Принципи та форми міжнародного кредиту (практика суб’єктів ЗЄД України)

2

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ ТА ЙОГО РОЛЬ В МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ

1.1. Поняття та особливості міжнародного кредиту

1.2. Форми та види міжнародного кредиту

1.3. Об’єкти та суб’єкти кредитних відносин

РОЗДІЛ 2

МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ ТА ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

2.1. Міжнародні валютно-фінансові організації

2.2. Механізм здійснення міжнародних кредитних операцій

2.3. Регулювання міжнародного кредиту

РОЗДІЛ 3

УКРАЇНА В МІЖНАРОДНИХ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИНАХ

3.1. Проблема заборгованості та можливі шляхи її розв’язання

3.2. КБ «ПриватБанк» в системі міжнародного кредитування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Кредит відіграє найважливішу роль у розвитку міжнародного товарообігу, він сприяє збільшенню обсягів світової торгівлі. Умови кредитування є важливим фактором конкурентної боротьби окремих фірм і держав за ринки збуту.

Одним із проявів процесу глобалізації є активізація економічного співробітництва між країнами з розвиненою та перехідною економікою в цілях залучення останніх у світову господарську систему. Характерною особливістю держав, що постали в останні десятиліття на шлях ринкового розвитку, виступає обмежена здатність їх національних банківських систем до довгострокового кредитування. Це пояснюється, насамперед, дефіцитом внутрішніх інвестиційних ресурсів, що зберігається орієнтацією національних інвесторів на ринок «коротких грошей».

У зв'язку з цим набуває актуальності залучення іноземних кредитів з міжнародного ринку капіталів або державних зовнішніх запозичень, основну частину яких складають міжнародні кредити.

Величезну роль у сфері міжнародного кредиту грають міжнародні і регіональні фінансово-кредитні інститути: Міжнародний Валютний Фонд, Міжнародний банк Реконструкції та Розвитку, Європейський банк Реконструкції та Розвитку та інші. Всі ці банки істотну частину своїх ліквідних ресурсів формують як на міжнародному, так і на національному ринках капіталу.

Актуальність теми дослідження зумовлена ​​необхідністю цілісного уявлення про місце і роль міжнародного кредиту на світовому ринку позичкових капіталів.

Метою курсової роботи є дослідження ключових аспектів міжнародного кредиту, його принципи та форми.

Об'єкт дослідження – міжнародний кредит.

Предмет дослідження – принципи і форми міжнародного кредиту.

Теоретичні дослідження еволюції кредитних відносин здійснювалися такими відомими економістами минулого століття, як Дж.М. Кейнс,              К. Маркс, Р. Оуен, В. Петті та сучасної епохи Р.Л. Міллер, Г.М. Менк'ю, Д.Д. Ван-Хуз, К.Д. Кемпбелл, Е.Д. Долан, К. Менгер, Д. Рікардо,                   П. Самуельсон, А. Сміт, М. Фрідмен, І. Шумпетер та інші.

Окремі питання теорії міжнародного кредиту висвітлені в роботах вчених: А.В. Анікіна, Г.Н. Ануловой, Н.В. Баутіно, Д.Н. Гловачевой,        A.M. Косого, Л.Н. Красавиной, О.І. Лаврушина, A.M. Матліна, М.А. Пессель, М.А. Портного, В.М. Родіонової, Л.Н.Федякіной, С. Демберела, Л. Гуржава і П. Лувсандоржа.

РОЗДІЛ 1

МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ ТА ЙОГО РОЛЬ В МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ

1.1. Поняття та особливості міжнародного кредиту

Міжнародний кредит – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн. Суб’єктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути [1].

Міжнародний кредит виник у XІ – XV ст. в міжнародній торгівлі, у відродженні капіталістичного способу виробництва, особливо після освоєння морських шляхів з Європи на Близький і Середній Схід, а пізніше – Америки та Індії, і був одним з "важелів" первісного нагромадження капіталу. Об'єктивною основою його розвитку стали вихід виробництва за національні рамки, посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків, спеціалізація і кооперування виробництва, науково-технічна революція.

