Порядок здійснення інкасової платіжної угоди

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ,  МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Кіровоградський національний технічний університет

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра міжнародної економіки 
 
 
 
 
 
 

       РЕФЕРАТ

       з дисципліни « Міжнародні фінанси  » на тему:

       Порядок здійснення інкасової  платіжної угоди 
 

       Виконав:

       ст. гр. ЕМ 09

       Кульгейко Д.Ю.

       Перевірив:

       Панченко  Я.С. 
 
 
 
 
 
 
 

Кіровоград 2012

1. Інкасова форма розрахунків

     Інкасовою операцією називають форму розрахунків  за зовнішньоторговельною угодою, яка  полягає в тому, що експортер доручає  своєму банку одержати від імпортера  певну суму валюти при передаванні  останньому відповідних товарних документів. Розрахунки при інкасо здійснюються згідно з “Уніфікованими правилами  з інкасо” прийнятими Міжнародною торговою палатою і мають такий порядок:

      1) після відвантаження товару, експортер  (довіритель) оформляє документи  і передає їх у свій банк, доручаючи останньому проведення  інкасової операції;

      2) банк експортера (банк-ремітент) пересилає  документи в банк імпортера  (інкасуючий банк);

      3) інкасуючий банк передає документи імпортеру, одночасно отримуючи від нього суму чи право на суму (якщо платежі здійснюються на умовах кредиту, банк забирає термінову тратту);

      4) інкасуючий банк зараховує на кореспондентський рахунок банка-ремітента суму платежу і повідомляє його про це;

      5) банк-ремітент розраховується  з експортером.

       Розрізняють декілька видів інкасо. Основні з них:

      1) Просте (чисте) інкасо – це  інкасо простих і переказних  векселів, чеків, інших платіжних  документів. Іншими словами –  це стягування платежу за фінансовими  документами, які не супроводжуються  комерційними документами.

      2) Документарне (комерційне) інкасо  – це доручення експортера  банку отримати від імпортера  платіж супроти товарних документів  з наступним перерахуванням сум  платежу експортеру. Тобто, це  інкасо фінансових документів, які  супроводжуються комерційними документами  або тільки комерційних документів (вантажних і страхових документів, рахунків, різноманітних сертифікатів).

      3) Інкасо з негайною оплатою  – тобто такий вид інкасо, при  якому банк-ремітент, одержуючи від  експортера платіжну вимогу та  документи про відвантаження,  без попередньої згоди імпортера,  негайно виплачує необхідну суму  експортерові, а товарні документи  направляє банку імпортера, котрий  їх негайно передає імпортеру  і переказує кошти на кореспондентський  рахунок банку-ремітенту, у випадку  відсутності на рахунку імпортера  необхідних коштів, інкасуючий банк надає йому позику.

      4) Телеграфне інкасо – є такою  операцією, при якій переказ  суми платежу на рахунок експортера  здійснюється негайно, як тільки  отримано телеграфне повідомлення  інкасуючого банку про прийом товарних документів на інкасо. Цей вид інкасо не дістав широкого застосування.

       Після відправлення товару експортер  доручає своєму банку одержати  від імпортера певну суму валюти  на умовах, що вказані в інкасовому  дорученні, яке містить повні  й точні інструкції. Розрізняють  два основних види інкасового  доручення:

      - документи видаються платнику  під платіж;

      - документи видаються під акцепт.

       Інколи практикується видача  документів імпортеру без оплати  під його письмове зобов’язання  здійснити платіж у встановлений  термін. Використовуючи такі умови,  імпортер має можливість реалізувати  куплений товар, отримати виручку  і потім оплатити інкасо експортеру. З метою прискорення одержання  валютної виручки експортером  банк може зарахувати тратти  або надати кредит під комерційні  документи.

       Таким чином, інкасова форма  розрахунків пов’язана з кредитними  відносинами. Інкасо виступає  основною формою розрахунків  за контрактами на умовах комерційного  кредиту. При цьому експортер  виставляє тратту на інкасо  для акцепту платником, як правило,  проти вручення йому комерційних  документів (документарне інкасо). При  настанні строку платежу акцептовані  векселі відправляються для оплати  на інкасо (чисте інкасо).

