Столітня війна в контексті міжнародних відносин XIV-XV ст

Міністерство  освіти і науки,молоді та спорту України

Маріупольський  державний університет

Історичний  факультет

Кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики 
 
 
 

Столітня  війна в контексті міжнародних відносин XIV-XV ст.

Курсова робота 
 
 
 
 

                                                                     Студентки I курсу

                                                                     Спеціальності «Міжнародні відносини»

                                                                     Коломоєць Альони Сергіївни

                                                                     Науковий керівник:

                                                                     Константинова Юлія Васильївна

                                                                    Асистент кафедри міжнародних                             

                                                     відносин та зовнішньої політики  

Маріуполь 2011 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Причини та передумови Столітньої війни…………………………..6

1.1. Політичне  та економічне положення Франції  напередодні війни…………6

1.2. Політичне  та економічне положення Англії  напередодні війни…………...8

1.3.Передумови  Столітньої війни………………………………………………..11

РОЗДІЛ 2. Міжнародні відносини під час Столітньої війни………………….15

2.1. Міжнародні  відносини на першому та другому  етапі Столітньої війни…15

2.2. Міжнародні  відносини на третьому та четвертому  етапі Столітньої війни……………………………………………………………………………….19

  2.3. Наслідки Столітньої війни…………………………………………………..24

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...28

СПИСОК  ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Столітня  війна між Англією та Францією це одне з самих масштабних подій  політичної історії Західної Європи. Столітня війна зіграла певну  роль в процесі становлення державності  в Англії та Франції. Лише дві країни на християнському заході можна було в той час вважати реальними політичними силами: Англію і Францію. Та і не тільки в той час,вони і зараз залишаються наймогутнішими державами Європи, а саме економічно та політично розвиненими, тому їх історія особливо важлива для людства.

     Актуальністю  є те що стан вивчення світової воєнної історії на сьогодні є предметом зацікавлення багатьох дослідників і не тільки. Столітня війна зіграла велику роль в економічному та політичному становленні Англії та Франції. Питання щодо історії міжнародних відносин виявляє великий інтерес для людства. Зараз, у XXI ст. Англія та Франція найпотужніші держави Європи, як і у XIV-XV ст., тому вивчення їх історії важливо для людства.

     Об’єкт  дослідження. Міжнародні відносини в XIV-XVст.

     Предмет дослідження. Столітня війна.

     Столітня  війна це найдовша війна в історії  Англії та Франції. Тому ніхто не залишає  це тему байдужою. Якихось сто шістнадцять  років франко-англійської історії, основні риси яких були викладені  раніше, викликали в житті багато досліджень, монографій, біографій  і нарисів. До теперішнього часу в обширній науковій літературі з історії Столітньої війни було виявлено основні дискусійні питання, традиційні і новаторські рішення. У центрі уваги дослідників з давнього часу знаходяться такі питання, як витоки війни, її характер і наслідки. В останні роки посилився інтерес до проблеми зв'язку війни та внутрішнього розвитку країн, що воювали. Величезний масив присвячений життю та діяльності Жанни д'Арк.

Історіографія даної проблеми досить обширна і різноманітна. Її можна поділити на наступні блоки:

1. Роботи присвячені історії Франції у цей період,основних подій,положенню Франції в економічному та політичному відношенні,відносини з іншими країнами,положенню Франціє на міжнародній арені.Це все добре висвітлює Арзаканен М.Ц в своїй роботі История Франции [1], а також Басовська Н.И. в роботі Освободительное движение во Франци в период Столетней войн [6].
2. Роботи присвячені історії Англії в період Столітньої війни. Її положення на передодні та під час війни, відносини з сусідніми країнами під час війни, та положення Англії на міжнародній арені. Все це добре висвітлено у таких роботах як: Шмоктар В.В. История Англии в средние века[27],а також, у журналі под. редакцією Кеннета О. Морана История Великобритании [17].
3. Роботи які добре характеризують міжнародні відносини під час Столітньої війни. Відносини між країнами,їх суперечки та згоди.Це все,добре висвітлено в таких роботах як: Зінченко Історія дипломатії[16] ,та Торопцев А.П. Мировая история войн [26]
4. Роботи присвячені саме Столітній війні,її головним етапам,англо-французьким відношенням в XIV-XV ст. Таку проблему добре розкриває Басовська Н.И. у своїй роботі Столетняя война 1337-1453 [8],а також широко цю проблему розкриває Жавье Жан,у своїй монографії Столетняя война [15].