Будучи різновидом категорії «кредит» і опосередковуючи рух товарів, послуг, капіталів, міжнародний кредит пов'язаний з іншими економічними категоріями (прибуток, ціна, гроші, валютний курс, платіжний баланс) і всією сукупністю економічних законів ринку. Міжнародний кредит відіграє важливу роль у реалізації вимог основного економічного закону, створюючи умови для отримання прибутків суб'єктами ринку. Міжнародний кредит пов'язаний з законом економії робочого часу, живій і упредметненої роботи, яка сприяє збільшенню суспільного багатства за умови ефективного використання запозичених коштів [2, с. 292].

Кредитні відносини складаються на принципах:

повернення

терміновості

платності

гарантованості

Принцип повернення – цей принцип виражає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником. Він знаходить своє практичне вираження в погашенні конкретної позики шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок її кредитної організації (або іншого кредитора), що забезпечує відновлюваність кредитних ресурсів банку як необхідної умови продовження його статутної діяльності. У вітчизняній практиці кредитування в умовах централізованої планової економіки існувало неофіційне поняття «безповоротна позика».

Ця форма кредитування мала досить сильне поширення, особливо в аграрному секторі, і виражалася в наданні державними кредитними установами позик, повернення яких спочатку не планувалося через кризове фінансове становище позичальника. За своєю економічною сутністю безповоротні позики були швидше додатковою формою бюджетних субсидій, здійснюваних через посередництво державного банку, що традиційно ускладнювало кредитне планування і вело до постійної фальсифікації витратної частини бюджету. В умовах ринкової економіки поняття безповоротної позики неприпустимо [3, 168].

Принцип терміновості – він відображає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в точно певний термін, зафіксований в кредитному договорі. Порушення вказаної умови є для кредитора достатньою підставою для застосування до позичальника економічних санкцій у формі збільшення процента, що стягується, а при подальшій відстрочці – пред'явлення фінансових вимог у судовому порядку. Частковим виключенням з цього правила є так звані онкольні позики, строк погашення яких в кредитному договорі спочатку не визначається. Ці позики, досить поширені на XIX-початку XX ст. (Наприклад, в аграрному комплексі США), в сучасних умовах практично не застосовуються, перш за все через що створюються ними в процесі кредитного планування. Крім того, договір про онкольні кредиті, не визначаючи фіксований термін його погашення, чітко встановлює час, що є в розпорядженні позичальника з моменту отримання ним повідомлення банку про повернення отриманих раніше коштів, що в якійсь мірі забезпечує дотримання принципу.

Принцип платності – цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але й оплати права на їх використання. Економічна суть плати за кредит відбивається в фактичному розподілі додатково отриманої за рахунок його використання прибутку між позичальником і кредитором. Практичне вираження принцип знаходить в процесі встановлення величини банківського відсотка, що виконує три основні функції:

перерозподіл частки прибутку юридичних і доходу фізичних осіб;

регулювання виробництва і обігу шляхом розподілу позичкових капіталів на галузевому, міжгалузевому і міжнародному рівнях;

на кризових етапах розвитку економіки – антиінфляційний захист грошових накопичень клієнтів банку.

Ставка (або норма) позикового процента, що визначається як відношення суми річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми наданого кредиту виступає як ціна кредитних ресурсів. Підтверджуючи роль кредиту, як одного з пропонованих на спеціалізованому ринку товарів, платність кредиту стимулює позичальника до його найбільш продуктивного використання.

Принцип гарантованості – цей принцип виражає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником прийнятих на себе зобов'язань і знаходить практичне вираження в таких формах кредитування, як позики під заставу або під фінансові гарантії, що особливо є актуальним в період загальної економічної нестабільності [3, 170].

