Сучасне світове господарство

ЗМІСТ 

Вступ           3

1 Суть і структура  сучасного світового господарства    6

2 Міжнародний  поділ праці та його форми     9

3 Міжнародний  рух капіталу        16

4 Міжнародна  міграція робочої сили      19

5 Основні тенденції  розвитку міжнародних      21

науково-технічних  зв'язків

Висновок           23

Список використаної літератури 
 

 

ВСТУП 

      Актуальність  обраної теми: сьогодні не одна країна не може забезпечити нормальний економічний розвиток своєї економіки, якщо не співпрацює  з іншими країнами. Тіснота зв’язків, ступінь залежності однієї країни від іншої дозволяють зробити висновок  про існування особливого утворення - світового господарства.

      Мета  роботи: розглянути теоретичні основи сучасного світового господарства.

      Завдання  контрольної роботи: розглянути сутність світового господарства, його структуру, проаналізувати участь міжнародного поділу праці у розвитку світового господарства, дослідити міжнародний рух капіталу та міжнародну міграцію робочої сили, розглянути основні тенденції розвитку міжнародних науково - технічних зв'язків.

      Світове господарство історично сформувалося на межі XIX-XX ст. як ринкове, підприємницьке. Складалося воно сторіччями, коли економічні засади його формування доповнювалися позаекономічними, воєнно-колоніальними методами. Тому світове господарство є історичною і політико-економічною категорією. Це зумовлено тим, що кожному конкретному історичному етапу його розвитку відповідають певні масштаби і рівень виробництва, інтернаціоналізації господарського життя і соціально-економічна структура.

Формування  світового господарства розпочалося  з розвитку міжнародної (світової) торгівлі, тобто руху товарів і послуг між  країнами, яка має тривалу історію.

      Особливо  великий внесок у становлення  світової торгівлі товарами і послугами  зробило активне поширення в новітній час ринкових відносин (спочатку у Західній Європі, а потім і в інших регіонах світу), значні географічні відкриття XV-XVII ст., поява в XIX ст. машинної індустрії й сучасних засобів транспорту і зв'язку.

Внаслідок цього наприкінці XIX ст. склався світовий (всесвітній) ринок товарів і послуг, тобто сукупність національних ринків товарів і послуг. Одночасно в світі посилювався рух майже всіх чинників виробництва — капіталу, робочої сили, підприємницьких здібностей, технології.

      Отже, національні економіки стали  учасниками не тільки світового ринку  товарів і послуг, а й руху економічних  ресурсів між країнами і регіонами. В цих умовах (на межі XIX—XX ст.) виникає  більш широке поняття «світове господарство», яке охоплює сьогодні рух товарів, послуг, а також чинників виробництва.

      Проте з 20-х років XX ст. капіталістичне господарство перестало бути всеохоплюючим через  встановлення командно-адміністративних систем у багатьох державах на різних континентах і відокремлення  їх від світового ринкового господарства, яке почало формуватися і розвиватися як світова система господарства. Сьогодні неринкові країни переходять до ринкового господарювання. Відбуваються зміни й в економічних взаємовідносинах самих розвинених держав та між ними й країнами, що розвиваються. За своєю сутністю сучасне світове господарство є діалективною єдністю, цілісністю взаємопов'язаних через міжнародні економічні взаємовідносини національних господарств різних країн, наслідком багатовікового розвитку продуктивних сил і поглиблення поділу праці.

      У процесі еволюції сучасного світового  господарства можна виділити кілька етапів. Передовсім це – 10-30-ті роки XX ст., які характеризувалися кризовими  явищами в розвитку світового  господарства, спричинені політичним переворотом у 1917 р. в Росії і світовою економічною кризою («Великою депресією») в 1929-1933 pp.

      Другий  етап розвитку світового господарства - це кінець 40-х - 80-ті роки XX ст. - характеризувався інтенсивним зростанням вивезення  підприємницького капіталу у світовій капіталістичній економіці, новим зламом структури світового господарства у зв'язку з утворенням світового соціалістичного господарства, яке розвивалося на іншій соціально-економічній основі.

      Початком  нового, третього етапу в розвитку світового господарства приблизно можна вважати останнє десятиріччя XX ст. Його відрізняють зростаючий ступінь опанування географічного простору, формування міжнародних, а в деяких випадках планетарних продуктивних сил, посилення економічної взаємодії і взаємозалежності.

      Сучасне світове господарство характеризується прискоренням ряду довготривалих тенденцій, насамперед:

      - збереження стабільних темпів  економічного зростання;

      - підвищення ролі зовнішнього  чинника в господарському розвитку  країн;

      - глобалізація фінансових ринків і посилення взаємозалежності національних економік;

      - «деіндустріалізація» і зростання  питомої ваги сфери послуг;

      - розвиток регіональних інтеграційних  процесів.

      Отже, світове господарство як зростаюча  діалектична цілісність взаємопов'язаних національних господарств різних країн, їхніх угруповань та об'єднань стає єдиним організмом, поза яким не може нормально розвиватися жодна держава, до якої його підсистеми вона б не належала і на якому економічному рівні не перебувала. Сучасне світове господарство - це сукупність національних господарств окремих країн та їхніх об'єднань, які взаємопов'язані міжнародними економічними відносинами на основі міжнародного поділу праці.

