Міжнародний поділ праці

Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Мая 2012 в 13:00, курсовая работа

Описание работы

Метою курсової роботи є дослідження особливостей, факторів, форм і тенденцій міжнародного поділу праці. Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
дати визначення сутності і формам МПП;
визначити фактори розвитку, причини та показники участі країн в МПП;
проаналізувати нові тенденції у розвитку МПП;
охарактеризувати проблему інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки;
розкрити перспективи поглиблення процесів глобалізації в світі та економік окремих країн;
дослідити стан ресурсного самозабезпечення України і розвиток її експортного потенціалу;
визначити проблеми і перспективи участі України в МПП.

Работа содержит 1 файл

КУРСОВАЯ.doc

— 214.50 Кб (Скачать)

           Структура зовнішньоекономічних зв’язків України характеризується розгалуженістю, але все-таки зовнішня торгівля залишається їхньою основною формою. До інших форм відносяться створення спільних підприємств, фрахтування, міграція робочої сили, участь у економічних спілках та деякі інші [25].

           Зовнішня торгівля. Основні показники зовнішньої торгівлі: обсяг товарообігу, структура експорту та імпорту, сальдо зовнішньоторговельного балансу, географія торгівлі. Структура товарообігу обумовлена загальним економічним потенціалом країни; галузевою структурою економіки; рівнем життя населення; конкурентоздатністю товарної продукції; динамікою курсу національної валюти; умовами митного реґулювання; кон’юнктурою світового ринку на ті або інші товари.

           Основними експортними товарами є: залізна та марганцева руди, прокат чорних металів, чавун, кам’яне вугілля, кокс, кальцинована сода, азотні добрива, прокатне та ковальсько-пресове обладнання, обладнання для хімічної промисловості, тепловози, екскаватори, літаки, енергетичне обладнання, цемент, віконне скло. У групі товарів народного споживання – цукор, м’ясо, соняшникова олія, борошно, а також телевізори, побутові холодильники, мотоцикли. Підприємства ВПК експортують зброю .

           В імпорті переважають нафта, газ, руди кольорових металів, деревина, бавовна, одяг, взуття, калійні добрива, верстати та обладнання для легкої й харчової промисловості, свердловинні установки, засоби обчислювальної техніки, вантажівки, папір, целюлоза, риба, а також чимало кондитерських та плодоовочевих виробів, алкогольних напоїв [16].

      Негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу  України за підсумками січня-вересня 2010 року склало 1,084 млрд. доларів - на 6,2% більше, ніж за аналогічний період 2009 року.Про це ідеться у повідомленні Державного комітету статистики.

           За даними Держкомстату, за дев'ять місяців 2010 року експорт товарів зріс на 32,1% - до 36,253 млрд. доларів, імпорт - на 32,2%, до 41,68 млрд. доларів.

        Експорт послуг зріс на 18,3% - до 8,169 млрд. доларів, імпорт скоротився на 0,7% - до 3,825 млрд. доларів [17].

           Як повідомлялося, негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу України за підсумками 2009 року склало 1,38 млрд. доларів.  Сальдо складається з різниці між експортом та імпортом. Багато товарних позицій одночасно фігурує і в експорті, і в імпорті, тому за окремими позиціями також обчислюється сальдо. Які ж товари дають Україні позитивне сальдо, а які – від’ємне? Найбільше позитивне сальдо припадає на чорну металургію (залізна та марганцева руди, чавун, прокат. У торгівлі з країнами СНД, окрім чорної металургії, позитивне сальдо утворилось також за рахунок підприємств харчової промисловості та сільського господарства (цукор, м’ясо, олія, молоко, борошно), машинобудування. Найбільш неґативне сальдо припадає на нафту й газ. (Треба врахувати, що нафтопереробні потужності України у 10 разів перевищують власне видобування нафти.) Від’ємне сальдо є також за деякими видами тканин, обладнанням для легкої промисловості, засобів обчислювальної техніки, риби.