Операції на світовому ринку капіталів за своїм характером поділяють на комерційні – ті, що пов’язані із зовнішньою торгівлею, та фінансові (вивіз капіталу, погашення заборгованості та ін.).

Міжнародний кредит виконує певні функції, які відбивають специфіку руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, зокрема:

1. Перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення. Через механізм міжнародного кредиту позичковий капітал потрапляє у ті сфери, яким віддають перевагу економічні агенти з метою отримання прибутку. Тим самим кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку у середній прибуток і підвищенню його маси.

2. Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків шляхом заміни реальних грошей кредитними, а також шляхом розвитку та прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обороту міжнародними кредитними операціями. На основі міжнародного кредиту виникли кредитні засоби міжнародних розрахунків – векселі, чеки, а також банківські перекази, депозитні сертифікати тощо. Економія часу обігу позичкового капіталу у міжнародних відносинах збільшує час продуктивного функціонування капіталу, забезпечуючи розширення виробництва та зростання прибутків.

3. Прискорення концентрації та централізації капіталу. Завдяки залученню іноземних кредитів прискорюється процес капіталізації додаткової вартості, розсуваються межі індивідуального нагромадження, капітали підприємців однієї країни збільшуються за рахунок приєднання до них коштів інших країн [4].

1.2. Форми та види міжнародного кредиту

Різноманітність форм та видів міжнародного кредиту в найбільш загальних рисах можна класифікувати за кількома головними ознаками, які характеризують окремі сторони кредитних відносин.

Форми міжнародного кредиту:

1. За цільовим призначенням:

Зв’язані кредити – надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді. Вони можуть бути:

– комерційні – які надаються для закупівлі певних видів товарів і послуг;

– інвестиційні – для будівництва конкретних об’єктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів;

– проміжкові – для змішаних форм вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).

Фінансові кредити – це кредити, які не мають цільового призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі.

2. За загальними джерелами:

Внутрішні кредити – це кредити, що надаються національними суб’єктами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним суб’єктам.

Іноземні (зовнішні) кредити – це кредити, що надаються іноземними кредиторами національним позичальникам для здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Змішані кредити – це кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження.

3. За формою кредитування:

Товарні кредити – міжнародні кредити, що надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі.

Валютні (грошові) кредити – кредити, надані у грошовій формі: у національній або іноземній валюті.

4. За формою забезпечення:

Забезпечені кредити – кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою. Застава є засобом забезпечення зобов’язань за кредитною угодою, тому кредитор має право у разі невиконання боржником зобов’язань отримати компенсацію, розмір якої дорівнює вартості застави. Застава товару для одержання кредиту здійснюється в трьох формах:

– тверда застава (певна товарна маса закладається на користь банку);

– застава товару в обігу (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму);

– застава товару в переробці (із заставою товару можна виробляти вироби, не передаючи їх до застави в банк).

Бланкові кредити – кредити, надані просто під зобов’язання боржника вчасно погасити, документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт. Контокорент – одна з найстаріших форм банківських операцій. Вона є особливою формою кредитної угоди, згідно з якою кредитна операція передбачає відстрочку платежу, який мав би бути здійсненим за відсутності контокорентної угоди. Це здійснюється з метою збереження у клієнтів певних коштів, які вони повинні сплачувати для вирішення інших проблем, що дає змогу прискорити обіг їх коштів, розширити операції.

В англо-саксонських країнах застосовується інша форма короткострокового кредитування, яка має спільні риси з контокорентом, - овердрафт. При наданні овердрафту банк здійснює списання коштів з рахунку клієнта у розмірах, більших ніж залишки на його рахунку, відкриваючи таким чином кредит. Принципова різниці між контокорентом і овердрафтом полягає в тому, що угода про овердрфат щоразу укладається знову і означає тільки одну домовленість про надання кредиту, тодів як за контокорентом передбачається автоматичне продовження кредитування протягом усього контокорентного періоду.