Призначення, організаційно-штатна структура механізованої бригади

     ВСТУП

     Протягом  останніх років відбулися якісні зміни в усіх основних галузях  військової справи: озброєнні, організації, методах навчання й виховання  особового складу.

     Характер  сучасного бою потребує від офіцерів усіх родів військ, зокрема офіцерів-артилеристів, широкого оперативного і тактичного світогляду.

     В умовах ведення бойових дій у  високих темпах, при великій глибині  бойових завдань, швидких змінах обстановки на полі бою, самостійних  діях підрозділів значно зростає  роль артилерії і ракетних військ у вогневому ураженні противника.

     Планування  і здійснення вогневого ураження противника в інтересах загальновійськових з’єднань, частин і підрозділів  у сучасному бою ускладнилися. Це пов’язано з високою маневреністю військ, швидкістю, з якою розгортаються  бойові дії, розосередженням бойових  порядків по фронту та в глибину, різкими  змінами в обстановці та ін.

     Знання  загальної організаційної структури  механізованої (танкової) бригади дає  нам уявлення про їх кількісний і  якісний склад, про бойові можливості загальновійськових підрозділів і  завдання, які вони можуть виконувати в бою. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Організаційна структура загальновійськових підрозділів та частин.

     Організація військ – структура військових формувань, яка повинна забезпечувати їх найвигідніший склад, найбільш доцільне поєднання видів озброєння і  родів військ, високу бойову готовність та здатність успішно вести бойові дії.

     Організація військ є частиною будівництва збройних сил, охоплює всі їх ланки: підрозділи, частини, з'єднання, об`єднання як видів  збройних сил, так і формувань  родів військ, спеціальних військ.

     У практиці будівництва збройних сил  більшості країн відомо такі основні  форми організацій військ:

     Сухопутні війська – відділення (обслуга, екіпаж),

     – взвод,

     – рота (батарея),

     – батальйон (дивізіон),

     – бригада (полк),

     Взвод роту (батарею), батальйон (дивізіон) –  називають ще підрозділами, полк –  частиною, бригаду – з'єднанням.

     ПС – авіаційна ланка, ескадрилья, полк, крило, дивізія, корпус,

     ескадра, повітряний флот.

     ВМФ – корабель, дивізіон кораблів, бригада кораблів, дивізія

     кораблів, ескадра, флотилія, флот.

     Організаційна структура сучасних військових формувань від

     батальйону, йому відповідних і вище, як правило  складається з:

     – управління (командування, штаб)

     – бойових підрозділів бойового забезпечення (підрозділи розвідки, зв'язку)

     – підрозділи обслуговування (тилові, технічні, медичні).

     Кожному з'єднанню, частині і підрозділу присвоюється номер і найменування по роду військ.

     Наприклад: 5 армійський корпус; 4 механізована бригада; 15 артилерійський полк; 3 танковий батальйон.

     Організація військ, як військова справа в цілому, розвивається головним чином під  впливом економічних можливостей  держави. Безпосередній вплив на зміни в організації військ чинить в першу чергу кількість і  якість озброєння, яке мають війська, а також способи ведення бою.

     Так, в рабовласницькому суспільстві  організаційна структура військ визначалась наявністю на їх озброєнні  ручної холодної зброї і простішими способами ведення бою. Це забезпечувало  застосування в той час, таких  порівняно нескладних організаційних форм, як наприклад, загін, маніпула (120 чоловік), легіон (1200 чоловік).

     В період розвитку в Західній Європі феодалізму, коли в силу соціально-економічних причин піхота, як головний рід військ, поступово втратила своє значення і була змінена рицарською кіннотою потреба в маніпулах, легіонах відпала, оскільки бойові дії стали представляти собою частіше протиборство лицарів; первісною організаційно-тактичною одиницею стає спис. Кількість десятків списів поєднувалась у прапор (загін).

     З появою (в 14 столітті) і розвитком  вогнепальної зброї, в головній ролі на полях битв знову виступає піхота. Першими організаційно-тактичними формами відродженої піхоти стали  батальйони непостійного складу, які  в 14–15 столітті у ряді країн мали назву мала баталія. В 16 – 17 столітті основною організаційно-тактичною  структурою ряду армій стає полк, маючи  у своєму складі 10 рот (ескадронів). У деяких арміях, для зручності  управління, 3 – 4 роти стали зводитись  в батальйон постійної організації (500 -1000 чоловік), а 2–3 полки – в  бригаду.

     На  флоті основною організаційною одиницею є парусний корабель, кілька кораблів поєднувались в дивізії, а останні  в ескадри.

     Збільшення  масштабів бойових дій у 17 – 18 століттях привело до необхідності створення більш великих організаційно-тактичних  одиниць (дивізій і корпусів), об'єднавши  усі роди військ (піхоту, кінну, артилерію). Кожна дивізія таким чином стала справжньою армією в зменшених масштабах, здібною діяти самостійно і чинити значний опір навіть противнику, який має переважаючі сили. Для дій на окремих напрямах; а потім і оперативних напрямках стали створюватися об'єднання.

     В Першій, а потім і в Другій світовій війні були відпрацьовані і випробувані  в ході боїв організаційні структури  загальновійськових підрозділів і  частин, які діють і в сучасних умовах.

2. Призначення та загальна структура механізованої бригади.

     Механізована  бригада, яка оснащена БМП, в обороні призначена для створення стійкої оборони на основних танконебезпечних напрямках, під час ведення маневреної оборони і для проведення контратак. У наступі використовується для розвитку наступу, нанесення несподіваних та рішучих ударів, стрімкого переслідування і виходу в тил противника, форсування водних перешкод з ходу.

