Курс лекций по "Международным отношениям"

      TЕМА 7. Міжнародні розрахунки і платіжний баланс

    Поняття міжнародних розрахунків. Форми міжнародних  розрахунків та їх порівняльна характеристика.

      Платіжний баланс, його структура  і методологія  складання. Платіжний  баланс України,  стан, структура,  динаміка.

       

      Міжнародні  розрахунки та їх основні  форми.

      Міжнародні розрахунки – це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин.

      Суб’єкти: імпортери, експортери, банки.

      “Лоро”  – іноземні кореспондентські рахунки  в банку.

      “Ностро” рахунки банку в іноземному банку.

        В основу міжнародних розрахунків  покладено рух товарно-розпорядчих  документів і операційне оформлення  платежів.

        Головними чинниками, що виражають  стан міжнародних розрахунків,  є:

1. умови зовнішньоторговельних контрактів;
2. валютне законодавство;
3. особливості банківської практики;
4. міжнародні правила та звичаї тощо.

      Вирішальне  значення в практиці міжнародних  розрахункових операцій мають валютно-фінансові  умови зовнішньоекономічних угод (контрактів).

      Зовнішньоекономічна угода (контракт) – це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

      До  валютно-фінансових умов, які мають бути передбачені в угоді (контракті), належать такі:

1. Ціна та загальна вартість угоди (контракту). У цьому розділі контракту визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт, наданих послуг) згідно з угодою (контрактом) та валюта платежів.
2. Умови платежів. Цей розділ контракту визначає спосіб, порядок та терміни фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) вказуються: умови банківського переказу до (авансовий платіж) та (або) після відвантаження товару чи умови документарного акредитиву або інкасо (з гарантією); умови гарантії, якщо вона є, або коли вона необхідна (вид гарантії – “на вимогу” й “умовна”, умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов контракту без зміни гарантій).  

      Правильність  визначення валютно-фінансових умов при  укладанні зовнішньоекономічної угоди  – запорука ефективності здійснення зовнішньоекономічних операцій.

      Нині  немає єдиного, закріпленого багатосторонньою угодою, універсального механізму валютних розрахунків між країнами. Тільки в межах окремих економічних  і фінансових угрупувань країн можуть існувати певною мірою єдині механізми  розрахунків. У сучасній системі світогосподарських зв’язків розрахунки за торгівельними та неторговельними операціями регулюються основними принципами, закріпленими в Женевській конвенції про чеки та векселі, а також зведеннями постанов Міжнародної торгівельної палати (Париж).

      Найпоширеніші умови міжнародних  розрахунків:

• безпосередній (повний розрахунок) – повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця;
• розрахунок у кредит (з розстроченням) – надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі (для імпортера).

 
 

      Типи  міжнародних розрахунків.

1. Національною валютою:

• торгові, кредитні і платіжні угоди між країнами;
• напряму.

2. Міжнародною колективною  валютою (СПЗ, євро):

• торгові, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угрупувань країн.

3. Клірингові розрахунки:

• міжнародні платіжні угоди клірингового типу – угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань..

4. Золото:

• використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота.

 

      Види  міжнародних розрахунків  залежать від:

1. Специфіки суб’єкта:

• між конкретними контрагентами;
• між банками;
• між банком і контрагентом;
• між державою і банком;
• між державами.

2. Взаємодії суб’єктів:

• напряму;
• через посередників.

3. Від об’єкту:

• торговельні операції;
• інвестиційні операції;
• некомерційні операції.

4. Умови розрахунків:

• готівкові;
• з наданням кредиту.

 

      Форми міжнародних розрахунків (у напрямку спаду вигідності для експортера):

1. 100%-ний аванс або авансові платежі (передоплата). Рідкісне явище у нормальних міжнародних валютних розрахунках. В Україні – в експортних – післяплата, при імпорті – передоплата.

        Авансова оплата

• Імпортер самостійно або через свій банк  чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення  експортеру.  Використовується тільки у випадку незадовільного кредитного стану імпортера чи при наявності складнощів в отриманні експортером грошових коштів, необхідних для виробництва замовлених імпортером товарів. Але при будь-якому випадку кінцеві розрахунки будуть залежати від перевірки всіх документів банком – імпортера.

2. Акредитив – угода, в якій банк зобов’язується на прохання клієнта оплатити документи третій особі (бенефіціару-експортеру), на користь якого відкрито акредитив, чи оплатити акцепт трати, яку виставив бенефіціар, чи негоціацію (купівлю документів), виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов.

      Акредитив за формою буває:

• грошовий (виплачуються у зазначеній валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред’являються, за курсом на день платежу) – це іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами;
• товарний (документарний) - передбачає, що покупець дає доручення банку, який обслуговує, відкрити такий товарний акредитив, де вказується найменування товару та документи, які необхідно пред’явити для отримання платежу.

      В розрахунках по документарному акредитиву беруть участь:

• імпортер (наказодавець), який звертається до банку з проханням про відкриття акредитиву;
• банк імпортера (банк-емітент), який відкриває акредитив;
• банк, що авізує, перевіряє дійсність акредитиву і повідомляє експортера про відкриття на його користь акредитиву та передає йому текст акредитиву;
• бенефіціар–експортер, на користь якого відкривається акредитив;
• рамбурсний банк, якщо між банком експортера та банком імпортера відсутні кореспондентські зв’язки;
• перевізник та експедитор.

      ОПИС  СХЕМИ АКРЕДИТИВу (А).

1. Укладання угоди між експортером та імпортером.
2. Заява на відкриття А.
3. Відкриття А банком–емітентом і направлення А бенефіціару через авізуючий банк.
4. Авізування (повідомлення) бенефіціару про відкриття А на його користь.
5. Відвантаження товару.
6. Оформлення і надання бенефіціаром в банк комплексу документів для отримання платежу по А.
7. Пересилка банком, що авізує, документів банку-емітенту.
8. Перевірка банком-емітентом отриманих документів та їх оплата.
9. Видача банком-емітентом документів, що оплачені, наказодавцю А.
10. Зарахування авізуючим банком коштів бенефіціару.

       

 

      АКРЕДИТИВ для імпортера:

1. Висока комісія;
2. Застосовується банківський кредит;
3. Імобілізація та розпилення його капіталу – відкриття акредитиву до отримання і реалізації товарів.

      АКРЕДИТИВ для експортера:

1. Існує зобов’язання банку оплатити;
2. Надійність розрахунків і гарантія своєчасної оплати товарів, тому що це здійснює банк;
3. Швидкість отримання платежу;

    4. Отримання дозволу імпортера  на переказ валюти в країну  експортера при виставлені акредитиву  в іноземній валюті.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. Контракт

    

    

 

    

 

    

                      6. Документи                 6. Транспортні  

                                                                   документи

    

    

 
 
 

                         6. Документи

    

 

    

    

                                                                                                      7. Платіж

 
 
 

    

 
 
 

      Рух грошей  та  документів при  акредитивній операції.

 
 

       Види акредитивів  різноманітні і  поділяються:

1. З точки зору  можливості зміни  або анулювання  акредитива банком-емітентом:

• безвідзивний
• відзивний

2. З т. з. додаткових  зобов’язань іншого  банку по акредитиву :

• підтверджений
• непідтверджений

3. З т. з. можливості  поновлення акредитива:

• роловерні (револьверні, поновлені)

4. З т. з. можливості  використання  акредитивом  другим бенефіціаром (непосредственним поставщиком товара):

• переказні (трансферабельні)

5. З т. з. існування  валютного покриття :

• покритий
• непокритий

6. З т. з.  можливостей  реалізації акредитиву:

• акредитиви з  оплатою проти документів;
• акцептні акредитиви, які передбачають акцепт тратт банком –емітентом при умові виконання усіх вимог акредитива;
• акредитиви з відстрочкою  платежу;
• акредитиви з негоціацією документів.

     1. Відзивний акредитив - у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом навіть без попереднього повідомлення бенефіціара. Відзивний акредитив не створює ніякого правового платіжного зобов’язання банка. Тільки тоді, коли банк-емітент або банк-кореспондент здійснили платіж по документам, відзив акредитиву залишається без юридичної сили. Отже, відзивний акредитив звичайно не надає бенефіціару достатнього забезпечення.