Шпаргалки по "Внешнеэкономической деятельности"

- митний союз - на цьому етапі скасування тарифів між країнами-учасницями доповнюється погодженням і визначенням єдиних тарифів відносно «третіх» країн.(напр.асоціація єс з турцією1963; арабський спільний ринок-1964,)

Міждержавне узгодження на цих  двох початкових етапах охоплює насамперед зовнішньо-торговельну політику і  меншою мірою - інші сфери взаємодії. З цього починають практично всі сучасні інтеграційні угрупування, які ставлять перед собою за мету спільно вирішувати проблеми економічного співробітництва на нових засадах.

- спільний ринок як більш вищий етап економічної інтеграції передбачає вільне пересування в межах інтеграційного об'єднання факторів виробництва - капіталу, робочої сили та технологій, а також товарів і послуг . На цьому етапі розпочинається інтеграція безпосередньо в сфері виробництва (Латиноамериканська асоціація інтеграції, ЛАІ, 1960 р., Загальний ринок Південного конуса, МЕРКОСУР, 1991 р., Карибське співтовариство і Карибський загальний ринок, КАРИКОМ, 1973 р., Андська група, 1969 р., Асоціація держав Південно-Східної Азії, АСЕАН, 1967 р.).

- економічний союз - виникає у зв'язку з об'єктивною потребою гармонізувати різні аспекти національних зовнішньоекономічних політик і проводити єдину (спільну) економічну політику в межах світового господарства щодо «третіх країн» та інших інтеграційних об'єднань. На цьому етапі створюється регіональна міжнародна валютно-фінансова система   і   запроваджується   наднаціональна спільна розрахункова грошова одиниця (Європейське економічне співтовариство, ЄЕС, 1957 р., з 1993 р. – Європейський союз, ЄС, Економічний союз, Бенілюкс, 1948 р., Співдружність незалежних держав, СНД, 1992 р., Союз Арабского Магриба, САМ, 1989 р.)

- валютний союз - тісно пов'язаний з попереднім етапом, доповнює його формуванням єдиної валютно-фінансової системи в повному й" обсязі і введенням єдиної валюти, що виконує всі функції грошей в межах інтеграційного об'єднання і у взаємовідносинах з іншим світом. Саме на такому етапі знаходиться   європейській   союз.   Передбачається,   що національні валютно-фінансові системи, в тому числі і національні валюти  країн-інгегрантів припиняють  своє існування.

- повна інтеграція, передумови для здійснення якої створюються впродовж останніх двох етапів, очевидно, буде означати перехід інтеграційного об'єднання до єдиної економічної, як внутрішньої так і зовнішньої політики, що грунтуватиметься на єдиній валютній, фіскальній, кредитній політиці тощо.

Слід зауважити, що на практиці в розвитку міжнародних економічних  інтеграційних угрупувань поєднуються  особливості та окремі елементи різних етапів- але рух від простіших до більш складних та розвинутих форм прояву простежується досить чітко.

 

10. Регіональна інтеграція: передумови, ознаки та  умови.

Останнім часом швидко розвививаються інтеграційні процеси  на регіональному рівні, імпульс  якому надає транскордонне співробітництво.

Регіональна інтеграція — процес розширення еко і виробничого співробітництва, об'єднання національних господарств двох і більше суверенних держав, який передбачає утворення єдиного економічного регіону. Така інтеграція розглядається як форма вибіркової дискримінації. При цьому фритрейдерство успішно поєднується з протекціонізмом. Перша політика поширюється на членів угруповання, а друга — на всі інші держави, які не є членами угруповання. Міжнародну економічну інтеграцію можна справедливо розглядати і як форму колективного міжнародного економічного егоїзму. Регіональний рівень інтеграції базується на спільності територіальних кордонів держав, які інтегруються, на схожих шляхах історичного розвитку, які доповнюються природним, економічним, транспортно-комунікаційним, науково-технічним потенціалом, а також на спільності економічних проблем, зовнішньополітичних та геополітичних інтересів. У післявоеній Європі поняття регіональної інтеграції почало означати процес уніфікації, перетворення деяких соціальних одиниць на щось більш развинуте. Вчені вважають, що регіональна інтеграція є наступним, після національної, етапом спільного процесу. Досягнувши високих кондицій національної державності, розвиненні країни переходять на наступний, більш високий ступінь свого розвитку.

