Особливості офшорної діяльності на Гібралтарі

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни " Міжнародне оподаткування"

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Перевірив:

доц. Замасло О.Т.

 

 

 

 

 

Львів 2013

 

 

План

Вступ

1. Суть і основні риси офшорної зони
2. Особливості офшорної діяльності на Гібралтарі
3. Реєстрація офшорних компаній на Гібралтарі

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

Протягом останніх десятиріч  офшорна фінансова діяльність посідає  все значніше місце у світовій фінансовій системі. З одного боку спостерігається  значний ріст обсягів фінансових операцій та зростання кількості  світових фінансових установ, проте, з  іншого, спостерігається досить неоднозначне ставлення до цього явища в  урядових, ділових та наукових колах.

Ті чи інші види офшорних фінансових операцій глибоко ввійшли  у практику міжнародного корпоративного управління, тоді як уряди вважають їх способом ухилення від оподаткування  та відмивання брудних грошей.

На сьогодні у світі існує понад 60 країн, законодавство яких передбачає податкові пільги для офшорних компаній. До найбільш відомих належать Панама, Гібралтар, Кіпр, Багамські острови, Ірландія, Ліхтенштейн. Проте сховати "брудні" гроші в так званих податкових гаванях "тіньовим" ділкам стає дедалі складніше. Нещодавно Організація економічного співробітництва та розвитку скоротила кількість держав у так званому "чорному списку" країн з пільговим оподаткуванням і недостатньою прозорістю фінансових систем з 35 до 7. Це було зроблено після того, як деякі країни зголосилася посилити національне законодавство і поділитися фінансовою інформацією з іншими державами. У переліку тих, хто як зіницю ока береже фінансову таємницю своїх резидентів, залишилися тільки Андорра, Ліхтенштейн, Ліберія, Монако і такі екзотичні території, як Маршаллові острови, Науру та Вануату.

 

 

 

 

1. Суть і основні риси офшорної зони

Серед фінансових центрів  виділяють офшорні зони. Це позанаціональні  фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування й фінансування у валютах інших країн. Для цих зон характерні:

• ліберальне валютно-кредитне законодавство, що захищає інтереси інвесторів, не накладаючи при цьому зайвих обмежень на фінансові інститути (низькі податки, незначне державне втручання);
• здійснення валютно-кредитних операцій в основному з іноземною для даної країни валютою;
• законодавчий допуск продажу валюти за офіційною ціною, коли офіційний обмінний курс нижчий від ринкового, і купівлі валюти, коли офіційний курс валюти вищий за ринковий.

Існує багато термінів для  позначення місць, у яких здійснюється вигідна, з погляду представників  ділового світу, фінансово-підприємницька діяльність. У германо-мовних країнах  їх називають податковими оазисами, у франкомовних податковим раєм, а  в англомовних - загальноприйнятим  терміном для визначення подібних територій  виступає таке поняття, як "податкова  гавань" (tax haven).

Однак останнім часом загальне поширення одержало поняття "прибережний  фінансовий центр" (offshore fіnancіal centre), що став синонімом визначенню "податкової гавані", чи, простіше кажучи, "офшорний центр". У назву "прибережний" стосовно "податкового раю" кожен індивідуальний клієнт вкладає свій власний зміст. З погляду інтересу кожного з них, якщо існують вигідніші податкові розпорядження і кредитні умови в сусідніх країнах або в далеко розташованих територіях, то для них ці місця стають "прибережними оазами".

Необхідно застерегти від  змішування понять "офшорний центр" і "вільна економічна зона". Хоча у формально-логічному значенні можна розглядати офшорні центри як різновид чи як окремий випадок ширшого поняття "вільна економічна зона" (тому що в них загальна "родова" ознака - низькі податки чи їхня повна відсутність), але в той же час між цими дефініціями існує істотна відмінність. Вона полягає в тому, що вільні економічні зони орієнтовані на залучення продуктивного капіталу (як іноземного, так і вітчизняного), який утворить доходи всередині зони, тоді як мета офшорних центрів - залучення іноземного фінансового капіталу, який приносить доходи як власникам цього капіталу, так і організаторам офшорних центрів. Джерела ж цих доходів перебувають за межами офшорних центрів.

