Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Марта 2013 в 10:56, реферат

Описание работы

Актуальність теми дослідження пояснюється тим, що міжнародна торгівля займає важливу роль для встановлення міжнародних відносин і розвитку економіки усіх країн світу.
Об’єктом дослідження є тарифні методи регулювання торгівлі, а предметом – міжнародна торгівля.

Содержание

Вступ 3
1.Митна вартість та країна походження товару 4
2.Економічні наслідки введення мита 13
3.Оптимальний тариф 14
Список використаних джерел 16

Работа содержит 1 файл

матюх.docx

— 38.67 Кб (Скачать)

Номінальна тарифна ставка може бути тільки позитивною, а ефективна - як позитивною, так і негативною, якщо тариф на імпортні компоненти значно вищий тарифу на кінцеву продукцію [4, с. 210].

Країни іноді використовують тарифну квоту, що являє собою  різновид перемінних митних податків, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару. При імпорті в межах визначених кількостей товар обкладається за базовою внутрішньоквотовою ставкою тарифу, а при перевищенні визначеного обсягу імпорту - за вищою понадквотовою ставкою тарифу. Використання цього інструмента торгової політики дозволяє деякою мірою подолати протиріччя, що виникає між інтересами національних виробників і введенням імпортної квоти, тому що, з одного боку, товаровиробники зацікавлені в тарифі, що обгороджує їх від іноземної конкуренції, а з іншого - вони як споживачі не зацікавлені в ньому, оскільки тариф позбавляє їх можливості одержувати дешевші імпортні товари.

Для захисту національних виробників готової продукції і стимулювання ввезення сировини і напівфабрикатів може використовуватися тарифна ескалація.

Тарифна ескалація - це підвищення рівня митного обкладання товарів у міру зростання ступеня їхнього оброблення.

Чим вища відсоткова ставка імпортного тарифу в міру просування від сировини до готової продукції, тим вищий ступінь захисту  виробників готової продукції від  зовнішньої конкуренції. Так, у США  рівень митного обкладання товарів зі шкіри, вибудованих за принципом виробничого ланцюжка (шкура - шкіра - продукти зі шкіри), зростає в міру зростання ступеня оброблення шкури і складає 0,8-3,7-9,2% [5, с. 211].

Нарахування, сплата і стягування мита на товари виробляється на підставі їхньої митної вартості, тобто ціни, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за них у момент перетинання митного кордону країни. Митна вартість включає ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі, а також наступні фактичні витрати, якщо вони не включені в рахунок-фактуру:

а) витрати по доставці товару до аеропорту, порту чи іншого місця  ввозу товару на митну територію  країни:

- вартість транспортування;

- витрати по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню товарів;

- страхову суму (страхування  до пункту перетинання митного  кордону країн).

б) витрати, понесені покупцем:

- комісійні і брокерські  винагороди;

- вартість контейнерів  і (чи) іншої багатооборотної тари, якщо відповідно до ТН ЗЕД  вони розглядаються як єдине  ціле з оцінюваними товарами;

- вартість упакування, включаючи  вартість пакувальних матеріалів і робіт з упакування;

в) ліцензійні й інші платежі  за використання об'єктів інтелектуальної  власності, які належать до даних  товарів, що повинні бути сплачені імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їхнього ввезення

(вивезення);

г) частина прямого чи непрямого доходу продавця від будь-яких наступних перепродажі, чи передачі використання оцінюваних товарів на території даної країни.

Цей метод оцінювання митної вартості основний. Якщо основний метод  не може бути використаний, та застосовують послідовно методи на підставі ціни на ідентичні товари, ціни на подібні товари, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.

При використанні методу на підставі ціни на ідентичні товари приймається до уваги, що під ідентичними розуміють товари однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, в тому числі за такими ознаками:

- фізичні характеристики;

- якість і репутація  на ринку;

- країна походження;

- виробник.

При визначенні митної вартості за цим методом слід враховувати  витрати, зазначені в основному  методі. У випадку, якщо при цьому  методі виявляється більше однієї ціни угоди за ідентичними товарами, то для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з  них.

При використанні методу на основі ціни на подібні товари враховується, що під подібними розуміють товари, що хоча й не однакові в усіх відношеннях, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати ті самі функції, що й оцінювані товари і бути комерційно взаємозамінними.

При визначенні подібності товарів враховуються такі їхні ознаки:

- якість, наявність товарного знаку і репутація на ринку;

- країна походження;

- виробник.

При визначенні митної вартості за цим методом також повинні враховуватися витрати, визначені в основному методі.

Згідно з цими двома  методами визначення митної вартості:

- товари не вважаються  ідентичними оцінюваним чи подібними  їм, якщо вони не були зроблені  в тій самій країні, шо й оцінювані товари;

- товари, зроблені не виробником  оцінюваних товарів, а іншою  особою, приймаються до уваги тільки в тому випадку, якщо немає ні ідентичних, ні однорідних товарів, зроблених особою-виробником оцінюваних товарів;

- товари не вважаються  ідентичними чи подібними, якщо  їхнє проектування, дослідно-конструкторські роботи, їхнє художнє оформлення, креслення й інші аналогічні роботи виконані в країні імпорту.

