Міжнародні валютні відносини

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний  транспортний університет

Інститут  заочного і дистанційного навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни:

"Міжнародні економічні відносини"

тема:

"Міжнародна  валютна система"

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

студентка гр.ЕП-ІV-1з

Ситняк  О.М.

Залікова  книжка №78151

 

Перевірив:

Полонський  В.Г.

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

ЗМІСТ:

ВСТУП 3

1. Міжнародна валютна система 4

2. Валюта, її класифікація та конвертованість 6

3. Валютний курс і паритет 7

4. Міжнародна валютна ліквідність 10

5. Валютні ринки 11

ВИСНОВКИ 16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 17

 

 

ВСТУП

Валютна система – це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову. Збіг меж окремих валютних ринків і валютних систем забезпечує їх внутрішню єдність: ринок створює економічну основу для системи, а система є механізмом забезпечення функціонування і регулювання ринку.

Національні валютні системи базуються  на національних грошах і, по суті, є  складовими грошових систем окремих  країн. Як і ці останні, вони визначаються загальнодержавним законодавством.

Міжнародні та світова валютні  системи ґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу  та міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР та ін.) і формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій. Як організаційно-правове  явище національна валютна система  складається з цілого ряду елементів.

 

 

1. Міжнародна  валютна система

Міжнародні валютні відносини – сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світо господарській сфері, які виникають  у процесі взаємного обміну  результатами  діяльності національних господарств.

Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система.

Валютна система – це форма організації міжнародних грошових відносин; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами. Валютна система має три складові: національна, міжнародна (регіональна) та світова валютні системи.

Національна валютна система – це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Міжнародна (регіональна) валютна  система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн. Прикладом такої системи є створена валютна система країн ЄС – це специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємну ув’язку.

Світова валютна система– це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно–розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Світова валютна система– це спеціально розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин між всіма чи значною кількістю країн світу. Світова валютна (грошова) система дієяк грошова система окремої країни і виконує подібні функції.

Функції  валютної системи:

• сприяння розвитку товарообмінних операцій
• встановлення правил та механізмів  для забезпечення співвідношень між національними грошовими відносинами
• здійснення платежів для покриття угод
• забезпечення стійкої одиниці вартості і стандарту відкладених платежів.

Головне завдання світової валютної системи:

• ефективне опосередкування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності;
• створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці;
• забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.

Вимоги  до функціонування світової валютної системи:

• Забезпечення відповідної  ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її  резерви для забезпечення потреб приватного сектору.
• Дія механізму   вирівнювання (регулювання).Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.
• Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системі платежів. Вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення  до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того , щоб викликати довіру до системи.

Основна відмінність функціонування  світової та міжнародної (регіональної)  валютної системи від національної – це те, що міжнародні розрахунки звичайно припускають існування операцій з іноземною валютою мінімум для однієї зі сторін, яка приймає участь в угоді.

Основні елементи національної і світової валютних систем

Національна валютна система	Світова  та міжнародна валютні  системи
Національна валюта	Резервні валюти, міжнародні рахункові  валютні одиниці
Умови конвертування національної валюти	Умови взаємного конвертування  валют
Паритет національної валюти	Уніфікований режим валютних паритетів
Режим курсу національної валюти	Регламентація режимів валютних курсів
Наявність чи відсутність валютних обмежень, валютний контроль	Міждержавне регулювання валютних обмежень
Національне регулювання міжнародної  валютної ліквідності  країни	Міждержавне регулювання міжнародної  валютної ліквідності
Регламентація використання міжнародних  кредитних засобів обігу	Уніфікація правил використання міжнародних  кредитних засобів обігу
Регламентація міжнародних розрахунків  країни	Уніфікація основних форм міжнародних  розрахунків
Режим національного валютного  ринку та ринку золота	Режим світових валютних ринків та ринку  золота
Національні органи, що  керують  та регулюють валютні відносини  країни	Міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання

Основні складові світової валютної системи:

• світовий грошовий товар;
• валютний курс;
• валютні ринки;
• міжнародна валютна ліквідність;
• міжнародні валютно-фінансові організації.

