Особливості розвитку і основні напрями буддизму

В шістнадцятирічному віці він щасливо одружився і  в нього народився син. І тут, одного разу царевич Сіддхартха вирушив у прогулянку без дозволу батька. Йому на зустріч попався старець, потім хвора людина (очевидно на проказу), аскет, що поринув у роздуми, і на завершення похоронна процесія. Ці "чотири зустрічі" стали поворотним моментом у його житті. Він запитав у свого слуги: що сталося з цими людьми, на що отримав відповідь: всі ми можемо захворіти, обов’язково постаріємо, і точно помремо.

Ця думка вразила  Гаутаму, наче грім, тому що він не був готовий до сприйняття трагічності людського життя. Він сказав, що життя не має змісту, якщо він загине. Чана відповів: нас вчать, що ти відродишся в новому тілі, якщо будеш добрим, то відродишся в доброму тілі — тварини або людини. Ці слова довели Гаутаму до відчаю: чи не можна вибратися якось з цього кола? Коли це все повинно закінчитися?

Ніхто не міг знайти відповіді. Тоді царевич Сіддхартха вирішив йти в ліс до відлюдників. По дорозі він помінявся з мисливцем одягом, одягнув жовтий плащ і сховався в лісі (потім жовтий плащ стає одягом монахів). Він поголив голову і бороду і оселився в лісі. Довгий час він ставив на собі найжорстокіші експерименти: морив себе голодом, довів своє дихання до кількох подихів на добу. Він став як привид, але все чекав, що йому відкриється таємниця життя. Та вона не відкривалась.

Чутки про молодого шакійського відлюдника розійшлись по всіх околицях. Прийшло декілька відлюдників, які нетерпеливо стали чекати, коли ж він дістане одкровення. Як говорить легенда: "Гаутама молодий, йому було тільки 25 років; він сидить і чекає, обличчя його подібне до маски смерті; відлюдники заледве чують його тихі слова: коли ж це станеться?" В результаті він мало не помер.

І раптом він розуміє, що таким шляхом нічого не досягне, і говорить відлюдникам, що більше так чинити не буде. Цей перелом відбувся тільки завдяки милосердній жінці, яка побачивши, що він помирає, примусово його нагодувала. Він ожив і сказав: не потрібні людині такі знущання над собою. Ті, хто чекав на одкровення були розчаровані і залишили його за зраду в їхній справі. А він віддавався аскезі вже не так фанатично і чекав, коли наступить просвітлення. І воно прийшло під деревом бодхи, деревом просвітлення, як його тепер називають.

Сіддхартху, як блискавка, осяяла думка, що, нарешті, він знайшов  вихід з трагедії світу і він став Буддою (просвітленим). Потім, як розповідає легенда, його стали мучити демони або бог Мара, щоб він спокусився, але в них нічого не вийшло. Коли Будда усвідомив своє відкриття, то захотів зустрітися з тими монахами, які його покинули, на що ті погодилися з неохотою, але легенда говорить, що, наблизившись, були вражені світлом, яке йшло від його обличчя. Він виклав їм своє вчення (а саме чотири святих істини і восьмеричний шлях), яке потім проповідував до самої смерті.

Якщо його (вчення) дотримуватись, казав Будда, тоді поступово, людина набуде незвичайного спокою духу. Повної свободи. І вони повірили. Всі вдягнули жовті плащі, поголили голови і практично утворили першу буддійську монашу громаду.

Будда прожив близько 80 років. Він подоружував по Індії. У нього були сутички з деякими з місцевих селян; були трагічні моменти, коли просвітлений попав до себе на Батьківщину, і батько його був в жаху, що його син, син раджі став бідним монахом. Раджа намагався якось вмовити Сіддхартху, але скінчилося все тим, що Будда повів за собою і свого сина. Як говорить легенда: він був свідком того, як вороги напали на його країну. Будда прийшов туди вночі, тинявся між трупів, скалічених після побоїща, і тихо повторював: так здійснилась їх доля.

Він помер (парінірвана  або велика смерть) в позі лева, на прощання сказавши: "Монахи, все існуюче минуле. Турбуйтесь про своє спасіння.

Вчення  про дхарму, сансару, карму та нірвану. Чотири "святих істини". Восьмирічний шлях. Моральні заповіді буддизму для монахів та мирян (панчашила). Тріпітака (написання, склад, зміст). Інші не канонічні тексти буддизму.