Мито нараховується, сплачується  митним органам держави і вноситься  в Державний бюджет.

При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується  в національну валюту.

При митному обкладанні товарів  важливим моментом є визначення країни походження товару.

Під країною походження товару розуміють країну, де товари були цілком зроблені чи піддані достатній переробці чи обробці.

Товарами, цілком зробленими в даній країні, вважаються:

а) корисні копалини, добуті в межах її території чи економічної  зони;

б) рослинна продукція, вирощена на її землі;

в) живі тварини, вирощені в  ній;

г) продукція, отримана в  ній від живих тварин;

д) зроблена в ній продукція  мисливського, рибальського і морського  промислу;

е) продукція морського  промислу, добута чи зроблена у Світовому океані суднами даної країни, а також судами, орендованими (зафрахтованими) нею;

ж) вторинна сировина і відходи, що є результатом виробничих та інших  операцій, здійснених у даній країні;

з) товари, зроблені в даній  країні винятково з продукції, зазначеної в пунктах "а" - "ж"

Не вважаються достатньою переробкою такі технологічні операції:

  • по збереженню товарів під час їхнього збереження чи транспортування;
  • підготовка товарів до продажу і транспортування (подрібнення партії, формування відправлень, сортування і переупакування);
  • прості складальні операції;
  • змішування товарів (компонентів) без надання отриманої продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових.

2.Економічні наслідки введення мита

 

Економічні наслідки введення мита різноманітні: вони впливають  на виробництво, споживання, товарообіг і добробут країни, що ввела імпортний тариф, і партнерів по торгівлі [6, с. 212-218].

Введення імпортного тарифу для захисту національних виробників, що несуть збитки через наплив більш  дешевого товару, впливає на економіку  як малої, так і великої країни. Країна вважається малою, якщо зміна  попиту з її боку на імпортні товари не призводить до зміни світових цін, і великою - якщо зміна попиту на імпортні товари спричинює зміну світових цін.

Отже, при введенні імпортного тарифу малою країною світові ціни не змінюються, і її умови торгівлі не настільки поліпшуються, щоб компенсувати негативний вплив тарифу на економіку. Наслідки введення імпортного тарифу великою країною, майже такі самі, як і в малої країни. Однак він викликає зниження рівня світових цін та здешевлення імпорту.

Імпортний тариф, введений великою  країною, не тільки захищає ринок  від іноземної конкуренції, але  є засобом поліпшення своїх умов торгівлі з зовнішнім світом. Велика країна є великим імпортером товарів на світовому ринку. Тому якщо вона обмежує свій імпорт ввізними тарифами, то це істотно знижує сукупний попит на даний товар. Внаслідок цього продавці товару змушені знижувати ціни. При незмінному рівні цін на експортні товари і зниженні цін на імпортні товари умови торгівлі країни поліпшуються. Введення імпортного тарифу приведе до позитивних результатів тільки в тому випадку, якщо вони не будуть перекриті негативними економічними втратами для країни через його нарахування. Іншими словами, позитивний ефект тарифу досягається у випадку, якщо ефект умов торгівлі у вартісному вираженні більший, ніж сума втрат, що виникають у результаті меншої ефективності внутрішнього виробництва порівняно зі світовим і скорочення внутрішнього споживання товару.

3.Оптимальний тариф

 

При введенні тарифу великою  країною обсяг її торгівлі знижується, але умови торгівлі поліпшуються. Однак, з одного боку, зменшення обсягу торгівлі призводить до зниження добробуту країни, а, з другого поліпшення умов торгівлі викликає підвищення добробуту країни. Тому виникає проблема знаходження оптимального рівня тарифу.

Оптимальним тарифом є  така тарифна ставка, яка забезпечує максимальну вигоду від поліпшення умов торгівлі за мінусом негативного ефекту внаслідок скорочення обсягів торгівлі [7, с. 119].

Економісти підрахували додаткові витрати споживачів, пов'язані з тарифними методами захисту торгівлі.

Так, середній японський  споживач щорічно витрачає на 890 дол. більше через торгові обмеження  на харчові продукти, косметику і  продукцію хіміч-цої промисловості. Підраховано, що в США тарифи в 21 галузі виробництва є причиною щорічних витрат у 10,2 млрд дол., чи 40,8 дол. на одного споживача. Потенційний доход споживачів від скасування всіх тарифів і кількісних обмежень становив би близько 70 млрд дол., чи 1,3% ВВП [3, с. 67].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

1. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ,  2002.- с.345.

2. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002. – с.467.

3. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000. – с. 126.

4. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ /Кер. авт. коя. і наук. ред. Циганкова Т.М.- К.: КНЕУ, 2003. – с.281.

5. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишсвського К.І.- К.: ЦУЛ, 2003. – с. 345.

6. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006. – с. 422.

7. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Сіваченка МО., Логвінової Н.С.- К.: ЦУЛ, 2006. – с. 290.


Информация о работе Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі