Проблемі української національної ідеі

Проблемі української національної  ідеі

На  сьогоднішній день проблема формування та функціонування

національної ідеї є надзвичайно актуальною серед політологів,

філософів, істориків, етнографів. «Білим плямою» впровадження української

національної ідеї, як в теорії, так і в практичній діяльності, залишається,

українська національна економіка. На даний момент доля

Україна залежить від інтенсивності розвитку вітчизняного виробництва,

всього економічного ринкового комплексу.

В ідеологічній системі державотворення ключовою є

українська національна ідея. Вона є ферментом оновлення суспільства,

соціальним стимулом боротьби за збереження свого етнічного співтовариства,

яке українське населення вело протягом всього історичного шляху

розвитку. Національна ідея згуртовує народ в одне ціле на базі соціально-

політичних, морально-етичних і психологічних основ його менталітету і

буття. Це прагнення до ідеального існування нації в усіх сферах

життя на основі національної свідомості, ціннісних установок нації, це

духовний стан народу.

Вищим проявом національної ідеї є розуміння

політичної мети - створення держави культурного, економічного,

духовного розвитку.

Можна виділити такі принципи, на яких базується українська

національна ідея:

1. Історичний, тобто права на власну територію, на якій

виник і існує український етнос;

2. Етнічний, тобто виникнення і розвиток українського етносу і

його переродження в націю;

3. Духовний, тобто наявність культурних, соціальних мовних

ознак, які притаманні лише цій нації.

Охарактеризувати українську національну ідею можна в наступних

напрямках:

1. Сім'я - основний осередок суспільства, яка разом з державою

відповідає за виховання молодого покоління.

2. Розвиток української національної культури, державної мови

з урахуванням інтересів національних меншин, які проживають в Україні.

3. Повага національних джерел, розвиток національного

спадщини, повне розуміння сьогоднішніх проблем і завдань; орієнтація при

їх вирішенні на світові демократичні стандарти.

4. Плюралізм та державна підтримка різних форм власності,

які гарантують справжню свободу і благополуччя особистості.

5. Людина, її здоров'я, честь, гідність, права і свободи - основні

цінності, що охороняються державою.

6. Використання позитивного світового досвіду, щодо розвитку

інститутів демократії, вдосконалення форм і методів діяльності

державного апарату та місцевого самоврядування, визнання методів

взаємних консультацій і узгоджень, досягнення злагоди в суспільстві -

основні і першочергові заходи державного керівництва.

7. Захист навколишнього середовища - стандарт повсякденному житті

українського суспільства.

Для того, щоб українська державність на шляху свого розвитку не

повторювала помилки минулого, необхідно вивчати спадщину радників

української державності, особливо це слід робити сучасним

державним і політичних діячів нашої держави.

На жаль, курс розвитку України як специфічно молодого

держави потрібно ще тільки розробити, опанувавши перед тим соціально-

економічної методологією в її сучасних вимірах. Це значно

знижує виховний потенціал української національної ідеї. Поняття

незалежності в суспільстві іноді набуває навіть негативний відтінок.

Головна причина цього полягає у відсутності всебічно обгрунтованої

цільової концепції незалежного розвитку на національному рівні.

Виходячи з того, що в незалежній Україні духовне виховання підростаючого

покоління повинно носити державний, а не корпоративний характер,

стоїть до цієї діяльності долучити всі ті чинники, як світського, так і

релігійного характеру, які є фундаментом формування

майбутнього нашої країни. Саме тут доцільно поєднати зусилля

просвітницьких закладів держави, наукових установ, закладів

культури, органів влади. Все це значно підвищить виховний

потенціал української національної ідеї.