Основна риса офшорних центрів, яка полягає в низькому оподаткуванні  або у відсутності податків, також  не розкриває всієї складності цієї проблеми. Існують країни й території, які не стягують ніяких податків з  капіталу (наприклад, Науру, Вануату, Теркс  і Кайкос). У той же час, там  стягуються невеликі податки на доходи, які надходять з-за кордону. Буває  і така ситуація, коли високорозвинуті країни з прогресивним оподатковуванням обкладають низьким податком доходи, які надходять з-за кордону, чи вводять низькі податкові ставки для певних суб'єктів, (якими є, наприклад, холдинги в Голландії). До місць перебування офшорних центрів відноситься і Швейцарія. Хоча ця країна обкладає господарюючі суб'єкти високими фіскальними зобов'язаннями, але репутацію офшорного центру вона придбала легкістю і доступністю проведення фінансових операцій, а також високим ступенем збереження банківської таємниці.

Характерною рисою офшорного  центру є те, що депонований у  ньому капітал не лежить без руху, а призначається для інвестування у високоприбуткові галузі з низьким  оподаткуванням за кордоном.

Офшорні зони зобов'язані  себе узаконити - і в загальному плані  і, особливо, у відносинах з іншими державами, одержавши їхню згоду  на низьке оподаткування. Це важлива, але  не єдина їхня риса. До основних відносять:

• політичну й економічну стабільність у країні;
• гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці;
• відсутність валютних обмежень;
• сучасні засоби зв'язку і добре обладнану мережу комунікацій;
• зручну правову систему;
• виконання індивідуальних потреб інвесторів.

До інших особливих  вимог клієнтів офшорних центрів  звичайно відносять: відносно низькі адміністративні  витрати, необхідні для поточної діяльності, гарне мовне обслуговування з боку перекладачів, послуги професійних  радників, сприятливі умови стягування податків, можливість придбання громадянства, можливість купівлі нерухомості, а  також низький рівень цін на товари, необхідні для життя персоналу  і членів їхніх родин.

Офшорні зони й  Україна

Вперше українські бізнесмени дістали можливість відкривати офшорні  компанії в 1991 році. В квітні 1991 року швейцарська компанія Rіggs Walmet Group оголосила про те, що виходить на український ринок з пропозицією про організацію компаній. Пропонувалася не тільки допомога в створенні безподаткових компаній, але й підтримка їх діяльності – внесення щорічних внесків до бюджету країни базування, забезпечення секретарських послуг з обробки нерегулярної пошти, організація щорічних зборів акціонерів, складання балансів і т. п. За міжнародними мірками, вартість послуг була досить висока: $4800 за реєстрацію і $1100 щорічно за підтримку. За минулий період в результаті зростання пропозиції подібного роду послуг і зростання конкуренції ціна офшору впала до $500.

Офшорні схеми засновані  на використовуванні можливостей, що надаються  укладеними угодами про виключення подвійного оподаткування. Офшорні  схеми все частіше стали спиратися  не тільки на угоди купівлі-продажу, але й на лізингові комісійні, трастові, страховки і інші договірно-правові  форми здійснення складних комерційних  операцій. Зарубіжні офшорні компанії використовуються в процесі поточного  і довгострокового фінансування українських проектів з-за кордону. В схемах цього типу звичайно широко використовуються спеціалізовані компанії, розташовані в зонах податкових пільг.

Українські банки і  фінансові компанії використовують офшорні схеми діяльності на світових ринках цінних паперів. Збільшилася  роль офшорних схем у формуванні транснаціональних  господарських систем, коли офшорні  фірми вбудовуються в мережу зовнішніх  філіалів українських підприємств. Офшорні схеми часто націлені на подолання іноземних податкових бар'єрів. Існує комплекс факторів, які стимулюють розвиток офшорного бізнесу в Україні. До головних із них належать: тягар податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використовування офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об'єктами в Україні, криміналізація економіки і використовування офшорних схем для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом. На думку експертів, протягом 1980-х років до Швейцарії були переведені з Центральної Європи і колишнього СРСР мільярди доларів. У швейцарців немає однозначної думки, чи можна вважати всі ці внески злочинними. Проте ці гроші потрапляють у категорію "підозрілих" і можуть бути заблоковані. Українських бізнесменів у офшорні зони вабить можливість ухилення від сплати податків або відмивання "брудних грошей" (за ці діяння передбачена кримінальна відповідальність відповідно до ст. 212 і ст. 209 КК України).

