Зовнішній імідж України чинники формування

·                дипломатичний — це складова, яка стосується ведення переговорів, підписання міжнародних угод, вивчення основних тенденцій та перспектив розвитку як регіональних, так і глобальних міжнародних відносин, позиціонування держави на міжнародній арені, її вплив і вміння співпрацювати з іншими. Вміння проводити стабільну й мирну зовнішню політику. Спрямований на практичну реалізацію  зовнішньої  політики, захист  національних інтересів  у сфері міжнародних відносин,  а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном. Призначенням дипломатії вважається представлення країни на міжнародній арені та забезпечення її політичної стабільності у зовнішніх відносинах. Саме цей компонент інформаційної складової іміджу держави впливає на формування іміджу ззовні, адже висвітлення основних новин щодо зовнішніх відносин між країнами у світі дає можливість оцінити, сформувати думку про її зовнішньополітичний імідж;

·         мас-медійний — це донесення інформації  про державу завдяки газетам, телебаченню та радіомовленню, особливо  Інтернету.

·         соціальний — полягає в задоволенні потреб людей у 
житлі, праці, підтримці здоров'я, в соціальних гарантіях, що теж у тій чи іншій формі формує імідж держави;

·         культурний — спрямований  на задоволення культурних потреб населення,  залучення його мистецьких досягнень до надбань світової культури, створення умов щодо самореалізації особи у творчості й аматорстві. Представлення країни на міжнародній арені як культурної, талановитої нації;

•     туристичний – важливий компонент інформаційної складової іміджу держави. Туристичний бізнес будь-якої країни дає чудову можливість політикам тієї чи іншої держави показати свою країну з найкращого боку, особливо серед іноземців. Разом із тим, це сприятиме піднесенню економіки і процвітанню країни, що значно покращить імідж держави;
•     інвестиційний – дозволяє оцінити основні тенденції розвитку країни, зацікавленість країною різними державними і недержавними організаціями, її вагу у світовому економічному розвитку. Зацікавленість країною, бажання приїхати до неї, робити в ній бізнес та вкладати кошти, комфорт і безпека;

Всі ці компоненти допомагають кожній країні створити імідж. Політичний, економічний, культурний, соціальний та інші компоненти держава віддзеркалює в засобах масової інформації, зокрема в газетах, телебаченні, та звичайно ж Інтернеті. Саме ефективна праця ЗМІ допомагає сформувати думку про державу.  

Щодо дипломатичної складової, дипломатичні представництва  та  консульські установи за кордоном  є  постійно  діючими  установами  держави,  основними завданнями  яких є представництво країни в державі перебування та підтримання  офіційних  міждержавних  відносин,  захист  інтересів своєї держави,  прав  та  інтересів  її  громадян  і  юридичних  осіб за кордоном.

Отже, інформаційна складова іміджу держави є досить важливою для формування позитивного іміджу. При цьому можна зробити висновок, що в цьому контексті імідж держави буде прямим чином залежати від її інформаційної політики, адже інформаційна політика держави, у свою чергу, створює умови для належної присутності держави на світовій арені.

Важливою складовою участі держави в сучасному глобальному світі є її адекватне інформаційне представлення, здатність до наповнення власного інформаційного поля, а також до виготовлення експортного інформаційного продукту. Інформаційне поле країни наповнюється незалежно від того, чи в достатній мірі виробляється національний інформаційний продукт, чи ні, наповнення інформаційного простору держави та задоволення інформаційних потреб населення, бізнесу тощо обмежується виключно можливостями інформаційних мереж. [9]

Держави, неспроможні сформувати власне потужне інформаційне поле і утримувати стан своєї інформаційної безпеки , опиняються в несприятливих умовах, насамперед у міжнародних конкурентних змаганнях за розподіл ринків, ресурсів, добробуту власного населення тощо, стають жертвами інформаційних війн та інтервенцій. І, разом з тим, потрапляють у категорію слабких країн, тим самим формуючи собі імідж неконкурентних і невпливових країн на міжнародній арені. І навпаки, широке запровадження новітніх інформаційних технологій, якісна інформаційна політика держави є необхідною умовою формування іміджу держави самою державою, адже на сьогоднішній день саме інформаційне представлення держави допомагає створювати і просувати бренд країни, сприяти поширенню позитивної інформації про неї. Разом з тим, формування позитивного іміджу країни залежить від інформаційних ресурсів держави і її ефективної інформаційної політики. Інформаційний потенціал держави не лише сприяє конструюванню її іміджу на міжнародній арені, а й допомагає протистояти інформаційному впливу з боку інших держав.