І все таки, постає питання: яка ж ціль Буддійського самовідречення. Цю ціль Будда називав нірваною. Він ніколи не дозволяв собі дати їй визначення. Нірвана — це повне згасання пристрастей і навіть самоусвідомлення. Погашення буття. Тут не виникає "ніщо", як в смерті. Звідки з’явилося буття? Початково виникло коливання елементів всесвіту, дхарм. Воно створює життя, переродження, природу, людину. І все це зло. Життя — зло, буття — зло, все це не потрібне, негативне явище, оскільки є стражданням від початку до кінця. Будда вирішує питання про трагічність життя, виносячи смертельний вирок життю. Життя не потрібне, це помилка природи.

Справжнє реальне  буття — це мовчання нірвани. Людина має можливість на своєму індивідуальному  шляху відмовитись від спраги життя, подолати всі переродження, розсіятись і піти в небуття. І чим швидше людство в решті решт від усього відмовиться, передусім повністю відмовиться від стремління до буття, тим краще для Всесвіту, бо існування для нього тільки мука і страждання.

Фундаментальною концепцією буддизму є уявлення про дхарму (якість, елемент, річ, закон). Дхарми — життєві елементи, які вступають у миттєві комбінації, залишаючись при цьому незмінними, але з’єднуючись кожен раз по-новому, утворюють нові структури. Потік дхарм утворює особистість, і від з’єднання дхарм залежить на яку істоту перетвориться людина. Як з’єднуюча і організуюча сила виступає карма, яка розподіляє елементи відповідно до вчинків людини.

Нірвана — "згасання", "спокій", припинення хвилювання дхарм і утворення їх нових з’єднань: людина вибуває з кругообігу життя — сансари, але дхарми не зникають, лише припиняється їхнє хвилювання.

Сансара не має початку, ніким не створена. Її сутність: афекти і сукупна карма живих істот попереднього космічного циклу. Подібно до того, як окрема істота помирає і відповідно до своєї карми набуває нового народження, так увесь світ набуває нового народження, проходить цикл розгортання і перебування, а потім руйнується, розпадається, щоб відновитися знову відповідно до колективної карми всіх живих істот.

Для того, щоб досягти  нірвани, слід найперше усвідомити чотири благородних істини:

• життя — страждання;
• причиною страждань є людські пристрасті і бажання;
• позбутися страждань можна лише відмовившись від земних бажань, від жадоби життя, занурившись в нірвану;
• існує священний шлях позбавлення від страждань і досягнення нірвани. За словами Будди: "не радіти, але і не сумувати, піднятися над всім цим".

Тоді слід пройти "восьмирічний" або восьмичленний  шлях пізнання істини, який полягає:

• Праведна віра (треба повірити Будді, що світ повний скорбот і страждань і стримувати у собі пристрасті, любов до земних благ, до життя).
• Рішучість (треба рішуче ствердити свій шлях, обмежити свої бажання і пристрасті).
• Праведна мова (необхідно пильнувати за своїми словами, щоб вони не несли зла, мова повинна бути правдивою і доброзичливою).
• Праведні діла (слід уникати недобрих вчинків, робити тільки добрі справи).
• Праведне життя (треба вести достойне життя, не шкодити живому — людям, рослинам, тваринам, комахам і т. д.).
• Праведна думка (треба пильнувати за керунком своїх думок, погані думки — зло, їх слід відганяти, налаштовуватись тільки на добро).
• Праведні помисли (слід уяснити, що зло від нашої плоті).
• Істинне споглядання (треба постійно і терпеливо тренуватись, досягти вміння глибокого зосередження, заглиблення у пошук істини).

Моральні заповіді (5) для мирян (Панчашила):

• ахімса (не вбивати).
• не вживати спиртних напоїв.
• не торкатися чужих дружин.
• не говорити неправди.
• не брати чужої власності.

Моральні заповіді для монахів (10):

• берегти живі істоти.
• дотримуватися цнотливості.
• не говорити неправди.
• не брати чужої власності.
• не вживати вина.
• уникати надмірного вживання їжі.
• уникати світських забав.
• не вживати пахощів.
• оздоблень, прикрашувань.
• не спати на розкішних ложах.
• не приймати подарунків з золота і коштовних каменів.

Найдавніші буддійські священні тексти існували вже в І  ст. до н. е. і були написані мовою  палі, якою, як вважають, користувався Будда.

Складаються ці тексти з 31 книги; вони поділені на три частини  і названі Тріпітака, що перекладається як "Три кошики", а саме:

• Віная-пітака (кошик дисципліни) містить правила і приписи для монахів і монахинь. По-суті, це статути буддійських монастирів.
• Сутта-пітака (кошик проповідей) складається з проповідей, притч, прислів’їв Будди та його учнів.
• Абхідхарма-пітака (кошик найвищої доктрини) містить коментарі до "Чотирьох благородних істин" (філософія буддизму), "Восьмирічного шляху" (етика буддизму) і психотехніки буддизму з метою досягнення "просвітлення" за допомогою медитації.