           Географія зовнішньої торгівлі. Чимала частина зовнішньоторговельного обороту припадає на країни СНД. Потужний торговельний партнер України – Росія, звідки ми одержуємо нафту, газ, руди кольорових металів, деревину, тканини, обладнання, вантажівки, електроніку. Україна експортує до Росії прокатне, гірничошахтове та енергетичне обладнання, тепловози, телевізори, залізну та марганцеву руду, кокс, прокат чорних металів, вугілля, а також цукор, соняшникову олію, м’ясо, плодоовочеві консерви.

      Наступним за обсягом торгівлі партнером серед  країн СНД є Білорусь. Вона постачає верстати, вантажівки, трактори, калійні добрива, продукцію легкої промисловості. Наш експорт складається переважно з прокату чорних металів, верстатів та обладнання, цукру, олії.

           Значне позитивне сальдо торговельного балансу Україна має з країнами Середньої Азії (окрім Туркменистану), Казахстаном та країнами Закавказзя. Наш експорт до цих реґіонів: прокат чорних металів, обладнання, металорізальні верстати, промислові товари широкого вжитку, цукор, борошно. Імпорт: газ, руди кольорових металів, бавовна, тканини.

      Українські  товари добре відомі на ринках розвинутих країн і країн, що розвиваються. Особливе місце у зовнішній торгівлі України  займають країни Європи. Серед розвинутих країн цього реґіону чільне місце  посідає Німеччина. Значний товарообіг Україна має також з Італією, , Нідерландами, Францією. Відновлюються торгівельні зносини також із країнами Східної Європи, насамперед, з Польщею, Угорщиною, Болгарією та Словаччиною. Істотно   виросла торгівля з Китаєм [17].

            Розгляньмо географію зовнішньої торгівлі з країнами Західної та Східної Європи за основними вантажопотоками. До країн Західної Європи, окрім руд чорних металів та феросплавів, Україна постачає кокс, скло, штучні алмази та алмазний інструмент, невелику кількість металообробних верстатів, металургійне обладнання, а також олію. Одержує Україна верстати та обладнання, хімічні продукти, засоби обчислювальної техніки, одяг, взуття, побутову електроніку.

           Значно активізували торгівельні зв’язки з нами США, Канада, Японія та інші неєвропейські економічно розвинуті країни . У групі країн, що розвиваються, найбільше значення для України має Індія. Українські підприємства брали участь у поставках у цю країну комплектного обладнання для будівництва металургійних, енергетичних та машинобудівних об’єктів. Окрім того, здійснювались поставки сучасного озброєння. Україна одержує з Індії бавовняні тканини, одяг, чай, каву, фрукти, соки. В останні роки активізувалась торгівля з Туреччиною та Республікою Корея.

           Зовнішньоекономічна політика –це система заходів уряду, скерована на зміцнення позицій країни у світовій економіці, у міжнародних економічних стосунках. Вона означає встановлення вигідних економічних зв’язків, одержання пільг у двосторонній торгівлі (принцип «найбільшого сприяння»), досягнення активного сальдо платіжного балансу. Зовнішньоекономічна політика має бути направлена на розширення ринків збуту своєї продукції, на доступ до ринків продукції. Інструментами зовнішньоекономічної політики є: вреґулювання політичних стосунків з зарубіжними країнами; підтримка національної валюти та валютне реґулювання; митна політика (встановлення протекціоністського або ліберального мита на експорт та імпорт окремих товарів) тощо [16].

          

      Актуальними напрямками зовнішньоекономічної політики України є :

      – зміцнення позицій на ринках Східної  Європи;

      – зміцнення співпраці з економічно розвинутими країнами Західної Європи, США, Канадою, Японією, Австралією, ПАР;

      – розширення торговельної співпраці  з країнами Середземномор’я, Близького та Середнього Сходу, Південної та Південно-Східної Азії;

      – проведення валютного та митного  реґулювання, лібералізація умов іноземних  капіталовкладень для залучення  іноземної валюти та повернення приналежних  Україні коштів, що знаходяться у  банках інших держав.