       Розрахунки у формі інкасо  дають певні переваги імпортеру,  основне зобов’язання якого полягає  в здійсненні платежу під товарні  документи, які дають йому право  на товар, при цьому немає  необхідності заздалегідь відволікати  кошти з свого обороту. Однак  експортер продовжує зберігати  юридичне право розпорядження  товаром до оплати імпортером, якщо не практикується пересилання  безпосередньо покупцю одного  з оригіналів коносамента для  прискорення одержання товару.

       Водночас інкасова форма розрахунків  має суттєві недоліки для експортера. По-перше, експортер ризикує, що  пов’язано з можливою відмовою  імпортера від платежу у випадку  погіршення кон’юнктури або фінансового  стану платника. Тому умовою інкасової  форми розрахунків є довіра  експортера до платоспроможності  імпортера і його сумлінності.  По-друге, є значний розрив  у часі між надходженням валютної  виручки за інкасо і відвантаженням  товару, особливо у разі тривалого  транспортування вантажу. Для  усунення цих недоліків інкасо, на практиці застосовуються додаткові  умови. 

     

2. Інкасова  форма платежу

 

     Розрахунки  у формі інкасо, так само як і  у формі акредитива, набули значного поширення в міжнародній практиці. Інкасо використовується як при розрахунках  на умовах платежів готівкою, так і  в розрахунках на умовах комерційного кредиту. Інкасова форма розрахунків  є однією з найстаріших форм банківських  операцій. Вона регулюється спеціальним  документом — "Уніфікованими правилами  по інкасо", розробленими Міжнародною  торговою палатою. Сьогодні діє редакція Правил 1995 р. (публікація МТП № 522), яка  визначає види інкасо, порядок надання  документів до платежу і здійснення платежу (акцепту), повідомлення про  здійснення платежу (акцепту) чи неплатежу  та інші питання.

       Згідно з Уніфікованими правилами,  інкасо означає операції, які  здійснюються банками на основі  отриманих інструкцій з документами  з метою:

       — отримання акцепту і платежу;

       — надання документів проти  акцепту і платежу;

       — надання документів на інших  умовах.

       Інкасова форма платежу передбачає  передачу експортером доручення  своєму банку на отримання  від імпортера певної суми  платежу проти пред´явлення йому відповідних товарних документів і може здійснюватись за принципом "платіж проти документів" або "акцепт проти документів". Відповідальність банків при здійсненні інкасових операцій обмежується, в основному, пересилкою і наданням документів проти оплати чи акцепту, але без власного зобов´язання виконати платіж, якщо покупець не виконає своїх обов´язків по інкасо. Документи, за якими здійснюються операції по інкасо, розподіляються на дві групи:

       — фінансові документи (переказні  векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки, інші документи,  що використовуються для отримання  платежів готівкою);

       — комерційні документи (рахунки,  документи на відвантаження, специфікації, сертифікати).

       У зв´язку з цим визначають два види інкасо: чисте і документарне. Чисте інкасо — інкасо, в якому задіяні лише "фінансові" документи. До них належать: тратта (переказний вексель), простий вексель або чек. Найпоширенішим документом є тратта. Згідно з чистим інкасо, комерційні (транспортні) документи, які належать до тратти, можуть бути передані і відправлені безпосередньо імпортеру, минаючи банк. Коли коносамент або транспортний документ передається безпосередньо імпортеру, імпортер стає власником товаророзпорядчих документів. Ці транспортні документи називають такими, що "безпосередньо передаються". У такому випадку імпортер стає власником товарів до оплати або акцепту тратти шляхом оплати транспортній компанії фрахту (якщо фрахт сплачує покупець) і відповідних витрат. Таким чином, роль банку експортера (банку-ремітента) полягає лише в пересиланні тратти інкасуючому банку для оплати або акцепту.

       Документарне інкасо передбачає  надсилання разом із фінансовими  комерційних (транспортних) документів, види і кількість примірників  яких мають визначатись вимогами  країни-імпортера. До таких документів  можуть належати:

       — термінова тратта або тратта  на пред´явника;

       — коносамент або інший транспортний  документ;

       — комерційні рахунки-фактури  або інвойс;

       — свідоцтво про походження  товару;

       — страхові поліси або сертифікати  тощо.