 

 

2. Валюта, її класифікація  та конвертованість

Валюта у широкому розумінні означає грошову одиницю будь–якої країни (долар, фунт стерлінгів). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених в грошових одиницях тільки іноземних держав  чи міжнародних організацій – готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей інших країн.

Класифікація видів валют

Ознака	Види валют
1) в залежності від  емітента валютних коштів:	Національна валюта – грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип (грошова, срібна, паперова). Іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках. Міжнародна (регіональна) валюта – міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР, ЕКЮ (з 1 січня 1999року замінена на євро). СДР (SDR-Special DrawingRight) (спеціальні права запозичення (СПЗ) – міжнародні платіжні засоби, які використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ. ЕКЮ – регіональна міжнародна розрахункова одиниця, що була введена в 1979р. у межах Європейської валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Валютного союзу країн ЄС (сьогодні це ЄВРО).
2) по ступеню кон-вертування валют	Вільно конвертовані валюти (обмін без обмежень на будь-які іноземні валюти - це долар, ієна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, німецька марка – використовуються для здійснення платежів за міжнародними угодами, активно купуються і продаються на головних валютних ринках). Частково конвертовані валюти (у країнах, де зберігаються валютні обмеження – це валюти, які обмінюються тільки на деякі інші валюти і мають валютні обмеження не за всіма валютними операціями або тільки для нерезидентів). Вона поділяється на зовнішньо конвертовану і внутрішньо конвертована. Неконвертовані валюти (замкнуті валюти, у країнах, де для резидентів та нерезидентів уведена заборона обміну валют).
3) за матеріально-речовою  формою:	Готівкова (банкноти) Безготівкова (форекс)
4) по відношенню до  курсів інших валют:	Сильна (тверда) – стабільний валютний курс, рух якого відбувається відповідно фундаментальним макроекономічним закономірностям Слабка (м’яка)
5) за принципом побудови:	кошикового типу (СДР) складається з декількох валют звичайна
6) по відношенню до  валютних запасів країни:	резервна валюта інші валюти
7) за видами валют-них операцій:	валюта ціни контракту валюта платежу валюта кредиту валюта клірингу валюта векселя

 

Конвертованість валюти – це здібність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Конвертованість за поточними  операціями – відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточним міжнародним операціям, пов’язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів (вимога МВФ до країн-членів).

Конвертованість за капітальними операціями – відсутність обмежень на платежі та трансферти по міжнародним операціям, пов’язаними з рухом капіталу – прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти.

Повна конвертованість – відсутність будь-якого контролю та яких-небудь обмежень за поточними та капітальними операціями.

Внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, мати і робити операції в країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою) (обмежена на Україні)

Зовнішня конвертованість – право резидентів робити операції з іноземною валютою з нерезидентами  (існує на Україні).

 

 

3. Валютний курс і паритет

Валютний курс – мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку.

Функції валютного курсу:

• Інтернаціоналізація грошових відносин
• Забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів.
• Використовується для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних чи іноземних валютах.
• Використовується для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків.
• Перерозподіл національного продукту між країнами.

Багатофакторність валютного  курсу відображає його зв’язок з іншими економічними категоріями: вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом тощо. При чому відбувається складне їх переплетення та висунення в якості вирішальних то тих,  то інших  факторів.

Фактори, що впливають на валютний курс:

1. Темп інфляції
2. Стан платіжного балансу
3. Різниця процентних ставок в різних країнах
4. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції
5. Ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках
6. Прискорення чи затримка  міжнародних платежів
7. Ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках
8. Валютна політика
9. Продуктивність праці
10. Довгострокові темпи зростання національної валюти
11. Місце і роль  країни у світовій торгівлі
12. Вивіз капіталу