     Кожному з’єднанню, частині і підрозділу присвоюються номер і найменування по роду військ.

     Наприклад: 5-й армійський корпус (5 АК); 4-та механізована бригада (4 мбр); 15-та бригадна артилерійська група (15 БрАГ); 3-й танковий батальйон (3 тб).

     Загальна  організаційна структура окремої  механізованої (танкової) бригади складається  з: управління; бойових підрозділів; підрозділів бойового забезпечення; підрозділів тилового і технічного забезпечення.

     До  управління бригади входять: командування; штаб; начальники родів військ; служби, які підпорядковані заступникам командира бригади з озброєння і тилу.

     До  бойових підрозділів входять: механізовані батальйони; підрозділи артилерії; підрозділи ППО.

     До  підрозділів бойового забезпечення входять: розвідувальна рота; рота зв’язку; вузол зв’язку; інженерно-саперна рота; інженерно-позиційна рота; взвод РХБ захисту; взвод управління начальника ППО; відділення АСУ.

     До  підрозділів тилового і технічного забезпечення входять: ремонтна рота; батальйон технічного забезпечення; медична рота.

3. 128-а окрема гвардійська Туркестансько-Закарпатська двічі

Червонопрапорна механізована бригада Сухопутних військ Збройних Сил України

     128-а  окрема гвардійська Туркестансько-Закарпатська  двічі Червонопрапорна механізована  бригада Сухопутних військ Збройних Сил України — з'єднання механізованих військ України, що організаційно підпорядковане 13-му армійському корпусу; штаб дивізії знаходиться в містіМукачево, підрозділи дислокуються на території Закарпатської області України. Створена в 2004 році на базі 128-ї окремої гвардійської механізованої Туркестансько-Закарпатської двічі Червонопрапорної дивізії.

     Історія цієї військової частини починається  з Туркестанських стрілецьких полків Російської імператорської армії, окремі з яких були засновані ще в XVIII ст. Дивізія отримала статус гвардійської під час Другої світової війни, визволяла Крим, Закарпаття, Чехословаччину. Брала участь у вводах радянських військ доУгорщини в 1956 р. та до Чехословаччини у 1968 р.

4. Доба Незалежної України

     28-а  незмінно посідала провідні місця  серед інших з'єднань Збройних  Сил України за рівнем бойової,  виховної та фізичної підготовки. Зокрема, згідно з наказом Міністра  оборони України від 24.10.1996 р. № 307 кращий рівень фізичної підготовки показав офіцерський склад управління військової частини А-1556 (Прикарпатський військовий округ) — саме такий номер мала 128-а мд. Військовослужбовці дивізії відзначилися самовідданою працею при ліквідації наслідків повеней в Закарпатті у 1994, 1998, 1999 та 2001 рр. 128-а налагодила дружні зв'язки та регулярний обмін досвідом з військовослужбовцями сусідніх держав — Словаччини, Угорщини, Румунії, Польщі. На базі дивізії регулярно відбувалися міжнародні спортивно-військові змагання. У 1998—2000 рр. на базі дивізії створювався український компонент спільного українсько-румунсько-словацько-угорського батальйону «Тиса», створеного з оперативного реагування військових сусідніх держав на загрози повеней, а також кваліфіковану, високопрофесійну боротьбу із наслідками стихійних лих, що постійно загрожують країнам Карпатського регіону.

     27 травня 2000 р. міністр оборони України генерал армії Олександр Кузьмук (він певний час командував 128-ю) вручив дивізії Бойове Знамено та зачитав Указ Президента України про присвоєння дивізії почесного найменування «Закарпатська». Відповідний Указ був виданий 10 січня 2000 року під № 11/2000, згідно нього дивізія повинна була іменуватися 128-а гвардійська механізована Закарпатська двічі Червонопрапорна дивізія 38 армійського корпусу Західного оперативного командування Збройних Сил України.

     У 2001 р. група військовослужбовців 128-ї гв. мсд, які брали участь у ліквідації наслідків стихійного лиха в Закарпатті, отримали нагороди з рук Президента України. Зокрема, орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено комдива генерал-майора Геннадія Воробйова та начальника інженерної служби дивізії підполковника Василя Сапігу, медаллю «За військову службу Україні» командира інженерної роти 230-ї артбригади дивізії капітана Олександра Стасюка, медаллю «За бездоганну службу» ІІІ ступеня командира танкової роти 398-ї тп дивізії старшого лейтенанта Олександра Волоха.

     Після розформування 38-го армійського корпусу дивізія увійшла до складу 13-го АК. З 1 грудня 2004 року 128-ма гв мд на підставі Директиви Міністра оборони України від 18.06.2004 року була переформована на 128-му окрему механізовану бригаду із збереженням усіх почесних найменувань та нагород. Сьогодні повне найменування цього з'єднання звучить як 128-а окрема гвардійська механізована Туркестансько-Закарпатська двічі ордена Червоного Прапора бригада.

5. Основні тактико-технічні характеристики озброєння .

     На  озброєнні Збройних сил України  стоять зразки стрілецької зброї, бронетранспортерів, бойових машин, танків, артилерії  які дісталися нам від армії  радянського союзу. Але ці зразки ні в якому разі не поступаються по тактико-технічним характеристикам видам озброєння світових лідируючих держав, а іноді навіть переважають їх, особливо при експлуатації у екстремальних умовах бою.

     Україна також розробляє власне озброєння, проте вони ще не випускаються оборонною  промисловістю.