       Згідно з документарним інкасо, банк експортера (банк-ремі-тент) надсилає  документи та свої інструкції  зі вказівками щодо стягнення  інкасо до банку в країні  імпортера (інкасуючого банку). Ці інструкції визначають терміни та умови видачі документів імпортерові. Імпортер отримує документи тільки після виконання відповідних умов. Порівняно з чистим інкасо використання документарного інкасо менш ризикове для експортера, тому що пересилання товаророзпорядчих документів захищене.

       Якщо оплата здійснюється у  формі документарного інкасо, то, як правило, в цьому беруть  участь чотири сторони. Трасант  (експортер) — клієнт, який доручає  інкасо за своєю траттою та  комерційними документами банку  в своїй країні. Трасанте також називають принципалом, тобто одержувачем коштів. Банк-ремітент — банк, обраний експортером для пересилання документів до країни імпортера з метою здійснення інкасо через інкасуючий банк. Інкасуючий банк (на відміну від банку-ремітента) — будь-який банк, який займається обробкою інкасо. Він надає імпортерові тратту та комерційні документи проти отримання платежу чи акцепту. Здебільшого інкасуючий банк визначається експортером на засадах пріоритетної угоди з імпортером і є банком імпортера. Як альтернативу банк-ремітент обирає своє відділення, філію або кореспондента в місті (країні) імпортера. Трасат (імпортер) — сторона, якій надають документи відповідно до інструкції. Банк-ремітент готує інструкції на підставі доручень, отриманих від експортера, які описують терміни та умови, за яких інкасуючий банк має видати документи імпортеру. Ґрунтуються вони на попередній домовленості між імпортером та експортером. Інкасова форма розрахунків проходить такі етапи:

      1. Відвантаживши товар, експортер  передає своєму банку інкасове  доручення та товарні документи.

      2. Банк експортера, який прийняв  інкасове доручення, направляє  його разом з товарними документами  банку-кореспон-денту в країні імпортера.

      3. Банк-кореспондент у країні  імпортера пред´являє товарні документи імпортеру та видає йому їх проти вказаної в інкасовому дорученні суми платежу.

      4. Отримана від імпортера сума  платежу переводиться банком  імпортера на рахунок банку  експортера, а той зараховує її  на рахунок експортера.

       Реалізація цієї форми розрахунків  розпочинається з узгодження  умов інкасо між експортером  та імпортером і визначення  їх в угоді про купівлю-продаж. У пропозиції продавця та в  договорі про купівлю-продаж установлюють  умови платежу "документи проти  платежу готівкою" або "документи  проти акцепту".

       Вручити документи проти платежу  інкасуючий банк може платнику тільки проти негайної оплати. "Негайно" згідно з міжнародним звичаєм означає "найпізніше — при надходженні товару". Якщо продавець не хоче довго чекати грошей, він в інкасовому дорученні повинен вимагати "платежу після першого представлення документів". У цьому випадку договір про купівлю-продаж і рахунок мають містити положення, згідно з яким документи потрібно пред´являти платнику негайно після їх надходження в інкасуючий банк.

       Вручити документи проти акцепту  інкасуючий банк може платнику проти акцепту тратти, яка підлягає оплаті, як правило, протягом ЗО—180 днів після пред´явлення або тратти, яка підлягає оплаті у визначений термін. Акцептування векселя на пред´явника можна порівняти з оплатою готівкою проти квитанції. Так, трасат до здійснення платежу вже вступає у право володіння товаром; він може продати його терміново, отримавши таким чином необхідні кошти для оплати векселя. Отже, акцепт визначає для нього термін платежу і дає змогу уникнути короткострокового фінансування складських запасів.

       Для продавця після видачі  товару забезпеченням може бути  тільки акцепт трасата. Тому  до настання терміну платежу  за векселем він може вимагати, щоб акцепт був доповнений  авалем інкасуючого або іншого першокласного банку. Авалем є гарантія за векселем, яка надається написом на лицьовому боці або чіткою позначкою про аваль на зворотному боці векселя чи на додатковому аркуші. Разом з підписом має бути зазначено, що поручництво надано за трасата. Поручитель (аваліст) з векселя несе солідарну відповідальність разом з трасатом, тобто він може відповідати за векселем, якщо трасат до настання терміну оплати векселя не виконає своїх платіжних зобов´язань.