       Метою дослідження  є дослідити Столітню війну в контексті міжнародних відносин XIV-XV ст.

     Для розкриття поставленої мети,необхідно  вирішити наступні завдання:

1. Визначити яке політичне та економічне положення Франції та Англії було напередодні війни
2. Розглянути передумови Столітньої війни
3. Розглянути міжнародні відносини чотирьох етапів Столітньої війни
4. Проаналізувати наслідки Столітньої війни

     Події Столітньої війни широко окреслені  в джерелах. Не  одно  покоління людей прожило своє життя в обставині війни між Англією та Францією. Хроніки — найбільш  цінне джерело  для  вивчення фактичної історії війни. Тільки з їх допомогою можна створити відносно повну картину багатопланових масштабних  подій англо-французької боротьби в XIV—XV ст. Їх можна поділити на такі блоки:

     1.Хроніки  присвячені Генріху II. Твір абата Бенедикта «Діяння короля Генріха II» або перша частина хроніки Роджера Вендоверского «Квіти історії» (сам автор писав у першій половині XIII в., але початок хроніки, присвячене Генріху II, скомпілював з праць своїх попередників) .У творах цих хроністів відчувається великий інтерес до політичних подій і упередженість авторів при описі діяльності «свого» короля.

     2.Хроніки  присвячені династії Валуа. «Великі  французькі хроніки» Канцлер Пьєр д’Оржемон, складав ший їх при Іоанні Доброму и Карле V, спритно насичував цитатами, взятих з королівських архівів, розповідь представлену собою відверту історію династії Валуа.

     Робота  складається з змісту,вступу,основної частини,висновків та списку використаних джерел та літератури. Зміст складається  з двох розділів. У першому розкривається  причини та передумови Столітньої війни,її причини,положення країн під час  війни та на передодні. Другий розділ присвячений розгляду чотирьох етапів Столітньої війни,та міжнародних відносин в цей час,а також аналізу  наслідків війни. У вступі визначено  актуальність, об’єкт, предмет, мета дослідження та завдання, а також, ступень її  вивченості в спеціальній науковій літературі та розглянуте джерела. Висновки містять узагальнення. 

РОЗДІЛ 1. Причини та передумови Столітньої війни 

1.1.Політичне та економічне положення Франції  напередодні війни

     Термін  "Столітня війна" досить умовна і відносно молодий. Самі учасники або сучасники Столітньої війни його ніколи не використовували.

     У сьогоднішній історіографії прийнято вважати , що Столітня війна (1337 -1453 р.) продовжувалася "с перервами" сто шістнадцять  років. При цьому ігнорується  той простий факт, що в 1453 році - "офіційна" дата закінчення війни - завершилися  лише бойові дії на материку.

       У січні 1327 р. англійський трон, з якого барони тільки що скинули  Едуарда ІІ, був переданий його синові - шістнадцятирічному юнаку, Едуарду ІІІ Плантагенету. Через рік у Парижі  помер останній із трьох синів Пилипа Красивого, Карл ІV Капетинг; через відсутність у нього дітей чоловічої статі французькі барони в квітні 1328 р. обрали королем його двоюрідного брата, Пилипа VІ Валуа. З цих майже одночасних подій для обох королівств Заходу починається новий етап їхньої історії, що характеризується запеклої , майже віковою боротьбою між обома династіями, боротьбою, що одержала назву Столітньої війни. До моменту смерті останнього прямого нащадка Капетінгів Французьке королівство ще багато в чому не досягає границь сучасної Франції. Адже її границі по суті майже не відрізняються від границь Західної Фракії. Від сусідньої Імперії, чиї землі граничать з нею від Північного до Середземного моря,Францію відокремлює штучна границя, погано відома навіть сучасникам, поблизу якій знаходиться безліч спірних територій, але приблизно вона проходить по Шельді від устя на південь до Камбре, потім виходить до Маасу північно-східніше Ретеля [20-14].

