Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Октября 2011 в 11:44, реферат
Релігія як органічний елемент культури
Біблія - найвизначніша пам'ятка і джерело розвитку світової культури
Взаємодія релігії з національними культурами
Класичним зразком римської школи, що втілює суворий церковний стиль, була творчість Д.П. Палестріни (ок.1525 1594). Новий концертний стиль склався в Венеції, де звучали багатохорові композиції з багатим інструментальним супроводом А.Вілларта (бл. 1485-1562) і його учнів та послідовників - К. де Роре (1515 або 1516 1565), К. Меруло (1533 1604).
На рубежі XVI і XVII вв. на церковну музику впливає оперний стиль, що народжується в церковних композиціях: з'явився генерал-бас, сольне аріозо, речитативний спів, посилилася роль інструментального початку.
Ще одним матеріальним представленням релігійної культури є ікони: зображення Ісуса Христа, Богоматері і святих, яким приписується особливе значення. Широке поширення іконопис отримав в період переходу від античності до Середньовіччя, зумовлене це зникненням одних і появою інших форм і жанрів образотворчого мистецтва. Важливу роль починає відігравати мистецтво, пов'язане з церквою, передусім іконопис. Одна з перших ікон російського іконопису - «Сергий і Вакх» (VI в.).
Вагомий внесок в релігійну культуру внесли художники епохи Відродження, бо сюжетами їх творів продовжували залишатися вічні теми. Джотто ді Бондо (1266-1337), з ім'ям якого пов'язаний початок нової епохи в живописі, належать фрески «Страшний суд», «Благовіщення».
Мистецтво
італійських художників, порівняно
короткого по тривалості Золотого віку
Відродження, пронизано вірою в творчі
сили людини, його високе призначення.
Художники звертаються проблемам цивільної
відповідальності, високих етичних норм,
розумового розвитку людини. Леонардо
да Вінчи, Рафаель, Мікеланджело створили
найбільші твори, в яких через релігійну
основу розкрили вічні людські питання:
любові і ненависті, відданості і зрад,
самовідторгнення і користолюбства. «Таємна
вечеря» Леонардо да Вінчи, що відображає
реакцію апостолів Христа на його слова
«Істинно говорю вам, один з вас зрадить
мене»; «Сикстинськ мадонна» Рафаеля,
де переданий трагізм молодої матері,
що віддає сина-бога у спокутування гріхів
людських; «Створення світу» і «Страшний
суд» (Сикстинська капела в Ватіканськом
палаці) Мікеланджело, в яких втілені торжество
і трагізм людського роду.
Література
Арутюнов С. А. Народы и культуры.- М., 1989.
Кармин А. С. Основы культурологии: морфология культуры.- СПб.: Издательство "Лань", 1997.
Культура и развитие человечества,- К., 1989.