Зміни в міжнародному поділі праці в сучасних умовах

Що до, експорту та імпорту між деякими пострадянськими державами, за данними  міністерства  економічного розвитку і торгівлі України 2008-2012 рр.то:

1. Товарообіг України з Російською Федерацією за 2009 рік становив 21730,9 млн. дол. США і зменшився у порівнянні з 2008 роком на 13422,4 млн. дол. США або на 38,2 відсотка.

Експорт товарів у порівнянні з 2008 роком зменшився на 7244,0 млн. дол. США або на 46%, та становив 8495,1 млн. дол. США.

У структурі загального українського експорту за 2009 рік товари займають 71,1% (у 2008 році – 80,3%) Імпорт товарів у порівнянні з 2008 роком зменшився на 6178,4 млн. дол. США або на 31,8%, і становив 13235,8 млн. дол. США.

У структурі загального українського імпорту за 2009 рік товари займають 95,3%(у 2008 році – 95,6%)

2. Загальний імпорт товарів і послуг з Республіки Білорусь в Україну становив 1 млрд. 343,481 млн. дол. США  

Загальний експорт товарів  і послуг становив 887,521 млн. дол. США.

3. Зовнішньоторговельний оборот товарами і послугами України з Грузією . Експорт (український) 2008р. -720,5млн.дол. ; 2010р -452,87млн.дол.

Імпорт (грузинський експорт) 2008 -210,6 млн.дол.;  2010р.-113,634 млн.дол.

4. Торговельно-економічне співробітництво України і Республіки Молдова характеризується стабільним зростанням товарообігу.

За даними Державної служби статистики України, обсяг товарообігу  між Україною та Республікою Молдова  у січні-липні 2011 р. склав 498,3 млн. дол. США, що на 17,4% більше ніж у аналогічному періоді 2010 року. При цьому, експорт  товарів до Молдови склав 443,09 млн. дол. США, що на 15,7 % більше ніж у аналогічному періоді 2010 р., а імпорт товарів з  Молдови склав 55,21 млн. дол. США, що на 33,2% більше ніж за 7 місяців 2010 року.

У зовнішній торгівлі між  нашими країнами існує позитивне  торговельне сальдо на користь України  в сумі 387,88 млн. дол. США, проте молдовський  імпорт в Україну зростає більш  швидкими темпами, ніж поставки товарів  з України в Молдову.

5. Стан торговельно-економічного співробітництва між Україною та Азербайджанською Республікою.  Серед торговельних партнерів України Азербайджанська Республіка (АР) за обсягом товарообігу за підсумками 7-ми місяців 2011р. займає 4 місце серед країн СНД, у т.ч. по імпорту - 4 місце, по експорту - 5 місце.

Серед торговельних партнерів  країн СНД в АР  -  Україна  перебуває на 2 місці після РФ, у т.ч. по імпорту на 2 місці, по експорту на 2 місці. Загальний товарообіг (товари, послуги) за 7-м місяців 2011р. склав 930,2 млн.дол.США (106,0%) при від’ємному сальдо в 146,7 млн.дол.США.

6. Серед торговельних партнерів України Республіка Казахстан за даними 2010 року займає 3 місце серед країн СНД та 11 місце серед усіх торговельних країн-партнерів України.

 За 2010 рік зовнішньоторговельний  обіг товарами та послугами  України з Республікою Казахстан  становив 2170,87 млн. дол. США і  зменшився по відношенню до 2009 року на 1408,01 млн. дол. США або на 39,3%, в тому числі товарами становив 2066,72 млн. дол. США і зменшився порівняно з 2009 роком на 1385,65 млн. дол. США або на 40,1%.

7. За даними 2011 року серед торговельних партнерів України Республіка Узбекистан займає 6 місце серед країн СНД та 32 місце серед усіх країн світу.

За 2011 рік зовнішньоторговельний  обіг товарами та послугами України  з Республікою Узбекистан становив 1 023,06 млн. дол. США і збільшився по відношенню до 2010 року на 696,09 млн. дол. США або у 3,1 рази, при цьому  товарами становив 997,63 млн. дол. США  і збільшився по відношенню до 2010 року на 687,42 млн. дол. США або у 3,2 рази.

8. За даними Держкомстату України, експорт українських товарів до Туркменістану протягом січня-лютого 2011 р. складав 22,45 млн. дол. США і зріс порівняно з показником 2010 р. на 3,1%. [18]

 В той же час,  імпорт туркменських товарів  становив 0,35 млн. дол. США, що  на 49% менше показника минулого  року.

Сальдо двосторонньої  торгівлі товарами залишається позитивним (22,1 млн. дол. США).

Кожна з пострадянських нових  незалежних держав постала перед  складними проблемами, висунутими глобалізацією  і переходом до постіндустріального  суспільства.