 

 

11.Спільна підприємницька діяльність:сутність  та форми

Міжнародна підприємницька  діяльність – це сфера виробничо-господарської діяльності, пов’язаної з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, з експортом та імпортом товарів та послуг.

Міжнародним спільним підприємством (МСП) вважається організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сферах інвестування,  управління, виробництва продукції чи надання послуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо.

Суб'єктами міжнародної підприємницької  діяльності є її учасники, які спроможні  ефективно працювати задля реалізації власних   бізнесових   інтересів:

-фізичні   особи  -  громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

-юридичні особи зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне   місцезнаходження   на   території   України (підприємства організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види   господарських   товариств,   асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми,    кооперативи,    кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

-об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними  особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

-структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення,    тощо),    але    мають постійне місцезнаходження на території України;

-спільні   підприємства   за   участю   суб'єктів господарської діяльності    України   та   іноземних   суб'єктів господарської діяльності,  зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

-інші   суб'єкти   господарської    діяльності, передбачені законами України.

Форми:

До першої і найнижчої  за рівнем інтернаціоналізації форми  підприємницької діяльності належить виконання окремих зовнішньоекономічних операцій — експортно-імпортних, лізингових, посередницьких, а також консультаційних і маркетингових послуг.

Друга форма підприємницької  діяльності міжнародного характеру  охоплює різноманітну промислову кооперацію — науково-технічну  (науково-дослідні,  проектно-конструкторські й випробувальні    роботи),    виробничу,    збутову,    сервісну (післяпродажне технічне  обслуговування  і ремонт  виробів тривалого користування). Вона також характеризується порівняно невисоким рівнем інтернаціоналізації підприємств та організацій.

Відносно  високий   рівень  інтернаціоналізації  суб'єктів  господарювання репрезентує спільне підприємництво, що здійснюється  через створення і функціонування  спільних підприємств, ліцензування та управління за контрактом.

Четвертою формою міжнародної  підприємницької діяльності з найвищим рівнем інтернаціоналізації суб'єктів  господарювання є комплекси  територіально-виробничих  і  багатосторонніх економічних зв'язків (прикордонна та прибережна торгівля, формування консорціумів, реалізація концесійних договорів тощо).

 

12.Міжнародний рух капіталу і  характеристика його форм.

Капітал є одним з факторів вир-ва -  ресурсом, який необхідно затратити, щоб виробити товар, і являє собою весь накопичений запас коштів в продуктивній, грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ.

Міжнародний рух капіталу заснований на його міжнародному поділі як одного з факторів виробництва -  історично склавшомуся або придбаному зосередженні капіталу, що склалося в різних країнах, що є передумовою виробництва ними певних товарів, економічно більш ефективного, ніж в інших країнах.

Класифікація  форм міжнародного руху капіталу відбиває різні сторони цього процесу.  Капітал вивозиться,  ввозиться і функціонує за рубежем у наступних формах: 
1.       У формі приватного і державного капіталу в залежності від того вивозиться він приватними або державними організаціями і компаніями.

.• Офіційний (державний) капітал -   кошти з державного бюджету, що переміщують закордон або що приймаються із-зі закордону за рішенням урядів, а також за рішенням міжурядових організацій. У цю категорію руху капіталу відносяться всі державні позики, позики, дари (гранти), допомога, які надаються однією країною іншій країні на основі міжурядових угод.

• Приватний   (недержавний) капітал  кошти приватних (недержавних) фірм, банків і інших недержавних організацій, що переміщують закордон або що приймаються із-зі закордону за рішенням їх керівних органів і їх об'єднань. У цю категорію руху капіталу відносяться інвестиції капіталу закордон приватними фірмами, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування. Джерелом походження цього капіталу є кошти приватних фірм, власні або позикові, не пов'язані з державним бюджетом.  
2.       У грошовій і товарній формах.  Наприклад, вивозом капіталу можуть бути машини й устаткування,  патенти і  ноу-хау,  якщо  вони вкладаються в статутний капітал створюваної за рубежем фірми, або можуть бути товарні кредити. 
3.       У  короткостроковій  (звичайно  на термін до 1 року – банківські депозити і засоби на рахунках інших фінансових інститутів, короткострокові позики  і кредити) і довгострокової формах (прямі і портфельні інвестиції, довгострокові позики і кредити).

