Системний підхід у ліберальних теоріях Д.Розенау

Під час побудови групувань потрібно уважно ставитися до розподілу сукупності на групи, вибору кількості груп та інтервалів між ними, тому що залежно від цього можуть суттєво змінитися результати аналізу.

Групування складають здебільшого  за таким алгоритмом:

• визначення цілі аналізу;
• збирання необхідних даних щодо всієї сукупності об’єктів;
• ранжирування сукупності за вибраною для групування ознакою;
• оцінка крайніх варіантів факторної ознаки;
• визначення кількості груп у групуванні;
• визначення розміру рівновеликого інтервалу;
• визначення середньогрупових показників за різними ознаками;
• аналіз отриманих середніх величин та визначення направлення дії факторних показників на результативний [4, с. 80]

Правильне групування інформації дає  можливість вивчити взаємозв’язок  між показниками, глибше розібратися  в сутності досліджуваних явищ, систематизувати матеріали аналізу, визначити головне, характерне, типове.

Групування можна вважати першим кроком кореляційного аналізу, оскільки останній передбачає попереднє встановлення наявності зв’язків між досліджуваними явищами, визначення суттєвих ознак (факторів) та напрямів їхнього впливу.

Розглянуті вище технічні засоби економічного аналізу забезпечують можливість досліджувати будь-які показники діяльності підприємства окремо або в комплексі (у системному порядку). Однак навіть під час аналізу окремих показників роботи (не кажучи вже про комплексний аналіз) дуже рідко користуються тільки одним із розглянутих технічних прийомів. Для досягнення кінцевої мети аналізу, як правило, необхідно застосувати комбінацію різних прийомів.

Проте механічне застосування технічних прийомів аналізу без знання основ бухгалтерського обліку, статистики, мікро- та макроекономіки, фінансів, менеджменту, маркетингу може призвести до формалізації аналізу, позбавлення його економічного змісту.

 

 

 

 

3. Математична обробка інформаційного масиву

 

Застосування методів моделювання  в аналітичному дослідженні господарської  діяльності підприємств та їхніх  структурних підрозділів є однією з передумов широкого використання економіко-математичних методів. Запровадження останніх сприятиме розширенню вивчення спектра факторів, що впливають на окремі аспекти діяльності суб’єктів господарювання, а отже, і визначенню можливих додаткових резервів підвищення ефективності виробництва.

Ідеться передовсім про постановку й розв’язання нових багатовимірних завдань аналізу, виконання яких за допомогою традиційних методів неможливе. На сучасному етапі економічного реформування, запровадження ринкових методів господарювання зростає потреба в оперативності прийняття управлінських рішень, у розрахунку й прогнозуванні варіантів можливих напрямків виробничої діяльності окремих підприємств. А це практично неможливо здійснити без застосування в аналітичному дослідженні економіко-математичних методів. Найпоширенішим у процесі простого економічного аналізу є використання методів елементарної математики. Вони застосовуються для обґрунтування потреби у виробничих ресурсах, для балансових та інших розрахунків.

Для дослідження складніших економічних  явищ застосовуються методи вищої математики, наприклад диференціальне та інтегральне числення, логарифмування. Використання в економічному аналізі методів навіть елементарної математики, зокрема методу математичних перетворень, спрощує вивчення впливу додаткових факторів на об’єкт дослідження. Метод математичних перетворень є найбільш ефективним у кратних економіко-математичних моделях, де значення підсумкового показника визначається як співвідношення факторних показників. Реалізація цих методів відбувається за трьома основними модифікаціями. Перша модифікація передбачає подовження чисельника розрахункової моделі перетворенням одного або кількох факторних показників на алгебраїчну суму складових елементів цього показника (показників). Так, у розрахунковій моделі визначення витрат у розрахунку на одну гривню товарної продукції значення чисельника, тобто повної собівартості товарної продукції можна подати як суму окремих статей витрат, тобто витрат сировини і матеріалів, заробітної плати і т. д. Натомість застосування другої модифікації, тобто способу формального розкладання факторної системи, пов’язане із подовженням знаменника базової факторної моделі також перетворенням одного або кількох факторних показників, зазначених у знаменнику, на алгебраїчну суму відповідних складових. У розрахунковій базовій моделі визначення показника рентабельності реалізованої товарної продукції маємо співвідношення прибутку від реалізації товарної продукції (чисельник) до її собівартості (знаменник). Проте значення показника собівартості можна подати як алгебраїчну суму окремих статей витрат, тобто матимемо відповідне подовження знаменника[3, с. 54]

У разі застосування третьої  модифікації, тобто методу розширення, потрібне відповідне перетворення і  чисельника, і знаменника розрахункової  моделі помножуванням або діленням факторних показників на те саме значення якогось нового показника. Унаслідок цього можуть виникнути нові факторні показники. Так, базова модель визначення загальної фондовіддачі являє собою співвідношення обсягу товарної продукції до середньорічної вартості основних промислово-виробничих фондів. Розділивши чисельник і знаменник моделі на значення показника чисельності робітників промислово-виробничого персоналу, матимемо відповідно в чисельнику значення показника продуктивності праці в розрахунку на одного робітника промислово-виробничого персоналу, а в знаменнику — значення коефіцієнта фондоозброєності.

