Проблеми та перспективи формування фондових бірж в Україні

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………….....4

РОЗДІЛ 1. Методологічні засади функціонування міжнародних фондових бірж в умовах формування глобального фінансового ринку……………...6

1.1. Структура та основні тенденції розвитку світового фінансового ринку....6

1.2. Ключові фактори розвитку фінансового ринку………………………….10

1.3. Місце фондових бірж в інституціональній структурі глобального фінансового ринку ……………………………………………………………..13

РОЗДІЛ 2. Роль фондових бірж в процесі перерозподілу міжнародних фінансових ресурсів……………………………………………………………16

2.1. Сучасний стан та особливості розвитку світового фондового ринку….16

2.2. Трансформація структури операцій  на провідних фондових біржах після глобальної фінансової кризи.…………………………………………………..19

2.3. Механізми та інструменти регулювання діяльності міжнародних фондових бірж…………………………………………………………………..22

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи формування фондових бірж в Україні…………………………………………………………………………..27

3.1. Етапи становлення та особливості функціонування українських фондових бірж…………………………………………………………………..27

3.2. Передумови інтеграції українських фондових бірж у міжнародний фінансовий простір……………………………………………………………..30

3.3. Стратегічні орієнтири розвитку фондових бірж України……………….33

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….35

АНОТАЦІЯ……………………………………………………………………..37

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….38

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сьогоднішній стан регулювання світових ринків капіталу, з одного боку, віддзеркалює історичні тенденції розвитку, з іншого – залежить від напрямів розвитку міжнародних фондових ринків. Тому регулювання останніх і посідає особливе місце в системі сучасних економічних процесів. Зміни на світових ринках цінних паперів відбуваються надзвичайно швидко і потребують адекватного реагування з боку регулюючих структур.

Фінансовий  ринок – це особлива, властива тільки ринковій економіці сфера економічних  взаємовідносин, де здійснюється купівля-продаж, розподіл та перерозподіл фінансових активів країни між сферами економіки. Останні п’ять років були дуже незвичайними для світового фінансового ринку, який давно не знаходився у такому кризовому явищі. Ще два роки тому здавалось, що глобальний ринок фінансів вже майже позбувся основних негативних наслідків фінансової кризи 2007-2008 рр. Однак потім по світу вдарили нові потрясіння, які корінним чином вплинули на всі сегменти світового фінансового ринку. Велика роль тут належить і фондовим біржам – вони були однією з основних причин розгортання фінансової кризи, вони ж сьогодні одними з перших рвуться рятувати світову фінансову систему.

Україна теж не залишилась у стороні. Хоча спочатку здавалос, що криза омине нас стороною, вона дуже боляче вдарила по нас, хоча й дещо пізніше західного світу. Це віддзеркалилось і на українському фондовому ринку.

Об’єктом дослідження є світовий фінансовий ринок, його структура та тенденції розвитку.

Предметом дослідження є роль свіфондових бірж як структурного елементу глобального фінансового ринку.

Метою дослідження є визначити теоретичні засади, на яких ґрунтується світовий фінансовий ринок, визначити місце фондових бірж у структурі глобального ринку фінансів, проаналізувати динаміку зміни показників, що характеризують світовий фондовий ринок та визначити перспективи інтеграції українських фондових бірж у світовий фінансовий простір.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Методологічні засади функціонування міжнародних фондових бірж в умовах формування глобального фінансового  ринку

 

1.1. Структура та основні тенденції розвитку світового фінансового ринку

Найбільш  ефективною формою організації економіки  є ринок, про що свідчить досвід багатьох країн світу. Для нормального  розвитку економіки необхідна мобілізація  тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їх розподіл і  перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси мають здійснюватись  на фінансовому ринку, у своєрідній сфері, де визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

Поняття "фінансовий ринок" є дуже широким, так як охоплює і фінансові  зв'язки, і значну кількість форм відносин власності. В.П. Ходаківська методологічні підходи до визначення поняття різних авторів зводить до таких положень: фінансовий ринок - це складна економічна система, що є:

• сферою прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи;
• сферою прояву економічних відносин між продавцями і покупцями фінансових активів;
• сферою прояву економічних відносин між вартістю і споживчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку. [15]

Об’єктивною основою розвитку світових фінансових ринків є закономірності кругообігу функціонуючого капіталу. У деяких місцях виникає надмірна пропозиція тимчасово вільних капіталів, в інших постійно виникає попит  на них. Бездіяльність капіталу суперечить його природі та законам ринкової економіки. Світові фінансові ринки  вирішують цю суперечність на рівні  всесвітнього господарства.