Наявні певні базові елементи, які можуть цьому сприяти: існування  основних інститутів приватної власності  і ринкового господарського механізму, зовнішні контури політичної демократії, визнання, хоча б формальне, необхідності громадянських свобод тощо. Проте  ці можливості, якщо і використовуються, то лише епізодично і в дуже обмежених  масштабах. Причиною тому є брак у  більшості ННД дієвого політичного  та економічного механізму модернізації суспільства, стимулювання громадської активності, інноваційної орієнтації, а також збереження традиціоналізму в тій або іншій формі.

Аналіз в цілому схожого, хоча зі значною національною специфікою, досвіду перетворень пострадянських республік показує, що попереду —  новий перехідний період, під час  якого здійснюватиметься переробка  постсоціалістичної системи, що склалася, у суспільну систему, яка реалізуватиме  можливості сучасного економічного та соціального прогресу і яка  базується на загальнолюдських гуманітарних цінностях.

2.  Проблеми участі  України в міжнародного поділу праці.

Економісти "Дойче-Банку" зробили своє дослідження і дійшли позитивного висновку. Це деякою мірою можуть підтвердити й дані табл. 4.

Табл.4. [ Качан О.П. Економіка України в системі міжнародного поділу праці]

Україна має значні виробничі, природні й трудові ресурси, до того ж надзвичайно вигідне економіко-географічне  і геополітичне розміщення у центрі Європи з прямим виходом до головних сухопутних і морських шляхів сполучення.

 Донедавна існувало  два міжнародних поділи праці:  так званий соціалістичний і  капіталістичний. Проте останні  події показали, що два ринки  не могли існувати окремо один  від одного, адже науково-технічна  революція породжує зростання  номенклатури продукції, що пов'язано  з великими видатками на наукові  та дослідно-конструкторські дослідження,  яка економічно ефективна лише  за умови масового випуску  продукції. Проте для окремих  країн така продукція потрібна  в невеликій кількості, оскільки  не для кожної з них велике виробництво доцільне й економічно ефективне. Це посилює потребу міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

 На розвиток міжнародного  поділу праці впливають географічні  фактори, нерівномірність поділу  природних ресурсів на земній  кулі, в тому числі рослинного  і тваринного світу, а також  відмінності у кліматі та умовах  для розвитку сільського господарства  тощо.

 Україна виробляє понад  6 млн. т марганцевої руди (30 % світового  виробництва), 24 млн. т прокату,  понад 3,8 млн. т цукру, 4—5 млн.  т сірки, 76 млн. т залізної руди, 0,7 млн. т олії та багато іншої  продукції. Частка України в  експорті продукції колишнього  Радянського Союзу (1990 р.) становила, %: залізної руди — 95, кам'яного  вугілля — 65, чавуну — 75, прокату  чорних металів — 70, електроенергії  — 75, стальних труб — 40, ковальсько-пресового  устаткування — 75, цукру-піску  — 65. Очевидно, що Україна має  всі підстави для виходу на  світовий ринок, розвитку торгових  зв'язків з багатьма країнами  світу. Лише зазначена продукція  обліковувалася за цінами світового  ринку на 30 млрд. крб., проте ці  прибутки осідали далеко за  межами України. Природно, така  форма економічних відносин не  могла довго існувати. Це звичайнісінький  колоніальний грабунок центром,  на що вказує навіть структура  експортних поставок у 1989 р.: на  сировину, матеріали і товари  народного споживання припадало  72 % продукції, на машини і устаткування  — 22 %.

 Україна мала тісні  зв'язки з країнами, що розвиваються, але все це відбувалося під  егідою колишнього Союзу, який  міцно тримав усі валютні надходження  у Москві. Широким потоком випливали  такі багатства з України, як  залізна і марганцеві руди, прокат  чорних металів, вугілля, легкові  та вантажні автомобілі, трактори, мінеральні добрива, природний  газ, віконне скло, цемент, продукція  харчової та легкої промисловості.

 Продукція народного  господарства України надходила  для будівництва в Індії металургійних  заводів у Бхілаї і Бокаро; Єгипті — Асуанської греблі, металургійного заводу повного циклу в Хелуані, суднобудівного заводу в Олександрії; Туреччині — Іскандерунського металургійного заводу; Ірану — для будівництва Ісфаханського металургійного заводу, вугільних шахт, зернових елеваторів; Афганістані — автомобільної магістралі Кушка — Кандагар; Алжирі — металургійного заводу, політехнічного інституту, навчального центру в Анабі; Сирії — для будівництва греблі на річці Євфрат і залізниці Дамаск — Хомс; Іраку — елеватори, нафтопроводів, цементного заводу; Гвінеї, Пакистані, Малі, Конго, Перу та ін.[9 п. 7.4]

 В Україні високий  освітній рівень. Варто сказати,  що вчені країни зробили третину  відкриттів, запатентованих у колишньому  Союзі. Україна підтримує тісні  контакти з ученими світу, бере  активну участь у різноманітних  програмах ООН, у підготовці  національних кадрів, плідно співробітничає  із зарубіжжям інститут електрозварювання  ім. Є. О. Патона.