      Зовнішньоекономічні стосунки спливають з загальної  економічної політики держави. Їхня ефективність залежить від успішного  розвитку економіки Україна, зміни  структури промисловості, впровадження нових технологій, обладнання, тобто  того, що підвищує конкурентоспроможність товарів на світовому ринку. 
 
 

                                                     ВИСНОВКИ 

      Отже, МПП – це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.

      У країнах, які широко використовують можливість брати участь в МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку. Яскравим прикладом є розвиток Японії, Німеччини, "нових індустріальних країн" – Гонконгу, Тайваню, Сінгапуру та Південної Кореї. І навпаки, в країнах, які не зуміли зайняти своє місце у МПП, – нижчі темпи розвитку або навіть спостерігається згортання виробництва.

      Серед чинників розвитку МПП треба відзначити:

  • природно-географічні умови;
  • технічний прогрес;
  • соціально-економічні умови.

      Раніше  головну роль відігравали природно-географічні  умови: клімат, природні ресурси, розміри  території, чисельність населення, економіко-географічне розташування. Довгий час різниця в розподілі природних багатств була основною причиною МПП.

      Розвиток  технічного прогресу призвів до зменшення  значення природно-географічних умов, надавши можливість використати  переваги науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки. Нова модель економічного розвитку набула таких характерних рис:

  • почав переважати інтенсивний тип економічного зростання;
  • з'явилися нові галузі промисловості та швидко модернізувалися діючі;
  • скоротився виробничий цикл;
  • розширилася сфера послуг (особливо банківських і страхових).

      Паралельно  з НТП у МПП значну роль почали відігравати і соціально-економічні умови:

  • досягнутий рівень економічного і науково-технічного розвитку;
  • механізм організації національного виробництва;
  • механізм організації зовнішньоекономічних відносин.

      На  сучасному етапі вплив перших двох чинників на МПП вирівнявся, а відмінності в соціально-економічних умовах різних країн набувають вирішального значення.

      Грандіозні  економічні, політичні та соціальні  процеси останніх десятиліть суттєво  вплинули на МПП. Головним напрямком його розвитку стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва. Вони є формами МПП і виражають його суть.

      Розвиток  МПП обумовлює необхідність підвищення продуктивності праці і зниження витрат виробництва. Реалізація переваг МПП забезпечує країні в процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевого імпорту.

      Важливою  передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ інших факторів виробництва – землі, капіталу, технології. Будь-яка країна виробляє той чи інший товар, якщо вона має такі фактори виробництва, які дають їй змогу виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж іншій. Земля, праця, капітал, технологія є однаково важливими факторами для виробництва будь-якого товару.

      Під інтернаціоналізацією розуміють зближення  національних економік шляхом посилення  промислової співпраці та взаємозалежності міжнародного товарообороту, руху капіталів робочої с між країнами.

      Глобалізація  – це новий, вищий ступінь інтернаціоналізації, на який вона почала підніматися з  кінця ХІХ століття. Це категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою  силою, що виходить за межі державних кордонів.

      Україна має достатні трудові й природні ресурси, сировинну базу та виробничі  потужності, необхідні для її розвитку як незалежної, суверенної держави, інтеграції у світову співдружність.

             Питома вага України у світовій економіці досить помітна. За економічним потенціалом Україна входить до першої шістки країн Європи (окрім неї – Росія, Німеччина, Франція, Італія, Велика Британія). Об’єктивно це мало б визначити істотну роль нашої країни у міжнародному територіальному поділі праці. Проте частка України у світовій торгівлі досі не надто висока. Недостатньо використовуються можливості для міжнародної кооперації, зовнішніх інвестицій тощо. Попри це українська продукція добре відома у багатьох країнах: для деяких країн та реґіонів Україна є важливим партнером в економічній співпраці. 
 
 
 
 
 
 


Информация о работе Міжнародний поділ праці