     Недавні територіальні захоплення дозволили  змістити кордон від цих рік на землі, по яких він не проходив століттями. На південно-заході границя не скрізь досягає Піренеїв: мало того, що королівство Наварра, щоправда, з 1274 по 1328 р. знаходилося під керуванням капетингських чиновників, включає землі до півночі від цих гір, що пізніше назвуть Нижньою Наваррою, - до того ж у 1258 р. святий Людовик відмовився від ілюзорного сюзеренітету, що тривав століттями, над Руссильоном і Каталонським графством, володіннями арагонської монархії.

     У Франції демографічний розвиток і економічне процвітання відбувалися  швидше, були виражені яскравіше, ніж  де-небудь в іншому місці, і коли вони до 1300 р. доходять до своєї кульмінації, можна сказати, що Франція знаходиться  перед всього іншого християнського Заходу, що обумовлює і робить неминучої  її політичну і культурну гегемонію. Це випередження розвитку Франції в порівнянні з іншою Європою виявляється насамперед у сфері сільського господарства, що ще залишалося основою всього середньовічного суспільства . Тут масштабний рух по оранці пахоти, по освоєнню болотистих і лісових земель, по створенню нових сільських громад, нових міст і бастид вийшло на гранично можливий рівень. Процвітання села нерозривно зв'язано з розвитком міст, необхідних для ведення великої торгівлі, масштаби якої досягли свого апогею ще до кінця XІІІ століття. Королівська влада, ще півстоліття назад уся перейнята феодальним духом і зовсім патріархальна, тепер, прагнула перетворити Францію в королівство, що відповідає представленням нового часу, де воля суверена, вищий закон нації, зустрічала б лише беззаперечну покору. Однак для повної реалізації її амбіцій, як і всім іншим європейським королівствам, бракувало двох речей: регулярної армії і стабільних фінансів [20-17].

     Феодальні монархії століттями не знали іншої  армії, чим ост (ost), ополчення васалів, скликуване тільки у випадку війни. Насамперед і в основному ост складався з лицарів. Теоретично кожен васал і навіть кожен підданий був зобов'язаний службою в ості королеві як сюзеренові. Але звичай швидко звів цей обов'язок до незначної малості. Тепер васали корони приводили в королівський ост лише обмежений контингент лицарів, не більш десятої частини сил, якими могли розташовувати самі в приватних війнах, а комуни надсилали тільки визначене число сержантів. Крім того, майже всі звичаї обмежували службу лицарів, коли вони борються за межами своєї провінції, сорока днями, а службу піхоти - трьома місяцями. З цього випливали серйозні наслідки для характеру воєнних дій, що велися самими могутніми государями Європи, наслідки, що будуть позначатися протягом майже всієї Столітньої війни. Перше - це крайня нечисленність збройних сил, що далеко не досягала тих немислимих цифр, що приводять хроністи. Останні Капетинги у свої, часто важкі, походи могли виводити лише сміховинні контингенти - число лицарів часом було не більш 600 і ніколи не перевищувало 2.500 чоловік, число кінних сержантів, легко збройної кавалерії, не досягало і подвоєної чисельності перших, а піхота, що цінували мало, рідко нараховувала більш 5.000 чоловік. І при таких убогих силах - від 10 до 15 тис. бійців у всій армії - французький король по праву вважався одним із самих могутніх владик християнського світу. Валуа зуміють небагато збільшити чисельність своїх військ, але не подвоїти неї. Друге: короткочасність терміну служби виключає проведення яких-небудь масштабних воєнних дій. Ост скликають в останній момент, а збирається він завжди повільніше, чим очікувалося [8-21].

     Проаналізував положення Франції напередодні  війни можна зробити висновок що, у Франції економічний розвиток відбувався дуже швидко,найшвидше у  всій Європі. Франція мала велику армію  але їй не вистачало духовного  настрою на відвоювання своїх  земель. 

1.2.Політичне  та економічне положення Англії  напередодні війни. 

     Англія  була одна з наймогутніших держав Європи в цей час. Але в порівнянні з Францією вона була достатньо бідної і малонаселеною. Освоєння її земель, пізно почате при англо-норманнських суверенах і загальмоване при періодичному поверненні до політичної анархії, не дозволило їй досягти того рівня процвітання, якого домоглися деякі особливо благополучні регіони на континенті. Єдиний значний центр - Лондон мав набагато менше населення, чим французька столиця.