 

1.4 Сучасний стан іміджу України

 Моніторинг, проведений Українським центром економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, який показав що більшість позитивної інформації про Україну, друкованої на шпальтах закордонних газет, стосується вдалих науково-технічних розробок, спортивних досягнень або ж мистецьких проектів. Інші ж призводять до ще більшого погіршення зовнішнього іміджу України.[4]

Нещодавно агентство Bohush Communication оприлюднило результати моніторингу  іміджу України, проведеного в період з 2000 до 2010 року у дванадцяти країнах  світу. Згідно цих результатів, нашу країну іноземці бачать як недостатньо впливову, нестабільну, таку, що перебуває в перманентній кризі, країну з поганим інвестиційним кліматом та високим рівнем корупції. В очах більшості мешканців цих країн символами України є Чорнобиль, «помаранчева революція», брати Клички та Андрій Шевченко. Багато хто також чув, що в Україні красиві жінки, проблеми з російським газом та дешеві повії. Більш освіченим іноземцям відомо про високий рівень алкоголізму, наркоманії та найшвидші в Європі темпи розповсюдження ВІЛ, туберкульозу та гепатиту.[6]

До таких негативних асоціацій з Україною призвела зокрема надзвичайно маленька, порівняно з іншими країнами, кількість грошей, яку держава виділяє на формування міжнародного іміджу. Наприклад, у 2009 році Україна виділила 9,2 млн. гривень, Росія – 300 млн. доларів, США – 1,5 млрд. доларів, а Китай – 6 млрд. доларів. Цих грошей Україні вистачило лише на забезпечення функціонування сайтів представництв, друк брошур та розміщення інтерв’ю з українськими консулами та послами.[8] Тому іноземці складали своє враження про Україну на основі того, що перше потрапляло на очі закордонним журналістам, а це досить рідко було щось позитивне. Наприклад, новиною, що облетіла всі перші шпальти закордонних газет, стало скандальне прийняття державного бюджету у 2010 році.

Але напередодні Євро-2012 ситуація поліпшилася. Наприклад, у 2011 році було виділено 26 мільйонів гривень на розміщення промороліків та телепрограм  з умовними назвами “Ukrainian life” та “Euro-2012” на каналі Euronews. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель». Згідно з документацією “Ukrainian life”, це 7 випусків програм хронометражем до 4 хвилин, які озвучені англійською, французькою, німецькою, італійською, іспанською, португальською, російською, турецькою, арабською та українською мовами, вони були показані у серпні минулого року. “Euro-2012” – це ролики хронометражем 4 хвилини, озвучені 11 мовами, вони транслюються з серпня минулого року до березня цього. Ці ролики мають за мету висвітлити культурні набутки та позитивні риси ведення бізнесу в Україні, повсякденного життя українців та підготовки України до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу у 2012 році.

 Особливу увагу хотілося б звернути на проморолик «Ввімкни Україну», який транслюється з 15 листопада минулого року на каналах Euronews, Eurosport та BBC. Його позиціонують як найголовніший в промо-компанії України. Він був знятий українським режисером Юліаном Улибіним та німецьким оператором Торстеном Липстоком. За словами режисера, в основі сюжету лежить приїзд до України іноземців, які на власні очі побачили нашу країну і відкрили її для себе – нову, невідому, але сучасну. Ролик триває 90 секунд, у ньому показані пам’ятники та панорами міст, приймаючих Євро-2012 (Донбас-Арена» у Донецьку, міст Патона у Києві, Львівський оперний театр, площа Свободи у Харкові), а також пейзажі Криму та Карпат. На зміну цьому ролику у грудні минулого року стартувала кампанія «High time to see Ukraine» («Саме час побачити Україну»). В рамках цієї компанії Україна випустила серію промороліків, які транслюються на провідних світових телеканалах. Мета цих роликів полягає в тому, щоб підкреслити красу нашої країни, де дуже багато цікавих місць. Сюжети показують туристичні маршрути під зовсім іншим кутом, завдяки додаванню чарів та казковості, і глядачі бачать країну зовсім з нової точки зору. У кожній історії присутній елемент, у який важко повірити, але саме ці складові частини, зібрані в одне ціле, створюють образ казкової та прекрасної країни. Саме час приїхати та перевірити це.

Якщо підсумовувати  вище сказане, слід сказати, що за цей  час у рамках різних помокампаній ролики про Україну побачило 2,5 мільярда людей, саме таку аудиторію охоплюють телеканали Euronews, Eurosport, CNN, BBC World News і група каналів FOX. Безумовно, був зроблений величезний обсяг роботи, але чомусь, виходячи навіть з продажу білетів на Євро-2012, значного поліпшення іміджу не відбулося. Це пов’язано з тим, що показу пам’яток та пейзажів  України замало. Немає головних компонентів позитивного іміджу, таких як: економічна та політична стабільність, однозначне законодавство та відповідність правових норм міжнародним вимогам, ефективність владної конструкції, захист приватної власності, інвестиційна привабливість та експорт капіталу з країни, також неможна забувати про психологічні аспекти настроїв населення країни, а саме, бажання жити в країні, будувати в ній свій бізнес та бачити в ній свої майбутнє.