 Важливу роль відіїрають прямі зв'язки підприємств і об'єднань, наприклад, у машинобудуванні, яке визначає якісну трансформацію виробничо-технічної бази всіх галузей народного господарства на основі найновіших досягнень науки і техніки. Так, здійснюючи програму створення сучасних засобів автоматизації, львівське виробниче об'єднання "Конвеєр" і болгарсько-угорське товариство "Інтрасмаш", а також гомельське виробниче об'єднання "Гідроавтоматика" уклали угоду про прямі зв'язки у спільному проектуванні і виробництві автоматизованих транспортно-складських систем і засобів гідроавтоматики.

 Нині радикально перебудовується  зовнішньоекономічна діяльність. Вже  тепер в Україні діють 82 промислових  підприємства, створені спільно  із зарубіжними країнами.

 У 1995 р. з України  в інші регіони СНД вивезено  товари народного споживання  на 6210 млн. дол. США а завезено  — на 7325 млн. дол. США. Водночас  непродовольчих товари завезено  в Україну більше, ніж вивезено. Україна і в майбутньому може  бути основним експортером цукру,  оскільки в 1990 р. її частка  у міжреспубліканському експорті  становила 83 %, макаронних виробів  — 86, солі — 80, олії — 55, кондитерських  виробів — 52, овочевих консервів  — 46, маргарину — 29, борошна  — 20 %. У загальносоюзному фонді  частка України була така: м'яса  і м'ясопродуктів — 25 %, молока  й молочних продуктів — 21, яєць  і яйцепродуктів — 14 %.

 Основні споживачі  тваринницької продукції — Росія,  країни Закавказзя й Середньої  Азії, макаронних виробів і борошна  — Білорусь, Росія, країни Закавказзя  й Середньої Азії; цукор вивозиться  практично в усі країни СНД,  олія — в Білорусь, держави  Балтії.

 Отже, Україна практично  визначилася в спеціалізації  виробництва і має широкий  ринок збуту на Сході. Проте  значно важче з непродовольчими  товарами, які потрібно в значних  кількостях завозити в Україну  з Росії, Молдови, Узбекистану,  Казахстану, країн Закавказзя, Балтії.

 Частка України в  експорті колишнього Союзу становила  в 1990 p., %: вугілля — 31, готового  продукту чорних металів —  42, цементу — 9, шиферу — 47, керамічної  облицювальної плитки — 14, мінеральних  добрив — 20, шин — 18. За 1992—1995 pp. зріс експорт електроенергії, залізної руди, марганцевої руди, прокату чорних металів, труб стальних, цементу, холодильників, м'яса, масла тваринного, цукру, олії.( див. дод. А.2)

 Україна забезпечувала  майже чверть машинобудівної  продукції всього колишнього  СРСР, водночас була змушена довозити  різноманітну машинобудівну та  іншу промислову продукцію: зернозбиральні  комбайни, вагони для електропоїздів, метро, пасажирські, 97 % вантажних  автомобілів, 93 % тролейбусів, 88 % технологічного  устаткування для легкої промисловості, понад 70 % легкових автомашин, 50 % тракторів, металорізальних верстатів, ковальсько-пресових машин тощо.

 Звичайно, Україна має  всі можливості вивозити різноманітну  сировину й промислові вироби, коли взяти до уваги її частку  у виробництві продукції колишнього  СРСР, зокрема, %: вугілля — 23, прокату  чорних металів — 35, труб стальних  — 11—45, цементу — 17, шиферу  — 16, мінеральних добрив —  15, соди кальцинованої — 26, легкових  автомобілів — 12, автобуси —  15, трактори — 27, екскаваторів  — металорізальних верстатів  — 24, кормозбиральних комбайни  — бурякозбиральних машин —  100, вантажних вагонів — 56.

Конкурентоспроможність  національної економіки визначається на рівні окремих фірм, що виробляють товари і послуги, й представляють  національну економіку на світових ринках, та регіональному рівні галузевих  і міжгалузевих кластерів, у межах  яких ці фірми функціонують.

Для аналізу конкурентоспроможності національних економік використовуються статистичні дані, що враховують стадію економічного розвитку країни - базового розвитку , керованої ефективності , інноваційного розвитку або перехідний етап . (табл. 5). На конкурентоспроможність певної групи країн визначальний вплив має відповідна група факторів, для якої розраховується свій субіндекс. Зокрема, за класифікацією ВЕФ, Україна відноситься до країн перехідного типу разом з Вірменією, Азербайджаном, Грузією, Єгиптом, Венесуелою та ін.. Росію віднесено до групи країн керованої ефективності , як і Китай, Аргентину, Бразилію, Південну Африку та ін.[7. п. 5.2]