодо країн — членів СОТ;

    •  забезпечення справедливого  вирішення  торговельних  спорів  (навіть

мала  країна  з  невеликим   потенціалом   у   міжнародній   торгівлі   може