Структуру світового фінансового  ринку можна розглядати з різних поглядів. Функціональну структуру  світового фінансового ринку  зображено на рис. 1.1:

Рис. 1.1. Механізм перерозподілу фінансових ресурсів світу [8, с. 191]

З погляду строків обігу фінансових активів світовий фінансовий ринок  можна розділити на дві частини: грошовий ринок (короткостроковий) та ринок капіталу (довгостроковий).

Короткостроковий характер значної  частини світового фінансового  ринку робить його залежним від припливу та відпливу фінансових коштів. Більше того, існують фінансові активи, спрямовані на перебування на грошовому  ринку для отримання максимальних прибутків, зокрема за рахунок цілеспрямованих  спекулятивних операцій на грошовому  ринку. Ці фінансові кошти часто  називають «жаркі гроші».

Світовий фінансовий ринок історично  виникає на базі національних фінансових ринків під впливом концентрації виробництва та капіталу й інтернаціоналізації  світогосподарських зв'язків. Упровадження інформаційних технологій у банківській та фінансовій сферах дало значний поштовх глобалізації фінансових ринків.

Характерні риси світового фінансового  ринку:

• величезний обсяг фінансових ресурсів та операцій;
• глобальність, тобто відсутність територіальних обмежень;
• цілодобовий режим операцій;
• залучення до операцій суб'єктів/інституцій із високим рейтингом/ репутацією;
• широкий діапазон використовуваних фінансових інструментів;
• уніфікація правил та стандартів операцій;
• високий рівень використання інформаційних технологій. [11]

Сучасна світова фінансова система функціонує і розвивається в умовах фінансової глобалізації. Глобалізація – це об'єктивний процес інтеграції значної частини капіталу різних країн, посилення їхньої взаємозалежності. Рушійними силами фінансової глобалізації є поглиблення міжнародної фінансової інтеграції, формування системи міжнародних фінансових інститутів, розвиток фінансових інновацій.

Міжнародна фінансова інтеграція – це процес уніфікації фінансових послуг, банківських операцій; лібералізації митних процедур; уніфікації системи координування через міжнародні фінансово-кредитні установи, електронну систему платіжних засобів; рух до світової валютної системи з єдиними світовими грішми. Останніми роками усунуто значні законодавчі обмеження на шляху руху капіталів. Фінансові ринки розвинутих країн об'єднались у глобальну фінансову систему, що дає змогу направляти все більші суми капіталу не лише в її економіку, а й в економіку країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. Найбільші успіхи щодо фінансової інтеграції має Європейський Союз. Його Концепція щодо єдиного фінансового простору, включає:

• повну лібералізацію платежів та міграції капіталу;
• відкриття для компаній та фізичних осіб країн ЄС доступу до ринку банківських, страхових та інших фінансових послуг країн-партнерів;
• гармонізацію банківського, податкового та іншого законодавства з інвестування;
• посилення контролю за діяльністю національних кредитно-фінансових інститутів та захист інтересів інвесторів;
• забезпечення гласності та прозорості діючих правових норм.

Фінансова інтеграція з відкритістю фінансових ринків вигідна країнам, оскільки:

• країнам пропонуються ширші джерела інвестиційного фінансування для доповнення внутрішніх заощаджень;
• відкриті ринки капіталу сприяють підвищенню ефективності внутрішніх фінансових інститутів і веденню обґрунтованої макроекономічної політики;
• зменшуючи фінансові обмеження, відкриті ринки капіталу дають країнам час для здійснення врегулювання платежів з метою виправлення дисбалансів, спричинених зовнішніми потрясіннями;
• країни-кредитори мають ширші можливості для диверсифікації інвестування й ризику;
• підтримується система багатосторонньої торгівлі, оскільки розширюється діапазон можливостей для диверсифікації портфеля цінних паперів і для ефективного розміщення глобальних заощаджень та інвестицій.