Саме на останні аспекти  більш за все можуть вплинути вітчизняні ЗМІ. Їхньою функцією повинно бути формування позитивного іміджу країни в першу чергу в її громадян, адже як Україну можуть вважати іноземці гідною міжнародного визнання та поваги, якщо її власне населення так не вважає.

1.5 Шляхи поліпшення іміджу України

Для створення, зміни  та поширення ефективного іміджу країни необхідно витратити 15−20 років на цілеспрямовану та скоординовану діяльність у зазначеному напрямку:

·           налагодити співробітництво та залучення представників урядових структур, бізнесових кіл, представників культури, освіти та засобів масової комунікації;  
·                дослідити сприйняття країни власним населенням та міжнародною спільнотою (яка виступає основним об’єктом іміджу), використовуючи кількісні та якісні методи дослідження;

·           проконсультуватися з закордонними експертами щодо слабких та сильних національних рис країни та порівняти з результатами дослідження;  
·                побудувати іміджеологічну  стратегію, яка повинна включати професійну модель іміджу  та види комунікацій, передбачаючи при цьому різні шляхи комунікацій для різних цільових груп;  
·                 створити систему, яка б пов’язувала організації та відділи, що можуть бути частиною іміджу.[2]

Однією із складових національної PR-програми має бути активізація інформаційної політики України. Необхідно доносити до міжнародної спільноти правду про нашу країну, пропагування її надбання і цінності. Головний акцент має бути зроблений на тому, що Україна – це європейська держава з багатими сировинними запасами, родючою землею, сприятливими кліматичними умовами та високим інтелектуальним потенціалом. Українське суспільство володіє значним ринком кваліфікованої робочої сили. В економіці є перспективні напрямки міжнародної співпраці – це галузі, що здатні виробляти високотехнічну продукцію для завоювання міжнародних ринків.національної PR-програми має бути активізація

Для того, щоб задіяти  весь іміджевий потенціал нашої  держави, необхідні продумана державна інформаційна політика й чітко сплановані іміджеві кампанії. Вдале поєднання внутрішньої та зовнішньої складових іміджу дасть можливість скорегувати негативний імідж України та створити підстави для формування позитивного іміджу. Саме зовнішньополітичні техніки PR дозволяють не протидіяти стереотипам, а створювати новий імідж країни чи запускати нові позитивні характеристики, які б закріпили її позиції на міжнародній арені та в міжнародному співтоваристві.

Іміджеві кампанії України  повинні базуватися на дослідженнях щодо вже існуючого іміджу країни, враховувати національні особливості цільових груп та досвід зарубіжних країн. Але cпочатку імідж кампанії має передувати поява та завоювання світового ринку високоякісними вітчизняними продуктами, які б асоціювалися у міжнародної спільноти з Україною.[2]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I I ПРАКТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО  ІМІДЖУ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз анкетування

Нами було проведено анкетування людей, які були закордоном, з ціллю виявити, наскільки обізнані іноземці про Україну. В його межах було проанкетовано 60 людей. Усього в анкеті було 10 питань, а також треба було зазначити вік та стать.

Ми розподілили респондентів за віком на 6 груп: до 20 років (14 людей), від 20 до 30 (20 людей), від 30 до 40 (5 людей), від 40 до 50 (9 людей), від 50 до 60 (10 людей) та від 60 років (2 людини).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За статтевою ознакою  з респондентів 42 жінки та 16 чоловіків.

 

 

Перша питання: « В  якій країні/країнах Ви були?» Виходячи з отриманих данних, респонденти  були в таких країнах: Австрія (8 людей), Азербайджан (1 людина), Аргентина (2 людини), Білорусь (4 людини), Болгарія (2 людини), Велика Британія (8 людей), Данія (1людина), Єгипет (3 людини), Ізраїль (6 людей), Індія (3 людини), Іран (1людина), Іспанія (4 людини), Італія (10 людей), Казахстан (3 людини), Канада (1 людина), Китай (2 людини), Латвія (1 людина), Литва (3 людини), Люксембург (1 людина), Молдова (2 людини), Нідерланди (3 людини), Німеччина (12 людей), Норвегія (3 людини), Об’єднані Арабські Емірати (2людини), Польща (12 людей), Росія (26 людей), Румунія (1 людина),  Словаччина (3 людини), Словенія (3 людини), США (7 людей), Туреччина (5людей), Угорщина (13 людей), Узбекистан (1 людина), Франція (8 людей), Чехія (7 людей), Швейцарія (2 людини), Швеція (2 людини), Шри – Ланка (1людина).

 

 

 

 

 

 

Друге питання: «Якою  була мета Вашої поїздки?» Було надано три варіанти відповіді: «туризм», «робота», «навчання», також респонденти могли  зазначити свій варіант відповіді. Варіант «туризм» обрало 34 людини, «робота» - 18 людей, « навчання» - 12 людей. Як свій варіант було зазначено – «відвідати рідних» - 4 людини, « за запрошенням» - 4 людини та «спортивні змагання» - 1 людина.