Всі ці тексти дбайливо зберігались і переписувались у найбільш відомих монастирях. У 1871 році у Мандалі (Бірма) був скликаний П’ятий буддійський собор, на якому 2400 ченців — знавців канону — шляхом звірки різних списків і перекладів створили уточнений текст Тріпітаки, який потім був вирізьблений на 729 спеціально вирізаних мармурових плитах. Для кожної плити був побудований окремий мініатюрний гостроверхий храмик. Ці храмики, які стоять стрункими рядами, склали храмовий комплекс Кутодо — ціле своєрідне храмове містечко, сховище канону.

Крім канонічної літератури буддисти вважають корисною неканонічну. Це, в основному, збірники біографій Будди або коментарі до канону.

Процес  формування релігійного культу буддизму. Космічні уявлення буддизму. Бодхисатви. Мистецтво буддизму

Цей процес почався  відразу після смерті Будди (13 жовтня 483 р. до н. е.). Після кремації його прах і рештки кісток склали у золочену урну і помістили її на горі великої ступи в Кушингарі. Однак, сім царів з інших областей, які прийняли буддизм, направили послів з вимогою приділити їм частки святого праху. Одержавши відмову, вони почали військовий наступ.

Біля стін Кушингара мав відбутися бій. Але барахман Дрона вмовив людей не порушувати заповідей Будди і не проливати кров. Святий прах був поділений на 8 частин і поміщений у релікварії, які кожен цар повіз у свою країну і встановив на спеціально збудованій ступі.

Буддизм швидко розповсюджувався. Цю релігію підтримало міське населення, правителі, воїни. Їм імпонувало вчення, яке з розумінням ставилося до людських страждань, яке закликало гальмувати пристрасті, творити добро, і те, що позбавлення від зла і досягнення істини достойні всі люди. Спочатку носіями буддизму були аскети, які об’єднувалися в громади, відмовлялись від майна, власності, голили голову, вдягалися у лахміття переважно жовтого кольору і мали при собі лише необхідне — чашку для милостині, посох, миску для води, бритву.

Поблизу місць їх оселення ховали померлих аскетів, а  на місцях поховання відомим з  них будували пам’ятники-ступи (куполоподібні  будівлі з замурованим входом). Довкола виникали різні будови. Так започатковано буддійські монастирі. Вони скоро перетворилися у головну і єдину форму організації буддистів, стали буддійським центрами, своєрідними університетами і бібліотеками. Буддійська громада називалася сангхою. З неї можна було виходити і повертатися до світського життя.

Було також розроблене вченя про світобудову.

Космологія буддизму представляє Всесвіт як три сфери (світи або поверхні). Верхній поверх — це світ божественний, сфера духу. Ця вища сфера є тотожна відвічному Будді, його космічному тілу і нірвані. Космічне тіло Будди здатне з’явитися в різних іпостасях, в тому числі і в земному образі, що вже було, коли на землі жив Будда Гаутама. А в майбутньому на Землю ступить Будда Майтра (Будда Майбутнього).

Нижче від цієї сфери  розташований світ богів різних рангів.

Нижній поверх Всесвіту складає сансара — це весь світ, який ми сприймаємо чуттєво, світ безперервних змін, становлень і розрух, світ перероджень і страждань. У сансару входить частково світ нижчих божеств, а також розташоване у глибинах землі пекло. Зображення сансари — коло, колесо, яке символізує біг часу, і з якого можуть вийти і досягти нірвани (стати буддою) тільки люди.

Універсальною інтерпретацією моделі Всесвіту є мандала — предмет  буддійського культу, де план Всесвіту передано у вигляді кола та квадрату.

У ранньому буддизмі культ обмежувався читанням текстів, проповіддю і сповіддю монахів, пошанування  реліквій і предметів, якими користувався Будда. По суті, єдиним періодичним культовим актом громади монахів можна вважати церемонію пошадха — день посту, що став днем покаяння монахів.

Учення Будди  не містило ідеї Бога, і тому в ранньому буддизмі не було молитви. Замість молитви була медитація — вправа, яка сприяла посиленню уваги, концентрації думки, оволодіння волею і розумом. Заняття медитацією — шлях до просвітлення і спасіння. Лише добрими вчинками (без медитаці) людина не досягне нірвани.