      Поглиблення взаємозалежності та взаємозв'язку всіх ланок світового господарства спирається на інтернаціональний характер продуктивних сил, що все більше посилюється. Сьогодні під впливом розвитку науки і техніки процес інтернаціоналізації продуктивних сил різко посилився і набув якісно нових рис. Через розвиток загальносвітового характеру продуктивних сил зростає інтернаціоналізація виробництва і господарського життя у світі в цілому.

 

1 СУТЬ  І СТРУКТУРА СУЧАСНОГО СВІТОВОГО  ГОСПОДАРСТВА 

      Світове господарство являє собою сукупність національних економік, взаємозв'язаних міжнародним поділом праці, науково-технічною та виробничою кооперацією, міжнародною торгівлею, валютним, кредитним та іншими економічними відносинами.

      Сучасне світове господарство склалося в  результаті тривалого історичного  процесу, багатовікової еволюції продуктивних сил, поглиблення міжнародного поділу праці, поступового включення національних економік у загальну систему світових господарських зв'язків.

Історично первинною формою міжнародних економічних  відносин була світова торгівля. Ця форма переважала в епоху капіталізму  вільної конкуренції. Процес формування світового ринку одержав новий імпульс після створення в середині XIX століття у провідних країнах великого фабрично-заводського виробництва, яке не могло існувати без світового збуту. У міру розвитку масового виробництва світовий ринок почав переростати у світове господарство.

Утворення світового ринку, а потім і  світового господарства, встановлення довготривалих торгових, виробничих і фінансових зв'язків між різними  країнами означає кінець національної відокремленості в галузі економіки.

      У XX столітті, особливо після другої світової війни, процес включення національних економік у світове господарство почав розвиватися в таких  основних напрямах:

      - послаблення митних і адміністративних  бар'єрів на шляху вільного  переміщення товарів, капіталів і робочої сили;

      - посилення тенденції до інтеграції  господарств в окремих регіонах;

      - розширення масштабів і видів  діяльності транснаціональної корпорації  та перетворення їх у провідну  ланку міжнародного обміну;

      - підвищення ролі міжнародних кредитних, фінансових і торгових організацій;

      - збільшення взаємозалежностей провідних  країн в умовах виникнення  і нарощування енергетичної кризи; 

      - посилення ролі держави в сфері  міжнародних економічних відносин.

      Основними рисами сучасного світового господарства є:

      - високий ступінь розвитку міжнародного  поділу праці, учасниками якого  є практично всі країни світу;

      - наявність істотних економічних,  соціальних та політичних відмінностей  між суб'єктами світового господарства;

      - панування товарних форм економічних зв'язків між учасниками світових господарських відносин;

      - встановлення на світовому ринку  динамічної відповідності попиту  та пропозиції, об'єктами яких  є основні види продукції, що  надходять у світовий товарообіг;

      - створення передумов більш вільного переміщення товарів, капіталів та робочої сили.

      Між суб'єктами сучасного світового  господарства існують істотні економічні, соціальні та політичні відмінності. З цієї точки зору можна виділити три складові світового господарства:

      - світове капіталістичне господарство;

      - світове соціалістичне господарство;

      - господарство республік колишнього  СРСР та колишніх соціалістичних  країн Східної Європи.

      Світове капіталістичне господарство становить  собою сукупність національних господарств  і економічних зв'язків капіталістичних країн та країн, що розвиваються. В цій сукупності відсутня рівноправність суб'єктів, оскільки країни що розвиваються, є сировинним придатком до господарства розвинутих капіталістичних країн.

      Разом з тим і між країнами що розвиваються, є певні відмінності щодо рівня економічного розвитку та його соціальної спрямованості, глибини подолання докапіталістичних структур, ступеня втягнення у міжнародний поділ праці.

      Світове соціалістичне господарство становить  собою сукупність національних господарств і економічних зв'язків КНР, В'єтнаму, КНДР і Куби. Якщо до початку 90-х років воно було в змозі конкурувати по всіх напрямах з світовим капіталістичним господарством, то сьогодні усі його сфери істотно ослаблені у зв'язку з відпаданням від нього республік колишнього СРСР та колишніх соціалістичних країн Східної Європи.

      Проте і сьогодні воно володіє великим  економічним, науково-технічним та інтелектуальним потенціалом. Навіть за умови економічної блокади, вимушених  великих витрат на утримання армії та подолання наслідків природних сил, що мали місце в останні роки, соціалістичні країни мають відчутні результати у розвитку суспільного виробництва й зростанні добробуту населення.

      Як  зазначалося, особливу складову світового  господарства становлять економіки країн СНД та колишніх країн Східної Європи. Сьогодні їх не можна віднести ні до світового капіталістичного, ні до світового соціалістичного господарства. Суб'єктивно їх переорієнтовують на світове капіталістичне господарство, проте об'єктивно - по рівню розвитку і характеру продуктивних сил, економічних зв'язках і тенденціях - вони тяжіють до світового соціалістичного господарства.

      На  сучасному етапі життєздатність кожного національного господарства постсоціалістичних країн забезпечується, головним чином, завдяки своїм внутрішнім резервам та взаємним зв'язкам.

 

2 МІЖНАРОДНИЙ  ПОДІЛ ПРАЦІ ТА ЙОГО ФОРМИ 

      Передумовою формування світового господарства є становлення та поглиблення  міжнародного поділу праці.