Усунення  бар'єрів між національними і  міжнародними фінансовими ринками, вільне переміщення міжнародного капіталу з внутрішнього на світовий фінансовий ринок, і навпаки, розвиток взаємозв'язків  між цими секторами ринку є  відмітними ознаками міжнародної фінансової інтеграції. В умовах фінансової інтеграції фінансові інститути засновують свої філії в головних фінансових центрах для виконання функцій  запозичення, кредитування, інвестування та надання інших фінансових послуг. Фінансова інтеграція хоч і надає  значні переваги інвесторам та позичальникам, однак вони підлягають ризику. Тому інвестори все більше орієнтуються на сектори світового ринку з підвищеною доходністю і покидають регіони з жорстким регулюванням, низькою нормою прибутку, інтенсивнішою конкуренцією.

Глобалізація  фінансового ринку характеризується розвитком фінансових інновацій  тобто створенням нових фінансових інструментів (євродоларові депозитні  сертифікати, валютні свопи, єврооблігації з нульовим купоном, синдиковані кредити в євровалюті, євроноти тощо) та технологій. Технологічні інновації підвищують швидкість здійснення міжнародних фінансових операцій та їхні обсяги. Телекомунікації допомагають банкам залучати заощадження з усього світу і направляти кошти позичальникам на умовах найвищого прибутку і найнижчих витрат. Через систему СВІФТ інвестиційні банки можуть укладати угоди як в облігаціях, так і в іноземній валюті. Комерційні банки можуть направляти акредитиви через електронні системи платежів зі своїх штаб-квартир у закордонні представництва. [7]

 

1.2. Ключові  фактори розвитку фінансового  ринку

Фінансовий  ринок може бути як повністю сегментований, так і повністю інтегрований. Якщо ринок повністю сегментований, інвестор з однієї країни не може вкласти  кошти в цінні папери в іншій  країні. При цьому цінні папери одного ступеня ризику на різних ринках мають різну ставку доходу, що обумовлюється  як сегментованістю ринків, так і  різницею в курсах валют та відмінностями  в системах оподаткування. В повністю інтегрованому ринку інвестор може інвестувати кошти будь-де і цінні  папери одного ступеня ризику будуть забезпечувати інвестору однаковий  рівень доходу. Сьогодні фінансові  ризики різного рівня, а також  ринки різних фінансових інструментів різною мірою інтегровані. Емітенти мають обмежені можливості щодо залучення  дешевшого капіталу поза місцевим ринком, а інвестори – щодо вкладення  коштів на ринках інших країн та на міжнародному ринку.

Процес  інтеграції фінансових ринків, який зараз триває у світі, пов'язаний із багатьма процесами, що відбуваються на національних та міжнародних ринках. Найважливішу роль серед них відіграють:

• розвиток новітніх технологій, які забезпечують високу ефективність інформаційної інфраструктури фінансового ринку та системи розрахунків між учасниками ринку;
• концентрація діяльності учасників ринку у світових фінансових центрах; інституціалізація фінансових ринків, тобто постійне збільшення частки інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо);
• лібералізація фінансових ринків, тобто створення законодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність. [4, с. 15-16]

Зростання потоків світового капіталу посилює  фінансову конкуренцію між країнами, що впливає на скорочення втручання  держави до функціонування внутрішніх фінансових ринків та приводить до лібералізації міжнародного руху капіталів. Таким чином, світова фінансова  система стає практично незалежною від державного контролю і регулювання. Менше 30 % ринку цінних паперів країн "сімки" контролюється державою чи підпорядковано державним інтересам. На світовому фінансовому ринку з країни в країну переміщується понад 3 трлн дол. на місяць. Із них 2 трлн дол. - це гроші, не контрольовані державою чи іншими офіційними інститутами [18, с. 14]. У приватного капіталу більше ресурсів, ніж у центральних банків великих розвинутих країн. Тому ситуацію на світовому фінансовому ринку визначає приватний капітал, а не національні уряди. Приватний капітал, за даними Міжнародного фінансового інституту, спрямовується переважно у країни з ринковою економікою, яка розвивається. Особливо значний приток капіталу спостерігається в Китай та Росію. Зростання надходжень у Китай пов'язано з очікуванням відмови від фіксованого курсу юаня до долара та перехід до плаваючого валютного курсу, а в Росію - зацікавленістю російських банків в іноземних позиках з метою укріплення рубля. Позитивною характеристикою припливу приватного капіталу в країни з ринковою економікою, що розвивається, є те, що половина цих коштів представлена прямими інвестиціями, тобто вкладеннями у виробничі об'єкти, обладнання, розвиток підприємництва, а не портфельними інвестиціями в цінні папери. [10]