 

2. Особливості  офшорної діяльності на Гібралтарі

Гібралтар знаходиться на самому південному краї Європи. Це скелястий  півострів при вході з Атлантики  в Середземне море па відстані 22 км від узбережжя Африки. Це британська колонія, асоційована з Європейським Союзом. Іспанія пред'являє права  на Гібралтар, але політичне становище  Гібралтару стабільне.

Гібралтар, як і Нормандські  острови, вважають типовою європейською офшорною юрисдикцією. Усі зареєстровані  тут іноземні "пільгові" компанії платять дуже низькі податки. Ці компанії зобов'язані відповідати стандартним  офшорним вимогам: їхнім власниками не можуть бути місцеві резиденти, а  самі компанії позбавлені права вести  господарську діяльність на території  півострова.

Створені на Гібралтарі компанії виконують такі функції:

1) торгово-посередницькі  операції;

2) холдингова діяльність  у країнах ЄС;

3) судноволодіння;

4) володіння нерухомістю;

5) управління інвестиційними  фондами в європейських країнах.

Іноземні компанії користуються пільгами різного ступеня. Резидентні компанії платять податок на прибуток за ставкою 35%. Звільнені (exempt) компанії можуть одержати звільнення від податків на 25-літній термін. Пільгові (qualіfyng) компанії зобов'язані платити податок на переказані з-за кордону доходи за ставкою 2-8%. Фізичні особи платять прогресивний прибутковий податок у 20% при доході 1500 ф. ст. і до 50% при доході понад 19 500 ф. ст., а також податок на спадщину до 25%.

Територія, як і всі інші типові офшорні зони, не має податкових угод з іншими країнами. Існує тільки одна угода про запобігання подвійного оподаткування між Гібралтаром  і Великою Британією, яка є неофіційною.

Ряд чинників робить Гібралтар  привабливим для ведення бізнесу:

• гарне географічне положення
• двомовність (англійська та іспанська) території
• привабливий податковий режим для інвесторів;
• стабільний уряд і особливий статус в рамках Європейського Союзу
• відмінна інфраструктура
• сприятливий податковий статус для офшорних банків
• немає валютного контролю.

Гібралтар також має привабливий  режим довіри. Трасти створені нерезидентами, які генерують закордонні доходи звільняються від сплати податку  на прибуток.

Компанії Гібралтару і їх податкова відповідальність

Компанія-нерезидент не оподатковується в Гібралтарі. Це компанія, яка  належить нерезидентам і контролюється директорами, які проживають і організовують засідання ради директорів за межами Гібралтара.

Компанія, зареєстрована  в Гібралтарі не буде нести податкову відповідальність, включаючи податок на прибуток і податок на спадщину, якщо вона належить і контролюється нерезидентами Гібралтару. Крім того, немає податку на майно, податку на приріст капіталу, податку на дарування або податку на додану вартість. Гібралтар не є учасником будь-яких угод про уникнення подвійного оподаткування.

Імена акціонерів повинні  бути вказані на щорічній декларації про доходи та реєстрації документів. Особистості бенефіциарних власників можуть залишатися конфіденційними. Ця конфіденційність зберігається до тих пір, поки компанія і її кінцеві власники не будуть помічені у злочинній діяльності.

Стандартний статутний капітал, як правило £2000 розділений на 2000 акцій по £1 кожна.

 Акціонерний капітал  може бути виражений в будь-якій  валюті.

 

3. Реєстрація офшорних  компаній на Гібралтарі

Реєстрація офшорної компанії на Гібралтарі проводиться на підставі Закону «Про компанії» від 1984 р. в зміненій редакції (The Gіbraltar Companіes Ordіnance 1984). Мова корпоративної документації і законодавства – англійський.

З липня 2003 року на Гібралтарі компанії звільнені від оподаткування (Tax Exempt and Qualіfyіng Companіes), і тепер всі підприємства, зареєстровані на території держави, платять податок по нульовій ставці. Кожна компанія зобов’язана платити річне мито в розмірі £300 (в тому випадку, якщо отримує дохід) або £150 (якщо не має доходів). Річне мито включає вартість річного фінансового звіту.