Використовуючи один із способів елімінування, можна розрахувати вплив факторів на можливе відхилення показника коефіцієнта рентабельності авансованого капіталу за певний період. До цих факторів можна віднести відповідні відхилення балансового прибутку підприємства, середньорічної вартості його промислово-виробничих основних фондів, а також оборотних коштів.

При цьому характер певних функціональних взаємозв’язків між показниками в розрахунковій економіко-математичній моделі не завжди сприймається об’єктивно. Ідеться передовсім про обернену залежність зміни коефіцієнта рентабельності від збільшення середньорічної вартості основних промислово-виробничих фондів та оборотних коштів. За допомогою належних математичних перетворень можна одержати дещо модифікований варіант економіко-математичної моделі розрахунку коефіцієнта рентабельності [4, с. 108]

Отже, унаслідок використання методів  математичних перетворень даних досягається можливість суттєвого збільшення кількості досліджуваних факторів, що сприяє, у свою чергу, знаходженню додаткових потенційних резервів поліпшення узагальненої характеристики об’єкта дослідження.

 

 

 

Висновки

 

Таким чином, хронополітика розуміється не лише як філософсько-політична концепція дослідження часу, але й як оперативно-тактична діяльність, як політика швидкості, гри на випередження політичного супротивника; як тактико-стратегічна діяльність, яка базується на осягненні механізмів функціонування політичної системи, флуктуацій та вибудовуванні політики відповідно до вимог політичного часу, соціальної кон'юнктури; стратегічно-трансформаційна діяльність, яка базується на діагностиці біфуркацій них періодів у розвитку тієї чи іншої політичної системи і налаштованою на конструювання політичних інститутів, в межах яких політичний процес спроможний вийти на новий етап розвитку.

Прихильники процесу глобалізації підкреслюють важливість економічних факторів. Із цього погляду, глобалізація національних економік, шляхом поширення технологій, товарів, швидкої передачі фінансових ресурсів і зусиль міжнародних компаній, спрямованих на збільшення їхньої частки на ринку, виглядає дуже надійною й сильною, щоб протистояти та в кінцевому підсумку перебороти будь-які труднощі в боротьбі злокалізацією.

Ця точка зору визнає, що процес глобалізації є багатовіковим, але відмінність полягає в тому, що в наш час економічний розвиток досяг того рівня, при якому інновації, що відбуваються в будь-якому секторі економіки будь-якої країни, можуть бути миттєво перенесені та пристосовані в будь-якій іншій країні.

Очевидно, що глобалізація – не просто розумне слово, що охоплює складності, які поширюються, і суперечності, що можуть привести людство як до розвитку, так і до деградації.

Наш світ зазнає глибоких і постійних перетворень, тому гарантувати переваги глобалізації в умовах, коли люди та їхній соціальний лад змушені постійно звикати до багаторазових змін і нюансів, навіть у далекій перспективі, чіплятися за “глобалізацію” як за виняткову концепцію – значить ризикувати.

У підсумку напрошується висновок про те, що сценарій “глобалізації” спирається на припущення, що підвищення взаємозалежності різних суспільств стане для них креативним процесом на шляху розвитку більш ефективного демократичного управління, але за дуже складними домовленостями, на яких створюються міжнародні установи, що беруть на себе здійснення наддержавного управління.

 

 

 

Список джерел

1. Зубчик О.А. Політичний час як предмет рефлексії сучасної науки про політику: концепції Джорджа Модельскі та Джеймса Розенау // Гуманітарні студії. Збірник наукових праць. -  2010. - № 8. – С. 147-153.

2. Івахненко, В. М., Горбаток, М. І., Льовочкін, В. С. Економічний аналіз [Текст] / В. М. Івахненко, М.І. Горбаток, В.С. Льовочкін. — К.: КНЕУ, 2005. — 176 с.
3. Ізмайлова, К.В. Фінансовий аналіз [Текст] / К.В. Ізмайлова: Навч. посіб./ МАУП. – 2-ге вид., стер. – К.: 2006. – 466 с.
4. Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2003. — 556 с.
5. Опрятний С.М. Глобалізація як механізм державного управління з погляду зарубіжних дослідників // Держава та регіони. - 2011. – № 2. – С. 125-128.
6. Rosenau J.N. Turbulence in World Politics: A Theory of Change and Continuity. N.J., 1990. – P.41.
7. Rosenau P.-M. Post-Modernism and the Social Sciences: Insights, Inroads, and Intrusions / Pauline M. Rosenau. – Princeton: Princeton University Press, 1993. – 194 p.