• Середньостроковий і довгостроковий капітал  вкладення капіталу терміном більш ніж на 1 рік. Всі вкладення підприємницького капіталу в формі прямих і портфельних інвестицій, так само як і позиковий капітал у вигляді державних кредитів, звичайно є довгостроковими.

• Короткостроковий капітал  вкладення капіталу терміном менш ніж на 1 рік. Переважно позиковий капітал в формі торгових кредитів.

4.       У  позичковій  і підприємницькій формі. 

• Підприємницький капітал   кошти, що прямо або непрямо вкладаються у виробництво з метою прибутку. Як підприємницький капітал, частіше за все використовується приватний капітал, хоча або сама держава, або підприємства, що належать державі також можуть вкладати кошти закордон.

• Позиковий капітал   кошти, що позичаються з метою отримання процента. У міжнародних масштабах як позиковий капітал в основному використовується офіційний капітал з державних джерел, хоч міжнародне кредитування з приватних джерел також досягає вельми значних об'ємів.

5.  По меті вкладення  капітал ділиться на:

Прямі інвестиції – вкладення капіталу з метою придбання довгострокової економічної користі в країні вкладення капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об’єктом розміщення капіталу. Вони практично повністю зв’язані з вивозом приватного підприємницького капіталу, не враховуючи відносно невеликих за об’ємом закордонних інвестицій фірм, що належать державі.

Портфельні інвестиції  – вкладення капіталу в іноземні ціні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування. Такі інвестиції також переважно основані на приватному підприємницькому капіталі, хоча і держава найчастіше випускає свої і отримує іноземні цінні папери.

 

 

13.«Інвестиційний клімат» та  фактори, що його формують:

Інвестиція – це спосіб розміщення (використання фінансових та інших економічних активів  продуктивним шляхом, який забезпечує збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток)).

Міжнародні, або іноземні інвестиції – це спосіб розміщення капіталу (активів) однієї країни в  іншій країні.

Фактори динаміки міжнародних інвестицій полягають:

-у посиленні диверсифікації  між рівнями економічного розвитку  та його структурі в різних  країнах, що впливає на темпи  та структуру міжнародної торгівлі  та інвестицій;

-у поширенні інновацій  та високих технологій, що стає  вирішальним фактором інвестування  та та змін структури глобальної  економіки;

-у розвитку економічних  інтеграційних союзів, що призводить  до збільшення взаємного руху  товарів та капіталів у рамках  інтеграційних угрупувань;

-у багатосторонніх угодах, які сприяють іноземним інвестиціям;

-у стимулюванні інвестицій  на регіональному та багатосторонньому  рівнях.

Мотиви інвестицій формуються під впливом сукупності факторів, перш за все очікуваної прибутковості  та ступеня ризику.

Види інвестиції: природа інвестицій - державні, приватні, міжнародних організацій, змішані; цільова орієнтація - прямі, портфельні.

Може здійснюватись  у : інвалюта, нацвал., рухоме та нерухоме майно, ЦП, грошові вимоги, права інтелектуальної власності, права на госп-ську діяльність, послуги.

Форми інвестицій: підп0во, яке на 100% є власністю інвестора; часткова участі у підпр-вах; придбання рухомого та нерухомого майна; концесії.

До форм стимулювання іноз інв діяльності належать: 1) Фін-кредит стимулювання (безпроцент кредити, пільгові кредити, інвест гарантії) 2) Податкове стимулювання (зниження ставки податку, податкові угоди з іншими країнами, зняття податків на реінвестиції, безмитний імпорт обладнання та сировини, прискорена амортизація, податкові кредити) 3) Стимулювання інфраструктурного забезпечення (надання землі, будівель та споруд  у безкоштовне користування або за пільговими цінами, субсидії на користування енергією, транспортні гранти, пільги по фрахту) 4) Стимулювання конкретних інвест проектів ( цільове фін ресурсозберіг обладнання та проектів, орієнтованих на підвищ кваліфікації та перепідготовку кадрів, сприяння в проведенні тхн-економ обгрунтування проектів, гранти на проведення НДПКР) 5) Протекціоністські заходи (диференційовані тарифи).